Реформи царя Урукагіни (близько 2400 р. до н. є.)

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Науково-дослідний інститут

Державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України

ІСТОРІЯ

ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЗАРУБІЖНИХ

КРАЇН

ХРЕСТОМАТІЯ

 

 

За редакцією                                                      ен-
доктора юридичних наук, професора,

члена-кореспондента                                                      р_И_

Академії правових наук України                                          _к0_

[о У І)СЯ. мо-

В. Д. Гончаренка

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів

vOro юридичних спеціальностей

вищих закладів освіти                                                                         іра-

кІЮ-

Київ 2002

пра-

ББК 67.2я73 1-90

 

 

•

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2-1728 від 03.12.2001)

ПЕРЕДМОВА

 

Рецензенти: доктор юридичних наук, професор, академік

Академії правових наук України О. Л. Копиленко; кафедра теорії і історії держави та права Національного університету внутрішніх справ

УПОРЯДНИКИ:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України В. Д. Гончаренко

(передмова, §1,3 розділу І, § 1, 2, 3, 4, 6, 7(А) розділу II,

розділ III, § 2, 3, 4, 6, 7 розділу IV);

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України О. Д. Святоцький

(§ 2(Б) розділу І);

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України М. М. Страхов

(§ 2(А) розділу І, § 5 розділу II, § 5 розділу IV);

кандидат юридичних наук, доцент С. І. Пирогова

(§ 1 розділу IV)

ISBN 966-7752-80-1

© Кол. упорядників. Керівник В. Д. Гончаренко, 2002 © Видавничий Дім «Ін Юре», 2002

У навчальному посібнику в хронологічному порядку подано документи і матеріали в межах чотирьох основних періодів: істо­рія держави і права Стародавнього світу, Середніх віків, Нового часу і Новітнього часу. Ці періоди відповідають чотирьом основ­ним епохам розвитку світової цивілізації, найважливішою части­ною якої є держава і право. Водночас при систематизації докумен­тів враховувався також і географічний принцип.

Цілком зрозуміло, що обмежена певним обсягом хрестоматія не може вмістити всієї численності правових актів, що приймали­ся і діяли у багатьох країнах світу протягом століть. Тому зміст хрестоматії визначається перш за все необхідністю забезпечення плідної підготовки до семінарських занять з курсу «Історія держа­ви і права зарубіжних країн» в процесі самостійної роботи студен­тів над найважливішими темами зазначеного курсу.

Хрестоматія складена відповідно до вимог публікації істори­чних документів, тобто значна їхня кількість подається без ско­рочень. У той же час чимало документів у хрестоматії наведено у витягах, але найголовніше, найсуттєвіше у документах залишилося. Більшість документів і матеріалів публікуються українською мо­вою. У зв'язку з цим використано існуючі хрестоматії і збірки документів. Водночас у книзі подано деякі документи російською мовою, оскільки кваліфікованого перекладу дуже складних пра­вових актів українською мовою немає. У хрестоматії стиль і орфо­графія документів збережеш.

Упорядники будуть вдячні усім, хто ознайомиться з цією пра­цею, за слушні зауваження і побажання.

З

В укладанні хрестоматії брали участь викладачі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого: доктор юри­дичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових на­ук України В. Д. Гончаренко; кандидат юридичних наук, доцент С. І. Пирогова; доктор юридичних наук, професор, член-кореспон­дент Академії правових наук України О. Д. Святоцький; доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії право­вих наук України М. М. Страхов.

Розділ І

Держава і право Стародавнього світу

 

Стародавній Схід

Реформи царя Урукагіни (близько 2400 р. до н. є.)

Для Нінгірсу¹, воїна Енліля², Урукагіна, цар Лагаша, збудував палац тираш³. Будинок антасурра він йому поставив. Храм богині Бау він їй збу­дував Пур-Саг (буквально: «Головна посудина»), дім постійних приношень він їй збудував. її будинок для стрижки овець в Уруазагга⁵ він їй збудував. Для богині Ніни⁶, він викопав канал, що тече в місто Ніна, любимий нею ка­нал. Його став-резервуар він з'єднав з морем. Мур міста Гірсу⁷ він їй збуду­вав.

Віддавна і спочатку при кораблі був поставлений наглядач корабля. До ослів був приставлений наглядач за пастухами, до овець був приставле­ний наглядач за вівчарями. До риболовних сіток був приставлений наглядач за рибалками. Жерці повинні були здавати податок на поле перед начальни­ком комори. Пастухи овець, призначених для постачання вовни, повинні бу­ли, коли не було вовни білих овець, віддавати наглядачеві відповідне срібло. Ті, хто одержував податок, начальник заупокійних жерців, начальник дому трав, начальник броварні, начальники воїнів повинні були замість ягняти здавати відповідне срібло. Бики богів повинні були на городі патес? вико­нувати роботу. На доброму полі богів, на городі робилося все за бажанням named. Осли, тяглові бики жерців використовувались named. Зерно жерців діставали воїни named як нагороду. Одяг, нитки, бронзові вироби, козячу вовну, птицю повинні були здавати жерці як податок.

Жрець, завідуючий складами, міг у саду рядового воїна взяти і дерево,

і плоди.

Якщо труп ховали в могилі, то плата за похорон для заупокійного жер­ця була: 7 кухлів пива, 420 хлібів, 72 міри зерна, 1 одежа, козеня з пророста­ючими рогами і одне ложе. Плакальникові треба було давати 36 мір зерна.

Якщо мертвого ховали в очереті бога Енкі⁹, то заупокійному жерцю треба було давати: 7 кухлів пива, 420 хлібів, 72 міри зерна, 1 одежу, 1 ложе, 1 крісло. Плакальникові треба було давати 36 мір зерна. Ремісники дістава­ли в принос ремісниче знаряддя. Помічники похоронного жерця одержува­ли кухоль.

В палаці named управлялись поля бога Нінгірсу¹⁰, в домі дружини na­med управлялись поля храму богині Бау, а в домі дітей named управлялись поля храму дітей бога Нінгірсу.

Починаючи з північної границі області Нінгірсу до моря¹¹, були постав­лені наглядачі як судді.

Якщо воїн на високому полі викопував собі колодязь, то раб named брав з нього воду для садів патесі. Якщо він викопував собі рів, то раб пате-d брав звідти воду.

Раніше порядок (правителів Лагаша) існував [тоді], коли Нінгірсу, мо­гутній воїн Енліля, передав Урукагіні царство в Лагаші і серед 36 000 людей встановив його владу, він відновив стародавні накази (Нінгірсу) і дав силу слову, яке сказав йому його цар Нінгірсу.

Від корабля усунув він наглядача за кораблем. Від ослів та овець він усунув наглядача за пастухами. Від риболовних сіток він усунув наглядача за рибалками. Від податкового зерна,жерця він усунув начальника комори.

Від платежу сріблом, коли немає білої вівці або коли немає ягняти, він усунув наглядача¹².

Від приношень, що їх повинні були жерці приносити до палацу пате-d, він усунув наглядачів.

В палаці named, на полі named він поставив Нінгірсу знов як їх царя.

В домі жіночого храму, на полі жіночого храму він знову відновив бо­гиню Бау як їх господиню. В домі дітей, на полі дітей він відновив сина бога Нінгірсу як їх царя. Починаючи з північної границі області Нінгірсу аж до моря не було більше судців-наглядачів.

Якщо мертвого клали в могилу, то заупокійний жрець одержував як своє пиво 3 кухлі, як свої хліби 140 штук. Далі, 1 ложе, 1 козеня, 18 мір зерна одержував плакальник.

Якщо мертвого ховали в очереті бога Енкі, то заупокійний жрець одержував 4 кухлі як свій напій, 240 (штук) як свої хліби і 36 мір ячменю.

18 мір була пайка плакальника, 1 особливий хліб, 1 міра мазі для боги-ні-володарки, 420 сухарів як хліб про запас, 40 свіжоспечених хлібів для їди, 10 свіжих хлібів як настільні хліби, і 5 хлібів для того, хто збирає (побори). Нарешті, дві великі посудини, 1 менша посудина для співака міста Гірсу, 490 хлібів, 2 великі посудини, 1 менша посудина для співака міста Лагаша, 406 хлібів, 1 велика посудина, 1 менша посудина пива для співака, 250 хлібів, 1 велика посудина пива для помічників заупокійного жерця,

180 хлібів, 1 велика посудина пива для жерця міста Ніна. Раб, який клав труп на ложе (?), одержував до своєї їди, до своєї щоденної винагороди 1 хліб, 5 чорних хлібів, 1 білий хліб до своєї місячної винагороди і 6 чорних хлібів як свою щорічну винагороду. 60 хлібів, 1 велику посудину пива і 18 мір ячменю одержував начальник виготовлювачів домовин (?). Він ска­сував одержання помічниками заупокійного жерця кухля. Він скасував одержання ремісником платежу за ремісниче знаряддя¹³.

