Погодинний розподіл навчального часу 5 страница

Тема 19 Основні інститути буржуазного права

1. Конституційне право.

Історія буржуазного права. Формування основоположних принципів буржуазного права. Історія конституціоналізму. Перші писані конституції. Успадкування європейськими конституціями перевірених практикою державного управління інститутів Англії і Франції. Король, дві палати, право “народу” приймати участь у виборах, колективна відповідальність кабінету перед нижньою палатою, незмінність суддів. Однопалатні парламенти (Сербія, Греція, Болгарія). Конституція палат. Посилення нижніх палат (Франція, Бельгія, Нідерланди та ін.). Тенденція зниження ролі парламентів. Набуття парламентами права на законодавчу ініціативу, контроль над урядом, узаконення невідповідальності депутатів за критику уряду. Визнання політичної (партійної) опозиції елементом парламентської системи. Зменшення інтересу парламентарів до парламентських дебатів. Посилення урядової влади. Набуття урядами права видання постанов, минаючи парламент. Свобода дій “на розсуд” як частина законодавчого процесу. Перетворення контролю палати над урядом у ряді випадків у фікцію. Контроль уряду над палатою. Збільшення числа чиновників як показник посилення уряду. Чиновники і їх статус. Чиновництво і бюрократія як противага демократичним формам управління і самоврядування. Відміна обмежень і заборон, що перешкоджають чиновникам бути депутатом парламенту. Посилення палати, яка за всіх обставин залишається вірною уряду. Поліція, проблеми комплектування і забезпечення її надійності. Воєнщина. Панування цензових систем у виборчому праві. Майновий ценз. Проблема активного виборчого права. Вимога грамотності у конституціях. Віковий ценз активного і пасивного виборчого права. Заперечення жіночого виборчого права та спроби його лібералізації. Набуття жінками виборчого права. Система відносної більшості. Голосування у 2 тури. Пропорційна система. Таємне голосування. Закриті кабіни для голосування.

 

2. Дві головні системи буржуазного права.

Пристосування старого феодального права до нових буржуазних відносин. Законодавче перетворення феодального права земельної власності у буржуазну. Збереження прецедентної системи (на прикладі Англії). Реформи 1873-1875 рр. в Англії і злиття судів справедливості з судами загального права. Виникнення єдиного прецедентного права та його переваги. Надання законом переваги нормам права справедливості. Утворення судами справедливості інститутів права, що сприяли буржуазним відносинам. Інститут довірчої власності. Правова основа для утворення об’єднань капіталістів. Корінна ламка феодального права у ході Французької буржуазної революції. Припинення дії канонічного права у сімейних відносинах. Визнання цивільного шлюбу, права розлучення, відміна батьківської влади над повнолітніми дітьми. Прийняття сторони найближчих родичів спадкодавця у спадковому праві. Принципи кримінального права: гуманність, немає злочину без згадки про те в законі, відповідність покарання злочину та його визначеність. Відмова від уявних злочинів, скорочене застосування смертної кари, виключення членоушкоджувальних покарань. Впровадження суду присяжних (1791 р.), змагальницької форми процесу, презумпції невинуватості. Регулювання майнових відносин у буржуазній Франції. Застосування римського права і французького звичаєвого права у цивільному кодексі Франції (1804 р.). Кодекс Наполеона та його значення. Кримінально-процесуальний кодекс (1818 р.) і кримінальний кодекс (1810 р.) як класичні зразки буржуазного кримінального права. Вплив кодексу на кримінальне законодавство в інших країнах. Вплив на континентальну Європу французького права. Поширення англійської системи права на США. Формування двох різних правових систем як результат різних шляхів розвитку буржуазної революції. Дві світові системи буржуазного права: континентальна і англосаксонська та їх основні відмінності. Фактори, що визначають однакову сутність систем і їх розвиток. Особливий шлях правового розвитку Японії. Особливості буржуазної кодифікації права в Японії та її етапи.

 

3.  Розвиток буржуазного цивільного права.

