Прийнятний рівень ризику

Через різні переваги інвесторів неможливо точно устано­вити загальний прийнятний рівень ризику. На рис. 5.3 графічно зображені три основних типи поводження інвесторів стосовно ризику: байдужий до ризику; не схильний до ризику; той, що приймає ризик. З графіка видно, що поки ризик укладений у межах від х1 до х2 для інвестора, байдужого до ризику, не­обхідна прибутковість не змінюється. Інакше кажучи, зміни в прибутковості в даному випадку не використовують як компен­сацію за ризик, що збільшується. Для не схильного до ризику інвестора необхідна прибутковість збільшується із зростанням ризику. Для того інвестора, який приймає ризик, необхідна прибутковість зменшується із зростанням ризику. Звичайно, величина прибутковості, необхідної кожному інвестору при конкретному зростанні ризику, відрізняється залежно від того, наскільки інвестор не схильний до ризику (на графіку це відно­шення до ризику виражається через нахил прямої). Хоч теоре­тично схильність до ризику кожного інвестора може бути обмірювана, на практиці індивідуальні інвестори схильні прий­мати тільки такий ризик, в умовах якого вони почувають себе комфортно. Більше того, звичайно інвестори при прийнятті рішень з високим ризиком скоріше консервативні, ніж агре­сивні.

Альтернатива "ризик — прибутковість" така, що при вищо­му ризику очікується і вища прибутковість, і навпаки. Інструмен­тами інвестування виду "низький ризик — низька прибутковість" є цінні папери уряду США, ощадні рахунки і т.д.; інструменти ви­ду "високий ризик — висока прибутковість" включають неру­хомість, реальну особисту власність, опціони, товарні та фінан­сові ф'ючерси.