Сима Цянь про утворення

єдиної Китайської держави

(Ш ст. до н. є.)

(Витяги)

На п'ятдесят дев'ятому році правління Нань-вана Цінь¹ захопило фу-шу поблизу Янчена², яке належало Хань³. Правитель Західного Чжоу⁴ злякав­ся, відвернувся від Цінь і уклав з чжухоу спілку... Ставши на чолі добір­них військ Піднебесної⁶ [правитель Чжоу]... напав на Цінь, щоб перервати зв'язки Цінь з військами в Янчені. Ціньський Чжао-ван розгнівався і послав воєначальника Цзю, щоб напав на Західне Чжоу.

¹ Цінь — царство на південному заході Китаю. На території сучасної провінції Хенапь.

Хань — назва царської династії (202 р. до н. є. — 220 р. н. є.), яка прийшла на зміну династії

Цінь.

Чжоу — старокитайське царство XI—III ст. до н. є. ³ Чжухоу (всі хоу) — назва групи вельмож. В історичній літературі перекладається по-різному,

а саме: «можновладні князі», «місцеві правителі», «воєначальники» тощо.

Тобто Китайської імперії.

Крижанівський О. П. та ін. Хрестоматія з ;
історії стародавнього світу. — К, 1974. —
С 48.                                                                           _н

Із книги законів Пану (між II ст. до н. є. — П ст. н. є.)

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБІРНИКА ЗАКОНІВ

І, 102 — 3 метою визначення в належному порядку обов'язків його (брахмана) і [членів] інших [каст], мудрий Ману, що походить від Самосу-щого, склав цей збірник [священних законів].

І, 107 — В цьому [збірнику] повністю викладено священний закон, до­брочесність і зло [різних] діянь [людей], а також одвічні правила життя чо­тирьох каст.

І, 108 — Правило життя — вищий закон, викладений у священному одкровенні і записаний у священних законах, через те двічі народжений, хто бажає собі блага, нехай завжди додержує його.

РАБСТВО

X, VIII, 415 — Захоплений під прапором, даса¹ за утримання, наро­джений в домі, куплений, подарований, одержаний в спадщину і даса в силу покарання — такі є сім розрядів даса.

VIII, 416 — Жінка, син і даса — троє не можуть мати власності; чиї во­ни, того і майно, яке вони придбають.

VIII, 417 — Брахман хай упевнено користується речами, [одержани­ми] від шудри (даси); оскільки у даси немає ніякої власності, то його хазяїн може взяти його майно.

VIII, 177 — Нехай боржник заплатить борг навіть роботою, якщо він
рівної або нижчої касти, але якщо вищої, нехай віддає поволі.

IX, 179 — Якщо у якого-небудь шудри є син від даси чи від дасі², яка
належить дасі, хай він одержить дозволену [батьком] частину спадщини;
так постановив закон.

IX, 229 — Але той, хто має касту кшатрія, вайш'ї і шудри, коли він не може заплатити штраф, нехай платить, що належить, роботою; брахман хай платить потроху.

КАСТИ

1,31 — А для процвітання світів він (Брахма) створив із своїх уст, рук, стеген і ступней брахмана, кшатрія, вайш'ю і шудру [відповідно].

І, 87 — А для збереження всього цього всесвіту він, найясніший для створених з його уст, рук, стеген і ступней, встановив особливі [обов'язки і] заняття.

І, 88 — Так, навчання Вед і вивчення їх, принесення жертв за себе і за інших, а також дачу і одержання [милостині] він встановив для брахманів.

І, 89 — Охорону підданих, а також дачу милостині, жертвоприношен­ня, вивчення Вед і помірність у втіхах він вказав для кшатріїв.

 

44

45

I, 90 — Пасіння худоби, а також дачу милостині, жертвоприношення, вивчення Вед, торгівлю і лихварство — для вайш'ї.

1,91 — Але тільки одно заняття Владика вказав для шудри — обслуго­вування цих каст з покорою.

1,93 — Внаслідок походження з найблагороднішої частини тіла (Брах-ми), внаслідок первородства і знання (Веди) брахман по праву володар всьо­го всесвіту.

І, 96 — 3 усіх істот найкращими вважаються одушевлені, з одушевле-них — розумні, з розумних — люди, з людей — брахмани.

VIII, 279 — Якою частиною тіла чоловік нижчої касти заподіє ушко­дження [чоловікові] вищої касти, саме вона у нього повинна бути відрізана; таке веління Ману.

VIII, 413 — Але шудру купленого чи некупленого (найнятого) нехай брахман-хазяїн примусить виконувати [навіть] принизливі послуги, бо він був створений Самосущим для слугування брахманові.

