Оволодіння знаннями про правила і норми поведінки в суспільстві, усвідомлення сутності моральних понять формування моральних почуттів і переконань, умінь і навичок моральної поведінки — це завдання морального виховання.
До загальнолюдських морально-духовних цінностей належать набуті попередніми поколіннями, незалежно від расової, національної приналежності, надбання, що визначають основу поведінки й життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.
Національні морально-духовні цінності — це історично зумовлені та створені певним етносом погляди, переконання, традиції, звичаї та ін., які характеризують певні національні прояви, своєрідність у поведінці і є основою соціальної діяльності людей окремої національної групи.
Екологічне виховання — це цілеспрямований вплив на особистість, з метою оволодіння вихованцем знаннями про відносини людини з природним середовищем, формування моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.
|
|
Культура поведінки — це система повсякденної поведінки особистості, що відповідає нормам і правилам суспільної моралі та характеризується умінням знаходити правильний стиль спілкування з оточуючими людьми.
Статеве виховання — це процес оволодіння підростаючим поколінням моральною культурою у сфері взаємин статей, формування у нього потреб керуватися у стосунках осіб протилежних статей нормами моральності.
Правове виховання — це процес оволодіння знаннями, поглядами, переконаннями про права і обов'язки людини, вироблення вмінь, звичок поведінки відповідно до правових норм, формування нетерпимості до правопорушень, прагнення боротися з цим явищем.
Змістом морального виховання є ф ормування моральних якостей особистості.
Компоненти морального виховання.
Знання людини про норми та правила суспільної моралі, моральні почуття й переконання, звичка моральної поведінки.
Шляхи морального виховання: Виховання в родині, виховання в дошкільних закладах освіти, виховання в закладах середньої освіти, позашкільна освіта, виховання в вищих закладах освіти, самоосвіта.
Наведене висловлювання
«Ти живеш серед людей, не забувай, що кожен твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.» належить В.О. Сухомлинському.
Естетичне виховання
Наука про прекрасне та його роль у житті людини, про загальні закони художнього пізнання дійсності, розвитку мистецтва – це естетика.
|
|
Естетичне виховання – це процес розвитку у людини почуття прекрасного, формування умінь і навичок творити красу в навколишній дійсності, вміти відрізняти красиве від потворного, жити за законами духовної краси.
Естетичний смак - стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, розуміння людиною краси
Естетичні почуття - це специфічне переживання, викликане внаслідок сприймання людиною естетики навколишнього світу.
Естетична діяльність - це різновид людської практики, що полягає у створенні прекрасного в побуті, поведінці, професії.
Мистецтво, природа, предметне середовище, праця людей – це засоби естетичного виховання.
Педагог, який розглядав естетичне виховання як шлях до моральної вихованості особистості «Я б назвав красу гімнастикою душі – вона вправляє нам дух, нашу совість, наші почуття та переконання» Сухомлинський.
Процес розвитку у людини почуття прекрасного, формування умінь і навичок творити красу в навколишній дійсності, вміти відрізняти красиве від потворного, жити за законами духовної краси. (Естетичне виховання).
Завдання естетичного виховання: Формування уміння розрізняти красиве і потворне, розвиток почуття прекрасного, оволодіння уміннями і навичками творити прекрасне, жити за законами духовної краси.
Методологічною основою естетичного виховання є естетика.
Значення естетичного виховання полягає в тому, що як складова процесу формування гармонійно розвиненої особистості, воно розвиває почуття, творчі здібності людей, що реалізовуються у науці, мистецтві, праці, побуті та спілкуванні.
Естетичний смак — це стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий, суб'єктивний характер.
Естетичний ідеал – уявлення людини про красу, в основі яких лежать критерії, за якими вона оцінює ті чи інші явища, предмети дійсності.
Естетичне почуття — це специфічне переживання, викликане внаслідок сприйняття людиною естетичної своєрідності навколишньої дійсності: красивого і потворного, величного й низького, трагічного і комічного.
Естетична діяльність — це різновид людської практики, що полягає у створенні естетичних цінностей.
Мистецтво, природне середовище, предметне середовище, праця людей — це. засоби естетичного виховання
В.О. Сухомлинський розглядав естетичне виховання як шлях формування моральної культури особистості?
Система позакласної виховної роботи з естетичного виховання, вивчення навчальних предметів, естетика спілкування, естетика шкільних приміщень та навчального обладнання, естетика навчальної праці школяра.
Трудове виховання
Навчальна праця, побутова праця, суспільно корисна праця, продуктивна праця — це. види. дитячої праці
Побутова праця передбачає догляд за собою, своїм житлом, місцем роботи.
П родуктивна праця – це вид праці, що передбачає виконання трудових операцій, спрямованих на створення цінностей, в результаті чого особистість отримує матеріальну допомогу.
Н авчальна праця спрямована на оволодіння знаннями, уміннями, навичками, розвиток творчої діяльності
Завдання економічного виховання передбачають ознайомлення дітей з основами ринкової економіки, формування розумних матеріальних потреб, виховання дбайливого господаря, озброєння навичками економічних взаємин.
Автором виховної системи, в основі якої лежить поєднання суспільно корисної, продуктивної, навчальної праці є Макаренко.
Трудове виховання передбачає формування любові до праці, розвиток практичних умінь та навичок в різних видах праці, виховання поваги до людей праці та результатів їх діяльності.
Цілеспрямована діяльність педагога, що передбачає надання допомоги вихованцеві у правильному виборі професії – це профорієнтація.
|
|
З авдання трудового виховання: виховання любові до праці, поваги до людей праці та результатів їхньої діяльності, оволодіння уміннями й навичками з різних видів трудової діяльності, спонукання до свідомого вибору професії.
Навчальна праця, побутова праця, суспільно корисна праця, продуктивна праця — це види дитячої праці.