2018-02-14
608
Цей принцип передбачає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина. Створення можливості всім дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну свідомість та гідність, відчуття етнічної причетності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету свого народу, збереження специфічних особливостей нації, виховання дітей як типових носіїв національної культури, продовжувачів справи попередніх поколінь.- принцип Етнізація
«Усунення авторитарного стилю виховання, співробітництво вихователів і вихованців, сприймання особистості вихованця як вищої соціальної цінності» (за концепцією національного виховання).принцип Демократизація.
Цей принцип передбачає єдність загальнолюдського і національного. Національна спрямованість виховання передбачає вивчення рідної мови, формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв усіх народів, які населяють Україну. Принцип народність
|
|
|
Педагогічне керівництво зумовлене недостатнім життєвим досвідом молодої людини, а виховання творчої особистості можливе лише за умови поєднання зусиль вчителя з самостійністю, творчістю, ініціативою і самодіяльністю учнів.- принцип Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.
Відома формула А. Макаренка «Якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї» виражає суть цього принципу, який реалізується у стосунках між учителем та учнями, між колективом педагогів і колективом учнів, між учнями. – принцип Єдність вимог до особистості і поваги до неї
Сутність принципу індивідуалізації та диференціації виховання: застосування засобів впливу на особистість з урахуванням її індивідуальних фізичних і соціально-психічних якостей; моделювання на основі індивідуальних потенціальних можливостей групових та індивідуальних програм розвитку.
С утність принципу неперервності виховання: Виховання є багатогранним і багатофакторним процесом, який не обмежується ні часовими, ні віковими межами, здійснюється від народження і триває упродовж всього життя.
Сутність принципу послідовності та систематичності виховання: забезпечення певного впливу на особистість з урахуванням наявного рівня вихованості дитини, поступове розширення системи вимог до діяльності і поведінки дитини; врахування логіки виховного процесу, змісту сучасного виховання; планування системи виховних впливів відповідно до актуальних завдань виховання особистості.
|
|
|
Принцип гуманізації виховання Виявлення глибокої поваги до людини; визнання права кожної особистості на свободу, соціальний захист, розвиток здібностей і вияв індивідуальності, самореалізацію фізичних, психічних і соціальних потенцій; виховання у молоді милосердя, доброчинності, толерантності..
Принцип виховання в колективі та через колектив: а ктивне спілкування вихованців у процесі організованої спільної діяльності, творчої співпраці, спрямованість на успіх у спільному вирішені поставлених завдань, атмосфера взаємної турботи та вимогливості, формування досвіду міжособистісного спілкування, забезпечення гармонізації, узгодженості потреб, інтересів окремої особистості з соціумом, що зумовлює процес соціалізації особистості.
Принцип виховання в праці:
Залучення дітей до різних видів суспільно корисної діяльності, до розв’язання господарчих завдань в школі і дома, застосування системи доручень у вихованні, формування свідомого ставлення вихованців до їх виконання.
Принципи виховання - вихідні положення, які визначають зміст, форми, методи, засоби і прийоми виховного процесу.
Закономірності виховання - стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.
Принципами виховання:
1. Виховання в колективі та через колектив
2. Народність.
3. Гуманізація виховання.
4. Демократизація.
5. Природовідповідність.
6. Систематичність та послідовність виховання.
7. Єдність вимог до особистості і поваги до неї
8. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.
Принцип народності виховання передбачає формування національної свідомості та самосвідомості, любові до рідної землі і свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до спадщини, культури, звичаїв та традицій українського народу.
Макаренку належить відома формула «Якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї» (
А втором концепції Гуманної педагогіки є Амонашвілі.
Народності, етнізація, виховання в колективі та через колектив, виховання в праці, цілеспрямованості – це принципи виховання.
Методи виховання
Методи виховання — це способи впливу вихователя на свідомість, волю і поведінку вихованця з метою формування у нього бажаних якостей особистості, стійких переконань і позитивних форм поведінки.
Прийом виховання - складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання, сприяє його ефективному застосуванню.
Покарання -це метод виховання, що передбачає вплив педагога на особистість вихованця з метою осуду чи гальмування його негативних дій і вчинків.
Метод «вибуху» - це метод виховання, що передбачає застосування педагогом неочікуваних для вихованця способів та прийомів впливу на його особистість.
Переконування — це метод виховання, що передбачає умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття вихованців з метою формування у них стійких переконань, певних норм поведінки.
Приклад — це метод виховання, який передбачає організацію взірця для наслідування.
Вимога — метод педагогічного впливу на свідомість вихованця з метою викликати, стимулювати або загальмувати окремі види його діяльності.
Вправи — це метод виховання, що передбачає планомірне, організоване, повторне виконання певних дій з метою оволодіння ними, підвищення їх ефективності та формування вмінь і навичок.
Привчання -метод виховання, що передбачає організацію планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з елементами примусу, обов'язковості з метою формування конкретних звичок у поведінці.
Заохочення — це метод виховання, що виражає позитивну оцінку вихователем поведінки вихованця з метою закріплення позитивних якостей і стимулювання до діяльності.
|
|
|
Методи виховання — це способи впливу вихователя на свідомість, волю і поведінку вихованця з метою формування у нього бажаних якостей особистості, стійких переконань і позитивних форм поведінки.