VIII, 414 — Шудра (даса), навіть відпущений своїм хазяїном, не звіль­няється від обов'язків слугування, бо воно природжене для нього, хто може звільнити його від цього?

VIII, 418 — Нехай [цар] старанно примушує виконувати свої роботи
вайш'ю і шудру, бо вони, нехтуючи своїми обов'язками, потрясають цей
світ.

IX, 322 — Кшатрії не благоденствують без брахманів, брахмани не
благоденствують без кшатріїв; брахмани і кшатрії, будучи міцно з'єднани­
ми, благоденствують і в цьому [світі] і в майбутньому.

X, 96 — Хто через пожадливість живе заняттями вищих, того цар, по­
збавивши майна, хай негайно вижене.

X, 97 — Свій обов'язок, погано виконаний, краще, ніж добре викона­ний чужий, бо той, хто живе [з виконання] чужого обов'язку, одразу ж випа­дає з [своєї] касти.

X, 99 — Шудра, коли він не може обслуговувати двічі народжених і йому загрожує загибель синів і жінки, нехай живе з ремісничих занять.

X, 121 — Але шудра, [який не може утримувати себе, обслуговуючи брахмана], який старається заробити на прожиток, нехай обслуговує кшат-рія, або нехай шудра живе, обслуговуючи багатого вайш'ю.

X, 122 — Але брахмана нехай він обслуговує і заради неба і заради обох [і того і цього світів], бо для нього, завжди відданого брахману, всі цілі досяжні.

X, 123 — Обслуговування брахмана вважається найкращим заняттям для шудри; що б він не робив інше, воно для нього марне.

X, 129 — Шудра не повинен нагромаджувати багатства, навіть маючи можливість [зробити це], бо шудра, набуваючи багатство, утискує брахманів.

46

X, 64 — Якщо дочка брахмана від шудрянки народжує в шлюбі з брах­маном [дочку, яка одружується також з брахманом і так далі], нижчий дося­гає вищої касти в сьомому коліні.

X, 65 — [Так] шудра іде до ступеня брахмана і брахман до ступеня шуд­
ри, але хай буде відомо, [що це стосується] і до потомства кшатрія, а також
вайш'ї.

XI, 127 — Одна чверть (єпітимії) за убивство брахмана вимагається
[як очищення] за убивство кшатрія, одна восьма — за убивство вайш'ї; хай
буде відомо, що одна шістнадцята за убивство доброчесного шудри.

ЦАР

VII, 2 — Кшатрій, що дістав, як годиться, посвячення, призначене Ве-дою, повинен здійснювати охорону всього цього [світу] згідно з законом.

VII, 3 — Коли люди, які не мали царя, розсіялися в усіх напрямах з страху, Владика створив царя для охорони всього цього [світу].

VII, 4 — Змішавши вічні частинки Індри, Вітру, Ями³, Сонця, Вогню, Варуни, а також Місяця і Володаря Багатств (Кувери).

VII, 5 — Тому що цар створений з частинок цих головних богів, то він блиском перевершує всі живі істоти.

VII, 6 — І він, подібно до сонця, пече очі і серце, і ніхто на землі не мо­же навіть дивитися на нього.

VII, 7 — Своєю могутністю він Агні, Вайю, Сонце, Сома, Цар Право­судця (Яма), Кувера, Варуна і Великий Індра.

VII, 8 — Царя, навіть [коли він ще] дитина, не слід зневажати, [думаю­чи, що він тільки] смертний, бо могутністю він божество з виглядом людини.

VII, 20 — Якби цар не карав безустанно тих, кого слід покарати, силь­ніші зажарили б слабих, як рибу на вертелі.

VII, 21 — Ворона почала б клювати жертовний пиріг, а собака лизати жертовну їжу, і не стало б ні в кого власності, і нижчі зайняли б місце вищих.

VII, 24 — Всі касти були б зруйновані, всі закони були б порушені і було б всенародне повстання через помилкове застосування кари.

VII, 25 — Де діє чорне, червонооке покарання, що знищує злочинців, там піддані не повстають, якщо вождь добре наглядає.

VII, 218 — Нехай [цар] кладе в усі свої речі протиотруту й ліки і нехай завжди носить [при собі] дорогоцінне каміння, що є протиотрутою.

ПОДАТКИ

VII, 127 — Взявши до уваги [ціни при] купівлі і продажі, відстань, [ви­трати] на харчі й приправу і охорону товарів [державою], хай примусить куп­ців платити мито.

VII, 128 — Розміркувавши, нехай цар завжди встановлює в країні по­датки такі, щоб наслідками праці користувались і цар, і виробник.

47

VII, 129 — Як п'явка, теля і бджола їдять свою їжу помалу, так помалу повинен брати цар щорічний податок.

