Паразити і хвороби морських та океанічних риб в природних і штучних умовах

 

 

         2.1 Сімейство катранових акул – SQUALIDAE

 

 

Звичайний катран, або плямиста колюча акула – Squalus acanthias

        Поверхня тіла

        1. На хвості, плавцях та спині відзначають пошкодження, діаметром до  1 см, у вигляді куполоподібних вузликів і виразок. У них виявлені коколітофорні водорості, що мають сферичну або яйцеподібну форму і чітку оболонку; розмір водоростей до 7 х 6 мкм.

Дерматит регулярно реєструють у катрана у водах Середземного і Чорного морів, як в природних популяціях, так і в штучних акваріумах.

        2. Дослідниками описаний випадок знахідки на спинному плавці акули-катран колонії гідроїдів.

        3. На поверхні тіла поселяється копепода – пандар двокольоровий (Pandarus bicolor). Тіло рачків широке і сплощення, довжиною до 1 см. Карапакс трапецієподібної форми, тулуб розділений на 3 пари дорсальних пластинок, які трішки налягають одна на іншу. Самки плямисто пофарбовані темно-коричневим або майже чорним пігментом (звідси видова назва паразита).

        Пандар відмічений у катрана в Атлантичному і Тихому океанах, також зустрічається в Середземному морі; спостерігається, як правило, цілими колоніями: налічували на одній рибі по 25 – 30 рачків. При великій кількості паразитів у риб можуть спостерігатися пошкодження шкірних покривів.

        4. Описаний випадок, коли зловили самку катрана довжиною до 1 м, на обох поверхнях хвостового плавця якої знаходилися виразки. Передбачається, що вони явились наслідками укусів. Також один з її 16 ембріонів мав сильно викривлений хребет.

        Внутрішні органи

        1. В еритроцитах акул, виловлених у водах Середземного моря, виявлені паразитичні найпростіші, морфологічні особливості яких найбільше нагадують такі у гемогрегарин роду Haemohormidium.

        2. У спіральному клапані акул, що мешкають вздовж тихоокеанського побережжя США, можуть зустрітися кокцидії роду еймерій – Eimeria squali.

        3. У травному тракті поселяються цестоди з родів антоботріумів (Anthobothrium), акантоботріумів (Acanthobothrium), філлоботріумів (Phyllobothrium) та інших. Тіло цестоди довжиною до 2 – 12 см, іноді більше, сплющене, передній кінець з органами прикріплення – ботріями, гаками, присосками. Ці довгі, білі, плоскі черв'яки можуть потрапити в порожнину тіла риби при її розбиранні і лиш при цьому їх можна побачити.

        4. З підшлункової залози катранів, що мешкають у північно-західній Атлантиці, описана нематода Pancreatonema americanum. І хоча серйозних пошкоджень у катранів візуально не спостерігається, при більш ретельному мікроскопічному обстеженні місць локалізації нематод у акул виявлені всі ознаки панкреатиту (Borucinska, 2002).

            

        2.2 Сімейство скатів – RAJIDAE

 

 

Ромбові скати – Raja spp.

        Поверхня тіла

        На тілі колючого ската Raja clavata  (інші назви – шипуватий скат, морська лисиця) паразитує моногенея – Rajonchocotyle emarginata. Зустрічаються поодинокі особини цих паразитів у скатів, виловлених у водах Північно-Східної Атлантики і Середземного моря. При утриманні скатів в акваріумах чисельність цих паразитів може значно зростати.

         Внутрішні органи

        1. У сечовому синусі, ректальній залозі, а також у копулятивній сумці (мішку) самки і в сім’яниковому жолобі самця шипуватого ската і ще 6 видів скатів з роду Raja, поселяються інфузорії Trichodina oviducti. Тріходини дуже великі, діаметром до 135 мкм, з великою кількістю високих зубців на диску прикріплення. У місцях їхнього поселення на шкірі спостерігається відшарування епітелію, в деяких випадках інфузорії проникають під слизову оболонку, викликаючи крапкові крововиливи. Рясний ексудат, що виділяється з генітального отвору риб, містить слиз, у якому знаходяться відшаровані клітини епітелію та численні паразити. У Північно-Західній Атлантиці зірчасті скати (Raja radiata) вражені тріходинами на 44%, скати Середземноморського шельфу на 18 – 45%.

        2. У травному тракті різних видів скатів паразитують цестоди з родів акантоботріумів, антоботріумів, ехенеіботріумів (Echeneibothrium), філлоботріумів та деяких інших. Довжина їх тіла досягає 15 см. Сколекс цестод має різного роду прикріпні орган у вигляді присосок, гаків, хоботків і тому подібне. У ряді випадків відзначено негативний вплив органів прикріплення цестод на епітеліальні клітини і мікроворсинки кишечника.

        3. У тканинах серця, нирок, селезінки, статевих залоз і в зябрах ромбового ската (Raja microocellata), виловленого у північно-західного узбережжя Іспанії, знайдені нематоди Hystodytes microocellatus. Тіло нематод ниткоподібне, до 11 – 12 мм довжиною при ширині до 0, 5 мм; ротова капсула відсутня; стравохід розділений на залозисту і м'язову частини. Самки живородні. Самки розташовуються в капсулах, утворених з декількох концентричних шарів сполучної тканини. В уражених тканинах риб спостерігається запальна реакція.

        4. У протоках підшлункової залози зозулиного ската (Raja naevus) з Північного моря паразитує нематода Pancreatonema torriensis. Черви розміщуються вільно в порожнині протоку і викликають сильне розтягування їх дистальних ділянок.

