Перехрещення подій і структур. Р. Козеллек «Виклад, події та структури»

Козеллек проаналізував теоретичні засади минулого. Він виокремив «довго-, середньо- та короткотривалі» часові відрізки в межах яких відбуваються події і структури, здатні до повторення. Під структурами вчений розумів тривалість у часі. Якщо події, які відбуваються і стають надбанням досвіду певних суб’єктів, є короткотривалим явищем у часі, то структури – надсубєктивні та довготривалі. Зміни середньої тривалості, що відбуваються у структурах, набувають емпіричної тривалості лише тоді, коли у часовому вимірі вони не виходять за межі колективної памяті покоління. Константні структури, миттєві події є взаємозалежними, але не розчиняються од від од, оскільки структури фор-ють умови для перебігу подій, а події дають можливість розпізнати та проаналізувати самі структури – тобто, відбувається перехрещення подій та структур. З ін. боку, тривалі чи менш тривалі, проте довгострокові структури є умовою можливих подій. Для того, щоб певна подія могла відбутися у трьохкратному ритмі, необхідне, наприклад, існування форм правління, певний технічний рівень, опанування природничих реалій – тобто тих структур, які належать до подій, впливають на неї та зумовлюють її.   

«Виклад, події та структури» -цей розділ став результатом дискусії в науковій групі «Поетика і герменевтика» під час робочого засідання в 1970 р. ( Р.Козеллек.МИНУЛЕ МАЙБУТНЄ.Про семантику історичних часів, 2005.) Підсумки її узагальнені Козеллеком та Вольфом-Дітером Штемпелем в публікації під назвою: Історія – Подія і Розповідь, München 1972. Тут Козеллек звертає увагу на те, коли історія може виступати описом, а коли оповіддю. Він стверджує, що події можуть тільки розповідатися, а структури – описуватися. Хронологічна правильність у співвіднесенні всіх моментів, що створюють подію, належить до методичного постулату історичної оповіді. Те, що відбулося до, і те, що трапилося потім, формують смисловий горизонт оповіді.Існують діахронічні структури, притаманні перебігу подій. Кожна історія свідчить про те, що в ній є початкова фаза, свої кульмінаційні пункти, перипетії чи кризи, а її дійові особи усвідомлюють те, що вона має колись закінчитись. Крім подібних діахронічних комплексних подій існують й більш тривалі в часі структури. Отже події і структури в рамках досвіду історичного руху по різному розгортаються в часовій протяжності і мають бути тематизовані власне історією як наукою. Оповідь і опис перехрещуються, а подія стає необхідною передумовою проявлення структур.