Закон про відновлення професійного чиновництва (7 квітня 1933 р.)

§1.1. Для відновлення національного професійного чиновництва і для спрощення управління чиновники можуть звільнятися з посади в порядку нижченаведених постанов, хоча б і не було необхідних за чинним законо­давством передумов.

2. Чиновниками в розумінні цього закону визнаються безпосередні і
посередні чиновники імперії, безпосередні і посередні чиновники областей і
чиновники общин та союзів общин, чиновники корпорацій публічного пра­
ва, а також прирівнених до останніх установ і підприємств. Ці приписи за­
стосовуються також до службовців соціального страхування, які мають пра­
ва і обов'язки чиновників.

3. Чиновниками в розумінні цього закону визнаються також чиновни­
ки, які перебувають у тимчасовій відставці.

4. Рейхсбанк і німецьке товариство залізниць уповноважуються виро­
бити аналогічні правила.

§ 2. 1. Чиновники, що вступили на службу після 9 листопада 1918р., не маючи встановленої для їх професії звичайної попередньої підготовки або інших потрібних властивостей, підлягають звільненню з служби. Про-

623

тягом 3 місяців після звільнення за ними зберігається попереднє утри­мання.

2. Вони не мають права вимагати допомоги, пенсії або забезпечення їх
сиріт, збереження їх службового найменування, титула, уніформи та служ­
бових відзнак.

3. В разі необхідності, особливо, якщо ці особи піклуються про своїх
близьких, які не мають засобів існування, їм може бути призначена рента,
що може бути в усякий момент припинена, в розмірі до 1/3 попереднього ос­
новного утримання по останній посаді, яку вони займали; до них не застосо­
вується додаткове страхування за правилами імперських законів про со­
ціальне страхування.

4. Приписи поділів 2 і 3 відповідно застосовуються до осіб, які нале­
жать до категорії, зазначеної в статті 1, і які вийшли у відставку безпосеред­
ньо перед набуттям чинності цим законом.

§ 3. 1. Чиновники неарійського походження підлягають звільненню у відставку; оскільки справа йде про почесних службових осіб, вони повинні бути звільнені від займаної посади.

2. Поділ 1 не застосовується до чиновників, які стали чиновниками з 1 серпня 1914 р. або які билися в світову війну на фронті за Німецьку імпе­рію, її союзників, або батько чи син яких загинув у світовій війні. Імперсь­кий міністр внутрішніх справ за погодженням з належним міністром або ви­ща влада областей можуть установити дальші винятки щодо чиновників, які перебувають за кордоном.

Конституції буржуазних країн. — К., 1936. — С 190—191.

Закон про злиття областей з імперією (7 квітня 1933 р.)

§ 1. 1. В німецьких областях, за винятком Пруссії, президент імперії на пропозицію рейхсканцлера призначає імперського намісника. На імперсь­кого намісника покладається завдання забезпечити виконання політичних директив рейхсканцлера. Йому надаються такі повноваження в справі управ­ління областю:

1) призначення і звільнення голови обласного уряду і, на подання
останнього, також і решти членів обласного уряду;

2) розпуск ландтагу і призначення нових виборів, відповідно до поста­
нови § 8 тимчасового закону про злиття від 31 березня 1933 p.;

3) затвердження і оголошення обласних законів, включаючи і закони,
ухвалювані обласним урядом, згідно з § 1 тимчасового закону про злиття від

31 березня 1933 p.; відповідно застосовується стаття 70 імперської консти­туції від 11 серпня 1919 p.;

4) призначення і звільнення безпосередніх державних чиновників та
суддів, оскільки таке виходило до цього часу від вищої урядової влади
області;

5) право помилування.

 

2. Імперський намісник може брати на себе головування в засіданнях
обласного уряду.

3. Стаття 63 імперської конституції від 11 серпня 1919 р. залишається
недоторканною.

§ 2. 1. Імперський намісник області не може бути одночасно членом обласного уряду. Він повинен мати громадянство тієї області, в якій він здійснює державну владу. Його службова резиденція є в місці перебування обласного уряду.

