Захист права на комерційне (фірмове) найменування

У межах права інтелектуальної власності поряд з об’єктами авторського та суміжних прав, патентного права в останній час сформувалась ще одна група охоронюваних результатів творчої діяльності – засоби індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг. Зокрема до неї належать комерційні (фірмові) найменування. На дані об’єкти поширюється правовий режим інтелектуальної власності, проте, наявність особливого функціонального призначення та специфіки конструкції суб’єктивного права зумовлюють особливості охорони та захисту цих об’єктів права інтелектуальної власності.

З огляду на велике значення цього засобу індивідуалізації, що втілює ділову репутацію суб’єкта господарювання, постійно збільшується коло дій, спрямованих на його неправомірне використання. Здійснення таких правопорушень негативно впливає на стан правопорядку. Зміни, які відбуваються в економіці нашої держави, спричинили необхідність впровадження відповідних правових механізмів регулювання відносин, пов‘язаних із використанням, охороною та захистом прав на комерційні (фірмові) найменування. Однак існують чинники, які гальмують процес впровадження відповідних механізмів. Це, по-перше, недосконалість чинного законодавства в галузі їх використання, порядку державної реєстрації, захисту суб‘єктивних прав на них. По-друге, норми існуючих законів не приведені у відповідність до кодифікованих правових актів. У теорії цивільного права під захистом інтелектуальних прав слід розуміти сукупність встановлених законом заходів, що спрямовані на відновлення або визнання виключних прав на інтелектуальний продукт при їх порушенні або оспорюванні. Об’єктом захисту є суб’єктивні права інтелектуальної власності немайнового та майнового характеру.

Під формою захисту розуміють комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів щодо захисту суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Традиційно виділяють такі основні форми захисту права на комерційне (фірмове) найменування:

1. Неюрисдикційну – передбачає самостійний захист цього права особою, чиї права порушені, без звернення до суду чи органів виконавчої влади. При цьому, мається на увазі використання лише законних засобів захисту, як, наприклад, повідомлення порушника про існування права на комерційне (фірмове) найменування і пропозиція вирішення спору шляхом проведення переговорів, пропаганда дотримання прав на комерційне (фірмове) найменування та інформування широкого кола осіб про їх існування тощо.

2. Юрисдикційну – передбачає діяльність уповноважених державних та судових органів щодо захисту порушених прав. Зміст такої форми полягає в тому, що особа, права якої порушені неправомірними діями, може звернутись за їх захистом у відповідні державні установи чи судові органи.

Юрисдикційна форма захисту поділяється на позасудову та судову. Позасудова форма захисту застосовується лише у випадках, передбачених законом. Щодо комерційних (фірмових) найменувань її можуть здійснювати такі органи державної виконавчої влади як: Державний департамент інтелектуальної власності, Органи внутрішніх справ, Антимонопольний комітет України.

Судова форма захисту є основною і може застосовуватись щодо всіх спірних правовідносин, що виникають щодо комерційних (фірмових) найменувань відповідно до статті 124 Конституції України.

Під способами захисту права інтелектуальної власності розуміють закріплені законом міри державно-примусового характеру, шляхом застосування яких відбувається припинення правопорушення, відновлення порушеного права інтелектуальної власності і вплив на порушника. Розрізняють цивільно-правові, адміністративно-правові та кримінально-правові способи захисту права на комерційне (фірмове) найменування.

Цивільно-правові способи захисту прав на комерційне (фірмове) найменування можна поділити на загальні та спеціальні.

Загальні способи захисту передбачені в ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України. Найбільш ефективні серед них це: визнання права на комерційне (фірмове) найменування, припинення дій, що порушують право на комерційне (фірмове) найменування, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, збитків, у тому числі (згідно із ст. 623 ЦК України) неотриманих доходів (упущеної вигоди), а також визнання незаконними (недійсними) рішення органів державної влади.