VII, 130 — Царю треба давати п'ятдесяту частину худоби і золота, во­сьму, шосту чи дванадцяту частину зерна.

VII, 131 — Нехай він одержує ще шосту частину дерева, м'яса, меду і олії, пахощів, лікарських трав, соків, квітів, коріння і плодів.

VII, 132 — Листя, овочів, трав, шкур і виробів з очерету й глини, посу­ду і всяких [виробів] з каменю.

VII, 138 — Ремісників усіх спеціальностей і шудр, що живуть з своєї праці, він може примусити працювати (на себе) один (день) у місяць.

VII, 139 — Нехай не підрізує коріння ні в себе [не збираючи податків], ні в інших [збираючи податки] з надмірною пожадливістю; підрізуючи ко­ріння у себе, він шкодить і собі, і іншим.

X, 119 — Його (царя) істинний обов'язок — перемога; хай він не тікає під час небезпеки; захищаючи зброєю вайш'їв, хай примушує вносити за­конний податок.

X, 120 — 3 вайш'їв [хай бере] одну восьму частину зерна, одну двад­цяту [інших прибутків], принаймні в одну каршапану⁴ з шудри, а також ре­місники всіх спеціальностей [хай платять податок] виконанням робіт для царя.

ВІЙНА

VII, 87 — Цар, який охороняє свій народ і пам'ятає обов'язок кшатрія, викликаний [ворогом], рівним силою, сильнішим і слабішим, хай не ухиля­ється від битви.

VII, 89 — Царі, що в битвах хочуть убити один одного, б'ються з пов­ним напруженням сил і не кидаються тікати, ідуть на небо.

VII, 90 — Коли б'ється з ворогами, хай не убиває ворога ні підступною зброєю, ні зубчатими стрілами, ні отруйними, ні стрілами з наконечниками, розпеченими на вогні.

VII, 91 — Хай не убиває ні того, хто зійшов на землю, [коли він сам за­лишається на колісниці], ні того, хто склав руки [благаючи пощади], ні того, у кого розпущене волосся, ні того, хто сидить, ні того, хто говорить «я твій». VII, 92 — Ні того, хто спить, ні того, в кого немає кольчуги, ні голого, ні беззбройного, ні того, хто не б'ється, а [тільки] дивиться, ні того, хто

б'ється з іншим.

VII, 93 — Ні того, в кого зламана зброя, ні хворого, ні тяжко поранено­го, ні зляканого, ні того, хто кинувся тікати; [в усіх цих випадках] хай пам'я­тає обов'язок справжніх [воїнів].

VII, 96 — Колісницю і коня, слона, зонтик, гроші, зерно, скот, жінок (рабинь), всі речі і недорогоцінні метали [нехай бере той], хто перемагає [в поєдинку].

VII, 97 — А для царя повинна бути дана (вошами) найкраща частина [здобичі], так вимагають ведичні тексти; завойоване спільно повинно бути роздане царем усім воїнам.

VII, 102 — Нехай він завжди буде готовий вжити силу, завжди виявляє хоробрість, завжди береже секрети і завжди вивчає слабі сторони ворога.

VII, 103 — Завжди готового вжити силу боїться весь світ, отже, хай підкоряє собі все живе саме силою.

VII, 106 -— Нехай обдумує заходи, подібно до чаплі, а подібно до зай­ця тікає [в безпечне місце]; нехай вириває [здобич], подібно до вовка, і вияв­ляє хоробрість, як лев.

VII, 198 — Нехай старається перемогти ворогів примиренням, дарами, сіянням розбрату [серед них], всіма [цими засобами] разом чи по одному, ніколи битвою [якщо можна її уникнути].

VII, 199 — Через те що для обох воюючих [сторін] перемога або по­разка в битві [наперед] не відома, то нехай [цар] уникає битви⁵.

VII, 201 — Перемігши, нехай віддасть шану богам [завойованої краї­ни] і доброчесним брахманам; нехай дарує полегшення податків і хай оголо­сить про відсутність небезпеки.

VII, 202 — А взнавши повністю бажання їх усіх (жителів завойованої країни), хай поставить там його (переможеного царя) родича і хай укладе угоду.

СІМ'Я І ШЛЮБ

III, 13 — Для шудри призначена дружина тільки касти шудр; для вай-ш'ї — тієї і своєї касти; для кшатрія — тих обох, а також своєї; для брахма­на — тих [трьох], а також своєї.

III, 51 — Хай батько, що знає [закон], не бере за дівчину навіть наймен­шої винагороди, бо той, — хто бере [її] з пожадливості, є людина, що продає своїх дітей.