Методи виховання - способи впливу вихователя на вихованця, спрямовані на формування якостей особистості, стійких переконань, розвиток позитивних форм поведінки.
Методи організації діяльності та формування поведінки: педагогічна вимога, гра, доручення, вправа, привчання, створення виховних ситуацій.
Методи стимулювання позитивної поведінки: заохочення, покарання, змагання, «вибух»
Методи формування свідомості: розповідь, бесіда, лекція, диспут, роз'яснення, метод виховання на прикладі.
Методи самовиховання: самоспостереження, самоаналіз, самонавіювання, самозаохочення, самоосудження
Методи організації діяльності та формування поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, привчання, вправляння, метод виховних ситуацій, гра, доручення
Розповідь, бесіда, переконування, приклад, навіювання – це методи формування свідомості.
Метод виховання поняття ширше ніж «прийом виховання»
Прийом виховання - складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.
Порада народної педагогіки: Перехвалене як пересолене відноситься до методу заохочення.
Народна педагогіка: Стид хоч і не дим, а очі виїсть. Раз на віку спіткнешся, та й то люди бачать говорить про методи виховання громадська думка
Народна педагогіка: Не вчи дитину штурханами, а добрими словами. Добрі діти доброго слова послухаються, а лихі й дрючка не бояться радить використовувати методи виховання Переконання
Цитата: Виховує, — все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше — люди. З них на першому місці — батьки і педагоги належит ь Макаренку А.С.
Етапи процесу виховання за А.І. Кузьмінським:
1) Оволодіння знаннями, нормами та правилами поведінки.
2) Формування почуттів.
|
|
|
3) Формування переконань
4) Формування умінь і звичок поведінки.
Розумове виховання
Розумове виховання - цілеспрямований вплив на особистість, з метою розвитку інтелектуальних сил, формування світогляду та культури розумової праці.
Світогляд -це система поглядів, переконань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до навколишньої дійсності та самої себе.
Автор ідеї створення кімнати казок з метою розумового виховання школярів, розвитку їх творчих здібностей, формуванню загальних інтелектуальних умінь - видатний педагог Сухомлинський.
Вікторина, Рейн-ринг, інтелект-шоу, інформаційна година – це форми розумового виховання.
Розумове виховання – це... цілеспрямований вплив на особистість, з метою розвитку інтелектуальних сил, формування світогляду та культури розумової праці.
Основні завдання розумового виховання: Оволодіння системою знань про світ, розвиток мислення та мисленевих операцій, загальних та спеціальних інтелектуальних умінь, формування світогляду та культури розумової праці, розвиток психічних процесів.
Уміння читати, писати, слухати, усно та письмово формулювати і викладати свої думки – це: загальні інтелектуальні уміння
Мислительні операції: Аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація.
Складовими культури розумової праці є: Вміння організовувати робоче місце, вміння раціонально розподіляти час для праці та відпочинку, користуватись навчальною літературою, складати різні види конспектів.
Навчальна література, комп’ютерна техніка, навчальне обладнання, явища та предмети об’єктивної дійсності – це: з асоби розумового виховання
Шляхи розумового виховання: виховання в родині, виховання в дошкільних закладах освіти, виховання в закладах середньої освіти, позашкільна освіта, виховання в вищих закладах освіти, самоосвіта.
Система поглядів, переконань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до навколишньої дійсності та самої себе – це світогляд
Моральне виховання
Цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття та поведінку вихованця, з метою формування у нього особистісних якостей, що відповідають нормам і вимогам суспільної моралі – це м оральне виховання.
Правове виховання — це процес оволодіння знаннями, поглядами, переконаннями про права і обов'язки людини, вироблення вмінь, звичок поведінки відповідно до правових норм, формування нетерпимості до правопорушень, прагнення боротися з цим явищем.
Екологічне виховання — це цілеспрямований вплив на особистість, з метою оволодіння вихованцем знаннями про відносини людини з природним середовищем, формування моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.
Статеве виховання - це процес оволодіння підростаючим поколінням моральною культурою у сфері взаємин статей, формування у нього потреб керуватися у стосунках осіб протилежних статей нормами моральності.
Книги, газети, журнали, кінофільми, телевізійні передачі, твори мистецтв, усна народна творчість, українські звичаї та обряди – це засоби морального виховання.
Автор педагогічного твору «Серце віддаю дітям» Сухомлинський.
Виховання в родині, в закладах дошкільної освіти, виховання в закладах загальної шкільної освіти, позашкільне виховання, виховання у закладах вищої освіти, самовиховання – це шляхи виховання
Етика - наука, об’єктом вивчення якої є мораль.
Цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття та поведінку вихованця, з метою формування у нього особистісних якостей, що відповідають нормам і вимогам суспільної моралі – це м оральне виховання
Основні завдання морального виховання: оволодіння правилами і нормами моралі, усвідомлення сутності моральних понять, формування моральних переконань, переживань, почуттів, накопичення та збагачення досвіду моральної поведінки.
Патріотизм - глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, вболівання за його майбутнє.
