Кейнсіанська модель: відкрита національна економіка

Розглянувши закономірності національної економіки, в якій рівновагу забезпечували споживчі витрати населення та інвестиції, перейдемо до вивчення моделі відкритої національної економіки, яка враховує також і інші чинники сукупного попиту, як державні витрати (ДВ) і чистий експорт (ЧЕ):

Функціонування національної відкритої економіки показує, що взаємодія з усіма чинниками сукупного попиту і особливо з іноземним сектором (чистим експортом) визначає вплив як на умови стійкої рівноваги, на характер дії основних економічних механізмів, так і на економічну політику держави в цілому.

В залежності від ступеня інтеграції національної економіки в світову економічну систему, відкриту економіку поділяють на малі і великі моделі. Для малих моделей відкритої економіки, до якої належить і Україна, характерна відсутність впливу кон’юнктури внутрішньої економіки на світову кон’юнктуру. Характер впливу світової кон’юнктури на кон’юнктуру в національній економіці залежить від ступеня відкритості національної економіки. У великих моделях відкритої економіки, до яких відносять Японію, США, Великобританію і інші держави, тісно окреслюються взаємовідносини внутрішньої і світової кон’юнктури.

За умов, коли в моделі малої відкритої економіки ринковий механізм не може встановити макроекономічну рівновагу, коли сукупний попит є неефективним, тому що факторів споживання і інвестицій виявляється замало, лише держава може стимулювати сукупний попит своїми витратами і регулюванням чистого експорту. Роль держави, за кейнсіанськими уявленнями, полягає в збільшенні витрат, не порушуючи державного бюджету, та в регулюванні доходів підприємств і домашніх господарств через систему оподаткування. Податки, як відомо, формують доходи держави і при цьому зменшують граничну схильність до заощаджень (ГСЗ). І навпаки, додаткові податки, якщо держава залишить незмінними свої витрати, означатимуть подальше зменшення реального ВВП, а це призведе до скорочення споживання, зменшення доходів і зайнятості.

Скорочення споживання і заощадження при зростанні податків залежить від податкового мультиплікатора (М_П), який показує, на скільки одиниць зменшиться сукупний дохід у відповідь на збільшення податків на одну одиницю. Отже, надлишкові доходи вилучаються державою, що посилює мультиплікацію доходу і зайнятості.

Із графіка рис. 6.5. видно, що при великому дефляційному розриві держава повинна вживати заходів стосовно масового безробіття, а за умов великого інфляційного розриву – стосовно зростання цін, тобто проводити антициклічну чи антиінфляційну економічну політику.

Збираючи податки і формуючи за їх рахунок свої доходи, держава створює передумову для власних витрат, тобто державний вплив на сукупний попит здійснюється через витрати держави, отже, сукупні витрати в економіці складають таку суму: С+І+ДВ (рис 6.8.).

Перетин прямої лінії доходу та прямої лінії сукупних витрат під кутом С^/ на мінімально можливому рівні їх витрат, рівному величині автономного споживання С_а , утворює точку рівноваги (Р) економічної системи. В результаті одержуємо рівноважний обсяг (О_р) ВВП. Держані витрати виявляють мультиплікаційний ефект на рівноважний ВВП, а співвідношення приросту державних витрат – мультиплікатор державних витрат (Мв). Зростання державних витрат збільшує споживання на  . Так, при зростанні державних витрат (рис. 6.9.) на величину DДВ, сукупні витрати (СВ=С+І+ДВ) також зростуть на DДВ, і точка рівноваги Р переміститься праворуч від потенційного випуску (доходу) , ми отримаємо дві моделі стану національної економіки, коли точка рівноваги не співпадає із потенційним рівнем випуску (доходу) . Якщо точка рівноваги знаходиться за межами потенційного рівня випуску, то це свідчить, що сукупний попит перевищує можливості сукупної пропозиції. В цьому випадку величина, що складає різницю між можливостями випуску і споживання, характеризує інфляційний стан національної економіки, тобто, виникає так званий інфляційний розрив. Коли ж точка рівноваги Р не досягає потенційного рівня випуску, то це свідчить про утискування сукупного попиту, так що можливості потенційного випуску перевищують сукупний попит. Величина, що складає різницю між можливостями попиту і випуском, характеризує дефляційний стан національної економіки, тобто, виникає так званий дефляційний розрив.

Отже, виходячи із аналізу кейнсіанської моделі рівноваги, ми маємо те, що вектор рівноваги в національній економіці прямує не до точки потенційного рівня випуску , а до точки рівноважного споживання і залежить від наявних доходів, запланованих витрат, граничної схильності до споживання, і за цих умов у кейнсіанській моделі буде мати місце інфляція та безробіття.

На умови макроекономічної рівноваги на ринку благ іноземний сектор (закордон) робить вплив через показник “чистий експорт”. Чистий експорт є однією із складових сукупного попиту, і вже в силу цих обставин він відіграє важливу роль в умовах формування рівноваги відкритої національної економіки.

Для держави головним завданням є те, щоб експорт перевищував імпорт, тобто мав додатню величину, яка сприятиме збільшенню реального ВВП. Зростання експортної частини національного продукту дає можливість державі мати позитивний торговельний баланс зовнішньоекономічної діяльності (бюджет зовнішньоекономічної діяльності). Це дає можливість збільшувати сукупні витрати за рахунок зростання попиту на національний продукт за кордоном (рис. 6.10.). Так, при зростанні чистого експорту на величину DЧЕ, сукупні витрати (СВ=С+І+ДВ+ЧЕ) також зростуть на DЧЕ, встановлюється нова точка рівноваги Р₁, що свідчить про зростання рівноважного ВВП (точка О_Р1) та зайнятості.

Чистий експорт впливає на валовий внутрішній продукт (ВВП) мультиплікативно, тобто показник ВВП залежить не лише від величини його зміни, а й від рівня мультиплікатора витрат, тобто імпорта, який впливає на мультиплікатор витрат. Щоб врахувати як імпорт впливає на мультиплікатор витрат, необхідно використати термін – гранична схильність до імпорту (ГСІ_М).

Гранична схильність до імпорту зменшує ГСС і завдяки цьому зменшує мультиплікативний вплив витрат на виробництво національного ВВП. Отже, гранична схильність до споживання національних товарів (ГСС_Н) є гранична схильність до споживання всіх товарів (ГСС) мінус гранична схильність до імпорту (ГСІ_М). Звідси випливає формула мультиплікатора витрат в умовах відкритої економіки:

На величину і динаміку показника чистого експорту, активність країни у світовій торгівлі впливають такі важливі чинники, як зовнішньоторговельна політика держави та динаміка валютних курсів (реальний валютний курс). Якщо національна валюта дешевша від іноземної, держава буде зацікавлена у зростанні обсягів експорту, тобто, експорт є від’ємною функцією валютного курсу.

Таким чином, кейнсіанська модель дає можливість постійного підтримування макроекономічної рівноваги через спільний вплив об’єктивного ринкового механізму та свідомого державного регулювання, подолання економічної стагнації шляхом досягнення повної зайнятості.