Статути паризьких ткачів шерсті (XIII ст.)

(Витяги)

1. Ніхто не може бути в Парижі ткачем шерсті, якщо не купить ремес­
ло у короля. І його продає від імені короля той, хто купив його в короля, ко­
му дорожче, кому дешевше, як захоче.

2. Жоден ткач шерсті і ніхто інший не повинен мати майстерні в ме­
жах Паризького округу, якщо не вміє сам займатись ремеслом, коли він не
син майстра.

3. Кожний паризький ткач шерсті може мати в своєму будинку два
широких верстати і один вузький, а не в своєму будинку він не може мати
ніякого, якщо він не хоче мати його на тих же правах, на яких міг би мати
його чужак.

5. Кожний ткач шерсті може мати в своєму будинку одного з своїх
братів і одного з своїх племінників, і для кожного з них може мати в своєму
будинку два широких верстати і один вузький з тим, щоб брати і племінни­
ки працювали власноручно, і як тільки вони перестануть працювати, майс­
тер не може тримати верстата. Брати і племінники не зобов'язані купувати
ремесло в короля, ні нести нічну сторожову службу, ні платити таллю, доки
вони перебувають під опікою свого брата і дядька.

6. Майстер — ткач шерсті — не може ради синів або одного з своїх
братів чи племінників мати згадані вище верстати не в своєму будинку.

7. Жоден ткач шерсті не може мати ці верстати ні для кого, крім синів
від законної дружини, або своїх братів чи племінників.

8. Кожний ткач шерсті в своєму будинку може мати не більше одного
учня, але він не може мати його менше, ніж на 4 роки служби і за 4 паризь­
ких ліври, або на 5 років служби за 60 паризьких су, або на 6 років служби за
20 паризьких су, або на 7 років служби без грошей.

9. Майстер-ткач може взяти учня на більший строк служби і за більшу
плату, але за меншу він його взяти не може.

10. Учень може викупитись із служби, якщо не заперечуватиме май­
стер, але лише в тому разі, коли він прослужив 4 роки. Але майстер не може
ні продати його, ні розстатись з ним, коли він не прослужив чотирьох років.

11. Майстер — ткач шерсті •*- не може мати [другого] учня чотири ро­
ки, протягом яких йому може служити [перший] учень, якщо цей учень не
помер або не відмовився від ремесла назавжди.

12. Якщо учень втече від свого майстра через свою безрозсудність або
легковажність, він повинен повернути майстрові всі витрати і збитки, які
йому заподіяв своєю провиною, з тим, що він може повернутись до ремесла
Цього майстра, а не до іншого, коли майстер не хоче його відпустити.

⁹²⁵¹                                                                                                                                                                                                              129

13. Якщо учень піде від свого майстра з вини майстра,.він або його друг повинні прийти до старшини ткачів і засвідчити це перед ним; і стар­шина протягом двох тижнів повинен покликати до себе майстра учня, ви­словити йому догану і сказати, щоб він достойно утримував учня, як сина шановної людини, одягав і обував. І коли він цього не зробить, учневі під­шукають іншого майстра.

17. Старшина і двоє присяжних або троє, або четверо... повинні диви­тись, чи має майстер достатньо майна і знання, щоб взяти учня. І коли стар­шина і присяжні бачать, що майстер, який бере учня, не має відповідних якостей для того, щоб тримати учня, вони можуть взяти з нього солідну і до­статню заставу, яка спонукала б його виконувати все для учня, щоб учень не витрачав марно свого часу, а його батько — своїх грошей.

23. Жоден ткач не може ткати в Парижі повного сукна, коли не одна­
ково міцні основа і уток, коли в повній ширині тканина менше 1600 ниток і
7 картьє ширини і 5 картьє в основі, під загрозою згаданого вище штрафу.

24. Чистим сукном називають у Парижі сукно, в якому основа і уток

однакової міцності.

26. Всі суконні тканини, якого б вони не були сорту, повинні бути при­наймні 7 картьє ширини, під загрозою зазначеного штрафу.

31. Ніхто, виробляючи сукно, не може класти разом з справжньою
шерстю вовну ягняти, і коли він це зробить, платить 10 су штрафу за кожний
кусок: половина йде королеві, друга половина старшині і присяжним за їх
клопіт і труди.

32. Всі сукна повинні бути з самої шерсті і так само доброякісні з краю
і в середині, і якщо вони не такі, той, кому вони належать, платить за кож­
ний кусок сукна 5 су штрафу, з якого б вони не були верстата; половина йде
королеві, половина старшині і присяжним за їх клопіт і труд.

47. [Параграф, приписаний на полях]. Ніхто зі згаданого вище цеху не
повинен починати роботу до схід сонця під загрозою штрафу в 12 деньє
майстрові і в 6 деньє підмайстрові, хіба тільки тоді, коли необхідно закінчи­
ти штуку сукна; в цьому разі підмайстер може прийти [раніше встановлено­
го часу], але лише протягом одного дня.

48. Нічна королівська служба ткачів полягає в тому, що старшина і
ткачі платять 20 паризьких су королеві кожну ніч, коли вони повинні нести
караул, і 10 паризьких су тим, хто його несе, як жалування і як жалування
сторожі Малого і Великого мостів; а також в тому, що вони ставлять 60 чо­
ловік як караульних кожної ночі, коли зобов'язані нести караул.

49. Старшина цеху ткачів повинен скликати нічний караул, і тут він є ко­
ролівським службовцем і повинен це робити добре і чесно, згідно з присягою.

130

51. Підмайстри-ткачі повинні залишати роботу зразу ж, як тільки уда­рить перший дзвін до вечерні, незважаючи на те, в якій парафії вони б пра­цювали, але складати роботу вони повинні після дзвону до вечерні.

53. Всі згадані вище штрафи повинні бути сплачені паризькому прево або його підлеглому. І з рук прево або його підлеглого присяжні повинні за свої труди одержувати половину, як вище сказано.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. І. — К, 1951. — С 371—373.