III, 56 — Де жінок шанують, там боги бувають задоволені; але де їх не шанують, все почитания богів марне.

V, 154 — Чоловіка, [навіть] недоброчесного, який зраджує [дружину] або позбавлений хороших рис, вірна дружина повинна завжди почитати, як бога.

IX, 3 — Батько оберігає [жінку] в дитинстві, чоловік оберігає в моло­дості, сини оберігають в старості, жінка ніколи не здатна до самостійності.

IX, 46 — Ні продажем, ні розлукою дружина не звільняється від свого чоловіка...

 

4 2-51

49

IX, 81 — Дружину, яка не родить дітей, можна перемінити на вось­мому році, яка родить дітей мертвими — на десятому, яка родить тільки дів­чат — на одинадцятому, але сварливу — негайно.

IX, 85 — Якщо двічі народжені беруть дружин із своєї і інших [нижчих каст], то старшинство, шана і приміщення їх повинно бути за порядком каст.

IX, 91 — Якщо [дівчина], не віддана заміж, сама знайде чоловіка, ні вона не робить ніякого гріха, ні той, за кого вона виходить.

IX, 153 — Із спадщини [брахмана] брахман [син дружини брахманки] хай візьме чотири частини, син дружини касти кшатріїв — три, син дру­жини касти вайш'їв — дві, син дружини касти шудр — хай візьме одну

частину.

IX, 185 — Не брати, не родителі, (а) сини дістають спадщину батька...

IX, 194 — Дана до [шлюбного] вогню, дана при весільному поході, да­на на знак любові і одержана від брата, матері і батька — таких налічується шість видів власності жінки.

IX, 208 — Що який-небудь [з братів] придбав своєю працею, не вико­ристовуючи батьківського майна, цього придбання [зробленого тільки] його старанням, він не повинен ділити проти свого власного бажання.

¹ Даса — раб.

² Дасі — жін. рід від даса — рабиня.

Міфічний Яма і його брат-близнюк Ямі відповідні старогрецьким Діоскурам — братам Кастору і Полідевку — божествам світла.

⁴ Пана — одиниця ваги в 9,76 грама і монета цієї ваги, яка складається з 11/16 срібла і 4/16 міді
і 1/16 заліза або свинцю.

⁵ Легко виявляється невідповідність стихів VII, 198 і 199 з вміщеними вище стихами VII, 87 і 89.

Хрестоматія з історії стародавнього світу / За ред. академіка В. В. Струве. — Том І. — К, 1953. — С 266—271.

Артхашастра

(на межі І тисячоліття до н. є. — І тисячоліття н. є.)

(Витяги)

ОСВОЄННЯ НОВИХ ЗЕМЕЛЬ

(Із II, 1)

Нехай [цар] заселяє раніше існуючий або раніше неіснуючий населвг
ний пункт, виводячи [населення] з чужої країни або вилучаючи зайве своєї
країни.                                                                                                                                 т

50

Нехай утворює села, які складалися б не менше ніж з ста, і не більше ніж з п'ятисот сімей, переважно землеробів касти шудр, які мали б границі в крошу¹ чи дві і були б здатні захищати одно одне. Нехай вкаже на околицях річку, гору, ліс, рослину грішті, печеру, штучну споруду [і дерева] шальма-лі, шамі і кшіраврікша як позначення границь.

Нехай збудує на вісімсот сіл [укріплення] під назвою стханійя, на чо­тириста сіл — дронамукха, на двісті — кхарватіка і для групи в десять сіл — санграха.

На окраїнах нехай встановить укріплені пункти з прикордонною вар­тою, призначеною для охорони входу в країну, їх внутрішні області хай охо­роняють звіролови, стрільці, мисливці, чандали і лісові племена.

Служителям при жертвоприношеннях, духовним наставникам і вче­ним у Ведах [цар] нехай дає (землі, що називаються) Брахмадейя, звільнені від штрафів і податків, що дають [продукцію] відповідно до [становища влас­ника]. Доглядачам, рахівникам і т. д., а також управителям сіл, управителям районів, тим, хто навчає слонів, лікарям, об'їждчикам коней і посильним — без права продажу і зіставлення.

Нехай дає підготовлені до обробітку поля платникам податків довіч­но. Нехай не забирає непідготовлені ділянки землі від тих, хто обробляє [їх за своєю ініціативою]. Нехай, віднімаючи [землю, підготовлену до обробіт­ку] у тих, хто не обробляє, дає іншим, або нехай обробляють управителі сіл і торговці; [а] ті, хто не обробляє, нехай відшкодують збиток [для царської скарбниці]. Тих же, [хто обробляє], нехай підтримує зерном, худобою і грішми; а вони хай віддадуть без втрати для царя.