Німецьке цивільне укладення (НЦУ) 1900 р. та його значення для кодифікації права. Ступінь розробки цивільного права у загальнонімецьких законах. Загальний характер норм римського економічного права для Німеччини. Характеристика місцевого (партикулярного) права. Прусське земське уложення (1794 р.). Об’єднання Німеччини як передумова складання загальноімперського зводу цивільного права. Пандектна система як основа НЦУ. Характеристика укладення: обсяг, структура, мова, термінологічний інструментарій, невизначеність формулювань. Специфічні обставини, що визначають суттєві риси кодексу. Право власності у кодексі Наполеона. Відчуження власності. Поділ речей на рухомі і нерухомі. Умови розторгнення договору продажі. Обставини, що обмежували право власності. Корективи статті про право земельної власності. Закон 1810 р. Володіння рухомістю. Надання земельній власності пріоритетного захисту. Збереження ленів і спадкової оренди у НЦУ. Захист інтересів крупних підприємств у НЦУ і кодексі Наполеона. Англійське право власності та його особливості. Оренда земельних ділянок як категорія “рухомих речей” та її захист “персональним позовом”. Рухомі (тілесні) речі як персональна власність і нерухома (земельна) власність. Володіння як фактичне панування особи над річчю в англійському праві. Правомірність всякого фактичного володіння. Захист державою неправомірних володінь. Статус акціонерних кампаній у французькому законодавстві й заборона їх діяльності у 1793 р. Заміна концесійного порядку реєстрації акціонерних товариств нормативним (1867 р.). Набуття акціонерними кампаніями Англії статусу юридичних осіб (1844 р.). Солідарна відповідальність акціонерів (до 1856 р.). Акції іменні і на пред’явника. Дивіденди. “Контрольний пакет”. Фактична вартість акції. Юридичні особи і акціонерні товариства в Німеччині. Різновиди кампаній. Договір, його суть і головна умова. Конструювання принципу “свободи договору”. Формальна рівність у договірних відносинах. Відмінність німецького зобов’язального права від французького та англійського договірного права від континентального. Принцип строгого виконання договору у Французькому кодексі. Розторгнення договору. Принцип цивільного шлюбу у Кодексі 1804 р. Права і обов’язки сторін. Розлучення і права сторін. Поліпшення правового статусу жінки. Шлюбно-сімейне право у НЦУ. Англійське шлюбно-сімейне право. Закріплення буржуазного принципу єдності спадкової маси. Законні спадкоємці. Ступені родства. Принцип “обов’язкового спадкування”. Спадкове право в Німеччині. Два різні порядки спадкування в Англії. Спадкування маєтків. “Персональний спадок”. Повна свобода заповітного розпорядження.

 

4. Розвиток буржуазного кримінального права.

Накази депутатам Генеральних штатів 1789 р. і реформування кримінального права. Кримінальний кодекс 1791 р. Загальні принципи кримінального права. Застосування смертної кари. Відсутність пом’якшувальних вину обставин. Проблема вибору засобів покарання. Кримінальний кодекс 1810 р. Зміни в кодексі після революції 1830 р. Відмова європейськими країнами від “цивільної смерті”. Вплив КК Франції на інші країни. Лібералізація кримінального права Англії. Смертна кара та її обмеження з 1841р. Новий етап буржуазного кримінального права. Німецький КК 1871 р. і його особливості. Вплив німецького кримінального законодавства на Японію, Грецію, Румунію. Посилення репресій за політичні злочини. Зміна визначення санкцій на початку і в кінці століття. Спроби пов’язати у XVIII ст. тюремне ув’язнення з мірами виправного характеру. Досвід застосування одиночного ув’язнення. Пенсільванська, англо-ірландська, пенітенціарна (тюремна), оборнська системи. Заміна тюремного ув’язнення засланням у колонії. Обмеження застосування смертної кари. Відмова від тілесних покарань. Невизначеність віку з якого особа несла відповідальність. Динаміка зростання кримінальних злочинів і рецидивів. Кримінальне засудження. Превентивне ув’язнення. Умовне засудження в Англії (1887 р.), Франції (1891 р.). Превентивне покарання та особливості його застосування. Попередня ізоляція.

 

5. Судоустрій і процес.