 

 

        2.3 Сімейство осетрових – ACIPENSERIDAE

 

 

Осетри – Acipenser spp.

        До роду осетрів ставляться як прісноводні, так і прохідні риби, у тому числі адріатичний (Acipenser naccarii), атлантичний (A. sturio) та російський (A. guldenstadti) осетри, севрюга (A. stellatus), стерлядь        (A. ruthenus), шип (A. nudiventris) та ряд інших.

        У різних видів осетрів зустрічаються, як правило, загальні види паразитів з числа тих, що викликають у них захворювання або ж можуть вплинути на їх харчове використання. З цієї причини нижче наведена загальна паразитологічна характеристика риб роду осетрів.

        Поверхня тіла.

        1. На поверхні тіла осетрів, що виловлюються в Каспійському морі, іноді зустрічаються невеликі п'явки – каспіобдела каспійська.

        2. На тілі атлантичного і російського осетрів, а також севрюги у основи плавців, в хвостовій частині і між кістковими жучками поселяється копепода – псевдотрахеліаст зірчастий, або каспійсько-чорноморський.

        Тіло рачка складається з 3 відділів: голово-грудей, максил (так звані «руки») і тулуба.

        Рачки руйнують покривні тканини риби і глибоко проникають в її мускулатуру, утворюючи рани. Навколо прикріпного апарату рачка формується капсула, заповнена гноєм. Дуже часто при вилові риби паразит відривається, а місце його прикріплення можна визначити по глибоких (до 3-х см), гнійним виразок. Зараженість осетрів псевдотрахеліастом може досягати 100%, а кількість рачків на одній рибі – 50 екземплярів. Зараженість севрюги також досить висока – 75%, до 30 екземплярів на одній рибі. Псевдотрахеліаст також знайдений у осетрових в басейнах Чорного, Азовського і Каспійського морів. В Азовському морі паразит помітно частіше зустрічається влітку, в порівнянні з іншими сезонами року.

        Внутрішні органи.

        1. Ікру вражає мікроспоридій роду плейстофор. Заражені ікринки білого кольору, набагато більші за здорових. У центрі ікринок знаходяться панспоробласти із зрілими спорами паразита, а по периферії – споронти і панспоробласти з молодими спорами.

        Захворювання зустрічається повсюдно, де живуть осетрові.

Ікра буває інфікована поліподіумом гідроподібним (рис. 2.1). Ікра заражається в період утворення в ній жовтка. У міру зростання ікринки личинка паразита розростається, перетворюється в так званий столон, на якому утворюються бруньки, зачатки майбутніх самостійних особин. У дрібній ікрі севрюги на столоні 40 – 60 бруньок, у крупній ікрі осетра –    70 – 90. Заражені ікринки виходять у воду разом зі здоровими. У воді оболонка ікринки розривається, столон виходить назовні і розпадається на складові його бруньки, кожна з яких стає самостійним поліпом.

 

 

 

 

Рис. 2.1. Polypodium hydriforme: зліва – заражені ікринки

стерляді на тлі здорових; справа – столон зі щупальцями,                 що виходить у воду під час нересту риб.

 

За зовнішнім виглядом риби неможливо визначити, заражена ікра чи ні. Це можна встановити лиш при її розтині, або ж взяттям проби з ястика живої риби за допомогою спеціального щупа. Уражені ікринки відрізняються від здорових більшими розмірами й кольором. На перших стадіях розвитку вони темніші від незаражених, на більш пізніх – світліші.

Паразит знайдений у всіх видів осетрових риб практично повсюдно. В Азовському морі зустрічається досить рідко.

2. Зябра атлантичного і російського осетрів, білуги, шипа, стерляді і севрюги уражає моногенея – нітцсхія осетрова. При сильній інвазії черв'яки локалізуються не тільки на зябрах, але і в ротовій порожнині, на стінках зябрової і носової порожнин, на губах, очах, поверхні голови і навіть на початку стравоходу. Це великі, плоскі, білого кольору хробаки, довжина тіла котрих досягає 1,5 – 2,5 см. Задній кінець тіла з прикріпним диском, озброєний гаками, за допомогою яких паразит утримується на тілі та органах господаря.

Хробак викликає руйнування зябрової тканини, атрофію зябрових капілярів, провокує утворення великих виразок (до 2,5 см) на поверхні тіла, голові, зябрових кришках і, в кінцевому підсумку, може викликати загибель риб. Паразит відмічений у осетрових в Азовському, Чорному, Каспійському і Північному морях. Знаходили його у осетрів в Севастопольському демонстраційному акваріумі, де він іноді ставав причиною загибелі риб.

3. У порожнині тіла поміж внутрішніми органами у білуги, шипа, осетра, стерляді, севрюги, гібриду севрюги з російським осетром можуть зустрітися крупні молочно-білого кольору плоскі черви – амфіліни листкоподібні. У молодих риб черв'яки розташовуються також у печінці, під серозною оболонкою. Довжина амфілін досягає 3 – 7 см, ширина до     3 см. Амфіліни відзначені у осетрових повсюдно.

4. Статеві залози можуть мати локальні кров'янисті плями, які не є результатом враження їх якими-небудь паразитами, а відображають наявність в них дегенеративних процесів. Овоцити на початкових фазах дегенерації можуть зустрічатися в яєчниках без візуальних ознак гіперемії.

Подібне явище зареєстровано у азово-чорноморського осетра і севрюги в Азовському морі.