Нехай дарує їм благодіяння і прощення податків, [тільки] ті, що сприя­ють збільшенню скарбниці, і нехай уникає тих, що спустошують скарбни­цю, бо цар, у якого мала скарбниця, виснажує (буквально: пожирає) городян і селян. При створенні нових поселень або при надзвичайних подіях нехай дарує прощення податків; нехай, як батько, підтримує тих, для кого строк прощення податків скінчився.

Нехай насаджує виробництво в рудниках, полях, лісах, розплідниках слонів, [а також] скотарство, торгівлю, [нехай прокладає] шляхи по воді і по суші, [а також будує] міста для торгівлі.

Нехай споруджує резервуари з [дощовою] водою і проточною водою. Інших же, хто споруджує [резервуари своїм коштом] нехай забезпечує ділян­ками, шляхами, деревом і допомогою; це саме стосується і до місць палом­ництва, і до садів.

Нехай роботу [того, хто уникає загальних робіт] виконають [його] ро­бітники і бики, і нехай він матиме пайку у втратному ділі і не матиме пайки [в прибутковому].

Нехай цар використає право власності щодо рибальства, переправ і торгівлі зеленню, [що росте] в штучних водних басейнах.

51

4-2-51

Того, хто нехтує [потреби] рабів, найманих робітників і родичів, нехай цар примусить поводитися доброчесно...

ДОХОДИ І ВИДАТКИ

ЦАРСЬКОЇ СКАРБНИЦІ

(Із II, 6)

Нехай головний збирач податків наглядає [за збиранням податків з] міст («дурга»), сільських місцевостей («раштра»), рудників («кхані»), штуч­них насаджень («сету»), лісів («вана»), стад скота («враджа») і торгових шляхів («ванікпатха»).

Мита, штрафи, міри і вага, міські службовці, наглядач над карбуван­ням монет, доглядач печаток і паспортів, хмільні напої, забій тварин, пряжа, олія, масло, цукор², державний золотого діла майстер, склад товарів, повії, гра в кості, будівельні ділянки, корпорації ремісників усіх спеціальностей, наглядач над [усім, що відноситься до] богів, в'їзні мита і податок з бахіри-ків³ [є джерелами і статтями доходу, одержуваного з міст, і називаються] «дурга».

Продукція царського господарства, поземельний податок у вигляді частини врожаю, релігійні податки, податок «кара»⁴, купці, охоронець рік, перевози, судна, малі міста, пасовища, дорожні застави, вірьовка для вимі­рювання земельних ділянок і вірьовка для в'язання злодіїв [є джерелами і статтями доходу, одержуваного з сільської місцевості, і називаються] «раштра».

Золото, срібло, алмази, дорогоцінне каміння, перли, корали, черепаш­ки, метали, сіль, [що добуваються з] рівнин і гірських розсипів, [є джерела­ми і статтями доходів, одержуваних з рудників, і називаються] «кхані».

Квіткові і фруктові сади, городи, зрошувані поля і поля, які засаджу­ються розсадою, [є джерелами і статтями доходу, одержуваного з штучних насаджень, і називаються] «сету».

Ліси-пасовища, мисливські парки, ліси і розплідники слонів [є джере­лами і статтями доходу, одержуваного з лісів, і називаються] «вана».

Корови, буйволи, кози, вівці, осли, верблюди, коні і мули [є джерела­ми доходів, одержуваних зі стад, і називаються] «враджа».

Шляхи на суші і на воді [є джерелами доходів, одержуваних з торго­вих шляхів, і називаються] «ванікпатха».

Така основна маса доходів.

Капітал, пай [в чужому ділі], доход від видачі ліцензій, парігха (?), встановлені податки, обмінний процент, встановлені штрафи є видами дже­рел доходу.

Співання сприятливих гімнів під час відправи на честь богів і предків І з нагоди дачі дарів, гарем, кухня, виряджання послів, комора, арсенал, скла-

52

ди товарів і металів, майстерні, наймані робітники, утримання піхоти, кава­лерії і слонів, стада корів, звіринець з тваринами, оленями, птахами і зміями, склади палива і фуражу — основна маса видатків...

ЦАР І ТОРГІВЛЯ (Із II, 16)

Наглядач над торгівлею нехай розвідає межу високих або низьких цін на різні види товарів, що створені сушею і водою, що доставляються сухо­путним або водним шляхом, а також попит і відсутність попиту. Крім того, строки, [сприятливі] для [їх] збуту, зосередження, купівлі і продажу.

Ціну товару, якого є багато, він нехай змусить піднятися, зосередивши його [в своїх руках]. А коли ціна встановилась, хай визначить межу ціни.