Французька революція і відокремлення судової влади від виконавчої. Ліквідація провінційних судових палат. Конституція 1791 р. і припинення принципу виборності суддів. Введення суду присяжних. Судова система та її вдосконалення Наполеоном. Мировий суддя, “трибунал першої інстанції” (трибунал виправної поліції), апеляційний суд, касаційний суд та сфера їх компетенції. Судова система Англії (мирові судді, суди ассізів, Вищий суд та його відділи). Судова система у Франції та її вплив на європейські країни. Принцип незмінності суддів. Петиція Довгого парламенту 1640 р. і Закон 1701 р. в Англії. Принцип виборності суддів у Франції. Проблеми впровадження принципу незмінності суддів. Суд присяжних та особливості його застосування у різних країнах. Особливості участі присяжних у цивільних спорах у різних країнах. Обрання до складу присяжних. Порядок прийняття рішення присяжними. Французька доктрина суду присяжних. Принцип порушення кримінального переслідування. Звуження сфери приватного звинувачення і розширення сфери державного переслідування. Правила попереднього розслідування. Участь адвокатури з кінця XIX ст. у попередньому слідстві. Змагальний характер судового розслідування. Права підсудного. Арифметичний розрахунок “повного доведення” та припинення його існування. Вільна оцінка доказів та її поширення в європейських країнах. Право підсудного давати показання та його застосування в різних країнах. Французька доктрина показань звинуваченого. Правило “презумпція невинуватості”, особливості застосування та його критика.

 

6. Соціальне законодавство.

Історія виникнення соціального законодавства. Узаконення існування профспілок англійським парламентом (1871 р.). Права профспілок. Відміна кримінального покарання за страйки. Виникнення робітничого законодавства у Франції і Англії. Закон Лє Шапельє та його відміна (1884 р.). Встановлення максимальної тривалості робочого дня і обов’язкового щонедільного відпочинку. Соціальне забезпечення по хворобі, нещасному випадку і по старості. Законодавство про санітарні умови на виробництві. Третейські суди і примирливі камери. Заборона політичної діяльності профспілок. Пенсійне забезпечення по старості. Допомога по безробіттю, хворобі, вагітності та ін.

Тема 20 Держава та право США новітнього періоду

1. Регулятивна роль держави.

США як держава корпоративного капіталізму. Ідея “нового націоналізму” Т. Рузвельта (1901-1909 рр.) та її реалізація. Неоліберальна теорія “нової демократії” В. Вільсона (1914-1921 рр.) та її принципи. Законодавство початку XX ст. і посилення регулятивної ролі держави. Створення Федеральної Резервної системи та її функції. Посилення влади Президента, розширення системи державних контролюючих і примусових органів та введення надзвичайного законодавства в умовах першої світової війни. Державне регулювання економічних і соціальних відносин. Криза 1929-1933 рр. “Новий курс” Ф. Рузвельта, його законодавче забезпечення та реалізація. Проблема межі втручання держави в економіку. Судова і адміністративна реформи. Закон Вагнера (1935 р.) про визнання прав профспілок. Система соціального захисту населення. Вдосконалення системи державного регулювання у повоєнний період. Закон Тафта-Хартлі (1947 р.) і Лендрама-Гріффіна (1959 р.). Програма створення “великого суспільства” Л. Джонсона та її реалізація. Проблема зайнятості населення у 70-х роках і механізми її вирішення. Регулятивна роль держави у період президентського правління Р. Рейгана, Дж. Буша (старшого), Б. Клінтона і Дж. Буша (молодшого).

 

2. Зміни у державному апараті.

Двопартійність і проблема політичного лідерства. Президентська влада та зміни, що у ній відбулись. XX, XXII і XXV поправки. Розширення конституційних повноважень Президента. Реформа виборчого права. XIX, XXIV і XXVI поправки. Система виборів у конґрес. Фінансування виборів. Закон про громадянські (1957 р.) і цивільні (1964 р.) права негрів. Закон про виборчі права (1965 р.). Комісія сприяння рівній зайнятості. Тенденції взаємовідносин законодавчої і виконавчої влади. “Делеговане законодавство” і розширення правотворчої діяльності виконавчої влади. Впорядкування нормотворчої діяльності адміністрації. Закони 1946 р. і доповнення до нього 1967 р. і 1974 р. Взаємовідносини між Президентом, конґресом і виконавчою владою. Бюджетне управління конґресу і сфера його компетенції. Взаємовідносини судової та інших влад.

 

3. Еволюція американського федералізму.

