Диспут про з'ясування дієвості індульгенцій

 

(95 ТЕЗ)

В ім'я любові до істини і прагнення роз'яснити її, нижченаведене буде запропоноване на обговорення у Віттенбергу під головувавням високоповажного отця Мартіна Лютера, магістра вільних мис­тецтв і святого богослов'я, а також ординарного професора в цьому місті. Тому він просить, щоб ті, котрі не можуть бути присутніми і особисто вступити з нами в дискусію, зробили це через відсутність письмово. В ім'я Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

 

1. Господь і Вчитель наш Ісус Христос, говорячи: «Покайтеся...», заповідав, щоб усе життя віруючих було покаянням <...>.

5. Папа не хоче і не може прощати будь-які покарання, крім тих, що він наклав або своєю владою, або за церковним правом.

6. Папа не має влади відпустити жодного гріха, не повідомляючи і не підтверджуючи відпущення ім'ям Господа; крім того, він дає відпущення тільки у призначених йому випадках. Якщо він зневажає цим, то гріх перебуває й далі <...>.

13. Померлі все спокутують смертю, і вони, будучи вже мертві відповідно до церковних канонів, за законом мають від них звільнен­ня <...>.

20. Отже, Папа, даючи «повне прощення всіх покарань», не має на увазі винятково всі, але тільки ним самим накладені.

21. Тому помиляються ті проповідники індульгенцій, які ого­лошують, що за допомогою папських індульгенцій людина рятуєть­ся від усякого покарання і спасається.

22.1 навіть душі, що перебувають у Чистилищі, він не звільняє від того покарання, що їм належало, відповідно до церковного права, відпокутувати в земному житті.

23. Якщо комусь може бути дане повне прощення всіх покарань, безсумнівно, що воно дається найправеднішим, тобто деяким.

24. Отже, велику частину народу обманюють цим рівною для всіх і пихатою обіцянкою звільнення від покарання <...>.

27. Людські думки проповідують ті, котрі учать, що негайно, як тільки монета задзвенить у скрині, душа вилітає з Чистилища.

28. Воістину, дзенькіт золота в скрині здатний збільшити лише прибуток і користолюбство, церковне ж заступництво — тільки в Божій волі <...>.

З0. Ніхто не може бути впевненим в істинності свого каяття і — набагато менше — в отриманні повного прощення <...>.

32. Навіки будуть засуджені зі своїми вчителями ті, які увірували, що за допомогою відпускних грамот вони знайшли спасіння.

33. Особливо слід стерегтися тих, які вчать, що папські індульгенції — це безцінний Божий скарб, за допомогою якого людина примиряється з Богом.

36. Кожний християнин, який щиро покаявся отримує повне звільнення від покарання й провини, приготоване йому навіть без індульгенцій.

37. Кожний істинний християнин, і живий, і мертвий, бере участь у всіх благах Христа і Церкви, дарованих йому Богом, навіть без відпускних грамот <...>.

41. Обачно слід проповідувати папські відпущення, щоб народ не зрозумів неправдиво, наче вони переважають усі інші справи бла­годіяння.

42. Належить учити християн: Папа не вважає купівлю індульгенцій навіть у малому ступені порівнянною зі справами милосердя.

43. Належить учити християн: той, хто подає жебраку або позичає нужденному, чинить краще, ніж той, хто купує індульгенції.

44. Бо благодіяннями примножується благодать і людина кращає; за допомогою ж індульгенцій вона не кращає, але лише стає вільнішою від покарання.

45. Належить учити християн: той, хто бачачи жебрака і зневажаючи ним, купує індульгенції, не папське одержитьпрощення, але гнів Божий викликає на себе.

46. Належить учити християн: якщо вони не мають статку, їм ставиться в обов'язок залишати необхідне у своєму будинку і в жодному разі не витрачати майно на індульгенції.

47. Належить учити християн: купівля індульгенцій — справа добровільна, а не примусова.

48. Належить учити християн: Папі як більш потрібна, так і більш бажана — при продажі відпущень — благочестива за нього молитва, ніж виручені гроші.

49. Належить учити християн: папські відпущення корисні, якщо вони не покладають на них сподівання, але досить шкідливі, якщо через них вони втрачають страх перед Богом.

50. Належить учити християн: якби Папа довідався про зловжи­вання проповідників відпущень, він вважав би за краще спалити вщент храм св. Петра, ніж зводити його зі шкіри, м'яса і кісток своїх овець.

51. Належить учити християн: Папа, як до того зобов'язує його обов'язок, так і насправді хоче, — навіть якщо необхідно продати храм св. Петра — віддати зі своїх грошей багатьом з тих, у кого гроші вима­нили деякі проповідники відпущень <...>.

94. Слід закликати християн, щоб вони з радістю прагнули йти за своїм главою Христом через покарання, смерть і пекло.

95. І більш сподівалися через багато скорбот ввійти на небо, ніж через безтурботний спокій (Пер. укр. авт.).

 

АУГСБУРЗЬКЕ ВИЗНАННЯ

 

Артикул 1: Про Бога. Наші церкви в повній згоді учать, що рішення Никейського собору щодо єдності Божественної Сутності, а також щодо Трьох Іпостасей істинне й гідне віри без жодних сумнівів <...>.

Артикул 2: Про первородний гріх. Далі наші церкви учать, що з моменту гріхопадіння Адама всі люди, зачаті природним чином, породжені в гріху, тобто вони похітливі, не мають страху Божого і сподівання на Бога <...>.

