2018-02-13
223
Розвиток політичної системи Франції у 60-80-х рр. ХХ ст. Тенденції розвитку політичної системи П’ятої республіки у перші десятиліття її існування. Посилення президентської влади, її персоналізація. Еволюція президентської влади. Президент як глава держави й глава уряду. Конституційна реформа 1962 р. про зміну порядку виборів президента. Провадження загального голосування. Президент як лідер голлістської партії. Можливість глави держави спиратись на парламентську більшість. Залежність прем’єр-міністра і уряду від волі президента. Відповідальність уряду перед главою держави внаслідок співпадіння президентської і парламентської більшості. Особиста канцелярія президента як центр прийняття державних рішень. Централізація судово-поліцейського апарату. Утворення надзвичайних органів політичної юстиції. Розширення повноважень поліції і префектів. Посилення гарантій прав особи. Рішення конституційної ради 1971 р. Судова хартія прав людини 1971 р. Зміни у розстановці соціально-політичних сил у Франції 1973-1976 рр. Посилення лівих сил. Програма демократичного Уряду народної єдності (1972) та її зміст. Біполяризація політичного життя. Протистояння коаліції лівих сил і правоцентристської коаліції (ОПР-СФД). Можливість приналежності президента і уряду до протилежних угрупувань. Прихід до влади Соціалістичної партії (1981). Децентралізація місцевого управління. Ліквідація посади префекта. Впровадження пропорційної виборчої системи. Розширення компетенцій місцевих органів у питаннях фінансування та управління. Закон 1983 р. і обмеження підпорядкованості нижчестоящих органів самоврядування вищестоящим. Пом’якшення адміністративного контролю центру над місцевими органами. Період “роздільного правління” 1986-1988 рр. і 1993-1995 рр. Зміна політичного змісту “роздільного правління” у 1997 р. Незмінність примату президентської влади у всіх сферах державного життя. Зацікавленість президента у підтримці парламентської більшості. Необхідні умови проведення партійної політики. Характеристика діяльності парламенту як “регістраційної палати”. Регулятивна роль держави на рубежі ХХ-ХХІ ст. в економіці й соціальних відносинах. Націоналізація та приватизація у Франції та їх особливості. Вплив на розвиток політичної системи Франції інтегральних процесів загально-європейського масштабу. Доповнення до конституції 1992 р. Верховенство “комунітарного права” над національним правом.
4. Право.
Характеристика класичної наполеонівської кодифікації права у першій половині XX ст. Оновлення права. реформування і демократизація кодексів судочинства. Законодавча діяльність парламенту. Нормативні акти виконавчої влади. Регламентарне законодавство. Декрети-закони і ордонанси. Нові консолідовані акти. Додаткові кодекси. Правові (торгові) звичаї. Рішення Касаційного суду як джерело права. Змішане або комплексне право. Основні зміни цивільного кодексу Наполеона у XX ст. Зміна норм сімейно-шлюбних відносин. Інститут розлучення. Обмеження прав власника. Обмеження спадкування майна. Комерціалізація інституту товариства. Зміна розуміння власності. Зменшення значення індивідуальної приватної власності. Роль асоційованої і державної власності. Договірне право. Розширення контролю за діяльністю акціонерних товариств. Природоохоронне законодавство. Трудовий кодекс 1910 р. і 1973 р. та поправки до нього 1981-1982 рр. Кодекс соціального страхування 1956 р. ЦПК 1975 р. Характер змін, внесених у кримінальний кодекс у XX ст. Посилення боротьби із злочинністю у П’ятій республіці. Відміна смертної кари (й981 р.). Лібералізація виконання покарань. Криміналізація тероризму. Кримінальний кодекс 1992 р. КПК 1958 р. Закони 1970 і 1972 рр. про посилення гарантій індивідуальних прав і свобод. Спрощення судочинства. Впорядкування діяльності слідчих органів, суду і присяжних.
