Зміст розділів курсової роботи

Методичні рекомендації

з написання курсової роботи з навчальної дисципліни „Конституційне право України”

 

Напрям підготовки             6. 030401 Правознавство

Інститут,факультет, відділення навчально-науковий інститут права

                                          факультет заочного та дистанційного

                                          навчання працівників ОВС

 

Обговорено і схвалено на засіданні кафедри конституційного та міжнародного права 30 серпня 2013 р. Протокол № 1

 

Одеса - 2013

Методичні рекомендації з підготовки курсових робіт з навчальної дисципліни «Конституційне право України» для студентів та слухачів та слухачів за напрямом підготовки 6.030401 Правознавство.

Укладачі: кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного та міжнародного права О.В.Мошак, доцент кафедри конституційного та міжнародного права Л.М. Прудка.

 

ЗМІСТ

 

Розділ 1. Зміст курсової роботи.	С.4
1.1. Загальні положення.
1.2. Складові частини (структура) курсової роботи
Розділ 2. Рекомендації щодо написання курсової роботи	С.6
2.1. Підготовка роботи
2.1.1. Підготовчий етап
2.1.2. Інформаційний етап 2.1.3. Етап реконструкції
2.1.4.Пояснювальний або теоретичний (аналітичний) етап
2.2. Зміст розділів курсової роботи
2.2.1. Титульна сторінка
2.2.2. План
2.2.3. Вступ
2.2.4. Основна частина
2.2.5. Висновки
2.2.6. Список використаної джерел
2.2.7. Додатки
Розділ 3. Вимоги до оформлення курсової роботи	С.14
3.1. Загальні вимоги
3.2. Нумерація
3.3. Ілюстрації
3.4. Таблиці
3.5. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
3.6. Оформлення списку використаних джерел
3.7. Додатки
Розділ 4. Критерії оцінювання та захист курсової роботи	С.21
4.1. Критерії оцінювання курсової роботи
4.2. Відгук керівника
4.3. Процедура захисту курсової роботи
Додатки	С.24

 

Розділ 1. Зміст курсової роботи

Загальні положення

Курсова робота – це вид самостійної і науково-дослідницької роботи студентів та слухачів. У процесі її виконання значно розширюється науково-теоретичний кругозір з обраної проблеми, удосконалюються навички самостійного вивчення літератури, вміння аналізувати й узагальнювати навчальний матеріал, засвоювати методику наукового дослідження.

Виконання курсової роботи сприяє поглибленню і закріпленню знань з конституційного права України, виробленню вміння систематизувати та узагальнювати науковий та практичний матеріал, критично його оцінювати, розвиває здібності до поглибленого аналізу правової літератури, зокрема конституційного законодавства, сприяє в цілому формуванню навичок самостійної науково-творчої та дослідницької діяльності студентів та слухачів.

Студент (слухач) самостійно обирає одну із запропонованих тем курсової роботи із визначеного та затвердженого кафедрою переліку. Вибір теми здійснюється студентом (слухачем) відповідно до його наукових інтересів. Вибір теми – це перший відповідальний момент. Вибравши тему, варто заздалегідь визначити конкретні завдання курсової роботи, її структуру, логіку самого процесу наукового пошуку, аналізу літератури, а також напрямок та зміст наукового дослідження. При виконанні курсової роботи студенти (слухачі) удосконалюють навички самостійної роботи з науковими й інформаційними джерелами, підбирають необхідні для дослідження обраної теми матеріали з наявних літературних джерел, вивчають, систематизують, узагальнюють їх та на основі цього аналізу формують висновки, логічно й послідовно викладаючи матеріал.

Складові частини (структура) курсової роботи

Типовими (загальноприйнятими) складовими частини курсової роботи є: титульна сторінка, план курсової роботи, вступ, основна частина, яка складається з декількох розділів, а також висновків, що базуються на підсумках з кожного розділу курсової роботи. Обов’язковим елементом структури курсової роботи є список використаних джерел та літератури (використаних при написані курсової роботи нормативних актів, підручників, монографій, статей в періодичних виданнях тощо).

При необхідності курсова робота закінчується додатками, які деталізують і уточнюють певні позиції з основної частини курсової роботи.

