Національний банк - Кабінету Міністрів України

- надає на запитКМУ інформацію щодо монетарних процесів,        

- вносить КМУ рекомендації стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово -кредитної сфери України.

- підтримує економічну політику Кабміну Украї­ни, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одинці України.

Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит Національного банку надають ін­формацію, що має вплив на стан платіжного балансу.

   Голова НБУ або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. У свою чергу в засіданнях Правління НБУ можуть брати участь члени Кабінету Міністрів із правом дорадчого голосу.

Важливою формою взаємодії Кабінету Міністрів України і На­ціонального банку є нормативні акти, що приймаються Кабінетом Міністрів України, з питань проведення фінансової, цінової, інвес­тиційної та податкової політики.

Постанови Кабінету Міністрів України, будучи обов'язковими для виконання, визначають державну політику у сфері грошового обігу, кредитування, здійснення фінансування та платежів у народ­ному господарстві.

Проекти законодавчих та інших нормативних ак­тів, що розробляються НБУ, які безпосередньо стосуються діяльнос­ті суб'єктів господарювання і є обов'язковими до виконання остан­німи, узгоджуються з Кабінетом Міністрів України.

Для правильного з'ясування місця НБУ в системі органів держави, належної організації взаємовідносин НБУ з вищими ор­ганами держави, важливе значення має законодавче закріплення в ст. 53 Закону України «Про Національний банк України» -

- поло­ження про гарантії невтручання в статус НБУ, тобто не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади, їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національ­ного банку чи Правління Національного банку інакше, як у ме­жах, визначених зазначеним Законом.

Тим самим підвищено пра­вовий статус НБУ і забезпечується самостійність у проведенні ним єдиної державної грошово-кредитної політики, запобіганні неконтрольованої емісії грошей.

Зміст діяльності Національного банку України розкривається через систему його функцій, основних напрямів функціонування.

Для виконання завдань, покладених на цей особливий централь­ний орган державного управління, Законом України «Про Національ­ний банк України» (ст. ст. 6—7) передбачені такі функції:

Насампе­ред, ст. 99 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про Націо­нальний банк України» визначають, що основною функцією Націона­льного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України з метою цінової стабільності, платоспромож­ності, стримання інфляції, що створює передумови для економічного зростання в країні, сприяє запобіганню неконтрольованої емісії грошей, обмеженню фінансування бюджетного дефіциту (ч. 6 ст. 15 Бюджетного ко­ дексу України).

  Для виконання цієї своєї основної функції НБУ має, у межах своїх повнова­жень, сприяти дотриманню стабільності банківської системи

 

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк виконує також такі функції:

1. Відповідно до розроблених Радою Національного банку Украї­ни Основних засад грошово-кредитної політики визначає та здійснює грошово-кредитну політику.

2. Монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг.

3. Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організо­вує систему рефінансування.

4. Встановлює для банків правила проведення банківських опе­рацій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.

5. Організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.

6. Визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

7. Визначає напрями розвитку сучасних електронних банків­ських технологій, створює, координує та контролює створення системи електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банків­ської інформації.

 

8. Здійсн ює банківське регулювання та нагляд.

 

Додатково: Закон України «Про Національний банк України» містить спеціальний розділ 10 (ст. 55-63), присвячений питанням банківського регулювання і бан­ківського нагляду, в якому визначено механізми і засоби підтриман­ня надійності банківської системи України.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи та захист ін­тересів вкладників і кредиторів

Стаття 66 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» визначає такі форми державного регулювання бан­ківської діяльності:

I.                 Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового
характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків;

 

II.                Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні
інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

імпорту та експорту капіталу

Нагляд за комерційними банками Національний банк України здійснює двома методами:

- шляхом безвиїзного нагляду та

- виїзного інспектування банків.

Безвиїзний нагляд полягає в аналізі звітності, що надається установам НБУ на регулярній основі.

Інспекційні пе­ревірки банків на місцях проводяться кваліфікованими спеціаліста­ми служби банківського нагляду НБУ.

  Важливе значення для забезпечення надійності комерційних банків має застосування Національним банком України заходів впливу згідно зі статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикова­них операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших креди­торів банку, Національний банк України адекватно вчиненому пору­шенню має право застосовувати заходи впливу

9.  Веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банків­ської діяльності та операцій у передбачених законом випадках.

Додатково: Важливим засобом банківського нагляду є ліцензування бан­ківських операцій. Ліцензування являє собою порядок видачі бан­кам, які з часу реєстрації НБУ набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо

умови діяльності комерційних банків відповідають чинному зако­нодавству України та нормативним актам НБУ, а також їхня діяль­ність не загрожує інтересам клієнтів.

На здійснення банківських операцій Національний банк видає комерційним банкам ліцензії (п. 9 ст. 7, п. 2 ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», ст. ст. 19 — 20 Закону України "Про банки і банківську діяльність»).

Банківська ліцензія — це документ, що видається Національ­ним банком України в порядку і на умовах визначених законодав­ством, на підставі якого банки мають право здійснювати банків­ську діяльність.

Банківська ліцензія може бути відкликана НБУ у таких випадках:

1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання бан­ківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом ро­ку з дня отримання банківської ліцензії;

3) у разі порушення банківського законодавства, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспромож­ності банку;

4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможли­вість приведення діяльності банку у правову відповідність з ви­могами банківського законодавства;

5) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Національний банк України негайно повідомляє банк про від­кликання у нього банківської ліцензії.

Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національно­му банку України свою банківську ліцензію.

10. Веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів пла­тіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.

 11. Здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудитор­ську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідато­рів банку.

12. Складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування.

13. Представляє інтереси України в центральних банках інших дер­жав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків. (ст. 43 Закону України «Про Національний банк України»).

14. Здійснює в ідповідно до визначених спеціальним законом пов­новажень валютне регулювання, визначає порядок операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банкам та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ, на здійснення валют­них операцій.

15. Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів,здійснення операцій з ними та банківськими металами.

16. Аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та ва­лютних відносин.

17. Організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.

18. Реалізує державну політику з питань захисту державних секре­тів у системі Національного банку.

19. Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.

20. Визначає особливості функціонування банківської системи Украї­ни в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здій­снює мобілізаційну підготовку системи Національного банку.

21. Здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в  межах своєї компетенції, визначеної законом.

22. Зокрема, важливе зна­чення для ефективності банківського регулювання відіграє нормотворча функція Національного банку України. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, під­приємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління, а також інструк­цій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Нацбанку. Вони не можуть суперечити законам Украї­ни та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної дії, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасо­вують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набувають чинності згідно законодавства України.

Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

 

При здійсненні НБУ функцій щодо проведення єдиної держав­ної грошово-кредитної політики передбачається, що основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на Основних параметрах економічного і соціаль­ного розвитку України на відповідний період.