Тема 23 Держава і право Німеччини новітнього періоду
1. Веймарська республіка в Німеччині.
Крах кайзерівської Німецької імперії. Листопадова революція 1918 р. і її характер. Характерні особливості революції. Хід революції. Крах Кайзерівської імперії Гогенцоллернів та інші результати революції. Встановлення революційних органів влади. Відмінність німецьких від російських Рад. Рада народних уповноважень та її функції. Розпуск палат прусського ландтагу. Збереження старого державного апарату. Конференція в Берліні (листопад 1918 р.) і вирішення питання про Установчі збори. Всенімецький з’їзд представників робітничих і солдатських Рад (грудень 1918 р.) та його рішення. Вибори до Національних зборів (19січня 1919 р.) і оцінка їх результатів. “Закон про тимчасову імперську владу” від 10 лютого 1919 р. Рішення про створення нової конституції. Обрання президента республіки. Формування і склад уряду. “Перехідний закон” (березень 1919 р.).
Веймарська конституція (1919 р.) і її демократичний характер. Умови, за яких вона створювалася. Проект конституції Гуго Прейса. “Проект майбутньої конституції (загальна частина)”. Характеристика “попереднього проекту”. Рейхстаг і президент. Реорганізація федеральної форми державного устрою. Обговорення проекту в РНУ і Національних зборах. Прийняття Конституції Національними зборами (липень 1919 р.). Принципи “народного суверенітету”, “народу”, “свободи”, “соціальної справедливості”. Проголошення Німецької імперії республікою з федеративною формою державного устрою. Землі. Рейхсрат (Імперська рада). Ландтаги. Виборче право. Права земель. Законодавча діяльність. Функції Імперської судової палати. Обов’язковий характер загальних принципів законодавства. Розподіл законодавчих повноважень між імперією і землями. Обсяг повноважень земель в адміністративній сфері. Рейхстаг, рейхсрат, президент, та їх функції і повноваження. Політичні і громадянські права і свободи.
Політичний режим Веймарської республіки. Репараційні платежі й світова економічна криза та їх дестабілізуючий вплив на розвиток держави. Поляризація соціально-політичних сил. Причини ослаблення положення Веймарської республіки. Відсутність демократичних державних інститутів і прогалини конституційного порядку як обставини, що сприяли розвитку нацизму, шовінізму й мілітаризму. Збереження в системі влади старого держапарату й реакційної воєнщини. Армія як самостійна політична сила. Військовий заколот Каппа-Лютвіца (травень 1920 р.). Недоліки у діяльності органів правопорядку. Нацистський “пивний путч” у Мюнхені (1924 р.). Відсутність єдності дій вищих органів влади. Часті й необґрунтовані розпуски парламенту і формування у масовій свідомості необхідності “сильної руки” фюрера. “Президентські кабінети” як прояв слабкості уряду. Управління за допомогою надзвичайних указів.
2. Фашистська диктатура в Німеччині.
