2018-02-13
262
В довгостроковому періоді монополіст змінює не лише обсяги використання змінних ресурсів, а і масштаби виробництва – збільшує потужність існуючого виробництва шляхом розширення чи реконструкції, або ж будує нові більші підприємства.
На рис. 10.5. зображено два етапи розвитку фірми-монополіста в довгостроковому періоді.
Рис.10.5. Максимізація прибутку фірмою-монополістом в довгостроковому періоді
На першому етапі фірма створює виробництво потужністю Q0 з середніми витратами АTС0 і, встановивши ціну Р0, отримуватиме прибуток, що чисельно дорівнюватиме площі прямокутника Р0Е0С0Н.
Реалізуючи інвестиційну стратегію в довгому періоді фірма розширює виробництво до Q1, для якого середні витрати ілюструються кривою АTС1. Для такого масштабу виробництва максимальний прибуток фірми-монополіста буде відповідати площі прямокутника Р1Е1С1G, що є більшим у порівнянні з обсягом виробництва Q0. Крива довгострокових середніх витрат (LATC) є огинаючою кривих короткострокових середніх витрат АTС0 і АTС1. Крива довгострокових граничних витрат проходить через точку перетину кривих граничної виручки і граничних витрат найкращого короткострокового варіанту масштабу виробництва (в нашому випадку через точкуA1), а також через точку мінімуму кривої LATC.
Таким чином в довгостроковому періоді монополіст обиратиме той масштаб виробництва, який забезпечуватиме йому найбільший прибуток. В нашому випадку це виробництво з потужністю Q1. Отже найкращий із множини можливих для даної галузі короткострокових станів рівноваги є станом довгострокової рівноваги.
Для такого стану характерним є те, що PM > LАТС. Це означає, що в довгостроковому періоді монополіст може отримувати економічний прибуток за рахунок існування бар’єрів для входження в галузь конкурентів (конкурентний механізм не спрацьовує, парадокс прибутку не спостерігається). Окрім того LATCрівн. рівноважного обсягу виробництва фірми монополіста є більшими, ніж min LATC. Це свідчить про нижчу ефективність монополії у порівнянні з досконалою конкуренцією.