Боротьба тенденцій централізації і децентралізації. Доктрини “вічного союзу” і “двостороннього федералізму”. Тенденція централізації “по вертикалі” у період “нового курсу” Рузвельта. Політика “нового федералізму” Р. Ніксона. Політика адміністрації Р. Рейгана щодо проблеми федералізму. “Кооперативний федералізм”. Бюрократичний апарат. Органи виконавчої влади. Федеральні адміністративні заклади. Утворення міністерств і відомств. Система органів виконавчої влади. Апарат Білого дому. Федеральні відомства. Правоохоронні органи. Атторнейська служба. ФБР. ЦРУ. Закон про внутрішню безпеку 1950 р. “Маккартизм”. Посилення законодавчого нагляду за розвідувальними органами.

 

4. Характеристика права.

Особливості правової системи. Вплив інших правових систем на право США. Американська система прецедентного права. розвиток загального права. система казуального прецедентного права. Інкорпорація загального права в систему федерального права. Закони, кодекси і судове право. Спроби здійснення кодифікації. Цивільне право та його інститути. Право корпорацій. Інститут тресту. Договірне право і розвиток ринкових відносин. Антитрестівське законодавство. Власність та конституційні засоби її захисту. Захист прав споживачів. Шлюбно-сімейне право. Порядок спадкування. Джерела кримінального права. Злочини. Види покарань. Додаткові покарання. Проблема застосування смертної кари. Стадії кримінального процесу. Попереднє слідство. Передача звинувачуваного до суду. Судове розслідування. Заключна стадія та її особливість.

 

Тема 21 Держава і право Великобританії новітнього періоду

1. Еволюція державного регулювання економіки. Еволюція партійної системи.

Еволюція світової моделі капіталізму та її вплив на положення Великобританії у світі. Колоніальна монополія як основа англійського капіталізму на початку XX ст. та її відмінності від промислової і торгової монополії Англії до кінця XIX ст. Світова економічна криза 20 – 30-х рр. та її вплив на економіку Великобританії. Розширення державного втручання в економіку і сферу соціальних відносин з метою їх стабілізації. Націоналізація провідних галузей промисловості урядом лейбористів. Утворення у британському держапараті спеціальних підрозділів, пов’язаних з регулюванням економіки. Публічні корпорації в системі відповідних міністерств, їх адміністративна і фінансова самостійність. Змішані органи. Розширення соціальної функцій британської держави. Утворення спеціальних органів. Нормативне регулювання соціальних, національних і расових проблем. Скорочення на рубежі 80-х рр. втручання держави в економіку. Політика консерваторів на максимально можливу приватизацію економіки і ослаблення впливу профспілок. Форми денаціоналізації, політика “народного” або “робітничого” капіталізму. Негативні наслідки радикальних неоліберальних реформ. Прихід до влади уряду лейбористів і пошук ними нових форм збереження регулятивної ролі держави. Зміни в політичній системі країни на рубежі XIX-XX ст. Занепад англійського парламентаризму. Демократизація державного апарату. Прийняття нових виборчих законів, реформи парламенту, місцевого врядування й суду. Зміни в партійній системі. Консерватори. Втрата лібералами політичних позицій і утворення лейбористської партії. Реформа 1884 р. та її вплив на демократизацію виборчого права. Посилення лейбористів. Становлення сучасної моделі двопартійної системи. Прихід до влади у консерваторів М. Тетчер (1979 р.) і посилення їх позицій. Розкол лейбористів (1981 р.) і створення соціал-демократичної партії. Об’єднання її з лібералами і створення нової партії (1988). Посилення націоналістичних партій в Шотландії і Уельсі. Уряд “нових” лейбористів (1997) та його програма.

 

2. Основні зміни у державному ладі.

