Закон про імперських намісників (ЗО січня 1935 р.)

Імперський уряд ухвалив такий закон, який цим оголошується:

§1.1. Імперський намісник є на підвідомчій йому території постійним представником імперського уряду.

2. В його завдання входить нагляд за виконанням політичних дирек­тив вождя і рейхсканцлера.

§ 2. 1. Імперський намісник має право вимагати подання відомостей від усіх урядових місць імперії і областей, які перебувають у межах під­відомчої йому території, а також правлінь підконтрольних імперії або обла­сті публічно-правових корпорацій, звертати увагу їх на провідні принципи і заходи, яких останні вимагають, а також видавати необхідні тимчасові роз­порядження в разі проволок.

2. Зазначені права не можуть бути передовірені ним своїм підлеглим по посаді.

§ 3. Імперські міністри мають право при виконанні покладених на них завдань давати вказівки безпосередньо імперському намісникові, оскільки цим не зачіпається службовий нагляд з боку імперського міністра внутріш­ніх справ.

§ 4. Вождь і рейхсканцлер може покласти на імперського намісника керівництво обласним урядом. В зв'язку з цим імперський намісник може доручити одному з членів обласного уряду бути його заступником.

§ 5. Призначення і звільнення членів обласного уряду провадяться во­ждем і рейхсканцлером на подання імперського намісника.

§ 6. Імперський намісник підготовляє, за згодою імперського уряду, обласні закони і оголошує їх.

§ 7. Право призначення і звільнення чиновників області належить во­ждю і рейхсканцлеру. Він здійснює це право особисто або передовіряє вико­нання його іншим місцям з правом дальшого передовір'я.

§ 8. Право помилування належить вождю і рейхсканцлеру. Він здійс­нює це право особисто або передовіряє виконання його іншим місцям з пра­вом дальшого передовір'я.

630

§ 9. 1. Вождь і рейхсканцлер призначає імперського намісника і може відкликати його в усякий момент.

2. Вождь і рейхсканцлер визначає підвідомчу імперському наміснико­
ві територію.

3. До посади імперського намісника відповідно застосовуються поста­
нови закону про імперських міністрів від 27 березня 1930 р.

§ 10. 1. Повноваження імперського намісника в Пруссії надаються во­ждю і рейхсканцлеру. Він може передовірити здійснення цих прав міністро-ві-президентові.

2. Міністр-президент є головою обласного уряду. Іменем вождя і рейхс­канцлера і за згодою імперського уряду він готує обласні закони і оголо­шує їх.

§ 11. Другий закон про злиття областей з імперією від 7 квітня 1933 р. в редакції закону від 25 квітня 1933 p., від 26 травня 1933 р. скасовується.

Конституції буржуазних країн. — К, 1936. — С 181—182.

Положення про німецькі общини (ЗО січня 1935 р.)

(Витяги)

Положення про німецькі общини має на меті зробити общини здатни­ми в тісному співробітництві з партією і державою до вищих досягнень і тим самим дати їм можливість співробітничати в істинному дусі творця об­щинного самоврядування барона Штейна в справі досягнення мети держа­ви: в єдиному, пройнятому національною волею народі знову поставити за­гальне ціле вище долі окремої особи, загальне благо — вище особистого блага, і під керівництвом кращих з народу створити істинне народне ціле, в якому при добрій волі навіть останній соплеменник знайде почуття загаль­ної єдності.

Державне положення про общини є основний закон націонал-соціа-лістської держави. На підготовленому ним грунті буде закінчена нова побу­дова держави.

Тому загальнодержавний уряд ухвалив і цим оголошує такий закон:

Частина перша ОСНОВИ УСТРОЮ ОБЩИН

§1.1. Общини об'єднують живі сили народу, що перебувають в тери­торіальному сусідстві, для виконання публічних завдань батьківщини.

631

2. Общини є публічними територіальними корпораціями. Вони управ­ляються самі собою під власною відповідальністю. їх діяльність має бути відповідна до законів та цілей державного керівництва.

§2.1. Общини покликані сприяти благу своїх жителів і охороняти іс­торичну та місцеву своєрідність.

2. Общини повинні управляти на своїй території, за власною відпо­
відальністю, всіма публічними справами, оскільки ці завдання' явно не при­
власнені іншим органам, згідно з законодавчим приписом, або оскільки на
підставі законодавчого припису їх не беруть на себе інші органи.

3. Шляхом закону общинам можуть бути передані для виконання дер­
жавні завдання, згідно з інструкцією. Общини надають потрібні для прове­
дення цих завдань службові сили, установи та засоби, оскільки закони не
встановлюють іншого.

4. Нові обов'язки можуть бути покладені на общини тільки шляхом за­
кону; втручання в права общин допускається лише шляхом закону. Розпоря­
дження для проведення в життя таких законів вимагають згоди імперського
міністра внутрішніх справ.

§ 3. 1. Общини можуть регулювати свої власні справи за допомогою статутів, оскільки закони не містять приписів або оскільки вони категорич­но дозволяють видання статутів.

2. Кожна община повинна видати основний статут, що потребує схва­лення наглядчої влади... В основному статуті має бути визначене те, що згідно з приписами цього закону залишено за основним статутом...

§ 4. Територія общини має бути відміряна так, щоб був додержаний територіальний зв'язок жителів і забезпечена здатність общини до виконан­ня її завдань.

§5.1. Жителем общини є той, хто живе в общині. Громадянином є той, хто має в общині право громадянства.

2. Громадянин повинен у всякий час присвячувати свої сили громадсь­кій службі на благо общини. Той, хто призначається на громадську роботу, повинен некорисливим провадженням справ і свідомістю відповідальності за нього показати себе гідним виявленої йому довіри і бути зразком для інших.

§6.1. Керівником общини є бургомістр. Уповноважені (Beigeordnete) є його заступниками.

2. Бургомістр закликається на свій пост в силу довір'я партії і держави. Для забезпечення згоди общинного управління з партією уповноважений НСНРП за певних обставин співробітничає з общинним управлінням. Без­перервний зв'язок управління з громадянами забезпечують общинні радни­ки; як заслужені і досвідчені люди вони перебувають при бургомістрі для поради.

§ 7. Як довірені народного цілого общини повинні сумлінно управляти своїм майном і своїми прибутками. Найвищою метою їх господарської дія­льності повинно бути прагнення зберегти общинні фінанси в порядку з вра­хуванням господарських сил платників податків.

§ 8. 1. Держава здійснює нагляд за общинами.

2. Нагляд захищає права общин і забезпечує виконання їх обов'язків.

Конституції буржуазних країн. — К., 1936. — С 182—190.

Розпорядження генерального уповноваженого