Жрець, який завідує складами, не мав більше права входити і виходи­ти в сад воїна.

Якщо воїн мав гарного осла і його начальник йому говорив: «Я хочу його в тебе купити», то коли він дійсно купує, той (тобто воїн) повинен йо­му сказати: «Заплати мені добрим сріблом». А коли купівля не відбудеться, то начальник не повинен дати йому (тобто воїнові) відчути свій гнів.

Якщо будинок великого стоїть біля будинку воїна і цей великий йому скаже: «Я хочу його в тебе купити, коли справа дійсно дійде до купівлі, то воїн хай скаже великому: «заплати мені добрим сріблом». А коли купівля не відбудеться, то великий не повинен дати воїнові відчути свій гнів.

Він видав у місті накази і звільнив громадян Лагаша від небезпек жит­тя, обману, крадежу зерна і скарбів, від убивства і злому. Він встановив ка­ру, щоб сильний не кривдив сироту і вдову.

З богом Нінгірсу встановив Урукагіна цей порядок...

В середині цього року він викопав заново «Малий канал», який про­тікає через Гірсу, для Нінгірсу. Стару назву його він йому знову дав. Канал, «бог Нінгірсу могутній Ніппура»¹⁴, цю назву дав йому знов Урукагіна.

Канал, що тече в місто Ніна¹, він очистив. Цей канал священний. Те, що в ньому, чисте. Нехай дає богиня Ніна йому текучу воду.

¹ Шумерійський бог війни і землеробства, покровитель Лагаша, що був головним центром його
культу.

² Шумерійський бог землі. Вважався верховним богом всього Шумеру, батьком і царем богів. Піз­
ніше був ототожнений з семітичним Белом. Головний центр культу — м. Ніппур (див. прим. 14).

Архітектурні терміни; їх значення для нас лишається поки що неясним.

⁴ Місцева богиня — покровителька Лагаша, дочка бога неба Ану і дружина Нінгірсу (див. прим. 1). В релігійних текстах змальовується доброю богинею-матір'ю, яка дарує людям довголіття.

Селище біля Лагаша.

Богиня рік та джерел, дочка бога води Енкі.

Головний квартал м. Лагаша.

⁸ Патесі (за іншим читанням енсі або ішаку) — спочатку виборний старійшина і верховний жрець,
який пізніше перетворюється в деспотичного царка. Могутніші царі, що підкоряли собі інші міста,
приймали титул лугаль (дослівно: великий чоловік).

⁹ Бог морів, рік і підземних вод, син бога неба Ану. Семітична назва — Еа. Центр культу —
м. Еріду на березі Перської затоки.

10

Общинна земля формально вважалась власністю бога або богині. Патесі як верховний жрець Нінгірсу фактично розпоряджався його землею, а дружина патесі — землею богині Бау. ¹¹ До Персидської затоки.

¹ Жителі Лагаша повинні були здавати білих овець як натуральний податок, а якщо у них були тільки вівці іншої масті, то вони вносили грошовий податок.

13

Ремісник, помічник заупокійного жерця, не повинен був збирати якихось для нас не зовсім зро­зумілих поборів.

¹⁴ Місто в північній частині Шумеру (нині Нуффер), що не мало великого політичного значення, але було головним релігійним центром і вважалося столицею верховного бога Енліля. Одне з міст, підвладних Лагашу.

Хрестоматія з історії стародавнього світу /За ред. академіка В. В. Струве. — Т. І. — К, 1953. — С. 129—132.

Шумерські закони часів правління династій Ісіна і Ларси (XXI — XVIII ст. до н. є.)

(ПРО ЗБІГЛИХ РАБІВ)

5. Якщо раб чи рабиня втекли від кого-небудь в межах міста і було встановлено, що він в чиємусь домі перебував протягом місяця, то він (тобто переховувач раба) дасть раба за раба.

(КАРА ЗА ВИКИДЕНЬ)

1. Якщо хто-небудь штовхнув (ненавмисно) дочку чоловіка і вона
втратила плід своєї утроби, то він заплатить 10 сиклів срібла.

2. Якщо хто-небудь ударив дочку чоловіка і вона втратила плід своєї
утроби, то він заплатить 1/3 міни срібла.

(КАРА НЕПОКІРНОМУ ПРИЙМАКОВІ)

3. Якщо приймак сказав своєму батькові та своїй матері: «Ти не мій
батько, не моя мати», то він покине дім, поле, сад, рабів, добро, худобу.

Хрестоматія з історії стародавнього світу /Заред. академіка В. В. Струве. — Том І. — К, 1953. — С 137—138.

Закони царя Хаммурапі (XVin ст. до и. є.)

(Витяги)

Коли великий бог', цар ануннаків², Енліль³, володар неба і землі, який вирішує долю країни, вручив Мардуку⁴, першому синові Еа⁵, панування (бук­вально: енлільство) над усіма людьми і звеличив його серед ігігів⁶, назвав я

Вавілон його великим ім'ям, зробив його наймогутнішим серед країн світу і утвердив в ньому вічне царство, чия основа міцна, подібно до неба і зем­лі, — тоді мене, Хаммурапі, славного, богобоязливого князя, для того, щоб дати сяяти справедливості в країні, щоб погубити беззаконних і злих, щоб сильному не кривдити слабого, щоб я, як Шамаш⁷, сходив над чорноголови­ми⁸ і освітлював країну, — покликали Ану і Енліль для благоденства людей.

Я, Хаммурапі, пастир, названий Енлілем, надбав багатство і достаток, все зробив для Ніппура⁹, зв'язку неба і землі, славний покровитель Е-Кура¹⁰;

переможний цар, що відбудував Еріду", очистив обряди Е-Абзу¹²;

покровитель (?) чотирьох сторін світу, що звеличив ім'я Вавілона, втішив серце Мардука, свого володаря, [всі] дні свої ходив до Е-Сагіле;

сім'я царственості, створений Сіном¹³, дав достаток Уру¹⁴, смиренний богомолець, що приносить родючість в Е-Кішшіргал;

цар законний, покірний Шамашу, сильний, що зміцнив основу Сіппара¹⁵, прикрасив зеленню могилу Айї¹⁶, збудував храм Е-Барри, подібно до житла не­бес;

войовник, що пощадив Ларсу¹⁷, обновив Е-Баббар для Шамаша, свого союзника;

володар, що дає життя Уруку¹⁸, дав воду достатку його людям, звели­чив Е-Ану, надбав багатство для Ану і Іштар;

захист країни, зібрав розсіяних людей Ісіна¹⁹, збільшив достаток для храму Е-Галмах;

повелитель царів, близнюк Забаби²⁰, укріпив житло міста Кіш²¹, ото­чив блиском Е-Метеурсаг, зміцнив великі обряди Іштар, дбає про храм Хур-сагкалами, твердині проти ворогів (?);

той, чиї бажання здійснив друг його, Ірра²², що укріпив місто Куту²³, збільшив все для Мезлама;

буйний телець, що заколов рогами ворогів, улюбленець Туту²⁴, звесе­лив Борсіппу²⁵, безустанно піклується про Е-Зіда;

бог царів, що відає мудрість, розширив ниву Дільбата²⁶, наповнив ам-бари для могутнього Ураша²;

володар, гідний скіпетра й тіари, якими прикрасила його мудра [боги­ня] Мама²⁸, встановив кордони Кеша (Опіса?²⁹), зробив пишними чисті страви для Нінту³⁰;

незрівнянно розумний, що визначив пасовище і водопої для Лагаша і Гірсу³¹, держить [в руках] великі жертовні дари для Е-Нінну;

той, хто схопив ворогів, улюбленець Високої³², що справдив оракуль­ські провіщення Халлаба³³, звеселяє серце Іштар;

ясний князь, молитву якого знає Адад³⁴, заспокоїв серце Адада-воїна в місті Біт-Каркара (?)> належно упорядкував все в Е-Угалгалі;

цар, що дарував життя Адабу³⁵, покровитель храму Е-Мах, володар царів, непереможний боєць, той, хто дарував життя місту Машкан-шабрім, напоїв достатком Е-Мезлам;

мудрий правитель, той, хто досяг виконання кожного задуму, захис­тив людей Малгуму³⁷ під час лиха, утвердив їх житла в багатстві, [а] для Еа і Дамгалнунни, які звеличили його царственість, навіки призначив чисті жертви;

найперший з царів, що підкорив євфратські селища силою Дагана, свого творця, той, хто помилував людей Мери⁴⁰ і Тутуля⁴¹;

славний князь, що прояснив обличчя Іштар, встановив чисті страви для Ніназу „ допоміг (?) людям своїм під час лиха, утвердив стопи їх серед Вавілона благополучно;

пастир народу, діла якого Іштар приємні, який встановив Іштар в Е-Ульмаші посеред широковуличного Аккада;

той, хто дав возсіяти правді, хто веде прямим шляхом племена, повер­нув місту Ашшуру⁴³ його ласкаву богиню-покровительку;

той, хто вгамовує (??) полум'я (??), цар, в Ніневії⁴⁴, в Е-Мішміші, хто дав возсіяти імені Іштар.

