Ордонанс Людовіка XII про судочинство у королівстві

(1498 р.)

(Витяги)

Ми, Людовік, милістю божою король Франції, оголошуємо до загаль­ного відома віднині й надалі:

...Правосуддя є найперша і найбільш достойна з важливих чеснот, і також головна й найнеобхідніша частина всіх монархій, королівств і кня­зівств, що мають добре управління і перебувають у порядку...

Ми наказали й наказуємо, що писарі комісарів та їхніх помічників, чи го радники наших судів, бальї, сенешалі та судді, чи їх загальні або спе­ціальні заступники й інші судді, не мають права приймати нічого від тих, тро кого їм доручено їхніми начальниками провести назване слідство...

Тільки нам і потомкам нашим, королям Франції, поряд з деякими ін­шими особливими правами й перевагами, присвоєними нам і потомкам на­шим, королям Франції, на знак верховної влади належить право помилуван­ня і прощення. Однак деякі намісники і губернатори наші, а також їх заступ­ники, нами призначені в деяких областях нашого королівства, намагаються і прагнуть, посилаючись на якісь нібито одержані від нас чи від попередників наших повноваження, давати помилування і прощення... і вести справи як цивільні, так і кримінальні між сторонами, не зважаючи на право на оскар­ження і на підсудність; разом з тим вони вимагають до себе справи, які ве­дуть у наших сенешалів та бальї і в інших установлених суддів, порушуючи загальну підсудність, встановлену в нашому королівстві, в зв'язку з цим ми інулювали й анулюємо своїм указом назавжди і непорушно про їхню владу, забороняючи їм надалі давати помилування і прощення... вимагати справи,

133

що перебувають на провадженні в звичайних судах, і провадити їх будь-яким способом...

Хрестоматія з історії середніх віків. —

1С. 1972. — С 74—75.