Погодинний розподіл навчального часу 7 страница

Оформлення політичної системи Японії в середині 50-х рр. Об’єднання соціалістичних партій, поновлення єдності компартії, утворення ліберально-демократичної партії та монополізація нею державної влади. Підтримка урядом ЛДП. Японська модель державного регулювання економіки. Політика економічної стабілізації. “Бюро економічної стабілізації”. “Комітет по регулюванню цін”. Розширення повноважень Бюро до рівня координації виробничих планів міністерств та нагляду за їх здійсненням. Японська модель “адміністративного керівництва” промисловістю. Заснування Фонду відродження економіки (1948 р.). Новий план економічної стабілізації та його складові. Система стандартизації. Державний комітет промислових стандартів і його завдання. Програма “Довгострокова перспектива структури промисловості” (1974 р.). Японське “економічне чудо” та його складові.

3. Право.

Характеристика цивільного законодавства. Закон про заводи і фабрики 1911 р. Виборчі закони 1919 р. і 1925 р. та скасування майнового цензу на виборах. Право голосу. Законодавство проти лівих партій і організацій. Правове регулювання повноважень парламенту. Скасування загального виборчого права. Соціальне законодавство після Другої світової війни. Указ від 15 грудня 1945 р. Конституція 1947 р. правове забезпечення основ держави. Закон про громадський спокій 1900 р. Кримінальний кодекс 1907 р. і вплив на нього німецького права. Введення інститутів кримінального засудження та умовного звільнення. Основні і додаткові види покарань. Скасування градації видів злочинних дій. Характеристика негативних змін. Визначення розмірів покарань.

Тема 26 Держава та право Китаю новітнього періоду

 

1. Китайська держава до утворення КНР.

Сінхайська революція 1911 р. і падіння монархії. Об’єднання революційних організацій у Союзну Лігу (Тунмин хуей). Програма ліги, розроблена Сунь Ятсеном: націоналізм, народовладдя, здійснення зрівняльного землекористування. Революційне піднесення 1906-1908 рр. Повстання в Учані (жовтень 1911 р.) та його поширення в провінції Південного й Центрального Китаю. Ситуація на півночі країни. Призначення Юань Шикая головнокомандувачем імператорськими збройними силами та прем’єр-міністром імператорського уряду. Формування на півдні тимчасового революційного уряду. Обрання на конференції 17 революційних провінцій тимчасовим президентом Сунь Ятсена. Зречення Цинів. Обрання президентом Юань Шикая. Національні збори та прийняття Тимчасової конституції республіки, запропонованої Сунь Ятсеном. Конституційні принципи. Реорганізація Союзної ліги і утворення Гоміньдана (Національної партії), та її перемога на виборах у парламент (грудень 1912-лютий 1913 р.). Вбивство лідера Гоміньдана Сун Цзяоженя. Позиція Юань Шикая щодо парламенту. Антиюаньшикайське повстання та його поразка. Укріплення особистої влади Юань Шикая. Обрання його постійним президентом, розпуск парламенту, надання президенту диктаторських повноважень згідно нової Тимчасової конституції (14 травня 1914 р.). Поновлення монархії. Посилення опозиції диктатурі. Початок нового повстання. Встановлення військової диктатури на півночі. Ситуація на півдні. Формування військового уряду захисту республіки на чолі з Сунь Ятсеном. “Рух 4 травня”. Утворення за допомогою Комінтерну у 1921 р. КПК. Вступ у КПК Сунь Ятсена (січень 1924) на I з’їзді Гоміньдана. Гоміньдан як організаційна форма єдиного національного фронту. Нова трактовка “трьох народних принципів” Сунь Ятсена і включення їх в основу політичної програми Гоміньдана, прийнятої I з’їздом. “Загальна програма побудови держави” Сунь Ятсена (квітень 1924 р.). Ідеї про “три періоди” і про “п’ять влад”. Реалізація плану державного будівництва Сунь Ятсена на території гоміньданівського уряду в Гуанчжоу. “Органічний закон національного уряду” (1 липня 1925 р.). Похід революційних сил Півдня проти північних мілітаристів і взяття Пекіна (1926 р.). Розрив Гоміньдана з КПК (1927 р.). Чан Кайші – лідер Гоміньдана. Антикомуністичний переворот (22 квітня 1927 р.). Державний лад гомінданівського Китаю. Утворення Національного уряду (лютий 1928 р.). Закони про організацію палат (юаней) уряду. Заснування законодавчої (1928), екзаменаційної (1930), контрольної (1931) палат. Період політичної опіки (1929). Опікунські функції партії, визначені III з’їздом Гоміньдана. Національний з’їзд Гоміньдана – вищий орган державної влади. ЦВК. Центральна політрада. Тимчасова конституція періоду політичної опіки (1931). Надання національному з’їзду Гоміньдана здійснювати владу від імені Національних зборів. Надання ЦВК Гоміньдана права призначати національний уряд. Чан Кайші – глава національного уряду.