Конституційне законодавство. Виборча реформа 1918 р. і надання права голосу жінкам. Виборча реформа 1928 р. і встановлення загального виборчого права. Акт про народне представництво 1948 р. і ліквідація “подвійного вотуму”. Реформа 1969 р. і зниження вікового цензу участі у виборах до 18 років. Реформа парламенту. Причини зниження ролі парламенту на поч. XX ст. Підпорядкування його діяльності інтересам уряду. Акт про парламент 1911 р. Обмеження законодавчих повноважень палати лордів. Посилення ролі контрольованої кабінетом палати общин. Порядок прийняття фінансових і нефінансових законопроектів. Скорочення терміну повноважень палати общин. Реформа парламенту 1911 р. Закон 1949 р. про зміни Акту про парламент 1911 р. Відміна Закону про страйки (1927 р.). Верховенство кабінету. Зосередження урядом делегованої йому законодавчої влади. Делегування виконавчим органам права видавати акти, що були виключною прерогативою палати общин. Розширення системи делегованою законодавства. Акт про надзвичайні повноваження 1920 р. Антистрайкова спрямованість закону. Нова редакція закону 1964 р. Акт про міністрів корони 1937 р. та його зміст. Законодавче визнання прем’єр-міністра і його опонента – лідера опозиції. Трансформація системи “правління кабінету” у “правління прем’єр-міністра”. Утворення внутрішнього кабінету. Встановлення президенціалістського стилю керівництва партією і державою. Обмеження реального змісту принципу парламентської відповідальності уряду. Роль палати общин у політичному житті країни. Порядок проходження урядового законопроекту. Роль корони та палати лордів у реальному здійсненні державної влади. Політичні звичаї про межу влади короля. Прерогативи короля “право давати поради, право схвалювати і право затверджувати”. Фактичний вплив королівського двору на державне життя. Повноваження королеви. Роль палати лордів у сучасних умовах. Ріст державного апарату. Утворення нових міністерств і їх загальне число. Ріст числа чиновників цивільної служби. Характерні риси діяльності апарату державного управління (замкненість, ієрархічність, високий професіоналізм). Підбір кадрів. Спеціальна комісія міністра у справах державної служби. Стабільність і незмінність корпусу чиновників. Вимоги до чиновників державного апарату. Контроль парламенту за діяльністю цивільної служби. Нові риси в організації й функціонуванні британського апарату управління. Децентралізація управління й модифікація державної машини у національних реґіонах Британії. Система особливих ланок місцевого управління національними реґіонами. Державні секретарі у справах Шотландії і Уельсу. Акт про управління Ірландією 1920 р. Спроби уряду лейбористів запровадити закони про введення автономії у Шотландії й Уельсі. Рішення населення Шотландії й Уельсу про створення власних парламентів (1997).

 

3. Поліцейські й судові органи.

Створення постійної армії і введення загальної військової повинності. Особливості побудови поліцейських органів. Закон про поліцію 1964 р. Особливий статус військово-поліцейського апарату Північної Ірландії. Введення у провінцію британських військ (1969) і встановлення режиму “прямого управління” з Лондону (1972). Збільшення повноважень поліцейських служб. Закон про порушення незадоволення 1934 р. Закон про правопорядок 1936 р. Серія актів про запобігання тероризму 1974, 1975, 1979 рр. і ін. Закон про поліцію 1986 р. Надання додаткових повноважень поліції стосовно проведення мітингів і демонстрацій. Система місцевих (нижчих) судів. Обмежений характер спроб реформування системи правосуддя. Відміна звинувачувального “великого журі” у 1933 р. Закон про суди 1971 р. Ліквідація судів ассизів і четвертних сесій з передачею їх повноважень новому кримінальному Суду Корони і частково Високому суду. Система вищих судів Англії (Верховний суд), що включала Високий суд (цивільні справи), Суд корони (кримінальні і частина цивільних справ), Апеляційний суд (цивільне і кримінальне відділення). Їх структура і юрисдикція. Закон 1981 р. про Верховний суд. Судові функції палати лордів як вищої апеляційної інстанції. Судовий комітет Таємної ради та сфера його компетенції. Європейський суд та його місце в судовій системі Великобританії. Підпорядкування судового апарату лорд-канцлеру. Судові округи в яких проходять засідання Суду корони у кримінальних справах і Високого суду у цивільних справах. Окружні суди. Особливості організації системи правосуддя Шотландії. Нижчі суди Англії – суди графств і магістратські суди. Закон 1984 р. про суди графств і розширення їх юрисдикції. Магістратські суди, статус їх суддів і сфера компетенції. Спеціальні суди в Англії й Уельсі. Суд корнера, військові суди, церковні суди, адміністративні трибунали. Генеральний атторней і генеральний солісітор та їх роль у відправленні правосуддя. Директор публічних переслідувань. Створення служби державних звинувачувачів. Директор управління по боротьбі з “серйозним шахрайством”. Закон 1990 р. про суди й правове обслуговування. Створення інституту адвокатури. Зниження ролі інституту присяжних і спрощення класичної жорсткої моделі. Законодавство 60-70-х рр. про зміни, що стосувались інституту присяжних. Законодавство 70-80-х рр. про можливість розгляду справ без участі присяжних. Місцеве управління. Посилення контролю центральних органів за діяльністю рад у містах і графствах. Акти 1929 і 1933 рр. про надання уряду повноважень обмеження розміру дотацій органам самоуправління. Акт 1993 р. про місцеве самоврядування, про порядок виникнення, структуру, апарат та інші адміністративні й фінансові сторони діяльності місцевих органів. Контроль за місцевим управлінням. Акти муніципалітетів, що підлягають затвердженню вищестоящих властей.