Поява в Німеччині фашизму. Програма із “25 пунктів” Гітлера (1920 р.). Формування організаційних основ фашистської партії. Зміна тактики партії після провалу “пивного путчу”. “Битва за рейхстаг” шляхом створення масової бази партії. Призначення Гітлера рейхсканцлером Німеччини (30 січня 1933 р.) та легітимізація його влади. “Надзвичайні заходи” Гітлера. Механізм фашистської диктатури. Програма Гітлера та етапи її реалізації. Зміни у механізмі фашистської диктатури. Закон від 24 березня 1934 р. та перетворення його в основний закон фашистської держави. Надання рейхстагом законодавчих прав уряду. Допущення відхилення норм законів від норм Конституції. Необов’язковість утвердження парламентом міжнародних договорів. Особливість прийняття імперських законів. Ліквідація посади президента. Концентрація влади у руках Гітлера, його статус і функції. Знищення опозиції. Заборона компартії (березень 1933 р.), розпуск профспілок (травень 1933 р.), оголошення поза законом соціал-демократичної партії (червень 1933 р.), “саморозпуск” інших партій. Закон про заборону існування політичних партій (липень 1933 р.), окрім НСРПН. Інтеграційна політика держави і партії. Ліквідація органів друку. Закон від 24 березня1933 р. Закон “Про забезпечення єдності партії і держави” (грудень 1933 р.). Новий спосіб формування рейхстагу, призначень на пости міністрів та інші державні посади. Закон “Про злиття областей з імперією” від 7 квітня 1933 р. Призначення в усі землі із гауляйтерів нацистської партії намісників (штатгальтерів). Закон “Про Імперських намісників” (30 січня 1935 р.). Їх статус і завдання. Ліквідація ландтагів земель (30 січня 1934 р.). Підпорядкування урядів земель імперському урядові. Перехід намісників у відання МВС. Закон “Про ліквідацію рейхсрату” (14 лютого 1934 р.). Положення “Про німецькі общини” (1935 р.) і ліквідація залишків місцевого самоврядування. Призначення бургомістрів міст міністром внутрішніх справ. Чистки державного апарату. Злиття партійних і державних органів. Управлінський апарат. Функції Гітлера. Імперський уряд. Рада міністрів по обороні імперії. Таємний кабінет. Колегія трьох уповноважених, їх склад та завдання. Поділ Німеччини на партійні області (32) на чолі гауляйтерами. Землі і провінції. Міністерство громадської освіти і пропаганди у механізмі фашистської диктатури. Фашистські молодіжні організації (Юнгфольк, “Гітлерюгенд” та інші) та обов’язковий характер перебування у них після 1937 р. Терористичний фашистський апарат. “Служба порядку” (з 1921 р. – штурмові загони (СА). Служба безпека (СС), її склад і функції. Утворення таємної державної поліції (ґестапо), об’єднання її з кримінальною поліцією у поліцію безпеки (ЗІПО). Поліція порядку (ОРПО) у складі охоронної поліції і жандармерії. Служба порядку (СД). Головне управління імперської безпеки (1939 р.). Зміни у судовій системі. Суди судових округів. Особливі суди округів (з 1933 р.). Народний трибунал (1934 р.). Військово-польові суди. Військові трибунали. Державне регулювання економіки. Утворення Генеральної ради німецького господарства та її функції. Закон від 27 лютого 1934 р. і утворення господарських об’єднань. Поділ галузей господарства на “імперські групи”. Утворення територіальної структури управління господарством – окружних груп промисловості в господарських округах. Міністерство імперського господарства. Мілітаризація німецької економіки (з 1935 р.). Рада імперської оборони. Управління генерального уповноваженого з військової економіки. Відомство по переведенню економіки Німеччини на військові рейки. Впровадження централізованого планування. Міністерство озброєння й боєприпасів. “Німецький трудовий фронт”. Введення примусового набору робочої сили (1934 р.). Розширення застосування примусової праці. Армія. Введення загальної військової повинності й збільшення терміну служби. Впровадження клятви вірності. Реорганізація управління армією. Штаб верховного командування збройними силами. Штаб оперативного керівництва. Генеральні штаби родів військ. Ради міністрів у питаннях оборони імперії. Військові округи. Розвідувальний апарат. Управління розвідкою (абвер). Відділ іноземних армій Сходу. Політика терору. Наказ “Про застосування армією зброї” (1936 р.).
3. Федеративна Республіка Німеччина.
