Проблеми та перспективи моделювання економіки України

Із становленням ринкових відносин в Україні держава потребує розробки власної науково обґрунтованої макроекономічної моделі, в якій поєдналися б сучасні економічні явища, які належать Україні, та позитивний досвід світових ринкових держав.

Власне, моделювання економічної теорії і гіпотези дозволить достатньо чітко визначити проблеми та шляхи реформування економіки України.

Практичними проблемами моделювання при проведенні економічних реформ є:

- аналіз економічних об’єктів;

- прогнозування економічного і соціального розвитку;

- складання бізнес-плану економічної моделі реформи;

- розробка управлінських і економічних заходів щодо реалізації реформи на макро-, мезо-, мікрорівнях.

Моделі є “консультуючими” засобами, прийняття управлінських рішень і дій економічної політики здійснюється державою в процесі планування, регулювання та управління народним господарством.

Труднощі та протиріччя сучасної економічної реформи в Україні полягають в тому, що її науково обґрунтована модель знаходиться в процесі формування. Це відображує сучасний процес трансформації національної економіки, коли “командної” економічної системи вже немає, а нова ринкова економіка, для якої характерні побічні економічні методи управління, ще повністю не працює. Відсутність стабільності в економічних реформах пов’язана із незлагодженістю двох основних альтернативних напрямків світової економічної теорії: неоліберальної (монетаристської), що ґрунтується на вирішальній ролі ринкового механізму в розвитку національної економіки, і кейнсіанської, в якій перевага надається регулюючій ролі держави. У переході економічної політики України на ринкові засади мали місце як дерегулюваня економіки в русі “невидимої руки” А. Сміта, так і включення механізму державного регулювання, що негативно впливало на проведенні економічної реформи, особливо її соціальної орієнтації.

При формуванні прогресивної моделі економічної реформи необхідно виходити із оптимального співвідношення ринкового механізму і державного регулювання для остаточного набуття статусу держави ринкової економіки.

Реалізація стратегічної моделі повинна орієнтуватися на дві важливі галузі народного господарства України: агропромислову та гірничо-металургійну. Сільськогосподарську галузь разом із гірничо-металургійною слід розглядати як пріоритетні, що зможуть сприяти подальшому ефективному розвитку та становленню України як аграрно-індустріальної держави і виведенню її у світові економічні лідери в недалекому майбутньому. Крім цього, до стратегічних економічних програм необхідно віднести реформи по відновленню і розвитку малого підприємництва, реалізації ефективних інвестиційних проектів, скороченню бюджетного дефіциту і державного боргу.

Програма дій держави і уряду на період до 2011 року передбачає стабілізацію і зростання макроекономічних показників.

За ці роки передбачається довести річні темпи зростання ВВП до 6-6,5%. Водночас, мають залишитися високими (до 10-12%) темпи зростання інвестицій в основний капітал. Середньорічний рівень інфляції слід знизити до 3-5%, тому в моделюванні економічного розвитку важливу роль відіграватиме довгострокова антиінфляційна політика. Довгострокова антиінфляційна політика, на відміну від короткострокової, направлена на послаблення інфляційних очікувань, зниження цін або призупинення їх росту шляхом обмеження грошової емісії, зменшення бюджетного дефіциту, зміцнення курсу гривні, зростання товарно-грошового обігу та зберігання високого рівня зростання реальних доходів населення – у межах 6,5-7% за рік.

Для цього необхідно вирішити головні завдання:

- здійснити технічну реконструкцію і модернізацію виробничої сфери промисловості, особливо гірничо - металургійної галузі та АПК;

- розвивати науково-технічний потенціал держави;

- провести реформи податкової системи, у тому числі зниження податків та покращення їх зборів;

- завершити реформування в галузях соціальної сфери, таких як: освіта, культура, пенсійна справа, охорона здоров’я.

Сформування сучасної оригінальної моделі української економіки дозволить вивести Україну на траєкторію стійкого економічного зростання, дасть їй можливість впевнено ввійти в європейську та світову економіку.