Артикул 4: Про виправдання. Далі наші церкви учать, що люди не можуть виправдатися перед Богом власними силами, заслугами або справами, але вони виправдуються даром заради Христа, вірою, коли вони вірують, що приймаються з прихильністю, і що їхні гріхи прощені заради Христа. Який Своєю смертю спокутував наші гріхи...

Артикул 5: Про служіння. Для того, щоб ми могли знайти цю віру, було засноване служіння Євангелія і відправлення Таїнств вівтаря. Тому що Слово і Таїнства є знаряддями, за допомогою яких дається Святий Дух, Що породжує віру там і тоді, де і коли це завгодно Богові...

Артикул 6: Про нову слухняність. Також вони учать, що ця віра повинна приносити добрі плоди, і що робити добрі справи, заповідані Богом, необхідно, тому що така воля Божа, однак ми не повинні по­кладатися наці справи, думаючи, що ними можна заслужити виправдання перед Богом <...>.

Артикул 7: Про Церкви. Далі вони учать, що єдина Свята Церква має перебувати навіки вічні <...>.

Артикул 8:...Як Таїнства, так і Слово дієві з тієї причини, що вони засновані і заповідані Христом, навіть якщо вони викладаються (відправляються) неблагочестивими людьми <...>.

Артикул 9: Про Святе Хрещення. Про Святе Хрещення наші церкви учать, що воно необхідно для спасіння, що через хрещення дарується благодать Божа, і що діти мають буги хрещені, тому що вони, будучи посвячені (вознесені) Богові за допомогою Хрещення, приймаються в благодать Божу...

Артикул 10: Про Святе Причастя. Про Святе Причастя (Вечерю Господню) наші церкви учать, що Тіло і Кров Христові дійсно при­сутні і надаються тим, хто причащається (вкушає Вечерю Господню). І вони засуджують тих, хто учить інакше.

Артикул 11: Про сповідь. Про сповідь вони учать, що особисте відпущення гріхів слід зберегти в церквах, хоча перерахування всіх гріхів на сповіді не є обов'язковим...

Артикул 12: Про покаяння. Про покаяння наші церкви учать, що ті, хто упав у гріх після Хрещення, одержують прощення гріхів кожний раз, коли вони (знову) звертаються у віру (каються), і що Церква повинна давати відпущення гріхів тим, хто таким чином повертається до покаяння.

Артикул 13: Про вживання Таїнств Вівтаря....Наші церкви засуджують тих, хто учить, що Таїнства, як зовнішні, формальні діяння, дають виправдання, а також тих, хто не учить, що при вживанні Таїнств потрібна віра в те, що гріхи прощені.

Артикул 15: Про церковні обряди....Людські традиції, засновані для того, щоб умилостивити Бога, для того, щоб заслужити благодать і спокутувати гріхи, суперечать Євангелію і вченню про віру. Тому (чернечі) обітниці й обряди, що належать до їжі, дотримання (пісних) днів тощо, установлені з метою заслужити благодать і розплатитися за гріхи, марні й суперечать Євангелію.

Артикул 16: Про світські (державні) справи. Щодо світських справ наші церкви учать, що законні державні укази є благими діла­ми Божими, і що християни можуть по праву виконувати державну службу, бути суддями, щоб судити за імперськими й іншими існуючими законами, присуджуючи справедливе покарання, а також брати участь у праведних війнах, служити солдатами, укладати законні угоди, мати власність, приносити присягу, якщо це потрібно на суді, брати шлюб <...>.

Артикул20: Про добрі справи. Наших учителів даремно звинува­чують у тому, що вони забороняють добрі справи <...>.,. Колись про­повідники майже не учили про це й закликали тільки до несерйоз­них, марних справ—зокрема таких, як дотримання святих днів, постів, утворення братств, паломництво, шанування святих, молитви по чот­ках, чернече життя тощо. Оскільки наших супротивників увіщували в цьому, вони тепер забувають ці справи й не призивають більше на своїх проповідях до цих марних речей, як раніш. До того ж, вони почали згадувати про віру, про яку дотепер вони зберігали дивне мов­чання. Вони учать, що ми виправдані не тільки справами, але з'єднують віру й діла, говорячи, що ми виправдані вірою іділами <...>... Наші вчителі наставляли церкви про добрі діла в такий спосіб: по-перше, що наші діла не можуть примирити нас з Богом, або що ми не можемо заслужити своїми ділами прощення гріхів, благодаті і виправдання, але що ми одержуємо це тільки по вірі, коли віруємо, що ми знайшли благовоління заради Христа, що тільки Він є Посередником і Спокутною Жертвою (1 Тім. 2:5) для того, щоб Отець міг бути примирений (знами) через Нього <...>.

Артикул21: Про поклоніння святим. Про поклоніння святим наші церкви вчать, що ми можемо зберігати пам'ять про святих, щоб іти за прикладом їхньої віри і добрих діл, відповідно до нашого покликання, як імператор, наприклад, може іти за прикладом Давида, воюючи з турками і виганяючи їх зі своєї країни. Тому що обидва вони — царі. Але Писання не учить звертатись до святого або шукати в них допомоги, оскільки воно установлює для нас одного лише Заступника... (Пер. укр. авт.)

 

 

МАЛИЙ КАТЕХІЗИС