Я — славний, покірний великим богам, потомок Суму-лаїлу⁴⁵, могут­ній наступник Сін-мубалліта⁴⁶, вічний царствений паросток, могутній цар, сонце Вавілона, що осяяв світлом країну Шумеру і Аккаду, цар, що привів до покірності чотири сторони світу, улюбленець Іштар.

Коли Мардук послав мене управляти народом і доставляти країні бла­гополуччя, я вклав правду і справедливість в уста країни, [і] дав благоденст­во народові. Віднині:

(§ 1) Якщо чоловік, обвинувативши під клятвою чоловіка, кине на ньо­го [підозріння в] убивстві і не доведе цього, — обвинувача його слід убити.

(§ 2) Якщо чоловік кине на чоловіка [підозріння в] чарівництві і не до­веде цього, — той, на кого кинуто підозріння в чарівництві, повинен піти до Ріки⁴⁷ і кинутися в Ріку. Якщо Ріка поглине його, — обвинувач його може забрати його дім; а якщо Ріка цього чоловіка очистить [від обвинувачення] і він лишиться цілим, — того, хто кинув на нього [підозріння в] чарівництві, слід убити, а той, хто кидався в Ріку, дістає дім свого обвинувача.

(§ 3) Якщо чоловік, виступивши в судовій справі із свідченням про злочин, не доведе сказаних ним слів, то, якщо це — судова справа про жит­тя, цього чоловіка слід убити.

(§ 4) Якщо ж він виступив із свідченням в судовій справі про хліб або срібло, — він повинен зазнати кари, визначеної в такій судовій справі.

(§ 5) Якщо суддя винесе вирок, ухвалить рішення, виготовить доку­мент з печаткою, а потім свій вирок змінить, — цього суддю слід викрити в зміні вироку, і він повинен сплатити в 12-кратному розмірі позов, [поданий]

10

у цій судовій справі, а також повинен бути в раді скинутий з свого судово­го крісла і не може ніколи знов сидіти з суддями на суді.

(§ 6) Якщо чоловік украде майно бога чи палацу, — його слід убити; і того, хто прийме з його рук украдене, слід убити.

(§ 7) Якщо чоловік купить з руки сина чоловіка чи з руки раба чоловіка без свідків і договору або візьме на схов срібло чи золото, чи раба, чи раби­ню, чи вола, чи вівцю, чи осла, чи що б там не було, — цей чоловік злодій, його слід убити.

(§ 8) Якщо чоловік украде вола, чи вівцю, чи осла, чи свиню, чи човен, то, коли це боже [або] коли це палацове, він повинен віддати це в 30-крат-ному розмірі, а коли це належить мушкенуму⁴⁹, — він повинен повернути в 10-кратному розмірі; а коли злодієві нічим віддати, то його слід убити.

(§ 9) Якщо чоловік, у якого пропало що-небудь, знайде свою річ в ру­ках [іншого] чоловіка, і той, у кого в руках знайдеться ця річ, скаже: «Мені, мовляв, продав її продавець, я купив її при свідках, мовляв», а хазяїн цієї ре­чі скаже: «Я поставлю, мовляв, свідків, які знають мою річ», то покупець по­винен привести продавця, що продав річ, і свідків, при кому він купив; так само і хазяїн цієї речі повинен поставити свідків, які знають його річ. Судді повинні розглянути їх справу, а свідки, при яких віддано купівельну плату, і свідки, які знають ту річ, повинні розповісти перед богом те, що вони зна­ють. Продавець — злодій, його слід убити; хазяїн речі повинен одержати її назад, покупець повинен взяти відважене ним срібло з дому продавця.

(§10) Якщо покупець не приведе продавця, який продав йому, і свід­ків, при яких він купив, а тільки хазяїн речі поставить свідків, які знають йо­го річ, покупець — злодій, його слід убити; хазяїн речі повинен одержати свою річ.

(§11) Якщо хазяїн речі не приведе свідків, які знають його річ, — він брехун, зводить наклеп, його слід убити.

(§ 12) Якщо продавець умер, — покупець одержує в 5-кратному роз­мірі позов, [поданий] в цій судовій справі, з дому продавця.

(§ 13) Якщо свідків цього чоловіка немає близько, — судді призначають йому строк до 6-го місяця. Якщо на 6-й місяць своїх свідків він не приведе, — він брехун, повинен зазнати кари, [визначеної] в такій судовій справі.

(§ 14) Якщо чоловік украде малолітнього сина чоловіка, — його слід убити.

(§ 15) Якщо чоловік виведе за ворота⁵⁰ раба палацу, або рабиню пала­цу, або раба мушкенума, або рабиню мушкенума, — його слід убити.

(§ 16) Якщо чоловік сховає в своєму домі збіглого раба, який належить палацу або мушкенуму, і не виведе його на поклик глашатая, — цього домо­хазяїна слід убити.

11

(§ 17) Якщо чоловік спіймає в степу збіглого раба або рабиню і доста­вить його хазяїнові, — хазяїн раба повинен заплатити йому 2 сиклі срібла.

(§ 18) Якщо цей раб не назве свого пана, — слід привести його в палац, потім, розслідувавши обставини його справи, повернути його хазяїнові його.

(§ 19) Якщо ж він затримає цього раба в своєму домі і потім раб буде знайдений в його руках, — цього чоловіка слід убити.

(§ 20) Якщо раб втече з рук того, хто його затримав, — цей чоловік по­винен поклястися богом хазяїну раба і бути вільним [від відповідальності].

(§ 21) Якщо чоловік зробить пролом в будинку, — його слід убити і за­копати перед цим проломом.

(§ 22) Якщо чоловік учинить грабіж і буде спійманий, — його слід убити.

(§ 23) Якщо грабіжник не буде схоплений, — пограбований повинен клятвено показати перед богом все, що пропало у нього, а община і рабіа-нум⁵¹, на землі чи в окрузі яких вчинено грабіж, повинні відшкодувати йо­му, що у нього пропало.

(§ 24) Якщо [при цьому загублено] життя, — община і рабіанум по­винні відважити 1 міну срібла його родичам.

(§ 25) Якщо в чиємусь домі спалахне вогонь, [і] чоловік, що прийшов гасити його, зверне свій погляд на майно домохазяїна і візьме собі [що-не-будь з] майна домохазяїна, — цього чоловіка слід кинути в цей вогонь.

(§ 26) Якщо редум чи баїрум⁵², якому наказано виступити в царський похід, не піде або, найнявши наемника, пошле його своїм заступником, — цього редума чи баїрума слід убити; найнятий ним дістає його дім.

(§ 27) Якщо редум чи баїрум буде забраний [в полон?], будучи на цар­ській службі, і після нього його поле і сад будуть віддані іншому, хто буде нести його [військову] повинність, — якщо той, повернувшись, дістанеться до своєї общини, слід віддати назад йому його поле і сад, і він буде сам не­сти свою повинність.

(§ 28) Якщо редум чи баїрум забраний [в полон?], будучи на царській службі, і його син може нести повинність, — слід віддати йому поле і сад, і він нестиме повинність свого батька.

(§ 29) Якщо син його малолітній і не може нести повинність свого ба­тька, — слід віддати 1/3 поля і саду його матері, і мати його виростить його.

(§ 30) Якщо редум чи баїрум заради своєї повинності покине своє по­ле, сад і дім, і перебуватиме далеко, і після нього інший візьме його поле, сад і дім, і буде нести його повинність протягом 3 років, то якщо він повер­неться і вимагатиме своє поле, сад і дім, — не слід віддавати їх йому, і той, хто взяв їх і ніс його повинність, повинен буде нести [її].

