Нантський едикт (13 квітня 1598 р.)

(Витяги)

Генріх, з ласки божої король Франції і Наварри, всім присутнім і тим, хто має прибути, привіт. Цим вічним і нескасовним едиктом ми сказали, оголосили і звеліли таке:

І. По-перше, що згадка про все, що сталося з тієї і з другої сторони з початку березня 1585 р. до нашого коронування і протягом інших поперед­ніх смут, буде стерта, наче нічого й не було. Ні нашим генеральним проку­рорам, ні іншим особам, державним і приватним, не буде дозволено ніколи і ні з якого приводу згадувати про це або переслідувати судовим порядком в будь-яких трибуналах і юрисдикціях.

III. Наказуємо, щоб католицька апостольська римська релігія була від­новлена в усіх місцях нашого королівства і підлеглих нам країнах, де спо­відування її було припинене, і хай сповідується вона мирно і вільно без уся­ких смут і перешкод.

VI. Щоб не дати ніякого приводу до смут і чвар серед наших підданих, ми дозволили і дозволяємо тим, хто сповідує так звану реформовану ре­лігію, жити в усіх містах і місцевостях нашого королівства і підлеглих нам областях без переслідувань, утисків і примусу робити що-небудь у справі релігії противне їх совісті; їх не будуть з цього приводу розшукувати в бу­динках і місцях, де вони захочуть жити.

IX. Ми дозволяємо також всім, хто додержується згаданої релігії, про­довжувати сповідувати її в усіх містах і підлеглих нам місцевостях, де вона була запроваджена і кілька разів публічно відправлялась в 1596 і 1597 pp. до кінця серпня, незважаючи на всі постанови і судові ухвали, які суперечать цьому.

XIII. Ми якнайрішучіше забороняємо всім, хто додержується згаданої
релігії, проявляти її в службі, статуті, дисципліні або в народній освіті в на­
шому королівстві і підлеглих нам областях, а також в усьому, що стосується
релігії, крім місцевостей, де це дозволено і даровано даним едиктом.

XIV. [Забороняється] також всякий прояв згаданої релігії при нашому
дворі і в нашому почті і так само в наших землях і провінціях за Альпами,
а також в нашому місті Парижі і в околицях за п'ять миль від Парижа; проте

всі, хто додержується цієї релігії і проживає у згаданих землях і заальпійсь­ких провінціях, у нашому місті Парижі і околицях його за п'ять миль, не мо­жуть ні розшукуватися в своїх будинках, ні примушуватись робити що-не­будь проти совісті щодо їх релігії, в іншому роблячи відповідно до змісту нашого даного едикту.

XVIII. Також забороняємо всім нашим підданим всякого звання і ста­ну відбирати силою і обманом, проти волі їх батьків, дітей згаданої релігії, щоб охрестити і конфірмувати їх в католицькій, апостольській і римській церкві. Ці самі заборони поширюються і на тих, хто сповідує так звану ре­формовану релігію, під страхом суворої кари.

XXI. Книги, які стосуються згаданої релігії, можуть друкуватися і пуб­
лічно продаватися тільки в містах і місцевостях, де дозволено прилюдно
сповідувати згадану релігію.

XXII. Наказуємо, щоб не було ніякого розрізнення щодо згаданої ре­
лігії під час приймання учнів до університетів, колегій і шкіл, а хворих і бід­
них до госпіталів і закладів громадського опікування.

XXV. Волимо і наказуємо, щоб усі, хто сповідує так звану реформова­ну релігію, та їх прихильники, якого б звання і стану вони не були, зобов'я­зувались і примушувались всіма належними і розумними засобами, під страхом кари, передбаченої едиктами з цього приводу, сплачувати і викону­вати десятини священикам та іншим духовним і всім, кому вони належать за звичаєм і кутюмом¹ місцевості.

XXVII. Щоб тим краще об'єднати бажання наших підданих, відпо­відно до нашого наміру, і надалі припинити всі скарги, ми оголошуємо, що всі, хто сповідує або буде сповідувати так звану реформовану релігію, ма­ють право займати, виконуючи присвоєні ними обов'язки, всі громадські посади — королівські, сеньйоріальні або міські в нашому королівстві і під­леглих нам провінціях, землях і сеньйоріях, незважаючи на всі присяги, які суперечать цьому, і можуть прийматися і допускатися до нас без розріз­нення.

XXX. Щоб правосуддя здійснювалось і застосовувалось до наших під­даних без усякого упередження, ненависті або покровительства, бо воно є одним з найважливіших засобів для підтримання миру і згоди, ми наказали і наказуємо, щоб у нашому паризькому парламенті була заснована палата, складена з президента і 16 радників парламенту, яка буде називатися пала­тою едикту і відатиме не тільки справами і процесами тих, хто сповідує так звану реформовану релігію, які належатимуть до відання цього парламенту, але й до відання наших парламентів Нормандії і Бретані, відповідно до юрис­дикції, яка присвоюється йому цим едиктом, до того часу, поки в кожному

134

135

з останніх парламентів буде заснована палата для здійснення правосуддя на місцях².

Дано в Нанті, в квітні 1598 р., в дев'ятий рік нашого царювання.

[Підпис] Генріх [Нижче:] 3 наказу короля в його раді, Форже.

Секретні статті

II. Ті, хто сповідує згадану релігію, не можуть примушуватись: ні бу­
дувати ні ремонтувати церкви, каплиці і священицькі будинки, ні купувати
ризи, освітлення, дзвони... ні інші подібні речі, якщо тільки вони не повинні
робити це внаслідок вкладів, заповітів та інших розпоряджень, зроблених
ними або їх предками і попередниками.

III. Також вони не будуть примушуватись прикрашати фасади своїх
будинків на свята, коли це встановлено робити, але треба допустити, щоб
фасади прикрашались місцевими властями, без того, щоб ті, хто сповідує
згадану релігію, сплачували щось з цього приводу.

Дано в Нанті 9 травня 1598 р., в дев'ятий рік нашого царювання.

[Підпис] Іменем короля, Форже.

Кутюм — теж звичаєве право, але записане і кодифіковане.

" Парламентами у Франції називались найвищі судові установи. Крім паризького, було кілька пар­ламентів у провінції.

Хрестоматія з історії середніх віків /За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. III. — К, 1953.— С 169—171.