До основних напрямів державної грошово-кредитної політики включаються

а) аналіз та прогноз економічної кон'юнктури, яка складається у державі;

б) обґрунтування обсягу грошової маси, що знаходиться в обігу на початок і кінець року;

в) методи грошово-кредитного регулювання;

г) шляхи регулювання рівня облікової та відсоткових ставок бан­ківських та інших фінансово-кредитних установ;     

д)  засади валютної політики; 

е) заходи щодо забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та стійкості її курсу відносно іноземних валют.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредит­ної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

• визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для ко­мерційних банків;

• процентну політику;

• рефінансування комерційних банків;

• управління золотовалютними резервами;

• операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтвер­джують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

• регулювання імпорту та експорту капіталу;

• емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.
Національний банк встановлює банкам нормативи обов'язково­го резервування коштів. При цьому:

б) в)

а) норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків у процентному відношенні до загальної суми залуче­них банком коштів у національній та іноземній валюті;

б) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні норми обов'язкового резервування;

в) рішення про підвищення нормативу обов'язкового резервуван­ня набуває чинності не раніше ніж через 10 днів після його опу­блікування.

 

Національний банк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування, якою визнача­ються форми, порядок, умови та ліміти кредитування банків.

 

   Додатково: На­ціональний банк надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національ­ного банку та в порядку, визначеному ним. З метою впливу на гро­шовий обіг та кредитування Національний банк встановлює облі­кову та ломбардні відсоткові ставки, розмір яких визначається за­лежно від рівня інфляції, попиту і пропозицій на кредит на кредит­них аукціонах міжбанківського ринку.

Облікова ставка НБУ — це той відсоток, який комерційні банки сплачують при купівлі коштів на кредитних аукціонах НБУ.

Національний банк України, виступаючи емісійним центром держави, має виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організовує їх обіг і вилучення з обігу.

Для друкування банкнот і карбування монет в Україні діють фаб­рика банкнотного паперу і Банкнотно-монетний двір. Національ­ний банк України визначає систему захисту, платіжні ознаки та дизайн грошових знаків.

Банкноти і монети, які вводяться в обіг НБУ, є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами.

Національ­ний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют то оприлюднює його.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Національний банк України» з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпе­чення фінансової надійності банків Національний банк встановлює для них обов'язкові економічні нормативи, які мають забезпечувати здій­снення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, паданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком

 

Для ефективної діяльності НБУ важливе значення мають мережі його установ та організаційна структура банку, за допомогою яких він здійснює надані законодавством повноваження. Структура НБУ побудована за принципом централізації з вертикальним підпо­рядкуванням і має функціонально-територіальний характер.

Додатково: До сис­теми НБУ входять центральний апарат, філії (територіальні управ­ління), розрахункові палати, представництва банку за кордоном, інженерно-технічний центр, Банкнотно-монетний двір, фабрика банк­нотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище. спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяль­ності Національного банку.

В системі Національного банку України важливе місце займа­ють територіальні управління, які здійснюють свою діяльність на правах філій. Свої завдання і функції НБУ виконує через територіальні управління, які є відокремленими підрозділами НБУ, що роз­ташовані поза місцем його знаходження, і здійснюють частину його функцій на певній території. Територіальні управління підпорядковані НБУ та йому підзвітні.

Територіальні управління (філії) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, ді­ють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень.

 

У ст. 19 Закону України «Про Національний банк України» визна­чаються такі повноваження та обов'язки Голови Національного банку:

1) керує діяльністю Національного банку;

2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, банка­ми, фінансовими та кредитними установами, міжнародними ор­ганізаціями, іншими установами та організаціями;

3) головує на засіданнях Правління Національного банку;

4) підписує протоколи, постанови Правління Національного бан­ку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються
Національним банком;

5) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку;

6) видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання всіма службо­вцями Національного банку, його підприємствами, установами;

7) приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності На­ціонального банку, крім віднесених до виключної компетенції
Ради Національного банку та Правління Національного банку
відповідно до цього Закону;

8) одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою Украї­ни та Президентом України за діяльність Національного банку.

   Отже, Голова Національного банку України вирішує питання оперативного керівництва банком і несе повну політичну і юридич­ну відповідальність перед Президентом України і парламентом за і результати проведення грошово-кредитної політики в державі.