 

4. Право.

Ріст законодавства і втрата позицій прецедентного права. Поповнення суддівського права прецедентами. Законодавство як найбільш продуктивне джерело права. Акти делегованого законодавства та їх форми. “Наказ у Раді”. Накази міністрів. Статутне право. Консолідація, як основна форма ревізії і упорядкування законів та її види. Створення правової комісії по реформуванню права. Еволюційний шлях утворення кодифікованого права. Умовність застосування терміну “цивільне право” та його правові інститути. Інститут довірчої власності (трасту). Інвестиційні банки. Співвідношення права власника і орендаря. Закон про реформу лізгольдів 1967 р. Соціалізація власності. Реприватизація. Договір та його принципи. Шлюбно-сімейне право. Умови вступу до шлюбу. Шлюб, як різновид контракту. Майнові взаємовідносини подружжя. Правова відповідальність батьків за дії дітей до досягнення ними 18 років. Закон про захист дітей (1933 р.). Збільшення ролі корпоративного капіталу і розвиток законодавства про кампанії. Закон про кампанії 1985 р. Закон про монополії 1948 р. Закони 1953 р. і 1956 р. та створення державних органів по контролю за монополіями. Законодавство про захист споживачів. Правове регулювання надання кредитів. Закон 1927 р. про заборону загальних і політичних страйків та його відміна. Закон 1911 р. про страхування по безробіттю. Закон про соціальне забезпечення (1985 р.). Трудове законодавство про колективні договори. Спеціальні трибунали. Кодекси практики. Законодавство про національну службу охорони здоров’я (1977 р.) і довкілля (1970 р., 1974 р., 1978 р., 80-ті роки). Кримінальне право, його спрощення і модернізація. Консолідовані акти і акти з елементами кодифікації. Реформа кримінального права. Правова комісія 1965 р. Підготовка проекту кримінального кодексу (1985 р.). Закон про кримінальне право і відміна поділу всіх злочинів на фелонію і місдімінор. Введення у законодавчому порядку нової класифікації злочинних діянь. Реформування інститутів загальної частини кримінального права (1974, 1981, 1982, 1988, 1991 рр.). Гуманізація і оптимізація покарань. Відміна каторжних робіт (1948 р.) і смертної кари (1969 р.). Реадаптація злочинців. Умовне засудження (пробація). Закон про суди (1971 р.), ліквідація ряду судових інстанцій та створення нового Суду корони. Введення системи державних звинувачувачів (1985 р.). Зростання ролі поліції. Суд присяжних, відміна майнового і зниження їх вікового цензу.

 

Тема 22 Держава і право Франції новітнього періоду

1. Третя республіка у ХХ ст. і її падіння.

Партійна і виборча система. Особливість державного розвитку Франції у ХХ ст. Боротьба навколо виборчих реформ. Закон 1919 р. і заміна мажоритарної системи системою пропорційного представництва. Поновлення мажоритарної системи виборів у 1927 р. Закон 1927 р. і порядок ведення виборів.

Зміни у державному апараті. Ослаблення фактичної ролі президента. Зростання ролі виконавчої влади та особливості її реалізації у Франції. Реалізація у Франції доктрини “регламентарної влади”. Надання парламентом урядам надзвичайних повноважень і виключного права законодавчої діяльності у формі “декретів-законів” (1918, 1921, 1934, 1938-1939 рр.). “Режим Зборів”, або “абсолютний парламентаризм” і особливість його функціонування. Порушення рівноваги влад і “системи стримувань” на користь парламенту.