Розширення японської агресії в Китаї. Створення в Північно-Східному Китаї держави Маньчжоуго (Маньчжоу Діго) на чолі з Цін Пу І. Заключення керівництвом Гоміньдана угоди про внутрішній мир (1937).

Конституція КНР 1947 р. Президент. Ліквідація посади глави національного уряду. Національні збори. Законодавча палата і Палата контролю. Вибори депутатів Національних зборів, членів Законодавчої і Контрольної палат, призначення Екзаменаційної палати і Палати юстиції (1947). Перша сесія Національних зборів (березень 1948). “Тимчасові правила на період національної мобілізації для придушення повстання” і надання президенту надзвичайних диктаторських повноважень. Обрання президентом Чан Кайші. Звуження дії Конституції провінцією Тайвань.

 

2. Утворення і розвиток КНР.

Сувейай цюй. Всекитайський з’їзд Рад (листопад 1931). Утворення ЦВК, РНК Китайської Радянської Республіки (КРР). Верховний суд. Місцеві органи влади. Рада депутатів. Виконкоми. Ревкоми. Утвердження на I Всекитайському з’їзді Рад проекту основної конституційної програми КРР та її затвердження II Всекитайським з’їздом Рад (1934). Вибори депутатів і принципи роботи Рад. Утворення головної революційної бази – Прикордонного району Шеньсі-Ганьсу-Нінся. Угода про внутрішній мир між КПК і Гоміньданом і перетворення Північно-Західної канцелярії Центрального Радянського уряду Китаю в уряд Особливого району Китайської Республіки. Народно-революційна армія. Обрання Народно-політичних рад. Урядові ради, та їх адміністративно-політичні програми.

Завершення війни з Японією (вересень 1945). Північно-Східний Китай (Манчжурія) – база комуністів. Громадянська війна (1946-1949). Поразка Гоміньдана. Утвердження революційної влади. Військово-контрольні комітети Народно-визвольної армії Китаю (ВКК НВАК) як головна форма влади. Підпорядкування їм урядових, місцевих органів, військових трибуналів. Створення нової влади – місцевих народних урядів і масових представницьких органів – конференцій народних представників. Їх соціальний склад і функції. Оформлення Народної політичної консультативної ради Китаю (весна-літо 1949). Уряди і військово-адміністративні комітети звільнених районів та їх роль в утворенні КНР. Рішення пленарної сесії Народної політичної консультативної ради Китаю (НПКРК) 1 жовтня 1949 р., що взяла на себе функції Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) як Установчих зборів республіки. Прийняття сесією Загальної програми НПКРК, її Організаційного статуту, Закону про організацію Центрального народного уряду, постанови про державний прапор, гімн, нове літочислення, перенесення столиці в Пекін. Загальна програма як тимчасова Конституція країни та її положення. Державний сектор в економіці, демократичний централізм у діяльності державних органів, участь в управлінні широких мас населення, територіальні автономії. Обрання Центральної народної урядової ради (ЦНУР) як вищого органу влади та її функції. Відновлювальний період (до 1952 р. включно). Особливий статус голови Центрального народного уряду (ЦНУ) і голови Народно-революційної військової ради Мао Цзедуна.