Беззастережна капітуляція і повна окупація Німеччини. Чотирьохстороння угода від 5 липня 1945 р. Тристороння конференція в Потсдамі і її рішення (липень-серпень 1946 р.). Принципи політики союзників по відношенню до Німеччини. Вибори до місцевих органів і ландтагів земель (осінь 1946 р.). Союзна контрольна Рада, її склад і порядок роботи. Рада міністрів іноземних справ союзників. Оцінка формули “Східна і Західна зони”. “Бізонія” та її вплив на подальшу долю Німеччини. Економічна рада (травень 1947 р.) і сфера її компетенції. Директорат (Виконавча рада). Союзне управління економікою. Декартелізація. Демонтаж підприємств і введення обмежень і заборон на випуск ряду видів продукції. Політика денацифікації. Шпрухкаммер. Класифікація нацистів на 5 категорій. Рішення про ліквідацію прусської держави (березень 1947 р.). Декартелізація, терміни її проведення та наслідки. Політика оздоровлення німецької економіки. Грошова реформа 1948 р., її мета та шляхи реалізації. Інші заходи по стабілізації фінансової системи. Податкова реформа. Центральний банк земель. Банк німецьких земель, його статус і завдання. Початок реалізації “Плану Маршалла” (квітень 1948 р.). Основи німецької економічної політики “третього шляху”. “Соціальне ринкове господарство”. “Соціальна держава” та її моделі. “Демократичний соціалізм” і “Соціальний капіталізм” та боротьба ідей у Парламентській раді. Вибори в рейхстаг 14 серпня 1949 р. і перемога ХДС/ХСС. Курс на створення “соціального ринкового господарства”, “соціальної держави” в Німеччині, його реалізація та результати. Прийняття у квітні 1949 р. Окупаційного статуту. Прийняття 8 травня 1949 р. Основного закону ФРН. Утворення ФРН (23 травня 1949 р.). Перетворення інституту військових губернаторів у інститут “військових комісарів”. Вибори в бундестаг (14 серпня 1949 р.). Утворення бундесрату (12 вересня 1949 р.). Вибори президента і федерального канцлера (15 вересня 1949 р.). Перегляд Окупаційного статуту і розширення повноважень державних органів ФРН (1951 р.). Перетворення ФРН в суверенну державу (1952 р.). Конституційні права людини та їх гарантії. Захист соціальних прав. Конституційне визначення держави. Регулювання трудових відносин. Закон про стимулювання зайнятості (1958 р.) і початок надання допомоги усім безробітнім. Введення “тарифної автономії”. Спостережливі ради на підприємствах (1976 р.). Пенсійна реформа (1957 р.). Федеральний характер держави. Модель “кооперативної федерації”. Суб’єкти федерації та вимоги до їх конституцій. Виключне законодавство федерації. Сфера законодавства конкуруючого і “рамочного”. Вищі органи державної влади. Бундестаг. Канцлер. Президент республіки. ФКС, порядок його формування і статус.
4. Об’єднання Німеччини.
Передумови об’єднання. Соціально-економічна криза в НДР та її наслідки. Демонстрація в НДР на початку листопада 1989 р., відкриття кордонів і вимога об’єднання з ФРН. Програма співробітництва двох німецьких держав, викладена в бундестазі канцлером ФРН Г. Колем. Договір про економічну, валютну і соціальну унію від 18 травня 1990 р. Грошова реформа в НДР та порядок її проведення. Застосування стабілізаційних заходів. Договір між НДР і ФРН (серпень 1990 р.). Прийняття Народною палатою НДР рішення про приєднання до ФРН (23 серпня 1990 р.). Підписання, ратифікація та умови договору. Створення Конституційної комісії та її діяльність по пристосуванню Основного закону до нових умов єдиної держави. Забезпечення зовнішніх умов німецької єдності. Договір по формулі 2+4 від 12 вересня 1990 р. Закон про приватизацію й реорганізацію громадського майна від 17 липня 1990 р. та його реалізація. Проблеми безробіття та шляхи їх вирішення. Розвиток середнього і дрібного бізнесу.
5. Право.
