Недійсність правочину, підстави та правові наслідки

Див. пит. 45

Згідно норм Цивільного Кодексу України можна визначити дві групи правових наслідків недійсності правочину:

- двостороння реституція, як загальний наслідок;

- відшкодування збитків та моральної шкоди, як спеціальний наслідок.

Двосторонньою реституцією є повернення сторін правочину у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення. Тобто, в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути одна одній у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Двостороння реституція є загальним правилом майнових наслідків недійсного правочину, що застосовується завжди, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсності правочинів. Основними прикладами наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції можна навести наступні правочини:

- з дефектами суб'єктного складу (наприклад, ст. 221, 222, 226 ЦК України - вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності; вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності; вчинення правочину недієздатною фізичною особою - відповідно);

- правочини з дефектами форми (наприклад, ст. 218 ЦК України - недодержання вимоги щодо письмової форми правочину, ст. 219 ЦК України - недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, ст. 220 ЦК України - недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору);

- правочини юридичних осіб, на вчинення яких вони не мали права (ст. 227 ЦК України);

- правочини, вчинені під впливом помилки (ст. 229 ЦК України);

Основною особливістю застосування двосторонньої реституції є те, що не має значення, хто винний у недійсності правочину.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п.10 якої вказано, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Важливим моментом в даному питані є те, що при подачі позовної заяви про визнання правочину недійсним, необхідно в позовних вимогах просити суд не тільки визнати правочин недійсним, а також вказати необхідність стягнення одержаного за угодою. В свою чергу суд в рішенні повинен зобов’язати одну сторону повернути майно отримане згідно з угодою, а іншу сторону повернути кошти, які було отримано за це майно.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння і є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Крім двосторонньої реституції, ЦК України передбачає як наслідок недійсності правочину відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з п. 2 ст. 216 ЦК України у разі, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною, при цьому закон у деяких випадках покладає на винну сторону обов'язок відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі. Найбільш розповсюдженими є випадки, коли правочин укладається під впливом обману (ст. 230 ЦК України) або під впливом насильства (ст. 231 ЦК України).

Застосування моральної шкоди, як правової гарантії порушених прав та законних інтересів юридичних осіб передбачено у ч. 2 ст. 227 ЦК України. Ця стаття передбачає: якщо юридична особа вчинила такий правочин навмисно, ввівши в оману другу сторону, вона має відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. Вказані правочини можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку як за позовом прокурора чи його заступника, так і заінтересованої особи, права та інтереси якої порушені.

Правові наслідки недійсності правочинів, встановлених законом, можуть бути змінені за домовленістю сторін правочину, за винятком нікчемних правочинів, правові наслідки яких не можуть бути змінені сторонами (ст. 216 ЦК України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього

недійсної частини.

Правові наслідки: *Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. * У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

* Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.              * Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 ЦКодексу), є нікчемним.* Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.* Опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому ст.. 221 ЦК.* Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. * Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.* Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бутивизнаний судом недійсним.* Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ст..229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним.* Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.*Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.* Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.