Утворення вищих державних органів – Адміністративної ради, Народно-революційної військової ради, Верховного народного суду і прокуратури. Особливості Адміністративної ради як уряду. Влада на місцях: народні уряди, конференції представників, збори народних представників, військово-контрольні комітети НВАК. Характерні риси юстиції. Надзвичайні суди, військові і народні трибунали, повітові і міські народні суди та їх компетенція. Народні трибунали у період кампаній “саньфань” (“проти трьох зол”), “у фань” (“проти п’яти зол”). Тимчасові положення про народні суди, Верховну народну прокуратуру і принцип їх подвійного підпорядкування. Народні засідателі. Закон про вибори до Всекитайських зборів (з’їзду) народних представників (ВЗНП) та їх проведення (травень 1953-серпень 1954). Прийняття Конституції (20 вересня 1954) та п’яти органічних законів. Положення Конституції. Курс на побудову соціалізму. ВЗНП, Постійний комітет (ПК), Голова КНР та його функції, Державна рада, представницькі органи. Щаблі національної автономії. Національні волості. Перехід законодавчих функцій від ВЗНП до ПК, влади на місцях – до народних комітетів.

Кампанії “боротьби проти правих буржуазних елементів”, виправлення стилю, “великий стрибок”. “Комунізація села”. Політика “урегулювання”. “Кампанія за соціалістичне виховання”. Кампанія “пролетарська культурна революція” (1966-1976) та деформації у конституційній системі. Конституційне закріплення “ревкомів”. Конституція 1975 р. та зміни у державному устрої. Ліквідація посади Голови КНР, Державного комітету оборони, Верховної державної наради. Обмеження повноважень ВЗНП і ПК ВЗНП. Ліквідація прокуратури. Ден Сяопін – лідер партії й держави. Конституція 1978 р. та її зміни: ліквідація “ревкомів”, введення постійних комітетів місцевих ЗНП. Конституція 4 грудня 1982 р. Посилення правотворчої компетенції ПК ВЗНП і Держради. Конституційні поправки 1988 і 1993 рр. Прийняття основних законів Особливих адміністративних районів. Оновлення законодавства про порядок формування і організацію державних органів. Тимчасове положення про державних службовців 1993 р.

 

3. Характеристика права.

Право Китайської Республіки. Модернізація традиційного права після Сіньхайської революції. Кримінальне укладення 1912 р. Створення на його основі Кримінального кодексу (1928). Нова редакція Кодексу 1935 р. та її характеристика. Верховний суд та його роль у впровадженні положень західного права у судову практику Китаю. Подальше реформування національного права (кінець 20-х – середина 30-х рр.) та його особливості. Співучасть. Інститут викупу покарань. Обставини застосування підвищеної кримінальної відповідальності. Особливості правового регулювання економічних відносин. Цивільний кодекс Китайської республіки (травень 1931) та його особливості. Акти торгівельного права. Трудове законодавство. Закон про регулювання конфліктів між робітниками й підприємцями (березень 1930). Фабричний закон 1928 р. Закон про колективні договори (1930). Закон про мінімум заробітної плати (1936). Повна книга шести законів (або шести галузей права) – Люфа цюаньшу. Оцінка результатів зусиль Гоміньдана по модернізації правової системі.

Початковий етап формування права Китайської Народної Республіки. Директива ЦК КПК про відміну дії гоміньданівського законодавства. Закони про землю і працю. Положення про шлюб (28 листопада 1931) і Закон про шлюб (8 квітня 1932). Кримінальне законодавство. Директива ЦВК КСР про тимчасовий порядок вирішення справ про контрреволюційні злочини (13 грудня 1931). Положення КСР про покарання за контрреволюційні злочини (8 квітня 1934). Цивільне право. Тимчасові правила про вкладення капіталів у торгівельні й промислові підприємства (1 січня 1932). Тимчасові правила про позички (1 лютого 1932). Партикулярний характер законодавства. Вплив на правову базу ідеологічних стереотипів ортодоксального марксизму. Нормотворчість військово-адміністративних комітетів після розподілу країни на адміністративні райони. Багатосуб’єктність правотворчості. Військово-контрольні комітети НВАК як суб’єкти місцевої правотворчості. Законодавчі права та їх загальнодержавний масштаб Центральної народної урядової ради (ЦНУР), Адміністративної ради та її комітетів. Закон про шлюб (1 травня 1950). Закон про земельну реформу (21 червня 1950). Законодавство у сфері трудового права Всекитайської федерації профспілок та державні акти у цій сфері. Відомчі інструкції і положення у сфері господарських відносин у промисловості й торгівлі. Правове забезпечення централізації управління економікою. Постанови Адміністративної ради про централізацію фінансово-економічної роботи і про здійснення заходів по централізації державної торгівлі в країні (березень 1950). Тимчасове положення про приватні підприємства (грудень 1950). Нормативне законодавство у кримінальному праві. Циркулярний наказ про строгу заборону опіуму і інших наркотиків (лютий 1950). Директива про придушення контрреволюційної діяльності (1950). Положення про покарання за контрреволюційну діяльність (1951). Тимчасове положення про покарання за підрив державної грошової системи. (1951). Тимчасове положення про охорону державної таємниці (1951). Положення про покарання за корупцію (1952). Положення про трудове перевиховання (серпень 1954) та Тимчасові правила про порядок звільнення з виправно-трудових закладів після відбуття терміну покарання і їх працевлаштування.