Цивільне право. Зміни, внесені у Німецькій цивільний кодекс у XX ст. Умови визнання дійсності шлюбу і розлучення. Лібералізація норм шлюбно-сімейного законодавства у 1976 р. Зміни у німецькому торговому праві. Прийняття спеціальних законів і обмеження сфери дії норм Торгового кодексу. Зміна інституту акціонерного товариства. Акціонерний закон 1965 р. Кримінальне право. Зміни у кримінальному праві у 50-60-ті рр. ХХ ст. Утворення комісії по реформі кримінального права. Реформа Загальної частини. Відмова від тричленної класифікації злочинних діянь. Злочини, проступки, адміністративні правопорушення. Кримінальний кодекс 1975 р. Закони про боротьбу з організованою злочинністю (1976 і 1986 рр.), про боротьбу з тероризмом (1986 р.), про посадові злочини (1980 р.). Нова редакція кримінального кодексу 1987 р. Дуалістична система кримінальних санкцій. Трудове і соціальне законодавство. Тарифні угоди та принцип “тарифної автономії”. Колективні угоди. Процедура розгляду трудових спорів. Закон про тарифні договори (1949 р.). Страхове право. Соціальний кодекс 1911 р. Зрівняння у правах робітників і службовців у соціальній сфері. Обов’язкове соціальне страхування для осіб різних професій. Суд по соціальних справах (1953 р.). Реформа соціального законодавства (1975 р.).
Тема 24 Держави Центральної і Східної Європи
1. Становлення національних держав.
Загострення соціальних і національних протиріч в Австро-Угорщині в умовах першої світової війни. Початок буржуазно-демократичної революції, розвал Австро-Угорщини і скинення монархічної влади Габсбургів. Створення незалежної держави Чехії і входження незалежної Словаччини до складу єдиної Чехословацької держави (жовтень 1918 р.). Проголошення Народним віче незалежного Королівства сербів, хорватів і словенців (1918 р.). Проголошення республіки в Угорщині (листопад 1918 р.) і Австрії. Утворення незалежної Польської Республіки. Особливості політичних процесів у першій половині ХХ ст. у східно- і центральноєвропейських країнах та їх наслідки. Демократизація державної влади і антифеодальні перетворення на селі у 20-ті рр. Соціально-економічні й політичні реформи та їх масштаби. Конституційне самовизначення Чехословацької Республіки. Тимчасова конституція (листопад 1918 р.). Конституція 1920 р. Відродження Польської держави та її законодавче закріплення в Малій конституції (1919 р.). Характерна особливість конституції. Прийняття сеймом Березневої конституції (1921 р.) та її основні принципи. Законодавча влада. Президент і його повноваження. Демократичні й соціальні права та їх гарантії. Характер демократичних змін у Болгарії, Югославії, Румунії. Збереження монархічної форми правління (Югославія, Румунія). Державні інститути. Аграрні реформи у Чехословаччині, сербсько-хорватсько-словенській державі, Угорщині, Румунії, Болгарії, їх характер та особливості. Національні проблеми у Югославії, Румунії, Чехословаччині. Криза парламентаризму, втручання державно-бюракратичного апарату в усі сфери політичного життя, відмова від конституційних прав і свобод на завершальному етапі світової економічної кризи. Встановлення диктаторського військово-авторитарного режиму в Болгарії, закріплення авторитарних принципів і інститутів в конституціях Югославії (1931 р.), Польщі (1935 р.), Румунії (1938 р.). Особливості розвитку партійно-політичних систем в умовах зростання фашистських, тоталітарно-автократичних режимів. Зміни в демократичних положеннях конституцій в Угорщині (1926 р.), Польщі (1926 р.), Чехословаччині (1927 р.). Державні перевороти кінця 20-30-х рр. і встановлення авторитарних режимів (Польща, Югославія, Румунія) та їх залежність від фашистських держав.
2. Характер і форми революцій 40-х рр. ХХ ст. Зміни в державному устрої.