(§31) Якщо ж він буде відсутній тільки один рік і повернеться, — слід

віддати йому його поле, сад і дім, і він сам нестиме свою повинність.

г

12

(§32) [Як]що редум чи баїрум, якого забрали [в полон] (?) під час цар­ського походу, буде викуплений тамкаром і доставлений в свою общину, то коли в його домі є чим викупитися, він повинен викупити себе сам; коли в його домі нічим викупитися, він повинен бути викуплений від храму своєї общини, а коли у храму його общини нічим викупити, його повинен викупи­ти палац. Його поле, сад і дім не слід віддавати на його викуп.

(§ 33) Якщо декум чи лубуттум⁵⁴ дістане собі загін, звільнений (від військової служби) або під час царського походу, прийнявши наемника [як] заступника, пошле його, — цього декума або лубуттума слід убити.

(§ 34) Якщо декум чи лубуттум візьме собі майно редума, заподіє шко­ду редуму, віддасть редума в найми, видасть редума на суді сильнішому чи візьме собі подарунок, даний редуму царем, — цього декума чи лубуттума слід убити.

(§ 35) Якщо чоловік купить у редума волів або овець, подарованих ре­думу царем, — він втрачає своє срібло.

(§ 36) Поле, сад і дім редума, баїрума або того, хто приносить податок [або орендну плату], не можуть бути віддані за срібло.

(§ 37) Якщо чоловік купить поле, сад чи дім редума, баїрума або того, хто приносить податок (орендну плату?), — його документ слід розбити, і він втрачає своє срібло, [а] поле, сад і дім повертаються їх [старому] хазяїнові.

(§ 38) Редум, баїрум або той, хто приносить податок (орендну плату?), не може відписувати з своїх поля, саду чи дому, зв'язаних з його повинніс­тю, своїй жінці або дочці, а також віддавати за свій борг.

(§ 39) 3 поля, саду чи дому, які він, купивши, придбав, він може відпи­сувати своїй жінці або дочці, а також віддавати за свій борг.

(§ 40) Божа жона⁵⁵, тамкар, або зобов'язаний іншою повинністю, мо­жуть віддати своє поле, сад чи дім за срібло. Покупець мусить нести повин­ність, зв'язану з купленими ним полем, садом чи домом.

(§41) Якщо чоловік обміняє [на свої] поле, сад і дім редума, баїрума або того, хто приносить податок (орендну плату?) і зробить приплату, то ре­дум, баїрум або той, хто приносить податок, може повернутися до свого по­ля, саду і дому і може забрати зроблену йому приплату.

(§ 42) Якщо чоловік, взявши поле для обробітку, не виростить на ньо­му хліба, — (то) викритий в тому, що він не працював на полі, він повинен віддати хазяїнові поля хліб, як його сусіди.

(§ 43) Якщо він, не обробивши поля, лишить його під паром, — він по­винен віддати хазяїнові поля хліб, як його сусіди, і поле, залишене ним під паром, повинен зорати (?), поборонувати (?) і повернути хазяїнові поля.

(§ 44) Якщо чоловік візьме на 3 роки цілину для підняття, але, через лінощі, не обробить поля, — на 4-й рік він повинен зорати, (?), скопати (?)

13

і поборонувати поле і повернути його хазяїнові поля (?), а також відміряти йому 10 курру хліба за кожні 10 іку.

(§ 45) Якщо чоловік віддасть своє поле землеробові за орендну плату і одержить орендну плату за своє поле, [а] потім Адад⁵⁶ затопить поле або по­відь знищить [врожай], то збитки падають (тільки) на землероба.

(§ 46) Якщо він не одержує (певної) орендної плати, (і) або віддав поле споловини, або за третю частину, (то) хліб, що є на полі, землероб і хазяїн поля повинні ділити відповідно до співвідношення [їх частин] (?).

(§ 47) Якщо землероб не матиме в перший рік [користі від] своїх тру­дів (і) скаже: «Я оброблю поле для себе (тобто на свій ризик?)», — хазяїн по­ля не повинен заперечувати проти цього; поле його повинен обробляти тіль­ки цей його землероб, і під час жнив він одержить хліб згідно з договором.

(§ 48) Якщо чоловік має на собі процентний борг, [а] Адад затопить йо­го поле або повідь знищить [його врожай], або внаслідок посухи в полі не ви­росте хліб, — він може не повертати в цьому році хліб позикодавцеві і зми­ває⁵⁷ свій документ; так само й проценти за цей рік він може не віддавати.

(§ 49) Якщо чоловік, позичивши срібло у тамкара, віддасть тамкару придатне для обробітку хлібне або сезамне поле, кажучи йому: «Оброби по­ле, збери хліб або сезам⁵⁸ і візьми його собі», якщо землероб [тамкар] вирос­тить на полі хліб або сезам, — цей хліб і сезам повинен під час жнив взяти (тільки) хазяїн поля і повинен віддати тамкару хліб за срібло, взяте ним у тамкара, з процентами на нього, а також за витрати тамкара по обробітку.

(§ 50) Якщо він віддасть [вже] оброблене хлібне або сезамне поле, — хліб або сезам, що є на полі, повинен взяти (тільки) хазяїн поля і повинен повернути тамкару срібло з процентами на нього.

(§51) Якщо у нього немає срібла для сплати, — він повинен віддати тамкару [хліб або] сезам в розмірі ціни позиченого ним у тамкара срібла з процентами на нього згідно з царськими постановами.

(§ 52) Якщо землероб (тамкар) не виростить на полі хліба або сеза­му, — це не міняє його договору.

(§ 53) Якщо чоловік полінується укріпити греблю свого поля, і, внас­
лідок того, що гребля не була укріплена ним, в його греблі станеться прорив
і вода затопить польову ділянку, — чоловік, в греблі якого стався прорив,
повинен відшкодувати погублений ним хліб.

(§ 54) Якщо він не може відшкодувати хліб, — слід віддати його і його майно за срібло, і [це срібло] повинні поділити між собою хазяїни польових ділянок, хліб яких знищила вода.

(§ 55) Якщо чоловік, відкривши свій арик, через недбалість допустить, що вода затопить поле його сусідів, — він повинен відміряти хліб, як у його сусідів.

(§ 56) Якщо чоловік випустить воду, і вода затопить підготовлене для сівби поле його сусіда, — він повинен відміряти йому 10 курру хліба за кожні 10 іку.

(§ 57) Якщо пастух не домовиться з хазяїном поля про годування дріб­ної худоби травою і без [дозволу] хазяїна поля випасе на полі траву дрібною худобою, то хазяїн поля повинен вижати своє поле; пастух, який без [дозво­лу] хазяїна поля випасе траву дрібною худобою, повинен, крім того, віддати хазяїнові поля 20 курру хліба за кожні 10 іку.

(§ 58) Якщо після того, як дрібна худоба підніметься з поля [і] все ста­до (?) буде заперте в міській брамі, пастух пустить дрібну худобу на поле [і] випасе траву на полі дрібною худобою, — пастух повинен стерегти поле, траву з якого він випас [худобою і] під час жнив відміряти хазяїнові поля 60 курру хліба за кожні 10 іку.

(§ 59) Якщо чоловік зрубає в саду чоловіка дерево без [дозволу] хазяї­на саду, — він повинен відважити 1/2 міни срібла.

(§ 60) Якщо чоловік дасть садоводові поле для насадження саду, [і] са­довод розведе сад і буде ростити його протягом 4 років, — на 5-й рік садо­власник і садовод ділять плоди між собою нарівно⁵⁹, садовласник повинен вибрати і взяти свою частину [першим].

(§61) Якщо садовод не скінчить розведення саду на полі, залишить ча­стину необробленою, — необроблена частина входить в його пайку.

(§ 62) Якщо він не перетворить даного йому поля в сад, то коли це — оброблена земля, садовод мусить відміряти хазяїнові поля орендну плату, як у сусідів, за роки, коли вона лежала в запустінні, а також виконати роботу на полі і повернути його хазяїнові поля.

(§ 63) Якщо це — цілина, він повинен виконати роботу на полі і повер­нути хазяїнові поля, а також відміряти за 1 рік 10 курру хліба за кожні 10 іку.

(§ 64) Якщо чоловік дасть сад садоводові для запилення [пальм]⁶⁰, то садовод, поки він держить сад, повинен віддавати 2/3 садового прибутку са­довласникові, а 1/3 повинен брати собі.