Правотворчість постконституційна, періоду “великого стрибка” й “культурної революційної”. Приведення правової системи у відповідність з конституційними положеннями шляхом адміністративних актів Державної ради. Пом’якшення каральної політики стосовно противників режиму в середині 50-х рр. Трудове право. Постанова Держради КНР про реорганізацію заробітної плати (1956). Обсяг і характеристика правотворчої діяльності вищих державних органів у сфері трудового права. Нігілістичні тенденції по відношенню до права й законності, правових основ держави під час кампанії боротьби проти “правих буржуазних елементів” 1957 р. Посилення проявів правового нігілізму у період “великого стрибка”. Санкціонування владою беззаконня за часів “культурної революції”.

Відновлення і розвиток правової системи КНР (кінець 70-х-90-ті рр.). Конституція КНР 1978 р. як початкова правова база процесу відновлення правової системи КНР. Всекитайська нарада з питань законодавства, її правова програма та пріоритетні напрямки. Положення про арешти й затримання та Лісовий кодекс КНР (1979). Прийняття КК і КПК. Закони про організацію місцевих органів влади й управління, народних судів і прокуратур, про спільні підприємства. Законодавство, що закріпило курс III пленуму ЦК КПК 1978 р. на модернізацію країни. Закони про господарський договір (1981), про спадкування (1985), про зовнішньоекономічний договір (1989), про авторське право (1990), про кампанії (1993), про векселі (1995). ЦПК 1982 р. і 1991 р. Адміністративно-процесуальний кодекс 1989 р. Закон про покарання за адміністративні правопорушення (1996). Введення у дію трудового кодексу КНР (1 січня 1995). Законодавство у сфері охорони навколишнього середовища (закони 1979 і 1989 р.). Лісовий кодекс у редакції 1984 р. Нарощення нормативних актів, пов’язаних з охороною навколишнього середовища у кінці XX ст. Оновлення законодавства у правоохоронній сфері. Положення 1990 р., Закон 1994 р. та їх гуманізація як загальний напрямок. Нові редакції КПК 1996 р. і КК 1997 р. Введення кримінальної відповідальності за корупцію для юридичних осіб з 1989 р. та з 1995 р. за порушення Закону про кампанії. Інкорпорація зазначених постанов у нову редакцію Кодексу. Виключення з Кодексу поняття контрреволюційного злочину. Збільшення числа статей у розділі про економічні злочини. Військові злочини. Прийняття нових редакцій КПК і КК КНР як свідчення модернізованого законодавства. Проблема забезпечення дії права в соціально-економічному й політичному житті Китаю.

 

Тема 27 Утворення незалежних державних після другої світової війни

 

1. Розпад колоніальної системи.

Криза колоніальної системи після першої світової війни. Народні виступи в Індонезії, Індії, Ірані, Іраку та ін. Утворення політичних організацій, що очолили боротьбу за політичну самостійність (партія Національний конґрес (Індія, 1885), Національна партія (Індонезія, 1927), Новий Дустур (Туніс, 1934). Зміни у формі й методах колоніального управління. Утворення центральних і провінційних рад, згідно колоніальних конституцій Індії (1919, 1935), Цейлону (1931), Бірми (1935). Утворення у 20-х рр. Народної ради (Фольксраат) у Голландській Індонезії і консультативних асамблей у країнах Французького Індокитаю та їх статус. Криза Британської колоніальної імперії. Незалежність Афганістану (1921), декларація суверенітету Єгипту (1922) і Іраку (1930). Завоювання Ірландією статусу домініону. Визнання зовнішньополітичної самостійності у 20-х рр. домініонів (Канади, Австралії, Нової Зеландії і ін.). Вестмінстерський статут (1931) як конституція Британської Співдружності, що закріпила права домініонів. Зміна форми призначення й статусу генерал-губернатора у домініонах. Національно-визвольний рух після другої світової війни. Колоніальні війни у Алжирі, Анголі, Індонезії, Індокитаї, Малайї. Утворення Великобританією й домініонами Співдружності (1948) та її характеристика на сучасному етапі.