 

Розділ 2. Рекомендації щодо написання курсової роботи

Підготовка роботи

Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

· Вибір теми і формулювання дослідницького завдання (підготовчий етап, р.2.1.1.)

· Пошук джерел та літератури, опрацювання матеріалів (інформаційний етап, р.2.1.2.)

· Встановлення фактів, їх верифікація (етап реконструкції, р.2.1.3.)

· Інтерпретація фактів, встановлення зв’язків і залежностей між подіями і явищами (аналітичний етап, р.2.1.4.)

· Написання тексту роботи (р.2.2.)

· Оформлення курсової роботи (р.3.)

2.1.1. Підготовчий етап. Обираючи тему дослідження, варто враховувати деякі загальні правила. Зокрема, тема повинна бути достатньо вузькою, щоб була можливість розглянути її більш чи менш повно у межах роботи відносно невеликого обсягу. Однак вона повинна бути водночас і достатньо важливою, вартою уваги дослідника. Матеріали для дослідження обраної теми повинні бути доступними в бібліотеці університету, в інших бібліотеках міста, або в мережі Інтернет.

Предмет дослідження є ширшим поняттям порівняно з дослідницьким завданням. Якщо предмет дослідження окреслює певний феномен чи сюжет, на який спрямована увага студента (слухача), то дослідницьке завдання повинно максимально точно передати дослідницький задум, який автор намагається втілити у межах своєї праці. Дослідницьке завдання може містити наступні структурні елементи: запитання, проблема, гіпотеза.

2.1.2. Інформаційний етап. Цей етап передбачає пошук необхідної літератури у бібліотеках, архівах, мережі Інтернет та її опрацювання. Фрагменти документів та наукової літератури, які студент (слухач) згодом планує використати у тексті курсової, зберігаються у вигляді нотаток. Нотатки виконують на окремих картках, намагаючись дотримуватися принципу “один сюжет - один аркуш”. Дослідникам дуже допомагає звичка зазначати у верхній частині картки джерело, з якого походить матеріал, а на полях – т.зв. “ключове слово”, що допомагає пригадати, якій події, сюжетові чи особі присвячено даний фрагмент. Ще більше зусиль і часу варто присвятити оформленню бібліографічної інформації. До бібліографічної картки вносять відомості про автора, повну назву видання, типографську інформацію тощо. Остання інформація виявиться дуже важливою, якщо виникне необхідність повторно звернутися до певних джерел, наприклад, щоб уточнити цитату.

Крім того, на полях листка-картки по ходу виписки корисно робити позначки, що допоможуть зорієнтуватись при повторному звертанні до цього тексту. Загальноприйнятими позначками є такі:

! – повна згода з тим, про що мова йде в тексті;

? – незгода з автором, сумнів;

?! – здивування, подив;

NB – досить важливо;

V – важливо, варто помітити;

≈ – цікаво, може знадобитися.

Дуже добре, коли студент (слухач) має можливість вести електронну бібліографічну картку.

Аналіз зібраного матеріалу передбачає його сортування і критичну оцінку. Важливо дотримуватися певної техніки такого дослідження, яка дозволяє досягнути економії часу та зусиль. Передусім потрібно встановити наукову вартість кожної окремої позиції зібраної літератури (не лише «універсальну», а швидше вартість щодо конкретної теми та завдань роботи). Ця вартість визначає і порядок аналізу цієї літератури. Одночасно, слід мати на увазі, що новіші праці, як правило, є повнішими і точнішими.

Вагому допомогу студенту (слухачеві) в процесі здійснення пошуку потрібної літератури надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників. Зокрема, для складання картотеки рекомендується використовувати такі каталоги:

· систематичний каталог наукової, навчальної та довідкової літератури університетської бібліотеки;

· каталог періодичних видань, довідників і нормативних матеріалів — у читальному залі бібліотеки;

· систематичні каталоги інших бібліотек.

Особливу увагу слід звернути на періодичні видання: газети, журнали, де можна знайти останні результати досліджень фахівців у галузі конституційного права. Важливо, по можливості, підібрати джерела сучасної зарубіжної наукової літератури.