2. Для кількох областей з населенням менше двох мільйонів чоловік може бути призначений один спільний імперський намісник, який повинен мати громадянство однієї з цих областей. Його службова резиденція визна­чається президентом імперії.

§ 3. 1. Імперський намісник призначається на строк тривалості повно­важень ландтагу. Він може бути відкликаний у всякий момент імперським президентом на подання рейхсканцлера.

2. До посади імперського намісника відповідно застосовуються при­писи закону про імперських міністрів від 27 березня 1931 р. Видатки на утримання покривається за рахунок імперських коштів; встановлення їх розміру настане в подальшому.

§ 4. Не допускається ухвалення ландтагом постанов про недовір'я го­лові і членам обласного уряду.

§ 5. Передбачувані в § 1 повноваження здійснюються в Пруссії рейх­сканцлером. Він може передати здійснення зазначених у § 1, поділи 1, 4 і 5, повноважень обласному урядові.

§ 6. Цей закон набуває чинності на другий день по його оголошенні (7 квітня). Суперечливі йому постанови імперської конституції від 11 серп­ня 1919 р. і конституцій окремих областей касуються. Оскільки обласни­ми конституціями окремих областей передбачається посада президента держави, ці постанови з призначенням імперського намісника втрачають силу.

Конституції буржуазних країн. — К., 1936. — С 176—177.

 

624

40 2-51

625

Закон про вилучення комуністичного майна (26 травня 1933 p.)

Щоб назавжди виключити можливість протидержавного застосування майна, яке служить комуністичним задумам, імперський уряд ухвалив та­кий закон, який цим оголошується:

§ 1. 1) Вища обласна влада або зазначені нею органи можуть піддавати вилученню на користь області речі і права комуністичної партії Німеччини і її підсобних та додаткових організацій, а також ті речі й права, які вжива­ються або призначаються для здійснення комуністичних задумів.

2) Імперський міністр внутрішніх справ може пропонувати вищій об­ласній владі вживати заходів відповідно до под. 1.

§ 2. § 1 не застосовується до речей, відданих у найми або наданих без передачі права власності, якщо тільки шляхом передачі речей той, хто від­дає в найми, або постачальник не мали наміру сприяти здійсненню комуніс­тичних задумів.

§ 3. Права третіх осіб щодо вилучених предметів втрачають силу. Про­те вилученням земельної ділянки не зачіпаються права третіх осіб щодо ділянки; влада, яка провадить вилучення, може оголосити ці права такими, що втратили силу, якщо з оплатою їх зв'язувався намір сприяти здійсненню комуністичних задумів.

§ 4. Щоб уникнути зайвої суворості з вилученого майна можуть задо­вольнятися кредитори осіб, які зазнали вилучення.

§ 5. Якщо до набуття сили цим законом були вжиті заходи в розумінні §§ 1—3, то вони можуть бути підтверджені уповноваженою на те за § 1 вла­дою відповідно до постанов цього закону.

§ 6. Передбачені в §§ 1, 3 і 5 заходи дійсні з часу пред'явлення припису особі, яка підпадає під них, або офіціального повідомлення про припис.

§ 7. В зв'язку з заходами, вжитими на підставі §§ 1,3,5 відшкодування не надається.

§ 8. Міністр внутрішніх справ уповноважується видати правові та ад­міністративні приписи в цілях виконання і поповнення цього закону.

Конституції буржуазних країн. — К, 1936. — С 178—179.

Закон проти утворення нових партій (14 липня 1933 р.)

§ 1. В Німеччині існує як єдина політична партія Націонал-соціаліст-ська німецька робітнича партія.

§ 2, Якщо хто-небудь вживатиме заходів до підтримання організацій­ної структури якої-небудь іншої політичної партії або до створення нової політичної партії, той карається — оскільки для цієї справи не передбачено вищої кари за іншими приписами — смирительним будинком до 3 років або тюрмою від 6 місяців до 3 років.

Конституції буржуазних країн. — К., 1936. — С 193.