 

Особливий правовий статус Національного банку України,   обумовлює необхідність функціону­вання таких керівних органів Національного банку, як Рада Націо­нального банку України та Правління Національного банку України.

 

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Національний банк України» Рада Національного банку, як керівний орган НБУ, здій­снює такі повноваження:

1) згідно загальнодержавної програми економічного розвитку та ос­новних параметрів економічного та соціального розвитку Украї­ни до 15 вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, здійснює контроль за виконанням цих Основних засад;

2)   здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропорції щодо внесення відповідних змін до неї;

3) затверджує Регламент Ради Національного банку України;

4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо
кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;

5) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

6)    визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс НБУ, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний ба­ланс Національного банку;

7) затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису НБУ та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

8) затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях;

9) вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах роз­роблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

а) методів та форм прогнозування макропоказників економіч­ного і соціального розвитку України, а також грошово-кре­дитної політики;

б) окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та
їх впливу на економічний і соціальних розвиток України;

в) політики курсоутворення та валютного регулювання;

г) розвитку банківської системи та окремих нормативних ак­тів з питань банківської діяльності;

д) вдосконалення платіжної системи;

є) інших питань, віднесених законом до компетенції Ради На­ціонального банку;

10)  вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;

11)  з метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кре­дитної політики має право застосування відкладального вета щодо рішень Правління Національного банку з питань:

а) диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;

б) лімітів позабалансових зобов'язань;

в) формування резервів, покриття фінансових ризиків;

г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

д) мінімального розміру золотовалютних резервів;

с) з інших питань, віднесених до її компетенції.

Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо до­цільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Націона­льного банку, членів Правління Національного банку або давати персо­нальну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку.

У випадку неодноразового невиконання або неналежного вико­нання Правлінням НБУ рішень Ради Національного банку, які є обов'язковими згідно закону, Рада Національного банку має право звернутися до Голови Національного банку, або до Верхов­ної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій.

Додатково: Рада Національного банку складається з 15 осіб.

Члени Ради Національного банку, призначаються Президентом України та Верховною Радою України.

Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Прези­дента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.

Додатково: Президент України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідного указу.

Призначення інших семи членів Ради Національного банку здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття відпові­дної постанови.

Строк повноважень членів Ради Національного банку — сім років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою.

Припинення повноважень членів Ради Національного банку від­бувається у зв'язку із закінченням строку їх повноважень або у разі:

• власного бажання, за умови подання письмової заяви;

• припинення їх громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання:

• набрання законної сили обвинувальним вироком суду в скоєнні кримінального злочину;

• смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи по­мерлою або визнання безвісно відсутньою.

Повноваження призначеного складу Ради Національного банку достроково припиняються в разі оголошення їй недовіри Президентом України або Верховною Радою у зв'язку з тим, що виконання Основ­них засад грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпе­чило стабільність грошової одиниці України.

 У цьому випадку Прези­дент України та Верховна Рада України зобов'язані звільнити своїх представників і призначити новий склад Ради Національного банку.

Додатково: Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше од­ного разу на квартал.

Засідання Ради Національного банку є чинним за наявності не менше десяти її членів.

Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Націо­нального банку, а в разі відсутності — його заступник, згідно Рег­ламенту.

Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос.

На засідання Ради Національного банку можуть бути запрошені керівники центральних органів влади, представники суб'єктів під­приємницької діяльності, науковці, інші фахівці.

Члени Правління Національного банку можуть брати участь в роботі Ради Національного банку з правом дорадчого голосу.

 

 

Голова Ради Національного банку обирається Радою Націона­льного банку строком на три роки.

Голова Ради Національного банку:

• організовує засідання Ради Національного банку та головує на них;

• скликає позачергові засідання за своєю власною ініціативою або за наполяганням не менш як однієї третини від загальної кі­лькості членів Ради Національного банку, а також на вимогу Голови Національного банку;

• здійснює інші повноваження і функції згідно Регламенту Ради Національного банку України.

Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступни­ка протягом строку його повноважень здійснюється у таких випадках:

• у зв'язку із закінченням строку його повноважень;

• за власним бажанням, за умови подання письмової заяви;

• у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом
здоров'я протягом чотирьох місяців.

