Митрополит Антоній Сурожський (блум)

Я став віруючим, тому що зустрівсь с Богом, с Богом, а не з ритуалами, уставами, практикою, з Богом через Євангеліє. Євангеліє я в перший раз прочитав, щоб переконатись, що все це нісенітниця і брехня…

Щодо церковності, віра повинна зоставатись цілісною, але ми не повинні боятись мислити вільно і так само вільно висловлюватись. Все це в свій час прийде в порядок; але якщо ми будемо просто весь час повторювати те, що було сказане раніше, то все більше і більше людей буде просто відходити від віри (я зараз не скільки про Росію думаю, скільки взагалі про весь світ); і не тому, що те, про що казали раніше, є невірним, а тому що – не та мова і не той підхід. Люди інші, час інший, мислиться по-іншому. І мені здається, що треба вкорінюватись в Бога і не боятись думати і відчувати вільно. «Вільно» не значить вільнодумство або зневага до минулого, але – Бог рабів не хоче. Я вас більш не кличу рабами, Я кличу вас друзями… И мені здається дуже важливим: що ми могли б думати і з Ним ділитись. Є дуже багато того, чим ми могли б ділитись з Ним в новому світі, в якому ми живемо. І це дуже добре і важливо - думати вільно, не намагаючись пристосовуватись.

Митрополит Антоній Сурожський (Блум) Про зустріч.

 

ПРАВОСЛАВНИЙ КАТЕХІЗИС.

ЧЕСНОТИ, ДОБРІ ДІЛА І ГРІХИ

 

БОЖІ ЧЕСНОТИ

1. Віра

2. Надія

3. Любов

МОРАЛЬНІ ЧЕСНОТИ

1. Мудрість

2. Справедливість

3. Мужність

4. Здержливість (Стриманість)

ГОЛОВНІ ДОБРІ ДІЛА

1. Молитва

2. Піст

3. Милостиня

 

СПРАВИ МИЛОСЕРДЯ ДЛЯ СПАСІННЯ ДУШІ

1. Грішника навернути

2. Невіжу навчити

3. У сумніві порадити

4. Сумного потішити

5. Кривду терпеливо зносити

6. Образу з серця прощати

7. За живих і померлих молитися

 

СІМ ДІЛ МИЛОСЕРДЯ ДЛЯ ТІЛА

1. Голодного нагодувати

2. Спрагненого напоїти

3. Нагого зодягнути

4. Подорожнього в дім прийняти

5. Недужому послужити

6. В'язня відвідати

7. Померлого похоронити

 

УСТАВ ЧЕРНЕЧОГО ЖИТТЯ АНТОНІЯ ВЕЛИКОГО

1. Подаю ці правила так, як їх прорік Господь моїми устами для тих, що бажають взяти на себе важке ярмо пустельництва. Треба підкоритися цим заповідям, а хто порушить хоча б одну з них, той найменшим назветься у Царстві Небеснім (Мт. 5:19).

Зовнішній хід і порядки такого життя. Віддалення від світу і від співжиття з людьми

2. Хто хоче спастися цілковитим відреченням від світу, нехай не залишається у своєму домі й не живе в тому місті, де грішив; також нехай не відвідує своїх батьків і рідних, бо це приносить шкоду і гинуть плоди життя.

3. Не повертайся до міста, в якому ти колись грішив перед Богом.

 

Вибір пустельництва

5. Наші духовні отці твердять, що пустиня є придатним місцем для роздумів про смерть і надійним захистом від захоплення світськими справами, що турбують плоть.

6. Хто живе в пустині і не розмовляє, той визволений від трьох видів боротьби: від боротьби зі слухом, язиком, і від боротьби з огляданням того, що може уражати серце.

Келійна самота

8. Віддаляючись від житейського гамору, залишися на самоті і станеш прочанином. Сидіння в келії буде для тебе те саме, що подаватися до чужої країни.

9. Якщо кудись вийдеш, — усіма силами намагайся якнайшвидше повернутись до свого усамітнення, щоб віддатися своїм молитвам.

11. Коли відвідуєш якогось брата — не затримуйся довго в його келії.

 

Келійні заняття і порядки

12. Перебуваючи у сво'їй келії, дотримуйся наступних трьох занять: рукоділля, читання псалмів і молитви.

 

Рукоділля і праця взагалі

26. Тіло слід поневолювати й втомлювати довготривалою працею.

27. Визначи собі будь-яку помірковану роботу для келійного заняття, — і твоє серце буде покірне.

30. Перебуваючи в келії, виконуй ручну працю, але при цьому не залишай Господнього імені, а постійно май його у своїй думці, повчайся ним у своєму серці й хвали його своїми устами, кажучи: «Господи Ісусе Христе, пошли мені Твою поміч», або: «Славлю Тебе, Ісусе Христе, Господи мій».

 

Їжа

31. Установи собі визначений час на поживу і приймай її для підкрі плення свого тіла, а не для насолоди.

32. Їж найпростішу й дешеву їжу.

33. Споживай свій хліб безмовно й помірно, і дивись, щоб твоє сидіння за столом було скромне.

34. Не їж досита.

36. В середу і п'ятницю не звільняй себе від посту, хіба з огляду на важку недугу.

37. М'яса зовсім не їж.

38. Не підходь до місця, де точать вино.

 

Сон

44. Спи мало і в міру, й Ангели відвідають тебе.

45. Коли ти здоровий — не здіймай свого пояса.

46. Коли лягаєш спати — не тримай руки при тілі, шоб навіть несвідомо не згрішити.

Одежа

47. Удень і вночі будь у своїм каптурі та у своїй мантії і в усій своїй одежі, як в'язень і затворник.

49. Свою одежу бережи, щоб у день суду ти не показався голим серед збору інших.

