Визначення кількості і вибір типів житлових будинків

Розрахунок кількості будинків на попередній стадії проектування зводиться до визначення кількості квартир для будинків середньої поверховості (до п'яти поверхів), і, отже, ділянок під їхню забудову. Потім за категоріями типових чи індивідуальних проектів підбираються типи житлових будинків і визначається їхня кількість. У процесі проектування типи житлових будинків можуть змінюватися в залежності від сформованої ситуації.

Під час розрахунку кількості квартир варто виходити із загальної житлової площі квартири 72,0 м2 при середній родині з чотирьох чоловік і 63,0 м 2 загальної площі при середній родині з трьох чоловік.

Попередній розрахунок дає наступні результати:

Зона одно- і двоквартирних житлових будинків із ділянками 1000 м2 - 220-240 квартир.

Зона одно- і двоквартирних житлових будинків із ділянками 600 м2 - 220-240 квартир.

Зона блокованих житлових будинків із ділянками 150 м2 -100 квартир.

Зона будинків середньої поверховості - до 450 квартир.

У процесі проектування генерального плану баланс території коректується, і більш точний розрахунок робиться виходячи із загальної житлової площі на одну квартиру з демографічного прогнозу щодо складу жителів селища.

Виробнича зона складається з територій, промислових підприємств, науково-експериментальних ділянок, а також будівель і споруд, що їх обслуговують (сюди ж може примикати і комунально-складська територія, водонапірна вежа, одно- і багатоповерхові теплиці).

Середньостатистичний показник території виробничої зони складає 20 м2 на 1 жителя (або 20-25% від сельбищної території).

Комунально-складська територія складається з: території водозабору, розташованого вище за течією ріки стосовно сельбища, складових приміщень, каналізаційних споруд, території для утилізації сміття, а також цвинтарів.

Зона зовнішнього транспорту включає території, зайняті спорудами залізничного, водного, автомобільного і повітряного транспорту.

Функціональне зонування

Будь-який населений пункт - це високоорганізоване середовище, покликане забезпечити всі життєві потреби людини. Повноцінне функціонування цього середовища залежить від взаєморозміщення і взаємозв'язку окремих функціональних зон.

У Державних будівельних нормах і правилах планування і забудови населених місць є наступні вимоги і рекомендації до розміщення перелічених зон:

Виробництво, що не має шкідливих викидів, але зв'язане з під'їздом великого числа автомашин, повинно бути розміщене з підвітряного боку з розривом 100 м від житлової території. Для виробничої зони повинна бути відведена відносно рівна територія, нижче за течією ріки від селища.

Селища при гірничодобувних розробках розміщаються на відстані 10-15 км від місць розробок. У цих випадках на кресленні має бути показана автобусна станція, зручно розташована стосовно всього селища.

Для розміщення житлової зони рекомендуються території, найбільш сприятливі в санітарно-гігієнічному відношенні, - схили, захищені від несприятливих вітрів лісом або штучно створеними перепонами.

Суспільно-торговий і адміністративний центр селища повинен займати головне положення у функціональній і композиційній структурі селища, розташовуючись у місцях найбільш виразних у містобудівному відношенні - на берегах водойм, на височинах і т. ін.

Сад селища бажано розміщати поблизу центру, тому що сад служить не тільки місцем для відпочинку, але також для традиційних гулянок, масових заходів і т. ін.

Спортивний комплекс доцільно розташувати суміжно з центром або з ділянкою школи. Яри, північні схили пагорбів, береги рік і водойм доцільно використовувати для створення системи зелених насаджень. Комунально-господарська зона може бути розміщена на периферії селища поблизу від основної автомобільної дороги, що обслуговує селище.

Жорстке відокремлення функціональних зон не завжди є раціональним. Суміщення зон може проектуватися залежно від характеру. місцевих умов. Можливо суміщення промислових, комунальних і складських зон із зонами зовнішнього транспорту.