Арістотель про найдавніший державний лад Афін

На вищі посади обирали за благородством походження і за багатст­вом; правили урядові особи спочатку довічно, а пізніше протягом десяти ро­ків (2). Найважливішими і першими в часі з посад були цар, полемарх і ар­хонт. З них першою була посада царя, вона була успадкованою від батьків. Другою приєдналась до неї посада полемарха, через те що деякі з царів по­казали себе у військових справах слабими. З цієї причини і запросили Іона¹, коли настали трудні обставини (3). Останньою є посада архонта. Більшість говорить, що вона виникла за Медонта², а дехто, що за Акаста. На доказ останні посилаються на те, що дев'ять архонтів³ клянуться давати присягу таким же порядком, як за часів Акаста, тому що за нього, на їх думку, Код-ріди відмовились від царського сану заради привілеїв⁴, даних архонтові. Як би там не було в дійсності, різниця в часі в тому і другому випадку невелика. А що ця посада встановлена останньою з вищих посад, доказом є і те, що ар­хонт не розпоряджається ніякими із справ, успадкованих від батьків, як цар і полемарх, а все тільки новозаведеними. Тому тільки недавно ця посада на­була важливого значення, будучи розширена додатковими обов'язками (4). Що ж до фесмофетів, то вони були обрані багато років пізніш, коли вже оби­рали урядових осіб на рік. Вони повинні були записувати правові положен­ня і зберігати їх для суду над суперечними сторонами. Ось чому з вищих по­сад ця одна була не більш як річною (5). Отже, в часі ось в якій послідовнос­ті ідуть одна за другою...

Архонти мали право вирішувати справи остаточно, а не так, як тепер, провадити тільки попереднє розслідування. Ось як стояла справа з посадами архонтів.

(6) Нарешті, рада ареопагітів⁵, хоч мала обов'язок бути тільки охорон­цем законів, розпоряджалася більшістю найважливіших справ у державі, на­кладаючи кари і стягнення безапеляційно на всіх порушників порядку. Це пояснюється тим, що вибір архонтів робився за благородством походження і за багатством, а саме з них і обиралися ареопагіти.

Іон — міфічний цар (басилей), син дочки Ерехфея Креуси і фессалійського героя Ксуфа. За ін­шим міфом — син Креуси і Аполлона. Спочатку був полемархом (воєначальником) афінського царя Ерехфея, під час війни з Елевсіном. Елевсінськими військами невдало командував Єв-молп.

68

² Медонт — син Кодра, останнього афінського царя, перший архонт Афін; Акаст — наступник Ме­
донта.

³ 9 архонтів утворювали вищу урядову колегію в VII—VI ст. до н. є. Перший архонт називався епо­
німом, тобто тим, що дає назву року; другий —• царем (басилеєм), виконуючим жрецькі функції;
третій —І полемархом, воєначальником; інші 6 — фесмофетами. Вони виконували судові функ­
ції. Обиралась колегія на 1 рік. Починаючи з V ст. колегія 9 архонтів втрачає своє колишнє зна­
чення.

⁴ Фраза не зовсім ясна. Інший переклад: «За його царювання Кодріди відмовились від привілеїв,
даних архонтові».

⁵ Ареопаг — верховна державна рада знаті, що поповнювала свій склад архонтами, які вже
відслужили строк.

Хрестоматія з історії стародавнього світу /Заред. академіка В. В. Струве. — Том II. — К, 1954. — С 106—107.