Поведінка монополії (монопольне ціноутворення, цінова дискримінація)

Згідно визначення монополії фірма-монополіст має ринкову владу, тобто вона є ціноутворювачем і може здійснювати власну цінову політику.

Формула, яка показує можливість максимізації прибутку монополістом лише на ділянці еластичного попиту, демонструє також принцип ціноутворення за монополії “вартість+”:

.

Оскільки в умовою рівноваги монополіста є MR = MC, то попередня формула трансформується в наступну

.

Вона показує, що ринкова ціна монополіста – це граничні витрати плюс надбавка, яка залежить від еластичності попиту. На рис. 10.7. очевидною є різниця між величиною цієї надбавки для попиту різної еластичності.

Рис.10.7 Монопольне ціноутворення для товарів з різною еластичністю попиту: а) меншою, б) більшою

Монополіст є раціональним суб’єктом ринкових відносин і тому прагне використати ринкову владу, як інструмент покращення власного добробуту. Один із способів збільшення прибутку монополії є цінова дискримінація.

Цінова дискримінація – принцип ціноутворення, згідно якого той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами.

Для здійснення цінової дискримінації потрібно забезпечити дотримання двох умов: по-перше, щоб покупці не могли перепродувати куплену продукцію; по-друге, щоб продавець був спроможний розділяти покупців на групи (сегментувати ринок) або створювати умови для самовідбору споживачів в такі групи.

Розрізняють три види цінової дискримінації:

1) дискримінація першого ступеня;

2) дискримінація другого ступеня;

3) дискримінація третього ступеня.