(§ 65) Якщо він не буде запилювати сад і зменшить прибуток, то садо­вод [повинен віддати] орендну плату, як у сусідів.

(§ 66) Якщо чоловік позичить срібло у тамкара і його тамкар вимагати­ме у нього сплати [боргу] (?), а йому нічим буде віддати і він віддасть тамка-рові свій сад після запилення і скаже: «Всі фініки, що виросли в саду, візьми за твоє срібло», то цей тамкар не може погоджуватися на це. Фініки, що ви­росли в саду, повинен взяти садовласник і задовольнити тамкара сріблом, з процентами на нього згідно з своїм документом, а решту фініків, що вирос­ли в саду, повинен взяти (тільки) садовласник.

(§71) Якщо чоловік віддасть хліб, срібло чи [інше] рухоме майно [на сплату] за зв'язаний з повинністю дім свого сусіда, який він хоче купити, —

 

14

15

він втрачає все, що він віддав; дім слід повернути його хазяїнові. Якщо цей дім не зв'язаний з повинністю, то він може купити і дати за нього хліб, сріб­ло чи [інше] рухоме майно.

(§ 78) [Якщо...], чоловік, що живе [в домі], віддасть домовласникові повністю річну найомну плату, але домовласник примусить пожильця виб­ратися до закінчення строку, — домовласник, [за те, що примусив] пожиль­ця [залиш]ити його дім до закінчення строку, [втрачає] срібло, віддане по­жильцем.

(§ 96) [Якщо чоловік, маючи на собі борг хлібом] або сріблом, не має хліба або срібла [для сплати], але має [інше] рухоме майно, то він може від­дати тамкарові перед свідками скільки взяв (?) усім, що б не було в його ру­ках, і тамкар не повинен від[мовлятися], а повинен прийняти.

(§ 100) [Якщо там, куди вирушить шамаллум ', він наживе бариш], —

він повинен записати прибуток (буквально: проценти) на все срібло, скільки

одержав: потім слід полічити його дні, і він повинен задовольнити тамкара.

(§ 101) Якщо він не знайде баришу [там], куди вирушить, то шамаллум

повинен віддати тамкарові взяте срібло в подвійному розмірі.

(§ 102) Якщо тамкар позичить шамаллуму срібла для діла, а той зазнає збитку [там], куди вирушить, то він повинен повернути тамкарові капітал.

(§ 103) Якщо по дорозі ворог відніме у нього все, що він ніс, то шамал­лум повинен поклястися перед богом і бути вільним [від відповідальності]. (§ 104) Якщо тамкар дасть шамаллуму хліб, вовну, олію або інше май­но для торгівлі, то шамаллум повинен записати срібло і віддати тамкару. Шамаллум повинен одержати документ з печаткою про срібло, віддане куп­цеві.

(§ 105) Якщо шамаллум буде неуважний, не візьме документа з печат­кою про срібло, віддане тамкарові, то срібло, на яке не дано документа з пе­чаткою, не можна прилічувати до рахунку.

(§ 106) Якщо шамаллум, взявши у тамкара срібло, заперечуватиме пе­ред своїм тамкаром, — цей тамкар повинен обвинуватити шамаллума перед богом і свідками в одержанні срібла; шамаллум повинен повернути тамка­рові усе взяте ним у потрійному розмірі.

(§ 107) Якщо тамкар доручить [що-небудь] шамаллуму і шамаллум поверне своєму тамкарові все, що дав йому тамкар, а тамкар заперечуватиме перед ним [те], що шамаллум вже віддав це йому, — цей шамаллум повинен обвинуватити тамкара перед богом і свідками; тамкар, за те, що він запере­чував перед своїм шамаллумом, повинен повернути шамаллуму все одержа­не ним в 6-кратному розмірі.

(§ 108) Якщо корчмарка не приймає хліб на сплату за сикеру⁶², при­ймає срібло по надто великій гирі і еквівалент сикери зменшує у відношенні до еквівалента хліба, — цю корчмарку слід викрити і кинути у воду.

 

16

(§ 109) Якщо в домі корчмарки зберуться злочинці і вона не затримає цих злочинців і не приведе до палацу, — цю корчмарку слід убити.

(§ 110) Якщо божа жона чи божа сестра⁶³, що не живе в обителі⁶⁴, від­чинить (двері в) корчму або увійде в корчму пити сикеру, то цю [вільну] жінку слід спалити.

(§ 111) Якщо корчмарка відпустить наборг 60 сила пива (?), — під час жнив вона повинна одержати 50 сила хліба.

(§ 112) Якщо чоловік, перебуваючи в дорозі, віддасть іншому срібло, золото, [дорогоцінне] каміння або [інше] рухоме майно, що є в нього, з до­рученням доставити як посилку, [але] цей чоловік не доставить того, що по­винен був доставити, туди, куди повинен був доставити, [а] забере (собі), — хазяїн посилки повинен викрити цього чоловіка в тому, що він не віддав то­го, що мало бути послане, і цей чоловік повинен повернути хазяїнові посил­ки все дане йому в 5-кратному розмірі.

(§ 113) Якщо чоловік має за чоловіком борг хлібом або сріблом і без [дозволу] хазяїна хліба візьме хліб з житниці або з клуні, — цього чоловіка слід викрити в тому, що він взяв хліб з житниці або з клуні без (дозволу) ха­зяїна хліба, і він повинен повернути весь взятий ним хліб і втрачає все, дане ним [в позику].

(§ 114) Якщо чоловік, не маючи за чоловіком боргу хлібом.або сріб­лом, візьме в заставу належну йому особу, за кожну взяту особу він мусить заплатити 1/3 міни срібла.

(§ 115) Якщо чоловік, маючи за чоловіком борг хлібом або сріблом, візьме в заставу належну йому особу, і взятий в заставу помре в домі того, хто його взяв в заставу, природною смертю, то ця судова справа не веде до позову.

(§ 116) Якщо взятий в заставу помре в домі того, хто взяв в заставу, від побоїв або жорстокого поводження, — хазяїн взятого в заставу повинен ви­крити свого тамкара (позикодавця); якщо [взятий в заставу] — син чоловіка, слід убити його сина, якщо він — раб чоловіка, він повинен відважити 1/3 міни срібла і втрачає все, дане ним в позику.

(§ 117) Якщо чоловік має на собі борг і він віддасть за срібло або від­дасть в боргову кабалу свою жінку, свого сина чи свою дочку, — вони по­винні служити в домі їх покупця або позикодавця (тільки) 3 роки; на 4-й рік слід відпустити їх на волю.

(§ 118) Якщо він віддасть в боргову кабалу раба або рабиню, [і] тамкар передасть [його або її] далі, то його [або її] не можна вимагати назад через суд.

(§ 119) Якщо чоловік має на собі борг і він віддасть за срібло свою ра­биню, що народила йому дітей, і срібло, яке відважив тамкар, хазяїн рабині відважить йому, — свою рабиню він може звільнити.

17

2 2-51

(§ 120) Якщо чоловік зсипає свій хліб на схов у домі чоловіка і хлібна комора буде зламана, або домохазяїн, відчинивши комору, візьме хліб, або зовсім заперечуватиме, що хліб зсипано в його домі, — хазяїн хліба повинен клятвено показати перед богом свій хліб; домохазяїн повинен повернути ха­зяїнові хліба взятий ним хліб у подвійному розмірі.

(§ 121) Якщо чоловік зсипає свій хліб у домі чоловіка, — він повинен віддати 5 сила на рік за кожний курру хліба.

(§ 122) Якщо чоловік віддасть чоловікові на схов своє срібло, золото або іншу річ, — він повинен показати свідкам усе, що він віддає, укласти до­говір і може віддавати на схов.

(§ 123) Якщо він віддасть на схов без свідків і договору і [там], куди він віддав, будуть відрікатися, — ця судова справа не веде до позову.

(§ 124) Якщо чоловік віддасть чоловікові на схов срібло, золото або ін­шу річ перед свідками і той відречеться, — цього чоловіка слід викрити, і він повинен повернути все, від чого відрікався, в подвійному розмірі.

(§ 125) Якщо чоловік віддасть що-небудь на схов, [і там], куди він від­дав, внаслідок злому або драбини пропаде що-небудь [з цього] разом з май­ном домохазяїна, то домохазяїн, що був недбайливий і дав пропасти відда­ному йому на схов, повинен повернути хазяїнові майна все віддане йому на схов у повному розмірі. Домохазяїн може розшукувати те, що пропало в нього, і вимагати [пропажу] в злодія.

