Автором праці «Воспитательная и образовательная функція оценки учения школьников» є Ш. О. Амонашвілі

Елементами контролю знань учнів є:

1. Перевірка -елемент контролю знань учнів, що полягає у виявленні рівня знань, умінь і навичок.

2. Оцінювання -вимірювання рівня знань, умінь і навичок (визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм).

3. Облік -фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях.

Функції контролю результатів навчання: контролююча, навчальна, діагностична, виховна.

Методи перевірки навчальних досягнень:

1. Усне опитування: дає змогу виявити зміст знань, яким володіють учні, вміння будувати відповідь у логічній послідовності, її темп, словниковий запас, а також рівень розвитку зв'язного мовлення, логічного мислення та інших навчально-пізнавальних процесів; дає змогу одразу коригувати відповіді, спонукати учнів до усвідомлення недоліків, причин їх виникнення і виправлення помилок, до засвоєння досвіду з аналізу й оцінювання своєї діяльності та діяльності інших учнів.

2. Письмова перевірка: учні класу отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них.

3. Графічна перевірка: робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм.

4. Практична перевірка: залучення учнів до конкретної практичної діяльності, під час якої перевіряються вміння учнів застосовувати знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь та навичок.

5. Тестова перевірка: вирішення завдань (запитань), до яких подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір.

Рівнів навчальних досягнень:

1. Низький рівень навчальних досягнень: фрагментарна відповідь, що характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення

2. Середній рівень навчальних досягнень: учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний виконувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

3. Достатній рівень навчальних досягнень: учень знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями, вміє робити висновки, виправляти допущені помилки.

4. Високий рівень навчальних досягнень: глибокі, міцні, узагальнені систематизовані знання. Учень із таким рівнем навчальних досягнень вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, може самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

В 12 бальній системі оцінювання:всі оцінки позитивні

Види контролю результатів навчання за місцем у навчальному процесі:

- Попередній: здійснюють переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

- Поточний: використовують у повсякденній навчальній роботі. Він полягає в систематичному спостереженні вчителя за навчальною діяльністю учнів на уроці. Метою його є отримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, оптимізація управління навчальним процесом.

- Періодичний передбачає виявлення й оцінювання засвоєних на кількох попередніх уроках знань, умінь учнів з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі.

- Т ематичний – різновид періодичного, пов’язаний з перевіркою рівня знань, умінь та навичок учнів у межах певного розділу чи великої теми конкретної навчальної дисципліни.

- Підсумковий: здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за семестр виставляють за результатами тематичного оцінювання, за рік — на основі семестрових оцінок..

Теорія виховання

Суть виховання

Виховання у широкому соціальному значенні - це процес передачі накопиченого соціально-культурного, морально-ціннісного досвіду старшого покоління молодшому з метою підготовки до життя.

Виховання у широкому педагогічному значенні – це: процес цілеспрямованого формування людини як особистості в умовах спеціально організованої виховної системи.

Виховання у гранично вузькому педагогічному значенні – це цілеспрямований вплив вихователя на свідомість, волю і почуття вихованця, з метою формування бажаних рис і якостей особистості.

Самовиховання — це систематична і цілеспрямована діяльність особистості, спрямована на формування і вдосконалення власних позитивних якостей та подолання негативних.

Перевиховання – це: вплив на дитину з метою гальмування негативних проявів поведінки, набутих в наслідок несприятливих умов виховання, й формування позитивних якостей особистості.

Головна мета національного виховання (за Концепцією національного виховання): Формування особистісних рис громадянина України, що включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту;

Протиріччя між соціально-психологічними, фізіологічними потребами особистості та наявним рівнем вихованості – це.. рушійні сили виховання.

8. Зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на дітей оточення - це:з овнішнє протиріччя процесу виховання;

Протиріччя між зростаючими соціальне значущими завданнями, які потрібно вирішувати вихованцю, і можливостями, що обмежують його дії, спрямовані на їх вирішення — це в нутрішнє протиріччя процесу виховання;

Мотиви виховання — це причина, що спонукає людину до дій і вчинків; внутрішні спонукальні чинники певних дій і вчинків людини.

Зміст виховання: Естетичне виховання. Моральне виховання. Трудове виховання. Фізичне виховання. Розумове виховання.

Переконання — це стійкі погляди, впевненість у правильності своїх думок, поглядів.