Характер у журналістському творі

 Сучасна психологія під характером розуміє сукупність тих яскраво виявлених і якісно своєрідних психічних рис людини, які впливають на її поведінку та вчинки в різних обставинах. Слід відрізняти характер у житті від характеру в літературі та характеру в публіцистиці. Характер у публіцистичному творі має немало точок зіткнення з характером літературним. Характер у публіцистиці має свої творчі можливості й специфіку. Розрізняють моменти зовнішні, внутрішні, статичні й динамічні. До зовнішнього відносяться портрет, біографічні відомості про персонаж. Динамічна характеристика пов’язана з фабулою твору, яка складається з показу поведінки, вчинків героя, його думок. Важливе значення має характеристика мовна – показ індивідуальних особливостей персонажа за допомогою власоної мови, манери мовлення. У мові кожної людини є щось своєрідне. Публіцистика прагне чітко фіксувати динаміку характеру людини в умовах соціально-екномічних перетворень.
(Шкляр «Поетика журналістської творчості»)

Термін "характер" введений давньогрецьким філософом Теофрастом. У трактаті про характери він, під кутом зору сатирика і мораліста, описав ЗО характерів. В основу його класифікації покладена одна з характерних рис: "удавання", "лестощі", "нудний оповідач".

Сучасна психологія під характером розуміє сукупність тих, яскраво виділених і якісно своєрідних психічних рис людини, які впливають на її поведінку та вчинки в різних обставинах - у стосунках з людьми, оцінці суспільних явищ тощо. Характери виховуються суспільним ладом, громадським оточенням.

Слід відрізняти характер у житті від характеру в літературі та характеру в публіцистиці. Характер у художньому творі - це зображені у світлі авторського ідеалу, відносно постійні властивості і мінливі стосунки, які утворюють своєрідну соціально-психологічну єдність, що формується і виявляється у зовнішній і внутрішній діяльності людини в найрізноманітніших ситуаціях.

Характер у публіцистичному творі має немало точок зіткнення з характером літературним. Та, не дивлячись на таку спільність, характер у публіцистиці має свої творчі можливості, закономірності й специфіку.

"Технологія" відтворення характеру різноманітна. Від літератур­ного характеру вона відрізняється здебільшого самим принципом (соціально-типовим) відбору життєвого матеріалу. І попри все, хоча публіцистична творчість і не вимагає об'ємного психологізму, багато творів вигідно різняться саме скрупульозним дослідженням душевних порухів героя. Для митця, відомо, домінанта творчості - образ для публіциста домінанта - думки. Та все ж "психологічний профіль" особистості - відправна точка.

Якщо в літературі характер створюється, то в публіцистиці він відтворюється. І можна це зробити двома способами: номінативним і динамічним.

Джерела пізнання характеру людини - бесіди з нею, листи, що­денники, автобіографія, матеріали ЗМІ (в тому випадку, коли про ге­роя вже писалося попередниками-журналістами). В них автор шукає опорні риси характеру, з'ясовує звички, вподобання, інтереси, що дає змогу багатомірно відтворити духовний світ героя. При цьому автор оперує серією методів, що виробила творча практика: бесіда, спостереження, усне опитування, анкета тощо. Джерела пізнання і методи вивчення характеру, сприяють цілеспрямованому відбору життєвого матеріалу з позицій типового, соціально значимого та індивідуально неповторного.

Для відтворення характерів в журналістиці існує різноманітний інструментарій поетики: портрет, мовна характеристика, пейзаж, інтер'єр, внутрімонологічна мова, специфічні засоби виразності - аналогії, ремінісценції, асоціації, паралелі, статистичний матеріал.