(§ 126) Якщо чоловік, у якого нічого не пропало, скаже: «У мене дещо пропало», і клятвено покаже свою втрату, — через те, що він клятвено пока­зав як свою втрату те, що в нього не пропадало, він повинен, на шкоду собі, віддати те, на що він вчинив позов, у подвійному розмірі.

(§ 127) Якщо чоловік, простягши палець⁶⁵ проти божої сестри або чиє­їсь дружини, не доведе [обвинувачення], то цього чоловіка слід повергнути перед суддями і оббрити йому виски⁶⁶.

(§ 128) Якщо чоловік, взявши дружину, не укладе з нею договору, —

ця жінка не дружина.

(§ 129) Якщо чиюсь дружину застануть на ложі з іншим чоловіком, то слід їх зв'язати і кинути їх у воду. Якщо хазяїн дружини пощадить життя своєї дружини, то і цар пощадить життя свого раба⁶.

(§ 130) Якщо чоловік зґвалтує женщину чоловіка, яка не пізнала муж­чини і живе в домі свого батька, і його застануть, коли він лежатиме в її лоні, — цього чоловіка слід убити; ця жінка лишається вільною [від відпо­відальності].

(§ 131) Якщо дружина буде під клятвою обвинувачена своїм чоло­віком, хоч її не застали на ложі з іншим чоловіком, то вона повинна покляс­тися богом і може повернутися в свій дім.

18

(§ 132) Якщо проти чиєїсь дружини буде простягнений палець через іншого мужчину, хоч її не застали на ложі з іншим мужчиною, то заради свого чоловіка вона повинна кинутися в річку.

(§ 133) Якщо чоловік буде забраний в полон і в його домі є [засоби для] прожитку, — його [дружина] повинна [...і берегти] своє [майно, а в дім ін]шого [не повинна вхо]дити. Якщо ця жінка не буде берегти свого майна і ввійде в дім іншого, — цю жінку слід викрити і кинути у воду.

(§ 134) Якщо чоловік буде забраний в полон і в його домі немає [засо­бів] для прожитку і його дружина ввійде в дім іншого, — ця жінка не винна.

(§ 135) Якщо чоловік буде забраний в полон і в його домі немає [засобів для] прожитку, і через те його дружина ввійде в дім іншого і родить дітей, [а] потім її чоловік повернеться і дістанеться до своєї общини, то ця жінка повин­на повернутися до свого першого чоловіка; діти ідуть за батьком.

(§ 136) Якщо чоловік, покинувши свою общину, втече, і після цього його дружина ввійде в дім іншого, то коли цей чоловік, повернувшись, захо­че взяти свою дружину, — дружина втікача не повинна повертатися до сво­го чоловіка, через те, що він зневажив свою общину і втік.

(§ 137) Якщо чоловік вирішить відринути наложницю, яка родила йому дітей, чи божу жону, яка дала йому дітей, то слід повернути цій жінці її посаг і дати їй частину поля, саду і [рухомого] майна, щоб вона могла виростити сво­їх дітей. Коли вона виростить дітей, слід видати їй з усього даного її дітям ча­стину, рівну частині одного спадкоємця; її може взяти [заміж] любимий нею чоловік.

(§ 138) Якщо чоловік вирішить відринути свою [першу] дружину, яка не народила йому дітей, то він повинен віддати їй все срібло її викупної плати і повернути їй посаг, принесений нею з дому її батька, і може відринути її.

(§ 139) Якщо викупної плати не було, то він повинен дати їй як розвід­ну плату 1 міну срібла.

(§ 140) Якщо він мушкенум, — він повинен дати їй 1/3 міни срібла.

(§ 141) Якщо дружина, живучи в домі свого чоловіка, вирішить поки­нути його, стане марнотратною, почне розоряти свій дім, ганьбити свого чо­ловіка, — її слід викрити; якщо чоловік її захоче відринути її, — він може відринути її [і] не повинен давати їй на дорогу нічого як її розвідну плату. Якщо її чоловік не захоче відринути її, — чоловік її може взяти іншу [дру­жину]; ця жінка повинна жити в домі свого чоловіка як рабиня.

19

(§ 142) Якщо жінка зненавидить свого чоловіка і скаже йому: «Не до­торкайся до мене», то треба розслідувати її справу, чи не має вона пороку. Якщо вона доброчесна і непорочна, а її чоловік ходить з дому і дуже гань­бить її, — ця жінка невинна; вона може взяти свій посаг і повернутися в дім свого батька.

2*2-51

(§ 143) Якщо вона не доброчесна, ходить з дому, розоряє свій дім, га­ньбить свого чоловіка, — цю жінку слід кинути у воду.

(§ 144) Якщо чоловік візьме [заміж] божу жону, ця жона дасть своєму чоловікові рабиню і створить [таким чином] дітей, а цей чоловік захоче взя­ти собі наложницю, — цього не слід дозволяти йому, він не може взяти на­ложницю.

(§ 145) Якщо чоловік візьме божу жону, вона не дасть йому дітей, [і] він захоче взяти собі наложницю, — цей чоловік може взяти собі наложни­цю [і] ввести її в свій дім; цю наложницю не слід прирівнювати до дружини.

(§ 146) Якщо чоловік візьме собі божу жону, вона дасть своєму чоло­вікові рабиню, і ця рабиня родить дітей, а потім вона стане рівняти себе до своєї господині, — бо вона родила дітей, її хазяйка не може віддати її за срібло; вона може накласти на неї знак рабства і залічити її до рабинь.

(§ 147) Якщо вона не родила дітей, її хазяйка може віддати її за срібло.

(§ 148) Якщо чоловік візьме дружину, вона захворіє на проказу(?), [і] він захоче взяти собі іншу, — він може взяти, [але] не повинен покидати дружину, яка захворіла на проказу; вона може жити в домі, який він збудує, і він повинен утримувати її, поки вона жива.

(§ 149) Якщо ця жінка не погодиться жити в домі свого чоловіка, — він повинен повернути їй посаг, принесений нею з дому її батька; вона може

піти.

(§ 150) Якщо чоловік подарує своїй дружині поле, сад, дім або [рухо­ме] майно і видасть їй документ з печаткою, то після смерті її чоловіка її діти не можуть вимагати від неї нічого по суду; мати може віддати свою спад­щину своєму улюбленому синові; брату вона не повинна віддавати ⁶⁸.

(§151) Якщо жінка, живучи в домі чоловіка, договором зобов'яже сво­го чоловіка, щоб позикодавці її чоловіка не затримували її, і примусить його видати їй документ [відносно цього], то, якщо цей чоловік мав на собі борг до взяття [заміж] цієї жінки, його позикодавці не можуть затримувати його дружину. Так само, якщо ця жінка мала на собі борг до того, як вона вступи­ла в дім чоловіка, її позикодавці не можуть затримати її чоловіка.

(§ 152) Якщо у них утвориться борг після того, як ця жінка вступить в дім чоловіка, — вони разом відповідають перед тамкаром.

(§ 153) Якщо дружина дасть умертвити свого чоловіка заради іншого мужчини, — цю жінку слід посадити на кіл.

(§ 154) Якщо чоловік пізнає свою дочку, — цього чоловіка слід вигна­ти з общини.

(§ 155) Якщо чоловік висватає молоду своєму синові, його син пізнає її, а потім його самого застануть в її лоні, — слід його зв'язати і кинути в воду.

(§ 156) Якщо чоловік висватає наречену своєму синові і його син не пізнає її, а він сам ляже в її лоно, — він повинен відважити їй 1/2 міни срібла

20

і повернути їй все принесене нею з дому її батька; її може взяти [заміж] лю­бимий нею чоловік.

(§ 157) Якщо чоловік після [смерті] свого батька ляже в обійми своєї матері, — слід спалити їх обох.

(§ 158) Якщо чоловіка після [смерті] його батька застануть в лоні його мачухи, яка родила дітей, то цього чоловіка слід відринути від майна дому його батька.

(§ 159) Якщо чоловік принесе шлюбний дар в дім свого тестя, віддасть викупну плату, [але] зверне очі на іншу жінку [і] скаже своєму тестеві: «Я не візьму твоєї дочки», — батько дівчини може забрати все принесене йому.

(§ 160) Якщо чоловік принесе в дім свого тестя шлюбний дар і від­дасть викупну плату, а потім батько дівчини скаже: «Я не віддам тобі моєї дочки», — він повинен повернути в подвійному розмірі все принесене йому.