Відібрана література підлягає уважному аналізу і обробці. Попереднє ознайомлення включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно аналізують, звертаючи особливу увагу на ідеї й пропозиції щодо вирішення проблемних, дискусійних питань обраної теми, визначаючи точки зору різних дослідників.

Як вже зазначалось вище, у процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, виділяють цитати, статистичний матеріал. При цьому слід обов’язково робити повний бібліографічний опис джерел: автор, назва книги (статті), видавництво (назва журналу), рік видання, обсяг книги (номер журналу), номер сторінки. Це необхідно для того, щоб використати ці записи для підготовки списку використаної літератури й зробити необхідні посилання на джерела в тексті курсової роботи.

Звернення до праць інших авторів є абсолютно універсальною практикою. Цим зверненням можна продемонструвати, що висловлену думку поділяють відомі та авторитетні дослідники. Можна використати працю відомого автора як приклад – такий підхід є особливо продуктивним, коли порівнюються дві і більше позиції. Звернення до думок, фактів, сюжетів, викладених у працях попередників, дозволяє помістити курсову роботу у контекст певної наукової дискусії, пов’язати її із ширшими темами і сюжетами. Таким чином можна покритикувати тих авторів, з поглядами яких автор курсової роботи не погоджується. Використовувати праці інших авторів можна шляхом цитування, перефразовування, або узагальнення.

При виконанні дослівних виписок, які пізніше у тексті можуть стати цитатами, потрібно бути особливо обережними. Переписувати потрібно дослівно, включно з помилками і знаками пунктуації. Вдаються, як правило, до дослівного цитування, коли мова джерела є своєрідною, живою, провокативною, або тоді, коли дослівна передача тексту є історично важливою, тобто, до цього способу вдаються тоді, коли зміст цитати може постраждати від перефразовування. Цитування варто звести до мінімуму і вдаватися до нього лише тоді, коли воно справді необхідне. (Див. п.3.5.)

2.1.3. Етап реконструкції передбачає встановлення фактів. Щоб текст не був лише набором суб’єктивних думок, слід потурбуватися про достовірність фактів. Факти – каркас будь-якого дослідження і тому перевірка їхньої істинності невіддільна від роботи із довідковим апаратом. Часом найефективнішими кроками можуть бути звернення до довідкової літератури чи порівняльний аналіз відомостей, які містяться у різних документах. Важливо також вирішити, чи твердження походить із надійного джерела. Тому варто звернути увагу на репутацію джерела інформації, а також на компетентність її автора. Потрібно звернути увагу на те, первинним чи вторинним є джерело, на яке посилається автор. Корисно також знати, які суб’єктивні мотиви могли впливати на висновки автора (релігійні та політичні переконання, особисті та історичні обставини).

2.1.4. Пояснювальний або теоретичний (аналітичний) етап. На цьому етапі створюється власне наукове знання. Якщо попередні етапи були присвячені переважно роботі з емпіричним (фактичним, дослідним) матеріалом, то цей передбачає ряд логічних операцій, спрямованих на його опис, аналіз, пошук зв’язків і залежностей між подіями і явищами. Дослідник намагається осмислити і співставити наявні в його розпорядженні факти, порівняти можливі трактування цих фактів, відстежити тенденції і закономірності. На цьому етапі студент (слухач) найповніше реалізує своє право на власне розуміння феномену чи сюжету, які є темою курсової роботи. Таке пояснення передбачає застосування певної ідеї, теорії, так званих „позаджерельних” (тобто теоретичних) знань. Цей етап передбачає практичне формування тексту курсової роботи.

Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. До тексту вносяться тільки старанно підібрані й цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки. Одержаний чорновий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки й пропозиції. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється у відповідності з вимогами стосовно виконання та оформлення курсової роботи.

Зміст розділів курсової роботи

В своїй структурі курсова робота повинна містити наступні обов’язкові складові елементи: титульну сторінку, план роботи, вступну частину (вступ), основну частину (текст курсової роботи), висновки та список використаних джерел, додатки (якщо вони є).