Конституція Франції 1946 р. і утворення Французького союзу. Заморські департаменти (3 департаменти Алжиру, Реюньон, Гвіана, Гваделупа, Мартініка) та їх управління. Заморські території (Французька Західна Африка, Нова Каледонія, Мадагаскар і ін.) та їх управління. Французькі протекторати. Співтовариство як новий варіант об’єднання та його законодавче закріплення в Конституції 1958 р. Права суб’єктів Співтовариства та статус у них Президента Франції.

Розпад колоніальної системи у Південній і Південно-Східній Азії (кінець 40-х рр.), Середньому Сході (50-ті рр.), Африці (кінець 50-х – початок 60-х рр.). Проблеми шляхів розвитку й типології країн “третього світу”. Капіталістичні держави (Індія, окремі країни Персидської затоки, Туніс та ін.), держави “капіталістичної орієнтації” і “соціалістичної орієнтації”. Характеристика моделей державної організації країн та їх правових систем. Авторитарні політичні режими, особлива роль армії, злиття партійного й державного апарату, надцентралізація державної структури, відсутність єдиної системи представницьких органів влади і ін. Роль держави у країнах, що розвиваються. Нерівномірність розвитку країн. “Нові індустріальні” і нафтодобувні країни (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Саудівська Аравія, Кувейт). Відмова країн, що розвиваються, від авторитарних моделей розвитку. Конституційний розвиток держав.

 

2. Утворення незалежних держав у Південній і Південно-Східній Азії.

Характерні риси соціально-економічного розвитку колоніальних країн реґіону. Мирний шлях набуття незалежності Індією, Бірмою, Цейлоном. Розділ Індії на домініони Індійський союз і Пакистан (1948). Прихід до влади національної буржуазії в Індії й Шрі Ланці. Конституція Індії 1949 р. Закон про підкарність кастової дискримінації (1955). Форма правління, вищий законодавчий орган, президент, уряд (Рада міністрів) Індії. Розмежування компетенції центральних органів і урядів штатів у федераціі. Акт про реорганізацію штатів 1956 р. Штати (25) і союзні території (7), їх правове положення, кордони, релігійно-общинні протиріччя, сепаратизм. Еволюція державно-правових інститутів Шрі-Ланки у рамках парламентаризму, на основі “вестмінстерської моделі” (кінець 40-х-70 р.). Конституція 1978 р. та її особливості. Автономні райони. Конституція Індонезії 1945 р. Принципи державної ідеології, вищі органи державної влади (Народний консультативний конгрес, президент, віце-президент, глава виконавчої влади і його повноваження). Індонезія. Курс президента Сукарно на перехід до “спрямовуючої демократії” (кінець 50-х початок 60-х р.). Філліпінська модель президентської республіки. Курс на створення “нового суспільства” (початок 70-х р.). Конституція 1986 р. “Конституційний авторитаризм” в азіатському регіоні (Таіланд, Пакистан). Конституція Мьянми (Бірми) 1994 р. Національно-демократична революція і проголошення Демократичної Республіки Афганістан (1978 р). Конституція Республіки Афганістан 1987 р. та її відміна. Спроба створення уряду “національного примирення”. Війна талібів і північного альянсу і створення уряду Еміля Карзая.

 

3. Утворення незалежних держав на Близькому і Середньому Сході.