(§ 161) Якщо чоловік принесе в дім свого тестя шлюбний дар, віддасть викупну плату, [а потім] його друг зведе на нього наклеп і тесть скаже хазяї­нові жінки: «Ти не візьмеш моєї дочки», — він повинен повернути все прине­сене йому в подвійному розмірі; а його жінку його друг не може взяти заміж.

(§ 162) Якщо чоловік візьме дружину, вона родить йому дітей (а потім ця) жінка умре (буквально: піде до своєї долі), — її батько не може позива­тися за її посаг — він належить (тільки) її дітям.

(§ 163) Якщо чоловік візьме дружину, ця жінка не дасть йому дітей і помре, то коли його тесть поверне йому викупну плату, принесену цим чо­ловіком в дім свого тестя, — її чоловік не може позиватися за посаг цієї жін­ки — її посаг належить тільки домові її батька.

(§ 164) Якщо тесть не поверне йому викупної плати, — він повинен, від­рахувавши з її посагу всю викупну плату, повернути її посаг в дім її батька.

(§ 165) Якщо чоловік подарує своєму синові, приємному в його очах, поле, сад або дім і видасть йому документ з печаткою, а потім батько умре, — коли брати почнуть ділитися, він [улюблений син] повинен взяти подару­нок, даний йому батьком, і, крім того, вони повинні поділити між собою майно в домі їх батька нарівно.

(§ 166) Якщо чоловік візьме жінок для синів, яких він має, [а] для сво­го молодшого сина жінки не візьме, а потім батько умре, — коли брати поч­нуть ділитися, з майна дому їх батька вони повинні встановити молодшому братові, який не взяв жінки, крім його частини, срібло на викупну плату і да­ти йому взяти жінку.

(§ 167) Якщо чоловік візьме дружину і вона родить йому дітей, [а потім] Ця жінка умре, після [смерті] її він візьме собі іншу жінку і вона теж родить дітей, а потім батько умре, — діти не повинні ділитися по матерях, вони по­винні взяти посаг своїх матерів і поділити майно в домі їх батька нарівно.

21

(§ 168) Якщо чоловік вирішить вигнати свого сина [і] скаже суддям: «Я вижену мого сина», судді повинні розслідувати його справу; якщо син не вчинив тяжкого гріха, [достатнього] для того, щоб відринути його від спад­щини, — батько не може позбавити свого сина спадщини.

(§ 169) Якщо він вчинив проти батька тяжкий гріх, [достатній] для то­го, щоб відринути його від спадщини, вони повинні на перший раз простити його; а якщо він учинив тяжкий гріх вдруге, — батько може позбавити свого

сина спадщини.

(§ 170) Якщо чоловікові його дружина родить дітей і його рабиня (теж) родить дітей, [і] батько за життя скаже дітям, народженим йому раби­нею: «Мої діти», прирівняє їх до дітей дружини, а потім батько умре, — діти дружини і діти рабині повинні ділити між собою майно в домі їх батька на­рівно; син дружини, під час поділу повинен вибрати і взяти [свою частину

першим].

(§ 171) А якщо батько за життя не скаже дітям, народженим йому ра­бинею: «Мої діти», а потім батько умре, — діти рабині не можуть ділити з дітьми дружини майно в домі їх батька. Рабиню та її дітей слід відпустити на волю, діти дружини не можуть вчиняти позов на дітей рабині про те, щоб [повернути їх в] рабство. Дружина повинна одержати свій посаг і подарунок [вдовину частину], який їй дав і відписав по документу її чоловік, жити в до­мі свого чоловіка і користуватися [всім цим], поки жива; вона не може від­давати [це] за срібло; що лишиться після неї, належить тільки її дітям.

(§ 172) Якщо її чоловік не дав їй подарунка [вдовиної частини], то тре­ба повернути їй весь її посаг, і вона повинна одержати з майна дому свого чоловіка частину, що дорівнює частині одного спадкоємця. Якщо її діти поч­нуть утискувати її, щоб вигнати її з дому її чоловіка, то судді повинні роз­слідувати її справу і покарати дітей, [а] ця жінка не повинна покидати дім свого чоловіка. Якщо ця жінка вирішить покинути його, то вона повинна за­лишити своїм дітям подарунок [вдовину частину], даний їй її чоловіком, [а собі] взяти посаг свого батьківського дому, і її може взяти любимий нею

чоловік.

(§ 173) Якщо [там], куди ця жінка вийде заміж, вона родить дітей своєму другому чоловікові, а потім ця жінка умре, то її посаг діти від першо­го і другого чоловіка повинні поділити між собою.

(§ 174) Якщо вона не родить дітей своєму другому чоловікові, то її по­саг повинні одержати тільки діти її [першого] чоловіка.

(§§ 175—176) Якщо раб палацу або раб мушкенума візьме заміж доч­ку чоловіка [і] вона родить дітей, [то] хазяїн раба не може вчиняти позов на дітей дочки чоловіка про те, щоб [повернути] їх в рабство. І якщо раб палацу або раб мушкенума візьме заміж дочку чоловіка і вона, коли він брав її за­між, увійшла в дім раба палацу або раба мушкенума з посагом з дому свого

22

батька, [і] після того як вони оселились разом, вони створили дім і придбали майно, а потім раб палацу або раб мушкенума умре, (то) дочка чоловіка по­винна одержати свій посаг, а все, що чоловік її і вона сама придбали відтоді, як оселились разом, слід поділити на дві частини: половину повинен взяти хазяїн раба, другу — дочка чоловіка для своїх дітей. Якщо у дочки чоловіка не було посагу, — все, що її чоловік і вона сама придбали відтоді, як осели­лись разом, слід поділити на дві частини: половину одержує хазяїн раба, другу — дочка чоловіка для своїх дітей.

(§ 177) Якщо вдова, яка має малолітніх дітей, вирішить увійти в дім ін­шого, вона не може ввійти без [дозволу] суддів. Коли вона входить в дім ін­шого, судді повинні розслідувати справи дому її першого чоловіка, переда­ти дім її першого чоловіка в завідування її другому чоловікові і цій жінці і взяти з них документ. Вони повинні берегти дім, виховувати малолітніх дітей, не можуть віддавати речей з дому за срібло. Покупець, який купив ре­чі дітей вдови, втрачає своє срібло; майно слід повернути його хазяям.

(§ 178) Якщо божій сестрі, божій жоні або блудниці⁶⁹, якій батько дав посаг (і) написав документ, він не напише в написаному ним документі, що вона може віддати свою спадщину, куди захоче, не надасть їй права вільно розпоряджатися, а потім батько її умре, — її брати дістають її поле і сад і по­винні давати їй відповідно до розміру її частини хліб, олію і вовну і (цим) за­безпечувати її. Якщо її брати не даватимуть їй відповідно до розміру її час­тини хліб, олію і вовну і [цим] забезпечувати її, — вона може передати своє поле і сад підходящому для неї землеробові, і її землероб повинен утримува­ти її. Вона може користуватися полем, садом і всім, даним їй її батьком, поки жива, [але] не може ні віддавати за срібло, ні оплачувати борги іншому; її спад­щина належить тільки її братам.

(§ 179) Якщо божій сестрі, божій жоні або блудниці, якій її батько дав посаг і написав документ з печаткою, він напише в написаному ним доку­менті, що вона може віддати свою спадщину(?), куди захоче, надасть їй пра­во вільно розпоряджатися, а потім батько її умре, — вона може віддати свою спадщину, куди захоче; її брати не можуть [нічого] вимагати від неї.

(§ 180) Якщо батько не дав своїй дочці, божій жоні, яка живе в обителі, або блудниці посагу, а потім батько її умре, — вона дістає з майна в домі її батька частину, яка дорівнює частині одного спадкоємця, і користується нею, поки жива. її спадщина (?) належить тільки її братам.

(§ 181) Якщо батько присвятить [дочку] богові як божу жону, храмову блудницю або храмову діву і не дасть їй посагу, а потім батько її умре, — вона повинна відділити з майна в домі батька 1/3 своєї спадкової частини і користується нею, поки жива; її спадщина належить тільки її братам.

(§ 182) Якщо батько не дасть посагу своїй дочці — божій жоні Марду-ка Вавілонського, не напише їй документа з печаткою, а потім батько її

23

умре, — вона повинна відділити у своїх братів і одержати з майна в домі ба­тька 1/3 своєї спадкової частини; повинності їй не треба нести; свою спад­щину божа жона Мардука може віддати, куди захоче.