2.2.1. Титульна сторінка. Титульна сторінка курсової роботи повинна містити: назву навчального закладу; назву факультету та кафедри, за якою закріплена обрана тема; назву теми курсової роботи; інформацію щодо виконавця курсової роботи (номер курсу, номер групи, назва факультету, форма навчання, прізвище та ініціали); посаду, прізвище та ініціали наукового керівника (Додаток 1).

2.2.2. План. План курсової роботи повинен бути логічно витриманий, послідовний, вміщувати в собі коло окреслених питань, які будуть розглядатись при розкритті теми, з виділенням основних питань, яким підпорядковуються всі інші. Самостійно складений студентом (слухачем) план курсової роботи обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності коригується й після цього затверджується. Зразок плану курсової роботи наведений в Додатку 2.

2.2.3. Вступ. У вступній частині має бути обґрунтовано вибір теми та її актуальність, також надана характеристика сучасного стану досліджуваної проблеми (рівень її дослідженості у вітчизняній та зарубіжній літературі, дискусійні питання й невирішені проблеми; бажано вказати, хто (конкретно) з правників-вчених займався цією проблемою, визначити науковий апарат дослідження; довести наукову та практичну значущість дослідження), визначено предмет, об’єкт, мета, завдання та методи дослідження, надана коротка характеристика структури роботи. Рекомендований обсяг вступу – 2-3 сторінки. (Додаток 3)

2.2.4. Основна частина. Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. При написанні основної частини роботи необхідно відповідно до змісту розділу глибоко і всебічно розкрити сутність проблеми. З цією метою необхідно виконати аналіз наукової літератури, що включає:

· історико-правовий аспект проблеми;

· її обґрунтування з позиції юридичної науки;

· ведучі концепції сучасної правової науки і практики з даної проблеми.

Слід активно використовувати матеріали літературних джерел. При написанні курсової роботи студент (слухач) повинен давати посилання на джерела, які наводяться в курсовій роботі.

Поряд з нормативними документами необхідно використовувати й фактичні дані. Виклад змісту розділів роботи повинен бути послідовним, логічно пов’язаним між собою без суперечностей і повторень. Основна частина роботи складається з двох-трьох розділів, кожен з яких може мати декілька підрозділів. Кожен розділ чи підрозділ повинен мати таку схему: короткий вступ, факти та їх опис, проведення аналізу (дослідження) на основі обраного наукового методологічного апарату, підведення підсумків по кожному розділу. У висновках до розділів потрібно чітко виділити опорні теоретичні позиції, з яких потрібно виходити при розробці основних питань теми. Необхідно надати конкретні теоретичні та практичні пропозиції автора щодо вирішення проблеми наукового дослідження. Висновки (підсумки) повинні бути лаконічними.

2.2.5. Висновки. Заключна частина роботи – висновки – це коротке резюме з усього змісту курсової роботи. Висновки повинні базуватись на підсумках (висновках) кожного з розділів курсової роботи (див. р.2.2.4.) і нести особисту думку автора щодо розкритого в курсовій роботі матеріалу як результату проведеного дослідження. У висновках роботи слід підвести необхідні підсумки дослідження, дати рекомендації за всіма його аспектами, виходячи зі змісту роботи, а також, якщо є підстави, надати пропозиції до чинного законодавства і т.д. Рекомендації можуть бути розроблені студентом (слухачем) як самостійно, так і на підставі вивчення і узагальнення передового досвіду, висвітленого у літературних джерелах. Вони повинні бути обґрунтованими, реальними, мати теоретичну і практичну цінність. Висновки повинні бути лаконічними, носити конкретний характер. Рекомендований обсяг заключної частини (висновків) – до 2 сторінок.

2.2.6. Список використаної джерел. Невід’ємною частиною курсової роботи є список використаних джерел, який включає перелік усіх джерел, використаних у процесі роботи. Список використаних джерел при виконанні курсової роботи подається за наступною схемою: І. Нормативна література (нормативні акти подаються за юридичною силою; ІІ. Спеціальна література (подається в алфавітному порядку). (Додаток 5).

 

2.2.7. Додатки. Додатки необов’язкові, але можуть бути використані для деталізації, наведення прикладів по окремим позиціям основної частини курсової роботи. Виносяться в кінець курсової роботи за межі основної частини (після списку використаних джерел).