Природно-кліматичні умови проектування і містобудівний аналіз природного середовища

Клімат

Територія України для будівельних цілей розділена з півночі на південь на 3 пояси, що відрізняються один від одного комплексом кліматичних ознак, головним з яких є температурний режим.

Вітровий режим місцевості, тобто середньостатистична повторюваність і сила вітру, зображується на планах у виді діаграми, так званої „рози вітрів”.

Інсоляція

Тепловий режим забудови залежить не тільки від температури навколишнього середовища, але й від інсоляції.

Негативну дію інсоляції потрібно враховувати, наприклад, при проектуванні трибун і стадіонів, орієнтуючи їх на схід.

Проектуючи житлову забудову, не можна допускати утворення „зон затінення”, які ніколи не освітлюються прямими променями сонця.

Ландшафт

Рельєф. За ступенем придатності для забудови всі території розподіляються за умовами рельєфу на три групи (дані для звичайних типів забудови):

придатні території (з ухилом до 10%);

обмежено придатні (з ухилом до 20%, у гірських умовах до 30%);

непридатні території (з ухилом більше 30%).

Водойми. Характер можливого використання берегової смуги рік і водойм залежить від гідрогеологічних умов і рельєфу місцевості.

Забудова може безпосередньо примикати до лінії регулювання ріки або відступати від неї на визначену відстань (100 м, 25-30 м). За умов затоплень прибережної території в період повені, несприятливих гідрогеологічних умов і складному рельєфі прибережну територію можна використовувати для зони відпочинку, спорту і пляжів. За добрих природних умов, коли берегові смуги не підтоплюються, забудова може розташовуватися безпосередньо уздовж лінії регулювання.

У разі невеликих висот затоплення можлива підсипка території до оцінки, що перевищує розрахунковий рівень затоплення; у більш складних умовах потрібно огородження території, що затоплюється, дамбами обвалування. Ширина дамби по верху приймається не менше 4 м з можливістю організації руху автомобільного транспорту.

При створенні нових водойм необхідно визначити їхнє призначення - декоративні, спортивні, індивідуальні тощо - з тим, щоб забезпечити необхідний санітарний режим.

Озеленення (рис. 4). Зелені насадження залежно від характеру їх використання, розмірів і розміщення в плані поділяються на три групи:

загального користування;

загального призначення;

обмеженого користування.

До першої групи відносяться парки, сквери, бульвари, вуличні насадження, озеленення на ділянках адміністративних і громадських будинків, на житлових територіях із багатоквартирними будинками.

До другої групи відносяться зелені насадження на ділянках шкіл, лікарень, комунальних будинків, на присадибних і приквартирних ділянках, а також на територіях виробничих комплексів.

Третя група охоплює інші види захисних зелених насаджень - у санітарно-захисній зоні між сельбищною і виробничою територіями, вітрозахисні, снігозахисні, водоохоронні тощо. Сюди ж відносяться посадки на цвинтарях і ділянках розплідників.

Площу парків варто приймати не менше 2-3 га, із яких 60-70% виділяється під зелені насадження.

Всі види зелених насаджень проектується як єдина система озеленення в тісному зв'язку з архітектурно-планувальними рішенням.

Містобудівний аналіз природного середовища

Приступаючи до роботи, з метою оптимального „накладення” початкової містобудівної ідеї на конкретну місцевість необхідно провести аналіз стану і композиції природного ландшафту, що є передумовою для подальшої розробки проекту. Аналіз природного середовища можна розділити на 5 етапів (рис. 2):

1 етап - Активне виявлення морфології рельєфу світлотіньовим методом.

2 етап - Природно-ландшафтний аналіз.

Встановлюється наявність і якість природних і штучних чинників (ліс, акваторії, яри, забудова, дороги тощо).

3 етап - Виявляються:

території з ухилом 20%, ліс;

район можливої організації зони відпочинку.

4 етап - Естетично-візуальний аналіз.

Визначаються умови сприйняття і види окремих ділянок (дальність сприйняття, видові ділянки, ракурси).

Виділяються:

особливо цінні ландшафти; території, що сприймаються з далекої відстані;

основні видові точки.

5 етап - Уточнення композиції селища з урахуванням природних чинників.

Підсумок. Весь комплекс ландшафтних, топографічних і гідрогеологічних чинників відбивається на схемі планувальних обмежень, що певною мірою і визначає структуру плану майбутнього селища.

МІСТОБУДІВНІ ЗАСОБИ ПРОЕКТУВАННЯ. ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗОНУВАННЯ. РОЗМІЩЕННЯ І СКЛАДГРОМАДСЬКИХ ЗАКЛАДІВ І КОМПЛЕКСІВ

Першим кроком під час розробки планування населеного пункту є масштабний розподіл його території на функціональні зони і частини.

У селищах розрізняють три основні зони:

сельбищна - 65%;

виробнича і комунальна зони - 30%;

зона зовнішнього транспорту - 5%.

Сельбищна зона складається з:

території житлової забудови - 50%;

громадського центру - 15%;

шкіл і дитячих закладів - 10%;

території громадського озеленення і споруд - 15%;

вулиць і проїздів - 10%.

Сельбищна зона селища проектується, орієнтовно, із розрахунку 100 м2 на людину.

Попереднє визначення необхідності

Сельбищної території

№ п/п	Житлові будинки	Кількість жителів	Кількість жителів, тис. чол.	Розмір території, км2 на 1 тис. чол.	Площа, м2
1.	Одно- і двоквартирні з присадибними ділянками 1000 м2	25	1	0,36	0,36
2.	Одно- і двоквартирні із земельними ділянками 600 м2	25	1	0,26	0,26
3.	Блокові (двоповерхові) з присадибними ділянками 600 м2	10	0,4	0,19	0,076
4.	3-4-поверхові секційні будинки	40	1,6	0,1	0,16
	Разом: сельбищна територія (брутто)	100	4		0,856