Країни Арабського Сходу напередодні отримання незалежності. Юридичні форми залежності: підмандатні території (Сирія і Лівія), протекторати (Кувейт, Марокко), формальна незалежність (Єгипет, Ірак, Ліван) та їх статус у відносинах з метрополіями. Абсолютно теократичний характер монархії, як традиційна форма правління в країнах Арабського Сходу. Абсолютна монархія в королівстві Саудівська Аравія, князівствах Аравійського півострова (Оман, ОАЕ). Конституційні монархії (Єгипет до 1953 р., Туніс до 1957 р., Ємен до 1962 р., Лівія до 1971 р., Йорданія, Марокко, Кувейт, Бахрейн), прийняття у них конституцій та створення парламентів. Октройовані конституції у Кувейті (1972), Саудівській Аравії (1992), Омані (1996) і проблема парламентаризму. Правові норми мусульманського фундаменталізму в Марокко, Лівії, Йорданії та ін. Проголошення конституційної монархії в Єгипті 1923 р. Відміна у 1951 р. англо-єгипетського договору 1936 р. і загострення політичної кризи в країні. Держаний переворот 1952 р. Етапи революції (1952-поч 60-х рр.; середина 1961 р. – початок 70-х рр.). Конституція АРЄ 1971 р. та її редакція 1980 р. Національно-визвольна війна у Алжирі (1954-1962 р.). Конституційні документи 1963, 1976, 1989 і 1996 р. Утворення Народної Республіки Південного Йемена (1967 р.). Конституції 1970 і 1978 р. Об’єднання Йемена і прийняття конституції 1992 р. Утворення самостійної Палестинської держави. Палестина – англійська підмандатна територія (до 1948). Рішення Генеральної Асамблеї ООН 1947 р. про створення арабської і єврейської держави. Втрата сили англійського мандата і створення держави Ізраїль. Розділ другої частини Палестини між Ізраїлем і Йорданією. Арабо-Ізраїльський конфлікт і захоплення Ізраїлем в 60-80-ті р. ряду територій, що належали арабським державам. Сесія Національної ради Палестини (1988) і проголошення утворення Палестинської держави. Створення на території Ізраїлю палестинської автономії. Близький схід як один із самих нестабільних регіонів. Рада арабського співробітництва (1989 р). Союз арабського Магріба (1989 р). Об’єднання Північного і Південного Йемену. Збройні конфлікти між Іраном і Іраком, Іраном і Кувейтом та ін. Палестинська проблема. Конфесійний характер державного устрою Лівану і міжусобно-релігійна війна (з 1975).

 

4. Утворення незалежних держав у Тропічній Африці.

Колонії Тропічної Африки напередодні завоювання незалежності. Мирні форми боротьби за незалежність. Перші конституції незалежних держав Африки. “Вестмінстерська модель” державних органів. Вплив на країни, що раніше входили у Французьку колоніальну імперію конституції П’ятої республіки. Невідповідність державних форм соціально-економічним умовам розвитку африканських суспільств, як причина їх кризи в середині 60-х рр. Відмова від західного конституціоналізму в африканських країнах капіталістичної орієнтації і встановлення авторитарних методів правління. Встановлення в 60-х – 70-х рр. військових режимів і відміна або призупинення дії конституції. Невирішеність корінних проблем розвитку і курс на демократизацію, конституційні методи правління з кінця 70-х рр. Ліквідація терористичних режимів в Уганді, Центральній Африканській Республіці, Екваторіальній Гвінеї. Встановлення громадянського правління в Судані й Руанді в 80-х рр. Роль держави в умовах перехідних африканських суспільств. Країни “соціалістичної орієнтації” (Гана, Гвінея, Малі, Ангола, Бенін, Конго, Танзанія, Ефіопія та ін.). Крах моделі тоталітарних соціалістичних держав в Тропічній Африці у 80-90-х рр. Особливий африканський шлях розвитку соціалізму “общинного типу” при особливій ролі держави в Об’єднаній Республіці Танзанія (ОРТ). Президент і його повноваження. Парламент і його структура. Форма державного устрою ОРТ. Поєднання ролі держави з колективною взаємодопомогою і підприємництвом. Конституція Народної Республіки Мозамбік 1975 р. Народні збори. Інститут президента та його особливості. Реформи 1990 р. і прийняття нової Конституції. Тимчасова військова адміністративна рада Ефіопії (1974-1987). Конституція 1987 р. і проголошення народно-демократичної республіки. Національні збори, Держана рада, президент і його повноваження. Адміністративний устрій. Етно - національні проблеми і повалення військово-авторитарного режиму. Конституція Ефіопії 1994 р. і встановлення парламентарної республіки. Штати. Конституція Намібії 1999 р. та її характеристика. Система вищих органів державної влади й управління.

 

Тема 28 Основні зміни у праві новітнього періоду

 

1. Цивільне і торгове право.

