Процес прийняття рішень

У процесі прийняття рішень інвесторам варто було б дотри­муватися визначеної послідовності при виборі альтернативних інвестиційних інструментів:

а) використовуючи минулі і прогнозовані дані, оцінити очікувану прибутковість протягом даного періоду володіння ак­тивом. Розрахувати повну прибутковість (на основі приведеної вартості), для того щоб переконатися, що вартості грошей у часі приділена належна увага;

б) використовуючи минулі і прогнозовані дані про прибут­ковість, оцінити ризик, пов'язаний з інвестиціями. Використання суб'єктивного оцінювання ризику на основі минулих даних про прибутковість і фактор "бета" (для акцій) — базові підходи, що може застосувати індивідуальний інвестор;

в) цінувати співвідношення "ризик — прибутковість" кож­ного з альтернативних інвестиційних інструментів, щоб переко­натися в тому, що очікувана прибутковість при даному рівні ризи­ку прийнятна. Якщо інші інструменти інвестицій з рівновеликим чи нижчим рівнем ризику забезпечують рівну чи вищу прибут­ковість, складати гроші у спочатку відібраний інструмент не слід;

г) вибирати інвестиційні інструменти, що пропонують найвищу прибутковість при допустимому для інвестора рівні ри­зику.

Оскільки більшість інвесторів не схильні до ризику, вони скоріше придбають інструменти з нижчим ризиком, одержуючи нижчі інвестиційні доходи. Коли інвестори одержують найвищу прибутковість при прийнятному рівні ризику, це означає, що їм удалося здійснити "гарні інвестиції".

Інвестор, байдужний до ризику, не вимагає змін у прибутко­вості при даному збільшенні ризику, в той час як не схильний до ризику інвестор може вимагати зросту прибутковості при даному збільшенні ризику. Той же інвестор, який приймає ризик, готовий

Рис. 53. Функції ризикових переваг

поступитися частиною доходу при даному збільшенні ризику. Більшість інвесторів відносяться до другого типу.

Імовірно, найскладнішим етапом цього процесу є оцінюван­ня ризику. На інвестиційне рішення впливатимуть, крім розумінь про ризик і прибутковість, такі фактори, як податки, ліквідність і склад портфеля.

Короткі висновки:

— доход може розглядатися як винагорода за інвестування. Загальний доход від інвестування включає потоковий до­ход і приріст капіталу (чи збиток);

— рівень прибутковості, забезпечуваний даним інвес­тиційним інструментом, залежить від внутрішніх характе­ристик, таких як тип інструмента, і зовнішніх сил, таких, як війна, дефіцит і т.п. Вплив інфляції на процентні ставки може значно впливати на інвестиційний доход;

— вартість грошей у часі — важлива концепція, яку варто враховувати при оцінюванні інвестиційних доходів. Аль­тернативна можливість одержати відсотки, що являють собою головний вид доходу особи, що робить заощаджен­ня, забезпечує основу використання концепції вартості грошей у часі в процесі зміни інвестиційних доходів;

— ризик — імовірність того, що фактичний інвестиційний доход буде відрізнятися від очікуваного. Між ризиком і доходом існує компроміс;

— для вимірювання ринкового ризику, пов'язаного з вкла­денням у цінні папери, використовується фактор "бета". Модель оцінювання прибутковості активів, що може бути зображена графічно у вигляді кривої ринку цінних па­перів, зіставляє ризик (виражений через "бету") і прибут­ковість. Модель відбиває зростання необхідної прибутко­вості за мірою зростання ризику;

— загалом кожному виду інвестиційних інструментів прита­манні визначені характеристики "ризик — прибут­ковість". Більшість інвесторів не схильні до ризику, тобто в обмін на зростання ризику вони вимагають вищої при­бутковості. Остаточне інвестиційне рішення приймається після зіставлення ризикових переваг інвестора з очікува­ними даними про прибутковість і ризик, пов'язаний з конкретними інвестиціями.