Нехай для товарів місцевого виробництва і товарів царя встановлює обмін [тільки] в одному місці; для [товарів], вироблених в чужих землях, — в різних місцях; і ті і другі нехай примушує продавати для підданих милос­тиво. Нехай уникає надто великого прибутку, шкідливого для підданих; не­хай не робить обмежень (торгівлі) в часі для товарів постійного попиту або зла зосередження (їх в своїх руках).

Або нехай торговці продають товари царя в різних місцях по встанов­леній ціні і нехай сплачують компенсацію, відповідну до втрати⁵.

Відрахування на користь скарбниці при продажу товарів царя об'єм­ними і лінійними мірами — одна шістнадцята, мірами ваги — одна двадця­та, за рахунком — одна одинадцята.

Нехай [наглядач над торгівлею] добрим ставленням спонукує [торгов­ців] ввозити чужоземні товари. Морякам, караванним торговцям нехай да­рує звільнення від мит, сумісне з інтересами [царя], і непритягнення до від­повідальності за борги [купців], що приходять [з інших країн)], якщо вони не зв'язані з торговими компаніями [даної країни].

Ті, що торгують [царськими товарами], нехай самі кладуть виручку в дерев'яну скриньку з отвором вгорі. Під час восьмої частини дня нехай вони дають [звіт] наглядачеві над торгівлею кажучи: «Це продане, це остача», і нехай здадуть міри ваги і довжини і скриньку.

Викладене (вище стосується до торгівлі) в своїй країні.

Щодо [торгівлі] в чужій країні, [то] знаючи вартість [своїх] товарів і ціни товарів, які можна одержати в обмін, [наглядач] нехай подумає про прибуток, очищений від мит, шляхових мит, плати за перевезення, побо­рів на військових заставах, перевозів через річку, утримання торговця, вартості оренди приміщень, жертвоприношень [в дорозі]. Коли немає прибутку [від] вивозу товарів або [коли немає] прибутку від обмінних операцій, нехай подумає про вигоду, [що досягається іншими засобами]. Потім нехай відправить одну чверть [наявних в його розпорядженні] цін-

53

них товарів безпечними шляхами, по суші [на інші ринки]. Заради діла нехай він (посланий торговець) подружиться з службовими особами, лісовою сторожею, прикордонною вартою і службовими особами міст і сільських місцевостей. Нехай у нещасті рятує гроші або себе; або не діс­тавшись до [наміченої] країни, нехай сам обмінює [в іншій], вільній від усяких поборів.

Нехай розвідає шляхи по воді, умови найму, [необхідну кількість] слуг під час подорожі, засоби існування в дорозі, прибутковість і обсяг обміну, час, [сприятливий] для подорожей, [засоби] відвернення небезпеки і умови життя в торгових містах.

Розпитавши по дорозі рікою про торгівлю і звичаї (у торгових містах), нехай їде до вигідного і нехай обминає невигідне.

ЦАРСЬКЕ ПРЯДИЛЬНО-ТКАЦЬКЕ

ВИРОБНИЦТВО

(Із II, 23)

Наглядач над пряжею нехай примушує людей відповідної спеціально­сті виробляти військове спорядження, одяг і канати з пряжі.

Нехай використає в прядінні вовни, лика, бавовни, конопель і льону — вдів, покалічених жінок, [одиноких] дівчат, жебрачок, які викупають штраф роботою, матерів повій, старих рабинь царя і відпущених храмових служ­ниць.

Нехай встановлює оплату, беручи до уваги тонкість, грубість і серед­ню якість пряжі і [виходячи] з великої чи малої кількості [виходу] її. Пере­віривши кількість пряжі, хай нагороджує їх олією і плодами мірабіліту.

В місячні дні їх треба залишити на роботі, [даруючи] нагороди і почес­ті. Коли пряжа коротка, оплата мала [буквально: коротка], залежно від якос­ті виробу.

Нехай [наглядач] виконує роботу [по виготовленню одягу і т. д.] за до­помогою виробників продукції [відповідно до] встановленого обсягу робо­ти, часу і платні, а також за допомогою ремісників і нехай перевіряє кожний виріб.

Нехай вшанує виготовлювачів пряжі з льону, дукули, вовни і бавовни даріннями пахощів і гірлянд квітів, а також іншими відзнаками. Нехай при­мусить виготовляти різні види одягу, покривал і верхнього одягу і нехай ор­ганізує виготовлення військового спорядження спеціальними ремісниками всіх спеціальностей.

Жінки, які не виходять з своїх домів, [а саме] — вдови тих, що пропа­ли без вісті, покалічені жінки або дівчата, які утримують самі себе, — по­винні бути, зважаючи на їх становище, забезпечені роботою його (нагляда­ча) рабинями.