Європейське (“континентальне”), англосаксонське і мусульманське право. Поява і розвиток локальних правових систем. Зближення правових систем і тотожність їх трансформації. Причини, що викликали зміни в праві. Стирання межі між публічним і приватним правом у континентальній системі права. Вторгнення імперативних норм адміністративного права у сферу диспозитних норм цивільного і торгового права. Уніфікація національних норм права. трудове і соціальне право як нові галузі права. трансформація основних інститутів права у бік їх демократизації, створення нових механізмів правового регулювання. Структурні зміни в праві та їх вплив на джерельну базу. Закон і підзаконні акти як домінуюче джерело права в континентальній Європі. Кодифікація права. Роль судового прецеденту в англосаксонському праві. Роль судової практики у континентальному праві. Суб’єкти права. Статус фізичних осіб. Утвердження у сфері правоздатності рівності всіх громадян. Гуманізація інституту опіки і опікунства. Розвиток законодавства про юридичну особу та її відмінності у приватному і публічному праві. Національні особливості класифікації юридичних осіб та принципи, на яких вони базуються. Акціонерне товариство. Правовий режим акцій і їх види. Облігації. “Дематеріалізована” форма цінних паперів. Основні структури акціонерних товариств. Законодавство про товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Речове право та його структура. Володіння та особливості його юридичного захисту. Майнові права у англо-американській системі права. Право власності як центральний інститут речового права. Право власності у континентальній гілці права. зміни інституту права власності і його об’єктів. Фінансова і комерційна власність. Збільшення змісту інтелектуальної власності. Об’єкти права на промислову власність. Розширення авторського права та його уніфікація. Втрата абсолютного характеру права власності як права суб’єктивного. Право власності на землю і т.зв. зонування. Обмеження прав землевласників. Публічно-правові і цивільно-правові сервітути. Зобов’язальне право. Нові види договорів. Відхід від класичних принципів договору та особливості його правового застосування у різних країнах. Зміни договірних відносин при введенні державного регулювання. Регулювання цін. Зростання значення засобів грошово-кредитного регулювання. Зміни у правовому регулюванні непорушності договору. Антитрестівське законодавство: американська та європейська системи.

 

2. Трудове і соціальне законодавство.

Трудове право як самостійна галузь права, історія його виникнення та його нестабільність. Основні питання трудового законодавства: заробітна плата, робочий час, охорона праці, визнання профспілок (їх право на заключення колективних договорів, право на страйк і демократичне вирішення трудових спорів. Тенденція уніфікації трудового законодавства. Інтенсифікація даного процесу в Європі у зв’язку з утворенням Спільного ринку. Соціальне забезпечення та правовий режим його регулювання. Фонд соціального забезпечення та його джерела. Система соціального страхування. Державні дотації і державна допомога. Правове регулювання формування і розміру пенсій.

 

3. Кримінальне право і процес.

Основні зміни у кримінальному праві. Загальні риси прогресивної і реакційної тенденції у кримінальному праві в національних законодавствах. Неоднозначність розвитку кримінального права у традиційних західних демократіях. Зміни у кримінально-процесуальному праві. Ліквідація демократичних начал у судочинстві в країнах з фашистським і напівфашистським режимом. Збереження ліберальних основ юстиції в країнах західної демократії у першій половині XX ст. Обмеження контролю громадськості за правосуддям, консервація його елітарного характеру. Закон 1925 р. і спрощення процесуального порядку судочинства в Великобританії. Обмеження компетенції суду присяжних (1934 р.). посилення впливу в суді прокуратури у Франції. Закон 1932 р. і посилення впливу суддів-професіоналів на присяжних засідателів. Демократизація судочинства після Другої світової війни в економічно розвинених країнах. Обмеження прав свідків у США (1954 р.). Відміна принципу одностайного рішення присяжних відносно винесення вердикту по кримінальних справах (1967 р.) і цивільних справах (1971 р.). Посилення в кінці XX ст. ліберальних начал у процесі. Змагальницька і змішана форма процесу. Процес та його форми у країнах англосаксонської та континентальної гілки права. судове слідство та його принципи гласності, усності, змагання, безпосередності.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Вступне

На цьому занятті відбувається знайомство з групою, викладачем доводяться параметри вимог до знань студентів при вивченні курсу, викладається методика підготовки студентів до семінарських занять та інших форм, передбачених програмою курсу. Висвітлюються особливості роботи з навчальною літературою, першоджерелами, підготовкою реферативних робіт.