Рішення Ради Національного банку щодо Основних засад гро­шово-кредитної політики та з питань, визначених пунктами 4—8 та 11 ст. 9 Закону України «Про Національний банк України», є обов'язковими для виконання Правлінням Національного банку.

 

Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Пра­влінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь.

Рада Національного банку не має права втручатися в опера­тивну діяльність Правління Національного банку.

Коли Рада Національного банку застосовує відкладальне вето щодо рішення Правління, її рішення набирає чинності лише після підтвердження двома третинами загальної кількості членів Прав­ління Національного банку не пізніше п"ятиденного строку від дня застосування вето.Якщо рішення своєчасно не підтверджується двома третинами від загальної кількості членів Правління Націо­нального банку, воно вважається таким, що не набрало чинності.

Якщо рішення Правління Національного банку набрало чинності до моменту застосування відкладального вето, то дія рішення зупи­няється на період розгляду Правлінням Національного банку від­кладального вето.

 

 

До керівних органів Національного банку України відноситься також Правління Національного банку.

 

Правління Національного банку згідно Основних засад грошово-кредитної політики через від­повідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організо­вує виконання інших функцій згідно статей 6 і 7 Закону України «Про Національний банк України» та здійснює управління діяльніс­тю Національного банку.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про Національний банк України» Правління Національного банку вирішує такі питання;

1) приймає рішення:

• щодо економічних засобів та монетарних методів, необхід­
них для реалізації Основних засад грошово-кредитної полі­
тики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного
банку з цих питань та необхідності забезпечення стабіль­ності і купівельної спроможності національної валюти;

• про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і
монет;

• про зміну процентних ставок Національного банку;

• про диверсифікацію активів Національного банку та їх
ліквідності;

• про встановлення економічних нормативів для банків;

• про розмір та порядок формування обов'язкових резервів
для банків;

• про застосування заходів впливу до банків та інших осіб,
чия діяльність перевіряється Національним банком;

• про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку,
які здійснює Національний банк;

• щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національно­го банку

• про формування резервів та покриття фінансових ризиків
Національного банку;

• щодо розподілу прибутку та порядку відрахувань доходів
до Державного бюджету України;

• щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку;

• про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних
для забезпечення кредитів Національного банку;

• про умови допуску іноземного капіталу до банківської сис­
теми України;

• про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;

• про участь у міжнародних фінансових організаціях;

• про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності
Національного банку;

• щодо встановлення плати за послуги (здійснені операції)
надані згідно закону;

 

2) подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи і рішення. На вимогу Ради
Нацбанку надає для інформування бухгалтерські, статистичні та
інші відомості щодо діяльності Національного банку та банків­ської системи України, необхідні для виконання її завдань;

3) визначає організаційні основи та структуру Національного бан­ку, затверджує положення про структурні підрозділи та устано­ви Національного банку, статути його підприємств, порядок
призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

4) затверджує штатний розпис Національного банку та форми
оплати праці;

5) встановлює порядок надання банківських ліцензій банкам, ін­ших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках,передбачених законом;

6)видає нормативно-правові акти Національного банку;

7) затверджує Регламент Правління Національного банку;

8) виконує функції, передбачені ст. ст. З, 23, 28, 60 і 64 Закону України «Про Національний банк України», та інші функції, що випливають із основної мети діяльності Національного банку.

9) Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку.

Додатково: Службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України «Про державну служ­бу», якщо цей Закон не передбачає іншого.

Голова Національного банку, його заступники, члени Правлін­ня Національного банку та інші службовці Національного банку згідно із переліком посад, затвердженим Правлінням Національно­го банку, не можуть бути народними депутатами України, членами Уряду України, займатися підприємницькою діяльністю, виконува­ні роботу за сумісництвом, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності.

Службовцям Національного банку забороняється входити до керівних органів та бути акціонерами банків.

Голові Національного банку, його заступникам, членам Прав­ління Національного банку та іншим службовцям Національного ба­нку забороняється отримувати позики від будь-яких інших кредит­них установ, за винятком Національного банку.

Важливе значення для належного функціонування Національ­ного банку та захисту його клієнтів має законодавче закріплення збереження банківської таємниці. Службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що становить державну та, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформа­цію, яка стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обов'яз­ків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випад­ків, передбачених законодавством України