Кейнсіанська модель: закрита національна економіка

В моделі рівноваги закритої національної економіки розглядаються два основних чинника формування сукупних витрат – споживання та інвестиції. Споживання разом із заощадженням дорівнює доходу після сплати податків, тобто, цей дохід визначає не тільки споживання, але і заощадження. Крім того, величина споживання і заощадження залежить і від таких факторів, як розмір споживацької заборгованості та величина капіталу, що також впливають на рівновагу. Інвестиції, як нам відомо, залежать від фактора реальної відсоткової ставки та норми чистого прибутку.

На рис. 6.3.а. показана кейнсіанська модель закритої національної економіки, яка побудована за методом “видатки-обсяг виробництва”, тобто, методом співставлення запланованих витрат (сукупного попиту) та обсягу виробництва (сукупної пропозиції), де обсяг виробництва (дохід) дорівнює запланованим витратам і відображається на моделі у вигляді прямої лінії під кутом 45°. Заплановані витрати (С+І) представлені також у вигляді прямої лінії, лінії яка перетинається під кутом С’ на мінімально можливому рівні запланованих витрат, рівній величині автономного споживання С_а. Точка перетину обох прямих і визначає точку рівноваги (Р) економічної системи та рівноважний обсяг (О_р) ВВП, а сам графік має вигляд хреста, який відомий в економіці як “кейнсіанський хрест”, і складає основу графічної моделі  - модель Кейнса. На графіку лінія ас показує обсяг заощаджень, bс- чистих інвестицій, аb – перевищення заощаджень над чистими інвестиціями, а точка А вказує на відсутність заощаджень.

За допомогою моделі „кейнсіанського хреста” можна також одержати графічний вираз мультиплікаційного ефекту на прикладі зростання обсягу інвестицій (рис. 6.3.б.). Якщо інвестиції зростають на ΔІ, це зміщує криву сукупних витрат вгору – до С+І+ΔІ. Нова крива перетинає бісектрису на рівні О₂ (у точці рівноваги Р₂). За цих умов, зміна національного доходу буде більшою (ΔО) ніж зміна витрат на інвестиції (ΔІ), що і викликає так званий мультиплікаційний ефект.

Зростання обсягу виробництва (доходу) і відстаюче зростання запланованих витрат одразу ж порушують рівноважний стан економіки, що характеризує її нестійкість, тимчасовість (моментність), що підтверджує правило Кейнса – макроекономічна рівновага регулюється зміною обсягів сукупних витрат, а їх стимулювання веде до зміни рівноважного обсягу виробництва (рис. 6.4.).

Одночасно, метод співвідношення сукупних витрат і обсягу виробництва, їх зміни визначають також рівень повної зайнятості і інфляції та стан економіки в цілому (рис. 6.5.). Точка А поділяє рівноважний обсяг (О_Р) ВВП на реальний і номінальний та забезпечує повну зайнятість. Але поки заощадження, що відповідають повній зайнятості, не врівноважаться з інвестиціями, в економіці буде зберігатися неповна зайнятість, що викликає так званий дефляційний розрив, зумовлює депресію в економіці. Якщо інвестиції виявляють тенденцію до переваження рівня заощаджень, який відповідає повній зайнятості, то попит на товари перевищить можливості їх виробництва і ціни почнуть зростати, що свідчитиме про інфляцію, а також зростатиме номінальний ВВП. У цьому випадку виникає так званий інфляційний розрив.

Окрім методу співставлення сукупних витрат і обсягу виробництва, тобто і , для визначення економічної рівноваги в кейнсіанській моделі застосовується також метод порівняння заощаджень З та інвестицій І (З=І) – метод “витікання-ін’єкції”, який ґрунтується на зіставленні витікань із потоку “видатки-доходи” та ін’єкцій до цього потоку (рис. 6.6.)

Рівняння З=І, що свідчить про рівновагу обсягу національного виробництва, стосується фактичних заощаджень та запланованих інвестицій. Зменшення або збільшення запасів впливають на рівень заощаджень та змінюють обсяги національного виробництва. Зменшення інвестицій у запаси також ілюструє їх зміну (зменшення, збільшення).

Однак нам відомо, що заощадження і інвестиції в ринковій економіці рідко співпадають, а тому макроекономічна рівновага є несталою (моментною). У цьому зв’язку виникає так званий парадокс заощадливості (рис. 6.7.).

Кейнсіанська теорія наголошує, що спроба економічних суб’єктів більше заощадити, примушує функцію заощаджень переміщуватися з А₁ у А₂, а інвестиції залишаються на попередньому рівні, що призводить до зменшення рівноважного доходу з О₁ до О₂ і зайнятості, населення держави стане біднішим.

При збільшенні заощаджень одночасно зростуть на таку саму величину і заплановані інвестиції І₂, а рівноважний обсяг О₁ залишиться незмінним, але населення зменшуватиме поточне споживання. Те, що уявляється цілком очевидним з приводу заощадливості з позицій окремого підприємця, є хибним з точки зору національної економіки.

Отже, суть парадокса заощадливості – у тому, що незначний приріст заощаджень і відносне зменшення споживання під дією мультиплікаційного ефекту обернуться значно більшим зменшенням національного доходу.

Висновок: кейнсіанська модель закритої національної економіки показує, що ринкова економіка втратила здатність самостійно встановлювати рівновагу, через постійну нестачу сукупного попиту вона виявляє стійку динаміку до нестабільного розвитку і стагнації.