Спеціальні способи захисту прав на комерційне (фірмове) найменування передбачені в ст. 432 ЦК України. Ними є: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права на комерційне (фірмове) найменування, застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання права на комерційне (фірмове) найменування, опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права на комерційне (фірмове) найменування та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Адміністративно-правовий спосіб захисту передбачає настання адміністративної відповідальності або можливість використовувати адміністративні заходи захисту, наприклад, визначені Законом «Про захист від недобросовісної конкуренції». Цей закон до недобросовісної конкуренції відносить неправомірність використання позначень, зокрема комерційного (фірмового) найменування. А отже, такі дії тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

 Недобросовісна конкуренція є одним із основних видів порушення прав на фірмові найменування. Нею встановлено, що прояви недобросовісної конкуренції щодо фірмових найменувань можуть бути лише у вигляді активних дій, які спрямовані на порушення права іншої особи.

Кримінально-правовий спосіб захисту застосовується щодо фізичної, осудної особи, яка досягла віку кримінальної відповідальності, у разі вчинення нею суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Отже, незаконне використання комерційного (фірмового) найменування має наслідком і виникнення кримінальної відповідальності, що передбачена ст. 229 КК України, а саме за незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару або інше умисне порушення прав на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.

Кримінальне право, захищаючи права на комерційні (фірмові) найменування, повинне брати під охорону лише суб’єктів підприємництва (як юридичних, так і фізичних осіб). Стосовно некомерційних суб’єктів господарювання, то їм така охорона повинна надаватися лише в частині здійснення комерційної діяльності. Як свідчить практика, існуючі способи захисту права на комерційне (фірмове) найменування в сучасних умовах не здатні забезпечити його надійний та ефективний захист. Вихід з цього становища вбачається в істотному посиленні цивільно-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності. Законодавства багатьох зарубіжних країн пішли саме цим шляхом. Посилення цивільно-правової відповідальності в Україні можна було б здійснити шляхом заміни компенсаційного принципу так званим кратним принципом. Його суть полягає в тому, що майнова відповідальність збільшується у два і більше рази від розміру завданих збитків. Кратність розміру відповідальності повинна бути встановлена законом. Але вважається, що кратність повинна визначатися від розміру завданих порушенням права на комерційне (фірмове) найменування збитків. Також вона повинна залежати від кількох факторів. Передусім, має братися до уваги розмір завданих збитків, повторність вчинення порушення, має враховуватися характер порушення і його соціальна небезпека в сучасних умовах.

ЦК України передбачає і можливість стягнення завданої моральної шкоди за порушення права на комерційне (фірмове) найменування. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може виражатися:

1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї та близьких родичів;

3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна;

4. у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Щодо посягання на ділову репутацію внаслідок порушення права на комерційне (фірмове) найменування, то тут не виникає сумнівів відносно наявності моральної шкоди. Складніше щодо фізичного болю, душевних страждань, оскільки, як правило, вони не є наслідками порушення прав інтелектуальної власності. Тому заслуговує на підтримку позиція, прибічники якої розкривають моральну шкоду як втрати немайнового характеру, нематеріальні втрати, яких зазнає особа від неправомірних дій. Це поняття найбільш універсальне та загальне, що дає можливість застосовувати його при посяганні на немайнові блага.

Ще однією проблемою є й те, що законодавчо не закріплений зміст терміну «неправомірне використання комерційного найменування». Необхідність його закріплення обумовлена потребами створення надійних умов, по-перше, для ефективного попередження і припинення дій у сфері неправомірного використання цього об’єкта інтелектуальної власності; по-друге, для виключення можливості безпідставного притягнення до відповідальності, адже відомо, що основним з її принципів є притягнення до відповідальності лише за дії, які визнані правопорушенням. Щодо адміністративної та кримінальної відповідальності, то необхідно санкції статті зробити більш суворішими шляхом зміни міри покарання. На підставі викладеного можна зробити висновок, що комерційне (фірмове) найменування є найбільш значимим втіленням ділової репутації суб’єкта господарювання. Необхідність використання комерційного (фірмового) найменування обумовлена потребою індивідуалізувати учасників комерційного обороту і тим самим виявляти відмінності, особливості, притаманні виробникам на ринку, і головне – попереджати можливість змішування результатів їх діяльності. При цьому важливо, щоб комерційне (фірмове) найменування не використовувалось іншими суб’єктами господарювання. І для того, аби уникнути такої ситуації необхідно посилити цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність за порушення прав на комерційні (фірмові) найменування шляхом внесення змін у відповідні нормативно-правові акти, законодавчо визначити зміст терміну «неправомірне використання комерційного найменування».