Або коли вони самі приходять в прядильню на світанку, хай він (на­глядач) провадить обмін продукції на оплату. Світла [нехай буде стільки, скільки] необхідно [тільки] для перевірки пряжі.

Якщо [наглядач] буде для втіхи дивитися в лице [цих] жінок або роз­мовлятиме з ними про інші, [ніж робота], справи — [на наглядача] перший ступінь штрафу⁶. Якщо пропустить строк видачі платні — середній сту­пінь штрафу; таке саме покарання, якщо видасть платню за незроблену роботу.

Нехай примушує відрізати великий палець у тієї, яка не виконує робо­ту, якщо вона вже одержала оплату [за неї], а також у тих, хто переводить [матеріал], краде і тікає [з матеріалом або продукцією]. А штраф, відповід­ний [заподіяній робітником] шкоді, — в платні робітників.

Нехай [наглядач] підтримує тісний зв'язок з тими, хто виробляє кана­ти і спорядження, а також нехай використовує [виробників] хатніх речей, шкіряних виробів та іншої продукції.

ШТУЧНЕ ЗРОШЕННЯ І ДЕРЖАВА (Із III, 9)

При створенні нових ставків і [подібних] штучних споруд — прощен­ня податків [на зрошувані ними ділянки землі] протягом п'яти років. Для відбудування раніше зруйнованих — протягом чотирьох років. Для [ставків і т. д., у яких] піднято рівень, — протягом трьох років. Для осушеної зем­лі — протягом двох років, а також при [придбанні] заставою і при купівлі [земель, що потребують проведення таких робіт].

З урожаю, вирощеного в полях, парках, садах або в інших місцях, зро­шуваних каналами, силою вітру, загачуванням рік або ставків, — нехай пла­тять [урядові стільки], скільки вигідно [царю і землеробові].

Ті, що користуються [зрошуваними землями на підставі] умовленої ціни щорічної ренти, за частину врожаю або [землею], звільненою від подат­ків, — нехай тримають їх у повному порядку; в противному разі — штраф, що дорівнює подвійному збитку.

На того, хто випускає воду з штучних зрошувальних споруд убік — штраф шість пан, так само як на того, хто затримує в [шлюзових] воротах воду інших через недбальство.

СТАНОВИЩЕ РАБІВ І НАЙМАНИХ РОБІТНИКІВ

(Із III, 13)

Штраф на родича, який продає або заставляє неповнолітнього шудру, якщо він вільний, а не природжений даса, — 12 пан; вайш'ю — подвійний, кшатрія — потрійний, брахмана — в чотири рази більший.

 

54

55

На неродича [в цьому ж випадку] покарання перше, середнє, вище і страта [відповідно до порядку каст]; таке ж покарання на покупців і свідків, [що скріпили злочинну угоду].

Не злочин для млечхів⁷ продавати або заставляти потомство, але арій не може бути рабом.

Але заставивши арія — через сімейні обставини, в нещасті аріїв, — і діставши суму викупу молодого або здатного подати допомогу, нехай вику­плять якомога швидше.

Той, хто заставив самого себе і втік один раз, нехай буде дасою довічно, заставлений іншим [стає довічним дасою, якщо він втік] двічі; і той, і другий [стають довічними рабами], якщо вони втекли один раз в іншу країну.

На того, хто віднімає у раба майно [або] віднімає у нього становище арія — половина штрафу.

Той, хто заставляє втікачів, мертвих, людей з фізичними вадами, не­хай поверне вартість.

Хто примушує даного в заставу обслуговувати мерця, прибирати не­чистоти і залишки їжі, мити голого, хто б'є його, хто зґвалтує заставлену жінку — втрачає заставу; для мамок, наймичок, які працюють за половину врожаю, служниць [у цих же випадках] — звільнення [від стану залежнос­ті]. Для слуги (даси) високого роду встановлено догляд. На того, хто має зв'язок з незаміжньою нянькою або даною в заставу, всупереч її бажан­ню, — перший ступінь покарання; [на того, хто робить те саме] з заміж­ньою — середній.

На самого [гвалтівника-хазяїна] або того, хто примушує дівчину (да-сі), а також дану в заставу согрішити з іншим, — сплата винагороди потер­пілій і подвійний [в порівнянні з цією винагородою] штраф урядові.

Потомство того, хто продав себе, нехай вважається вільним.

Нехай даса одержує добуте ним самим без шкоди для роботи хазяїна, а також спадщину і подарунок.

Сплативши викуп, нехай (даса) дістане волю.

Цим (вищевикладеним) пояснено [становище] природжених і застав­лених дасів, а також вартість викупу, відповідна до їх ціни.