(§ 183) Якщо батько дасть своїй дочці від наложниці посаг, віддасть її заміж і напише їй документ з печаткою, а потім її батько умре, — вона не має своєї частини в майні в домі її батька.

(§ 184) Якщо батько не дасть своїй дочці від наложниці посагу і не від­дасть її заміж, а потім батько її умре, — її брати повинні дати їй посаг, від­повідно до можливостей батьківського дому, і віддати її заміж.

(§ 185) Якщо чоловік усиновить малолітнього на своє ім'я і виростить його, — цього приймака не можна вимагати назад.

(§ 186) Якщо чоловік усиновить малолітнього і коли його приймуть, він образить (?) свого [названого] батька або матір [або: він знайде свого ба­тька або матір], — цього приймака треба повернути в дім його батька.

(§ 187) Приймака євнуха (?), що служить в палаці, і сина блудниці не можна вимагати назад.

(§ 188) Якщо ремісник візьме малолітнього (?) приймака і навчить йо­го свого ремесла, — його не можна вимагати назад.

(§ 189) Якщо він не навчить його свого ремесла, — цей приймак може повернутися в дім свого (рідного) батька.

(§ 190) Якщо чоловік усиновить малолітнього, виростить його, але не залічить його до своїх дітей, — цей приймак може повернутися в дім свого рідного батька.

(§ 191) Якщо чоловік виростить усиновленого ним малолітнього, [але] створить свій дім і потім матиме дітей і вирішить вигнати приймака, — цей син не повинен піти з порожніми руками; названий батько повинен видати йому з свого рухомого майна 1/3 його спадкової частини, (і лише тоді) він піде; з поля, саду і дому він може не давати йому нічого.

(§ 192) Якщо син євнуха (?) або блудниці скаже своєму названому ба­тькові або названій матері: «Ти не батько мені» [або] «Ти не мати мені», — йому слід відрізати язик.

(§ 193) Якщо син євнуха (?) або син блудниці дізнається про дім свого [рідного] батька і зненавидить свого названого батька або названу матір і піде в дім свого батька, — йому слід вирвати око.

(§ 194) Якщо чоловік віддасть свою дитину до мамки і ця дитина умре в руках мамки, [а] мамка без відома її батька та її матері підмінить її іншою дитиною, — її слід викрити, і за те, що вона без відома її батька та її матері підмінила її іншою дитиною, слід відрізати їй груді.

(§ 195) Якщо син ударить свого батька, — йому слід відрізати пальці.

(§ 196) Якщо чоловік ушкодить око сина чоловіка, — слід ушкодити його око.

(§ 197) Якщо він зламає кістку [сина?] чоловіка, — слід зламати його кістку.

(§ 198) Якщо він ушкодить око мушкенума або зламає кістку мушкену-ма, — він повинен відважити 1 міну срібла.

(§ 199) Якщо він ушкодить око раба чоловіка або зламає кістку раба чоловіка, — він повинен заплатити половину його купівельної ціни.

(§ 200) Якщо чоловік виб'є зуб рівного собі, — слід вибити його зуб.

(§ 201) Якщо він виб'є зуб у мушкенума, — він повинен відважити 1/3 міни срібла.

(§ 202) Якщо чоловік ударить по щоці вищого [за становищем], ніж він сам, — слід на зборах (публічно)⁷⁰ ударити його 60 раз батогом з волової шкури.

(§ 203) Якщо син чоловіка ударить по щоці рівного собі сина чоловіка, — він повинен відважити 1 міну срібла.

(§ 204) Якщо мушкенум ударить по щоці мушкенума, — він повинен відважити 10 сиклів срібла.

(§ 205) Якщо раб чоловіка ударить по щоці сина чоловіка, — слід від­різати йому вухо.

(§ 206) Якщо чоловік ударить чоловіка в бійці, заподіє йому ушкоджен­ня, — цей чоловік повинен поклястися: «Я ударив його ненавмисно», і опла­тити лікаря.

(§ 207) Якщо потерпілий умре від побоїв, то він повинен поклястися, і якщо [потерпілий] — син чоловіка, він повинен відважити 1/2 міни срібла.

(§ 208) Якщо [потерпілий] — син мушкенума, — він повинен відважи­ти 1/3 міни срібла.

(§ 209) Якщо чоловік ударить дочку чоловіка і вона від того викине плід, — він повинен заплатити за її плід 10 сиклів срібла.

(§210) Якщо ця жінка умре, — слід убити його дочку.

(§ 211) Якщо він ударить дочку мушкенума і вона від того викине плід, — він повинен відважити 5 сиклів срібла.

(§212) Якщо ця жінка умре, — він повинен відважити 1/3 міни срібла.

(§213) Якщо він ударить рабиню чоловіка і вона від того викине плід, — він повинен відважити 2 сиклі срібла.

(§214) Якщо ця рабиня умре, — він повинен відважити 1/3 міни срібла.

(§ 215) Якщо лікар зробить чоловікові тяжкий надріз бронзовим но­жем і вилікує [цього] чоловіка або зніме більмо (?) у чоловіка бронзовим но­жем і вилікує око чоловіка, — він повинен одержати 10 сиклів срібла.

(§216) Якщо [хворий] — мушкенум, — він повинен одержати 5 сиклів срібла.

(§217) Якщо [хворий] — раб чоловіка, — хазяїн раба повинен віддати лікареві 2 сиклі срібла.

 

24

25

(§ 218) Якщо лікар зробить чоловікові тяжкий надріз бронзовим но­жем, заподіє смерть [цьому] чоловікові або зніме більмо (?) у чоловіка брон­зовим ножем і ушкодить око чоловіка, — йому слід відрізати пальці.

(§219) Якщо лікар зробить тяжкий надріз бронзовим ножем рабу муш-кенума, заподіє йому смерть, — він повинен віддати раба за раба '.

(§ 220) Якщо він зніме бронзовим ножем більмо (?) і ушкодить його око, — він повинен відважити сріблом половину його купівельної ціни.

(§ 221) Якщо лікар виправить чоловікові зламану кістку або вилікує болючий опух (?), — [хворий] повинен відважити лікареві 5 сиклів срібла.

(§ 222) Якщо [хворий] — син мушкенума, то слід відважити 3 сиклі срібла.

(§ 223) Якщо [хворий] — раб чоловіка, — хазяїн раба повинен відва­жити лікареві 2 сиклі срібла.

(§ 224) Якщо лікар волів або овець зробить тяжкий надріз волу чи вів­ці, вилікує [тварину], — хазяїн вола або вівці повинен дати як його плату 1/6 сикля срібла.

(§ 225) Якщо він зробить тяжкий надріз волу чи вівці, заподіє смерть [тварині], — він повинен віддати хазяїнові вола або вівці 1/4 [або: 1/5] ку­півельної ціни.

(§ 226) Якщо цирульник без [дозволу] хазяїна раба збриє (?) [або: на­кладе] знак непродажного (?) раба, — цьому цирульникові слід відрізати па­льці.

(§ 227) Якщо чоловік одурить цирульника [і] він збриє (?) [або: накладе] знак непродажного раба, — цього чоловіка слід убити і закопати під його воротами; цирульник повинен поклястися: «Я збрив [або: наклав] знак ненавмисно», і бути вільним [від відповідальності].

(§ 228) Якщо будівник збудує чоловікові дім і завершить його, — він (домохазяїн) повинен дати йому подарунок — 2 сиклі срібла за кожний cap [площі] дому.

(§ 229) Якщо будівник збудує чоловікові дім і зробить свою роботу неміцно, так що збудований ним дім завалиться і заподіє смерть домохазя­їну, — цього будівника слід убити.

(§ 230) Якщо він заподіє смерть синові домохазяїна, — слід убити си­на будівника.

(§ 231) Якщо він заподіє смерть рабу домохазяїна, — він повинен від­дати домохазяїну раба за раба.

(§ 232) Якщо він погубить майно, — він повинен повернути все погуб­лене ним; а за те, що збудував дім неміцно, так що він завалився, повинен відбудувати цей дім своїм коштом.

(§ 233) Якщо будівник, будуючи чоловікові дім, не укріпить свою ро­боту, так що стіна завалиться, — він повинен укріпити стіну за своє срібло.

(§ 234) Якщо корабельник збудує чоловікові судно [місткістю] в 60 кур-ру, — він [хазяїн судна] повинен дати йому подарунок — 2 сиклі срібла.

(§ 235) Якщо корабел