 

Взаємне поводження

94. Будь скромним у всіх твоїх вчинках.

95. В усій своїй поведінці і взаємному відношенні.З іншими засвой собі правила бідного жебрака: не величайся, коли ведеш бесіду, ані коли співаєш гімн чи похвальну пісню Богові. І коли зійдешся з братами, — твої слова нехай будуть щирими.

Розмова /загальне вживання язика

101. Не підвищуй голосу [завжди мовчи в келії], хіба тільки для молитов, приписаних уставом.

102. Уникай пустомовства (загнуздуй уста).

103. Не будь багатомовним, щоб не віддалився од тебе Дух Божий.

Закінчення

249. Не порушуй жодної з цих настанов, і Господь наш Ісус Христос обдарує тебе спокоєм та звершить у світі діло, до якого ти приступив. Наші досконалі отці й ті, що їх наслідували, стали досконалими через це.

Духовна спадщина Святих Отців. — Львів, 1997. - Т. 1.

Св. Ан-тоній Великий (251-356). - С. 123-152.

 

КАТОЛИЦИЗМ

1. Церква римська є заснована самим Богом.

2. Тільки єпископ римський може бути дійсно названим єпископом всезагальним.

3. Тільки він може єпископів як позбавляти сан, так і відновлювати у ньому.

4. Легат його головує над всіма єпископами на синоді, навіть коли є нижчий за саном, і може видавати вирок позбавлення сану.

5. Папа може позбавляти сану відсутніх.

6. З тими, на кого папою накладено прокляття, не можна знаходитись в одному домі.

11. Є один єдиний титул (папа) на всьому світі.

12. Він може розпоряджатись володарями (а значить і імператорів позбавляти трону).

18. Постанова його ніким не може бути заперечена, він сам може відмінити постанови всіх інших.

23. Єпископ римський, якщо був канонічно вибраним, завдяки заслугам св. Петра, безсумнівно стає святим.

Папа римський Григорій VII   Римська церква.

ІОАНН – ПАВЛО ІІ

Ретроспективний погляд на історію різних форм реалізації влади дозволяє нам краще зрозуміти етично-суспільне значення фундаментальних основ демократичного ладу. Наскільки при монархії і олігархії (наприклад польська шляхетська демократія) частина суспільства (часто його більшість) приречена на роль пасивних чи підлеглих прошарків суспільства, оскільки влада знаходиться в руках меншості, настільки в засадах демократичних це має бути виключене. Чи в дійсності є виключене? Певні ситуації, що мають місце в демократії, роблять це питання справедливим. В кожному випадку, приймаючи до уваги самі засади, католицька суспільна етика схиляється до демократичного устрою як такого, який – як сказав – найбільш відповідає розумній і суспільній природі людини. Одночасно вона далека від «канонізації» цього ладу. Залишається правда, що кожна з цих форм суспільного ладу – монархія, аристократія і демократія – може при окреслених умовах служити реалізації того, що є суттєвою метою влади, тобто спільного добра. Необхідною засадою кожного рішення є, проте, пошана до фундаментальних етичних норм. Вже для Аристотеля політика є нічим іншим, як тільки суспільною етикою. Це значить, що від відповідних чеснот залежить, чи даний устрій не піддасться викривленню. Різні форми викривлення ладу знайшли вже в традиції грецькій відповідні назви. І так монархія може виродитись у тиранію; а для патологічних форм демократії Платон придумав назву «охлократія» або панування натовпу.

Після занепаду ідеологій ХХ ст., а особливо після занепаду комунізму, багато народів поклали свої надії на демократію. Власне в цьому контексті належить запитати: чим має бути демократія? Часто можна чути твердження, що завдяки демократії створюється дійсно держава права. Тому що в цій системі суспільне життя регулюється правом, що встановлюється через парламенти, які здійснюють владу законодавчу. В цих зібраннях виробляються норми, які регулюють діяльність громадян в різних сферах суспільного життя. Зрозуміло, що кожна сфера суспільного життя вимагає спеціального законодавства, яке дозволить їй правильно розвиватись. Держава права виконує, таким чином, постулат кожної демократії: творення суспільства вільних громадян, які разом послідовно прямують до суспільного добра.

… Право, встановлене людиною, через парламенти і кожну іншу законодавчу інституцію, не може суперечити природному праву, тобто праву Бога. Св. Тома сформулював відоме визначення права: «Право є постанова розуму, дана для спільного добра і публічно проголошена через того, хто має опіку над спільнотою». Як «постанова розуму» право засновується на правді буття: правді про Бога, правді про людину, правді про всю створену реальність. Ця правда виражається в природному праві, застосуванням якого до конкретних ситуацій суспільних є право встановлене.

Іоанн – Павло ІІ. Пам'ять і ідентичність.

 

Церква не може пропонувати модель. Реальні, справді дійові моделі можуть виникнути лише у контексті різних історичних ситуацій, завдяки зусиллям усіх відповідальних осіб, які вирішують конкретні проблеми у всіх їх соціальних, економічних, політичних і культурних аспектах, що переплітаються між собою. Таким зусиллям Церква пропонує, як необхідний та ідеальний орієнтир, власне соціальне вчення, яке – як було сказано - визнає позитивні сторони ринку і підприємництва, де вказує, водночас, на необхідність їх спрямування на спільне благо. Вона визнає також законність зусиль трудящих, які наполягають на повній повазі їх гідності і на активнішій участі і у житті підприємства, - так, щоби, працюючи разом з іншими і під керівництвом інших, вони могли, в певному розумінні, працювати для себе, використовуючи свою розум і свободу.

Іоан Павло ІІ. Енцикліка «Сотий рік»

ПРОТЕСТАНТИЗМ

МАРТІН ЛЮТЕР.