Революції середини 40-х рр. ХХ ст. в країнах Центральної і Східної Європи та умови, в яких вони відбувались. Особливості народно-демократичних революцій та їх характерні риси. Народні збройні повстання в Болгарії і Чехословаччині. Особливості формування урядів у країнах Центральної і Східної Європи. Відмінності у формах революцій та обставини, що їх викликали в Албанії, Чехословаччині, Польщі, Угорщині, Болгарії і Румунії. Програмні завдання лівих сил у Болгарії, Румунії, Чехословаччині. Необільшовицький поворот кінця 40-х років Встановлення народно-демократичної влади. Болгарія: Вітчизняний фронт; Національний комітет та його склад; створення партизанської армії; антифашистське повстання 9 вересня 1944 р. і створення уряду; конґрес Вітчизняного фронту (березень 1945 р.) та його рішення; вибори до Народних зборів (1945 р.). Югославія: формування партизанських загонів; організація Єдиного національно-визвольного фронту Югославії (ЄНВФ); формування регулярної народно-визвольної армії; Антифашистське віче народного визволення Югославії (АВНВЮ); виконком віче і його роль; переобрання АВНВЮ законодавчих функцій (листопад 1943 р.); утворення Національного комітету визволення Югославії; III сесія АВНВЮ (серпень 1945 р.) та проголошення її Тимчасовою народною скупщиною; прийняття Закону про проведення всенародних виборів і скликання Установчих зборів. Чехословаччина: емігрантський уряд; формування національно-визвольного фронту Чехословаччини (1943 р.); Словацьке національне повстання (серпень 1944 р.), празьке повстання (травень 1945 р.); Кошицька програма (квітень 1945 р.). Польща: емігрантський уряд; Маніфест 1943 р.; Крайова рада народова (КРН) (початок 1944 р.); Армія Людова; перетворення КРН у тимчасовий законодавчий орган; утворення тимчасового уряду – Польського комітету національного визволення (ПКНВ) та його політичний склад; Маніфест ПКНВ від 22 липня 1944 р.; утворення уряду національної єдності. Румунія: особливість встановлення народно-демократичної влади; Патріотичний антифашистський фронт (1943 р.) та його склад; розширення політичної коаліції влітку 1944 р.; повстання 23 серпня 1944 р.; звільнення країни і встановлення народно-демократичної влади. Угорщина: утворення національного фронту (грудень 1944 р.); Тимчасові національні збори у м. Дебрецені й утворення Тимчасового уряду. НДР: утвердження народно-демократичної влади у Східній Німеччині; Німецька народна рада, проголошення її тимчасовою народною палатою (7 жовтня 1949 р.); введення в дію Конституції НДР.
Утворення у всіх зазначених країнах нового державного апарату, темпи і шляхи реорганізації старого апарату. Виникнення центральних і місцевих органів народних фронтів, їх партійна неоднорідність. Першочерговість заміни або реорганізації різних ланок державного апарату у різних країнах. Реорганізація парламентів і утвердження республіканської форми правління. Парламентські вибори. Аграрні реформи і ліквідація поміщицького землеволодіння (крім Болгарії). Різні темпи і форми проведення реформи. Політика масового кооперування селян у НРБ (кін. 50-х рр.), УНР, НДР, ЧРСР (кін. 60-х рр.). Особливості кооперування у Польщі, Югославії. Націоналізація промисловості. Особливості націоналізації у Болгарії, Югославії, Польщі, Чехословаччині, Румунії, Східній Німеччині. Політика державного планування економіки. Результати і проблеми індустріалізації. Економічна реформа в Угорщині і Чехословаччині (1968 р.). Курс на самоврядний ринковий соціалізм в Югославії.