Зроблений рабом через [неможливість сплати] штрафу нехай запла­тить штраф роботою.

Арій, захоплений під прапором, нехай звільняється відповідним часом роботи або половиною вартості.

На того, хто використовує на нечистих роботах, відправляє в іншу кращу якого-небудь дасу, народженого в домі, одержаного в спадщину, одержаного в дар, купленого — якому менше восьми років, окремо від ро­дичів, всупереч його бажанню; того, хто продає або заставляє вагітну дасі, яка не має забезпеченого утримання дитини, — перший ступінь покарання, так само як на покупців і свідків, [що скріпили злочинну угоду].

На того, хто не робить дасу арієм після одержання відповідного вику­пу, — штраф 12 пан, так само як і за затримання без причин.

Спадкоємцями майна даси є родичі, коли їх немає — хазяїн.

Дитина хазяїна від дасі нехай разом з матір'ю вважається не даса; коли ж [мати], думаючи про благо дитини, залишається в домі [хазяїна], нехай будуть не дасами її мати, брат і сестра.

На того, хто, викупивши дасу або дасі, знов продає або заставляє, — штраф 12 пан, за винятком тих, хто добровільно погодився.

Такі розпорядження відносно дасів.

Нехай сусіди знають договірні умови роботи найманого робітника. Нехай [найманий робітник] одержує обумовлену плату за роботу. Необумов­лена [наперед] оплата повинна відповідати [виконаній] роботі і [затрачено­му] часові. При необумовленій [наперед] оплаті нехай одержує в розмі­рі 1/10 продукції: землероб — урожаю, пастух — очищеного масла, прикаж­чик — проданих ним товарів. Але обумовлену платню [треба видавати], як обумовлено.

Ремісники всіх спеціальностей, музиканти, лікарі, клоуни, кухарі, що служать за своєю згодою [нехай одержують], як і інші, хто виконує подібну роботу, або нехай одержують таку плату за роботу, яку встановлять поважні [посередники], а також залежно від [показань] свідків; коли немає свідків, нехай буде взята до уваги [виконана] робота.

Якщо не видадуть платні — штраф десята частина, або 6 пан. Якщо відмовляться [видати платню] — штраф 12 пан, або п'ята частина.

Той, кому загрожувала небезпека від ріки, потоку, полум'я, диких звірів, коли врятований, негайно визнавши порятунок дарінням всього май­на, сина, жінки і себе самого, — нехай дає плату, встановлену поважаними [посередниками]. Цим пояснені всі випадки, зв'язані з дарами, зробленими тими, кого спіткало лихо.

Кроша — трохи більше 1,8 кілометра.

2

Тростинний цукор (санскр. сакхарі) вперше почали виготовляти в Індії і в греко-римську епоху вивозили на Захід.

2

Мабуть, назва групи людей; значення терміна невідоме.

В якій формі брався цей податок, неясно.

Тобто від втратності торгівлі не повинна в цьому випадку зазнавати шкоди скарбниця.

Перший ступінь штрафу 48—96 пан (в «Законах Ману» — до 250 пан), другий 250—500, третій 500—1000 пан.

Млечха — індійські і не-індійські племена, що їх брахмани вважали варварськими.

Хрестоматія з історії стародавнього світу /Заред. академіка В. В. Струве. — Том І. — К., 1953.— С 275—281.

 

56

57

що-небудь або що-небудь додаючи, тоді царі Полідор і Феопомп⁹ вписали в ретру такі слова: «А коли народ обере кривий шлях, то нехай старійшини і ар-хагети противляться цьому», тобто не затверджують [народної думки], а вза­галі усувають і розпускають народ, оскільки він змінює і перекручує рішення ради не на краще. Вони переконали весь поліс, що так велить сам бог.

¹ Лікург — легендарний законодавець, якому приписувалося укладення із спартанською общиною
договору — ретри, яка визначала соціально-політичний устрій Спарти.

² Рада старійшин (герусія) складалася з ЗО членів: 28 геронтів і 2 царів.

³ Можливо, за іншим читанням, еллінські.

 Всього було 3 родових філи (племені).

⁴

⁵ Крім родових поділів, Лаконія була поділена на 5 територіальних об.

⁶ Ця назва у відношенні до царів ніде більше не зустрічається.
⁷

 Бабіка — можливо, міст через ріку Єврот; Кнакіон — можливо, струмок, що впадав в Єврот. В класичні часи про ці назви місцевості нічого точного не знали. Можна гадати, що йдеться про місцевість в районі міста Спарти.

⁸ Пропуск в тексті.

⁹ В середині VIII ст. до н. є.

Хрестоматія з історії стародавнього світу /Заред. академіка В. В. Струве. — Том II. — К, 1954. — С 88—89.