Народний фронт. Зростання активності крайніх правих організацій фашистського спрямування (“Вогняні хрести”, “Аксьйон франсез” і ін.) на початку 30-х рр. Спроба здійснення фашистського путчу у лютому 1934 р. та його вплив на обмеження демократичних свобод. Посилення реакційних тенденцій. Об’єднання антифашистських сил у Народний фронт. Програма Народного фронту у політичній та економічній сфері. Перемога Народного фронту на виборах 1936 р. Формування нового уряду. Реалізація програми лівих сил. Причини його розколу. Зміна урядів і утвердження правого крила радикалів (1938 р.). Ліквідація основних заходів лівого блоку.

Падіння Третьої республіки. Рух Опору. Поразка Франції у війні з гітлерівською Німеччиною влітку 1940 р. Окупаційний режим. Південна неокупаційна зона. Уряд маршала Петена. “Режим Віші”. Введення у південну зону восени 1942 р. німецьких військ і обмеження функцій Петена. Боротьба з нацистами. Національна рада опору. Рух опору в еміграції на чолі з генералом де Голлем (“Франція, що бореться”). Комітет національного звільнення як Тимчасовий уряд Французької Республіки (1944-1946 рр.).

 

2. Четверта республіка у Франції.

“Тимчасовий режим” і боротьба навколо конституції. Перебудова політичної системи у період “тимчасового режиму”. Реалізація програми Національної ради Опору. Боротьба навколо питання про новий державний лад і нову Конституцію. Утворення трьох партійного Тимчасового уряду, розробка проекту конституції та відхилення його на референдумі. Другий проект конституції 1946 р. та його затвердження шляхом референдуму. Закріплення в конституції ряду нових політичних принципів. Характеристика нового конституційного блоку економічних і соціальних прав. Розширення сфери регулювання політичної і зовнішньо-політичної діяльності держави. Розширення межі втручання держави в економічну й соціальну сфери. Зміна характеру відносин між особою і державою. Проголошення “соціальної держави”. Ідея абсолютного парламентаризму. Національні збори і сфера їх компетенції. Рада республіки, порядок її формування та мінімізація її повноважень. Президент республіки, порядок його обрання і сфера компетенції. Рада міністрів і її повноваження. Порядок призначення голови Ради міністрів. Судова система й місцеве управління та їх підпорядкованість уряду. Вища рада магістратури на чолі з президентом та її повноваження. Модернізація економіки, перебудова економічної структури, загострення соціальних протиріч, розпад колоніальної системи як обставини активізації втручання держави і встановлення твердої влади. Криза політичної системи, заснованої на класичному парламентаризмі. Голлістська партія Об’єднання французького народу та її вимога відміни конституції 1946 р. Розпад тристоронньої коаліції. Поновлення у 1948-1951 рр. мажоритарної виборчої системи. Поширення практики делегованого законодавства. Конституційна реформа 1954 р. та її зміст. Розширення компетенції Ради республіки. Посилення ролі і впливу президента. Причини падіння Четвертої республіки.

 

3. П’ята республіка у Франції.

Надання владних повноважень генералу де Голлю і надзвичайних повноважень уряду. Підготовка проекту нової Конституції та її схвалення на референдумі. Конституція 1958 р. та її структура. Президент як центральна ланка політичної системи країни. Прерогативи і повноваження президента у виконавчій і законодавчій сфері. Конституційні гарантії проти встановлення одноособової диктатури президента. Зміна порядку обрання президента. Уряд та його компетенція. Прем’єр-міністр та його повноваження. Парламент та його палати і порядок їх формування. Конституційне регулювання взаємовідносин між парламентом і урядом. Коло питань, що регулювались актами парламенту. Надання уряду права видання нормативних актів, що мали силу закону (ордонанси). Повноваження уряду по контролю над законодавчим процесом. Відповідальність уряду перед парламентом. Характеристика “напівпрезидентської республіки” як форми правління. Судова влада. Конституційна рада. Органи адміністративної юстиції та їх юрисдикція. Модернізація судоустрою у 70-х роках. Кодекс судоустрою 1978 р.

Французька (континентальна) модель місцевого управління. “Природні” адміністративно-територіальні одиниці, які могли й повинні формувати свої органи управління і “штучні” утворення. Муніципальна рада як орган врядування комуни. Генеральні ради як органи управління департаментів. Реґіон та його статус. Префекти і супрефекти та їх функції.