Основними шляхами проникнення хімічних речовин в людський організм є

1) органи дихання,

2) шлунково-кишковий тракт,

3) шкіряні покриви та слизові оболонки.

Найважливішими з них вважаються дихальні шляхи. Всмоктуючись слизовою оболонкою дихальних шляхів, токсичні речовини потрапляють в кровообіг, минаючи печінку, яка виконує роль механічного і біохімічного бар’єра. Токсичні речовини, що добре розчиняються в жирах і ліпоїдах, легко проникають в організм крізь непошкоджену шкіру. Всмоктуючись крізь шкіру у великих кількостях, такі речовини можуть викликати небезпечніші отруєння, ніж при вдиханні отруєної пари або пилу. До таких токсичних речовин належать бензин, бензол, тетраетилсвинець, гас та ін.

       В органи травлення токсичні речовини потрапляють через забрудненні руки при палінні, харчуванні. Вони всмоктуються через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, проникають в печінку, де відбувається затримка цих речовин і зворотне виділення їх із жовчю до травного тракту, а також часткова нейтралізація. Дія токсичних речовин залежить від їхнього фізичного стану. Так, наприклад, сполуки тривалентного арсену отруйніші, ніж п’ятивалентного. Найнебезпечними отрутами є ті, що знаходяться у високодисперсному стані. Цинк у твердому стані нешкідливий, а пароподібному високодисперсному він може стати причиною так званої ливарної гарячки. Комбінована дія токсичних речовин може призвести до підсилення токсичності кожної з них (наприклад, при одночасній дії СО і Н₂S).

       Ступінь отруєння залежить від умов праці. Висока температура приміщення збільшує випаровуваність отрут (ртуть, бензин, тетраетилсвинець), підсилює їхній токсичний ефект. Значне м’язове напруження призводить до збільшення об’єму дихання, сприяє більшому проникненню отрути в дихальні шляхи.

       Дія токсичних речовин залежить від індивідуальних властивостей організму. Більшою мірою схильні до отруєння старі люди, підлітки, особи, організм яких ослаблений яким-небудь захворюванням (грип, бронхіт, туберкульоз та ін.). Нерідко зустрічається явище сенсибілізації – підвищення чутливості окремих осіб до деяких отрут. У таких випадках перебування їх на даному виробництві неможливе.

       За характером виникнення і тривалості протікання розрізняють гострі і хронічні отруєння. Гострі отруєння виникають у разі дії на організм токсичних речовин великої концентрації протягом невеликого проміжку часу; хронічні – характеризуються більш або менш стійкими захворюваннями, які виникають після тривалої дії малих доз отрути, яка поступово накопичується в організмі, або підсумовуються зміни, викликанні отрутою. Потерпілим надають першу медичну допомогу і проводять стаціонарне лікування.

       При гострих професійних захворюваннях хворого негайно ізолюють від шкідливої дії токсичних речовин, знімають забруднений одяг, за допомогою штучно викликаного блювання видаляють токсичну речовину, яка проникла в організм, дають протиотруту.

Причинами виробничих отруєнь є різні дефекти технологічних процесів, устаткування, санітарно-технічних пристроїв і засобів індивідуального захисту, порушення правил особистої гігієни і вимог безпеки праці.

 

Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони

Мірою вмісту пилу і газоподібних речовин в повітрі є їх концентрація в мг/м³.

Встановлюються нормативні показники:

• відносно безпечні рівні дії (ВБР);

• гранично допустима концентрація (ГДК) – це концентрація, при якій протягом всього робочого стажу не повинно виникнути професійних захворювань;

• середні смертельні дози при попаданні в шлунок (ССПЖ), при нанесенні на шкіру (ССНШ), концентрації в повітрі (ССКП).

По найбільш небезпечній величині цих показників шкідливі речовини ділять на чотири класи: надзвичайно небезпечні (1), високо небезпечні (2), помірно небезпечні (3) та мало небезпечні (4).

Ослаблення дії шкідливих речовин

Оздоровлення повітряного середовища досягається використанням:

• засобів автоматизації виробництва;

• герметизація шкідливих процесів;

• укриттів і камер;

• вентиляції для розбавлення шкідливих речовин;

• місцевій витяжній вентиляції закритого і відкритого типу для видалення шкідливих речовин;

• методів нейтралізації для очищення повітря від продуктів згорання палива;

• фільтрів і пиловловлювачів;

• респіраторів і протигазів.

Кількість повітря V, яке треба подати в приміщення для розбавлення шкідливих речовин до безпечних концентрацій, визначається по формулі:

 

V = G х (q_ПДК – q_о), м³/год.,

 

де G – кількість шкідливих речовин, що виділяються, мг/ч; q_ПДК – гранично допустима концентрація, мг/м³; q₀ – концентрація шкідливої речовини в повітрі, що поступає, мг/м³.

У приміщеннях з постійним перебуванням людей мінімальна необхідна кількість повітря визначається з розрахунку розбавлення вуглекислого газу до граничної концентрації. Для виконання цієї вимоги необхідно подати в приміщення 33 м³/год. на одну людину.

У випадках, коли кількість шкідливих речовин, що виділяються, в повітря приміщень важко визначити, то допускається розраховувати кількість вентиляційного повітря по кратності повітрообміну, встановленого відомчими нормативними документами.