Сенсація у пресі та її різновиди

Сенсація - (відчуття лат.) Незвичайна подія, явище, новина, здатні викликати підвищений емоційний стан людини, значний загальний інтерес.

Види сенсації:

1. планетарна і локальна

2. фактична і прогностична

3. інтелігібельна (розумова) і сенсибельна (емоційна)

4. природна і штучна

5. довготривала і короткотривала

Сенсація – це подія, що викликає загальне зацікавлення. Особистість журналіста в таких матеріалах розчиняється, натомість всю увагу аудиторії прикуто саме до змісту сенсації.

Сенсаційні матеріали можемо розділити на три групи: власне сенсаційні, сенсації-прогнози та псевдо сенсаційні матеріали.

  Власне сенсаційні матеріали - характеризуються оперативністю їхньої подачі. Вони займають провідні місця у випусках новин телебачення та радіо, газети виділяють для них перші полоси. Інколи навіть з’являються екстрені випуски новин, щоб детально ознайомити аудиторію з подією, яка стала сенсацією і може вплинути на подальшу долю країни чи регіону. Власне сенсаційні матеріали спрямовані на те, аби вчасно поінформувати аудиторію про безпрецедентний випадок, який може вплинути на громадську думку. Власне сенсаційні матеріали об’єктивно формують громадську думку, аудиторія, як правило, довіряє більше, ніж іншим двом групам сенсаційних матеріалів. Це, як ми вже говорили, зумовлено насамперед тим, що журналіст не є “творцем” сенсації, а, навпаки, – “ретранслятором” події. журналіст намагається максимально насичити свій матеріал подробицями події, на які очікує аудиторія.

Отже, можемо зробити висновок, що власне сенсаційні матеріали відрізняються від решти сенсаційних матеріалів об’єктивністю, оперативністю, а журналіст виступає лише посередником між подією та аудиторією.

Сенсації-прогнози -ця група є похідною від першої. Це, так би мовити, вже пост-скриптум до власне сенсації. Матеріали другої групи з’являються, в основному, через декілька днів після сенсаційної події, почасти у формі публічистичних та аналітичних матеріалів. Але інколи засоби масової інформації використовують сенсації-прогнози як власне сенсації. Таким штучним способом ЗМІ намагаються привернути увагу читачів до вже відомої інформації, додавши прогноз розвитку події, яка є сенсацією. Нерідко таким прийомом користуються “жовті” засоби масової інформації. Вплив на підсвідомість характеризується згадуванням про власне сенсацію, що стала стереотипом, і це згадування про сенсацію автоматично змушує аудиторію цікавитися матеріалами, пов’язаними з нею.        Отже, сенсації-прогнози фактично є штучним явищем; мета її – привернути увагу якомога більшої аудиторії. Сенсації-прогнози є авторськими, тобто журналістськими, і вони не пов’язані з об’єктивною дійсністю.

Псевдосенсації -це фактично штучні сенсації, які широко використовуються в “жовтих” засобах масової інформації. Вони майже завжди невикликані якоюсь подією або ж подія сама є штучною. Такий тип сенсацій використовується для посилення зацікавленості аудиторії окремими особистостями, які є відомими або ж відзначаються загальною популярністю. Такі сенсації провокують зацікавленість аудиторії, адже використання прізвища відомої особи викликає відповідні асоціації в аудиторії.

        Особистість журналіста у псевдосенсаційних матеріалах відіграє чи не найголовнішу роль. Журналістові потрібно обрати тему і побудувати свій матеріал так, щоб заінтригувати аудиторію штучною сенсацією. Часте використання псевдосенсацій- них матеріалів у окремому засобі масової інформації може призвести до втрати аудиторії і нівелювати дієвість будь-яких матеріалів цього ЗМІ.

Синтез документального й художнього в журналістському творі

Не порушуючи документальної основи журналіст мало "дописує" своєю творчою уявою. Журналістика, публіцистика використовують образно-понятійний метод відображення дійсності. Образність надає журналістським творам виразності, емоційної забарвленості. Виразність цифри, цитати, документальний образ – надзвичайно складне мистецтво художньої типізації факту. В образному потенціалі журналістики завжди присутній оптимізм мислення автора, що в цілому відповіда духу принципів творчого процесу. Журналістська інформація як певна частина соціальної інформації документована, публічно оголошеними в домостями. Факт – дійсно подія, що реально відбулася. Журналістика, образно кажучи, на фактах сидить, фактами запрягає. Факт, як мікроскопічна частинка реальної дійсності, ніби вбирає в себе її певні ознаки, маленьку частинку цієї реальності.

(Шкляр «Поетика журналістської творчості. Здоровега. Теорія і методика журналістської творчості).

65. Система жанрів журналістики

Жанр – це усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури. Критерії поділу на жанри: об’єкт відображення, призначення виступу; масштаб охоплення дійсності, узагальнення; особливості літературно-стилістичних засобів.

Поділ за Здоровегою: Інформативні (замітка, інтерв’ю, звіт, репортаж, кореспонденція), аналітичні (коментар, стаття, рецензія, огляд, лист, звернення), художньо-публіцистичні (нарис, фейлетон, зарисовка, есе, памфлет, гумореска, байка, пародія).

За Шкляром: інформаційно-публіцистичні (замітка, репортаж, інтерв’ю, звіт), аналітично-публіцистичні (кореспонденція, стаття, рецензія, огляд, коментар, лист), художньо-публіцистичні (нарис, фейлетон, памфлет, етюд, есе).