Конституційне законодавство. Закон про державний устрій Угорщини (1946 р.), ліквідація монархії і створення УНР (1946 р.). Конституція 1949 р. Закон про структуру і компетенцію вищих органів Польської Республіки (Мала Конституція) (1947 р.). Конституція Польщі 1952 р. Прийняття Конституції Югославії, Албанії (1945 р.), Болгарії (1947 р.), Чехословаччини й Румунії (1948 р. і 1952 р.), НДР (1949 р.). Загальні риси конституцій: класова нетерпимість; структура державного апарату; принцип єдиновладдя Рад; монополія на політичну владу правлячих компартій. Прийняття нових конституцій ЧРСР (1960 р.), СРР (1965 р.), НДР (1968 р.), НРБ (1971 р.), СФРЮ (1974 р.) та їх характерні риси. Конституційні зміни в системі органів державної влади. Зростання соціальної напруженості і руху протесту з кін. 80-х – початку 90-х рр. XX ст.
3. Крах тоталітарних режимів у ході демократичних революцій 1989-1990 рр.
Характер, завдання й особливості революцій. Польща: діалог між ПОРП і опозицією; легалізація “Солідарності”; вибори 1989 р. (липень). Угорщина: плавний і мирний характер революції; гнучка політика УСРП; прийняття закону про багатопартійність (жовтень 1989 р.); зміни Конституції (жовтень 1989 р.); вибори 1990 і 1994 рр. Чехословаччина: відмова правлячої партії від монополії на владу (грудень 1989 р.); утворення Федерального уряду національної згоди; вибори 1990 р. НДР: вибори у березні 1990 р. та їх результати. Румунія: вибори 1990 р.; Фронт національного порятунку. Албанія: масові демонстрації у лютому 1991 р.; вибори 1992 р. і їх результати. Економічні реформи. Соціально орієнтовані ринкові відносини. Приватизація державної власності як головний засіб переходу до ринку. Темпи переходу: “шокова терапія” (Польща), поетапна приватизація (Чехословаччина), урядова шестиетапна програма (Румунія, травень 1991 р.).
Розвиток конституційного законодавства. Конституція Республіки Болгарія 1991 р. Конституція Угорщини 1990 р. Конституційне законодавство у Польщі. Конституція Румунії (листопад 1991 р.). Розділ Чехословаччини і прийняття нової Конституції Словаччини (вересень 1992 р.) та Чеської Республіки (грудень 1992 р.). Конституція СРЮ (27 квітня 1992 р.). Характерні риси конституцій: закріплення принципів ринкового господарства (Болгарія, Румунія та ін.), загальнолюдські цінності (Болгарія), деідеологізація конституцій (Словацька Республіка), акцент не на соціально-класову структуру суспільства, а на форму держави і парламентарну республіку як форму правління, принцип розподілу влад, політичний плюралізм, багатопартійність. Розширення повноважень парламенту (законодавство, представництво). Зміна ролі президента у парламентській республіці. Порядок призначення уряду і виборів прем’єр-міністра. Унітарна форма адміністративно-політичного устрою (окрім Югославії і до 1993 р. Чехословаччини). Концепція державної влади як правої. Уніфікація прав і свобод громадян.
Тема 25 Держава та право Японії новітнього періоду
1. Японська держава між двома світовими війнами.
