Психологічні компоненти в загальноуправлінських функціях менеджера освіти – керівника ЗДО

Функції іміджу керівника (за О. Романовським):

1. Номінативна – покликана створити упізнання навчального закладу, його марку, зв’язавши сприятливий

образ із конкретним товаром, керівником, організацією.

2. Естетична – покликана виділити емоційний образ керівника, висунувши на перший план якісні складові.

3. Консервативна – покликана захистити основну ідею керівника, забезпечивши варіантність однієї й тієї жідеї для нових поколінь традиційних споживачів.

4. Адресна – покликана зв’язати його з певними цільовими аудиторіями впливу.

Оскільки директор ЗДО є передусім управлінцем, то слід звернутися до функцій менеджера освіти. Важливим з точки зору загальноуправлінського підґрунтя психології менеджменту в освіті є визначення та аналіз типових для соціальних систем функцій управління, що їх здійснює менеджер у будь-якій галузі діяльності.

Залежно від мети управлінської діяльності, її змісту, логіки управлінського процесу дослідники визначають різні групи функцій. Так, Р. X. Шакуров дослідив соціально-психологічні механізми керівництва педагогічним колективом школи і визначив три рівні управління й три відповідні групи функцій (завдань): цільові, соціально-психологічні та оперативні.

Позитивним у такому логічному розподілі є те, що автор намагається здійснити системно-структурний аналіз діяльності керівника школи за різними аспектами, розглядає процес управління школою як процес розв'язання ієрархічно організованої багаторівневої системи задач.

Аналіз робіт з цього приводу показує, що більшість дослідників визначають майже однаково першу та завершальну функції управління як процесу – це планування (вироблення і прийняття управлінських рішень) і контроль як завершення управлінського циклу, що ґрунтується на зворотному зв'язку. Між цими функціями різні автори визначають найчастіше організацію як практичну реалізацію рішень.Крім цих функцій є функція, яка відповідає всім без винятку стадіям, управлінського циклу в цілому. Це функція збору та перетворення інформації. Отже, універсальними й основними функціями управління є: розробка та прийняття управлінського рішення (планування); організація його виконання; корекція та регулювання; облік та контроль.

На основі аналізу управлінської діяльності з урахуванням психологічних аспектів змісту кожної з названих функцій, Н.Коломінський виділяє такі психологічні компоненти процесу управління: діагностичний, прогностичний, проектувальний, організаторський, комунікативний, мотиваційний (відповідають організації, коректуванню та регулюванню), порівнювально-оцінювальний (стадія контролю), емоційно-вольовий, гностичний (відповідають всім стадіям процесу управління).

Діагностичний або психодіагностичний компонент процесу керівництва передбачає вивчення та аналіз вихідного стану (рівня) розвитку психологічних та соціально-психологічних якостей об’єкта і суб’єкта управління. Це може бути діагностика інтелектуальних якостей, емоційно-вольової сфери, типу нервової системи та темпераменту, соціометричного статусу членів колективу і самого менеджера.

Прогностичний компонент пов'язаний з прогнозуванням розвитку об’єктів керівництва на перспективу, передбаченням можливих тенденцій цього розвитку з урахуванням соціально-економічних умов країни в цілому, а також регіональних особливостей, традицій тощо. Діяльність керівника, який не враховує тенденції розвитку керованого ним об’єкта (ЗДО) є малоефективною.

Проектувальний компонент забезпечує перехід від загальних орієнтувань прогнозу до конкретних напрямків і форм відповідної практичної діяльності.

Організаторський компонент – це доведення до людей суті завдань, врахування психологічних особливостей виконавців під час розподілу обов’язків та доручень, визначення шляхів досягнення мети, критеріїв майбутньої оцінки діяльності.

Комунікативний компонент виявляється у встановленні позитивних стосунків менеджера з іншими людьми та співробітників між собою, здійсненні ділового спілкування, що сприятиме позитивному ставленню підлеглих до мети та змісту роботи.

Мотиваційний (стимулювальний) компонент – формування позитивного ставлення кожного, хто бере участь в роботі, до її мети, змісту діяльності та обраних способів дії з врахуванням ієрархії мотивів кожної особистості, індивідуальних особливостей людей, характерних рис груп і колективів, причетних до трудового процесу.

Емоційно-вольовий компонент управлінської діяльності передбачає формування у підлеглих та підтримання такого емоційного тонусу, який сприяє оптимістичному настрою людей, їхній впевненості в успішному досягненні мети, допомагає у подоланні труднощів.

Порівняльно-оцінювальний компонент включає аналіз, порівняння, оцінку роботи підлеглих під кутом зору поставленої мети та зіставлення результатів діяльності між собою. Тут важливий також самоаналіз керівника. Все це дає йому змогу зробити висновки про ступінь досягнення мети, позитивні та негативні моменти у діяльності, помилки, їхні причини.

Гностичний компонент – компетентністькерівника та його діяльність, спрямована на її підвищення. Конкретний зміст та обсяг знань, що вимагаються від керівника, залежать від його посадових функцій. Так. Коли йдеться про завідувача ЗДО. то його професійний рівень визначатиметься компетентністю в галузі філософії, соціології, психології, теорії управління, економічних та правових основ дошкільної освіти.

Зазначені психологічні компоненти процесу управління органічно взаємопов’язані: якщо не буде об’єктивної інформації про психологічні особливості людей, їх настрій, мотиви поведінки і діяльності, то і прогноз, і коректне планування не відповідатимуть об’єктивному стану справ, тобто формуванню мети управління бракуватиме реальності. Відсутність певної гностичної оснащеності управління негативно впливає на організацію виконання управлінських рішень, а без оптимальної комунікації з підлеглими важко формувати в них позитивні мотиви до роботи.

Типові недоліки у діяльності менеджера (М.Вудкок, Д.Френсіс):

1. Невміння управляти собою – раціонально використовувати свій час,енергію, навички, здатність долати стреси тощо.

2. Нечіткість особистісних цінностей.

3. Непевність особистих цілей. Відсутність ясності у питаннях про мету свого особистого та професійного життя.

4. Зупинений саморозвиток. Відсутність настрою на нові можливості, ситуації сприйняття нового.

5. Недостатні навички вирішувати проблеми. Відсутність стратегії, що є необхідною для прийняття рішень, а також здатності вирішувати самостійно складні проблеми.

6. Недостатність творчого підходу. Відсутність здатності генерувати нові ідеї, невміння використовувати нові ідеї.

7. Невміння впливати на людей. Недостатня здатність забезпечувати участь та допомогу з боку оточуючих людей, впливати на їх рішення.

8. Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці. Недостатність розуміння мотивації працівників, застарілі, негуманні чи недоречні уявлення про роль керівника.

9. Слабкі навички керівництва. Відсутність практичних навичок домагатися результатів від роботи підлеглих.

10. Невміння навчити. Відсутність здатності або бажання допомагати іншим людям у розвитку та поширенні їхніх можливостей.

11. Низька здатність формувати колектив. Відсутність вміння сприяти розвитку та підвищенню ефективності робочих груп та колективів.

Отже, знання директором ЗДО психологічних компонентів процесу управління, типових недоліків у діяльності менеджера сприятиме ефективнішій реалізації функцій керівника.