У чому полягала закономірність поступової заміни кейнсіанської моделі регулювання неоконсервативною?

Виникнення кейнсіанства було зумовлено вимогами того часу. Велика депресія довела необхідність держ.втручання в економіку. Однак згодом часи змінилися. На початку 70-их рр., які характеризувалися наявністю інфляції пропозиції, саме інфляція (а не безробіття) стала основною макроекономічною проблемою. Таким чином, зміна пріоритетів вимагала зміни моделі держ.регулювання. економіки. Вона має бути більш ліберальною, тому на зміну кейнсіанству приходить неоконсерватизм.

Яким чином раціональні очікування можуть стати на перешкоді фіскальній політиці?

Фіскальна політика стимулювання (збільшення державних витрат, зменшення податків) зазвичай проводиться в період спаду, коли необхідно вивести економіку з кризи; але раціональні очікування споживачів, котрі помітили спад і очікують його продовження, можуть зруйнувати цей напрямок фіскальної політики уряду, оскільки на тлі збільшення витрат з боку держави та зменшення податкового навантаження споживачі почнуть ще більше заощаджувати, аби створити собі резерв на майбутнє за наявності зараз сприятливих умов і таким чином вберегти себе від спаду. Відтак спад лише посилиться. В період зростання, коли уряд проводить рестриктивну фіскальну політику (зменшення державних витрат, збільшення податків) споживачі можуть шукати способів заниження доходів, штучного безробіття та анулювання / витрачання вкладів, аби не сплачувати збільшені обсяги податків, що теж підірве основний напрямок цього виду фіскальної політики держави.

Уряд намагається знизити рівень безробіття. Якщо економіка функціонує згідно з монетаристською концепцією, яких наслідків можна очікувати?

На графіку показано, що послідовність дій уряду по „зниженню” безробіття лише перетворює криву Філіпса на вертикальну пряму. Таким чином, бажаний результат не досягається. Уряд лише розкручує інфляцію.

Яким чином держава може регулювати економічне зростання?

Економічне зростання – це довгострокова тенденція у розвитку національногго господарства, коли зростає обсяг національного виробництва.

Різні течії по-різному оцінюють чинники ек.зростання та роль держави у цьому процесі.

Наприклад, економісти ліберального спрямування стверджують: чим вищий індекс економічної свободи у країні, тим вищий вищими є темпи ек.зростання. Тобто держ.втручання має бути мінімальним.

Макконнелл і Брю визначають 6 основних факторів ек.зростання, які можна згрупувати як фактори попиту, пропозицій та ефективності.

4 фактори пов”язані з матеріальними можливостями економіки до зростання. До них відносяться: 1) зростання кількості та якості природних рес.; 2)... трудових рес.; 3) зростання основного капіталу; 4) розвиток технології. Ці фактори ек.зрост. називаються факторами пропозиції – фізичні і технічні можливості розширення виробництва. 5-ий фактор – це фактор попиту. Для реалізації свого зростаючого виробничого потенціалу економіці необхідно забезпечити повну зайнятість все більшої кількості ресурсів. Це вимагає постійного зростання сукупного попиту. 6-ий фактор – це фактор ефективності. Щоб досягти свого виробничого потенціалу, економіці необхідно не лише забезпечити повну зайнятість ресурсів, а й досягти їхнього ефект.використання.

Таким чином, впливаючи на названі фактори, держава може регулювати ек.зростання.

У чому полягають принципові відмінності посткейнсіанських та неокласичних моделей зростання?

Посткейнсіанські моделі виходять із концепції Кейнса. Отже, стале ек.зростання може забезпечити лише держава. Найбільш відомою є модель Харрода-Домара. Характеристика: головна роль у забезпеченні макроек.рівноваги належить сукупному попиту. Основним елементом попиту є інвестиції. Тож за умов нестачі попиту потрібні додаткові інвестиції з боку держави за рахунок зростання дефіциту бюджету. Характер НТП нейтральний, ціни праці і капіталу негнучкі.

Основні напрямки критики даної моделі з боку неокласиків:

- зростання сукуп.продукту залежить не лише від зміни в обсязі інвестицій, воно спричинене зростанням всі трьох чинників виробництва;

- науково-тех. прогрес не має нейтрального характеру;

- ринкова економіка не несе у собі нестабільності.

Неокласична модель Солоу розглядає рух до сталого рівня капіталоозброєності як чинник ек.зростання. В процесі подальшого удосконалення модель Солоу була розширена за рахунок оцінки внеску людського капіталу в ек.розвиток. Держава має стимулювати зростання населення та підвищувати рівень освіти, сприяючи НТП.

Як взаємодіють кейнсіанська теорія та модель Харрода-Домара?

Модель Харрода – Домара виходить із кейнсіанських традицій, оскільки використовує в своїй основі рівність I = S та відводить інвестиціям головну роль в економічному зростанні. Як і кейнсіанська теорія, модель Х. –Д. свідчить про необхідність регулювання економіки з боку держави шляхом застосування низки коротко- та довгострокових заходів (зростання держ. видатків під час спаду, проведення сусп. робіт, в довгострок. періоді – зниження ставки позичкового % тощо).

Якщо норма амортизації (за інших рівних умов) зменшується, то яким чином це відбивається на рівні сталого розвитку капіталоозброєнності? Покажіть свою відповідь на графіку, використовуючи модель Р.Солоу.

Зміни наявних запасів капіталу можуть відбуватися:

-внаслідок додаткових інвестицій (зрост.)

-через амортизацію (зменш.)

Якщо спрощено приймати, що норма вибуття () постійна, то графічно амортизацію можна представити таким чином:

 

Враховуючи амортизацію (), зміну капіталу можна представити як різницю між нагромадженими запасами капіталу і вибуттям:

Графічно це можна показати на рис №2:

Природно, що із зростанням капіталоозброєності зростають обсяги інвестицій у виробництво, але зростає і вибуття капіталу. Існує єдиний рівень снану капіталоозброєності (), за яких інвестиції дорівнюють амортизації  тобто

Саме цей рівень капіталоозброєності () відповідає рівновазі економіки в довгостроковому періоді. Ця рівновага стала, оскільки незалежно від початкового стану, економіка прямує до цього рівня:

-в точці ( ) тому капіталоозброєність буде зростати і врешті-решт досягне стану ;

-в точці  тому можна очікувати зменшуння капіталоозброєності до рівня .

Більшість економістів сходяться в тому, що деякі приклади значного економічного зростання (японське та німецьке "диво" після Другої світової війни відповідають моделі Солоу (рух з точки в точку )).