Наслідки першої світової війни. Монополістичний капітал, фінансова олігархія, сімейні концерни “дзайбацу”. Криза напівфеодального сільського господарства. Кінець епохи Мейдзі. Криза тенноїзму. Посилення впливу ідеології буржуазного лібералізму та його програма. Ліквідація майнового виборчого цензу (1925 р.). Віковий ценз. Новий виборчий закон і збільшення числа виборців. Причина слабкості ліберального руху. Загальна федерація праці. Соціалістична ліга Японії. Японський селянський союз. Комуністична партія Японії та її програма. Закон “Про охорону громадського порядку” (1925 р.). Економічна криза 1927 р. і кінця 20-початку 30-х рр. Критика парламентських партій Мінсейто і Сейюкай. Лібералізація політичного режиму. Поворот до фашизму. Встановлення державного контролю над виробництвом. Закон про картелі (1931 і 1936 р.). Закон про створення напівдержавного тресту по виробництву чавуну і сталі. Законодавче впровадження державного контролю. Профашистські організації. Тенноїзм – основа профашистсько-монархічної ідеології мілітаристської Японії. Спроби фашистських переворотів (1932, 1936 р.). Введення конституційного режиму шляхом утворення “нової політичної структури”. Культ імператора. Асоціація і рухи допомоги трону та їх структура. “Політична асоціація допомоги трону” (1942 р.). Промонархічні асоціації і товариства. Розпуск профспілок і створення “Товариства служіння батьківщині”. Закони про загальну реєстрацію і загальну мобілізацію (1938, 1939 р.). Закон “Про охорону порядку”, “Про забезпечення національної оборони” (1941 р.). Адміністративні й судові функції сільських сусідських громад. Створення масової націоналістичної організації “Східноазійська ліга великої Японії” (1941 р.). “Нова економічна структура” і підпорядкування економіки військовим цілям. “Контрольні асоціації”. Зрощення функцій адміністративного, поліцейського і військового апаратів. Створення надпрефектурних органів на чолі з губернаторами, генеральними комісарами, командувачами військових округів. Поліція, військова жандармерія, воєнізовані загони.
2. Розвиток японської держави після другої світової війни.
Утворення уряду і його завдання, визначені Потсдамською декларацією 1945 р. Передача ряду державних функцій американській окупаційній владі. Демократизація і демілітаризація Японії. Ліквідація органів, що втілювали у своїй діяльності антидемократичний, мілітаристський характер японської політики. Відокремлення сінтоїстської релігії від держави. Зречення імператора від свого “божественного походження”. Реформа освіти. Закон про аграрну реформу 1946 р. Ліквідація поміщицького землеволодіння і перетворення приватного селянського господарства у провідну форму земельної власності. Політика декартелізації і пожвавлення конкуренції. Політика денацифікації, її масштаби та особливості. Закон про профспілки (1945 р.). Трудове законодавство. Розробка проекту Конституції. Відношення до імператорської влади у програмах політичних партій. Проект окупаційної влади та його оцінка. Прийняття Конституції 1947 р. та її затвердження Таємною радою. Конституція і принципи парламентської демократії. Характеристика Конституції. Зміна політичної ролі імператора. Утворення Управління імператорського двору і його повноваження. Зміна напівабсолютистської монархії парламентарною. Роль парламенту. Ліквідація органів, що стояли раніше над парламентом (Таємної ради та ін.). Парламент, його склад, термін повноважень. Мажоритарна система виборів. Уряд. Система “парламентських кабінетів”. Функції прем’єр-міністра. Принцип розподілу влад. Судова система. Верховний Суд. Конституційні соціальні обов’язки держави. Конституційний принцип автономії місцевих органів управління. Ліквідація МВС, районних адміністративних бюро, генеральних комісаріатів, сільських груп і асоціацій. Принцип обрання губернаторів і префектів, мерів міст і сільських старост. Утворення Міністерства у справах місцевого самоврядування (1960 р.). Політика “зворотнього курсу” та її правове забезпечення. Національне управління по особовому складу і сфера його компетенції. Закон про контроль “над робітничими організаціями” (1948 р.). Кампанія “чистки красних”. Сан-Францистський мирний договір між США і Японією (1951 р.), “договір безпеки” й Адміністративна угода (1952 р.) та відміна обмежень національного суверенітету Японії. “Зворотній курс” і відродження фінансово-промислових груп Міцуі, Міцубісі, Сумітомо та ін. Ліквідація комісії по демонополізації. Участь держави у розвитку військового виробництва. Управління національної оборони, управління розслідувань, Бюро суспільної безпеки і їх функції. Збройні сили. Відновлення ВМС і ВПС. Комітет з планування й розвитку збройних сил. Оборонна політика Японії на початку 80-х рр. Контрактна основа формування збройних сил.
