Державного регулювання підприємництва на ринку України та міста Біла Церква

 

Вихід підприємця за межі внутрішнього середовища фірми і його утворюючих ендогенних елементів означає принципово нову якість свободи вибору. Це пов'язано з тим, що в ринковому середовищі, яке складають екзогенні, практично не контрольовані елементи, стрибкоподібно стосовно внутрішнього середовища фірми зростає свобода підприємницького вибору, але при цьому прямо пропорційно нарощуються і моменти непевності, чинники ризику. До екзогенних елементів належать: оточення, конкуренція, інституційні чинники, правова система.

Природним середовищем для успішного розвитку підприємництва є ринкова економіка з відповідними активними правовими і соціально-економічними регуляторами та інфраструктурою.

До основних параметрів підприємницького середовища можна віднести такі:

• наявність стабільної національної кредитно-грошової системи;

• застосування пільгової системи оподатковування, яка б сприяла швидкому припливу фінансових ресурсів у сферу бізнесу;

• створення активно діючої системи підтримки підприємницької діяльності з боку певних інфраструктур (комерційних банків, товарно-сировинних бірж, страхових компаній, науково-консультативних і навчальних центрів загального підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо);

• державна підтримка підприємництва в галузі фінансів і матеріально-технічного забезпечення (особливо на початкових стадіях становлення);

• здійснення ефективного захисту промислової й інтелектуальної власності;

• спрощення процедури регулювання підприємницької діяльності державними органами управління народним господарством;

• правова захищеність підприємництва;

• формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва, толерантного ставлення до його тимчасових невдач.

З огляду на викладене вище можна зробити такі висновки:

1. Механізм розвитку підприємництва в нашій країні має свої характерні ознаки як проекційний відбиток особливостей соціально-економічного стану України.

2. Усвідомлення значущості підприємництва на сучасному етапі соціально-економічної трансформації господарського механізму, яка відбувається в нашій державі, є оптимальним шляхом, який виведе країну з кризового стану і сприятиме поліпшенню в усіх галузях суспільно-економічного життя.

Акцентуючи увагу на певній значущості підприємництва, слід зазначити, що в ньому, як, мабуть, ні в одному соціально-економічному явищі, сфокусувалися різноманітні напрями розвитку ринкових відносин у нашій державі, дослідження і впровадження яких охоплює найширший спектр проблем, розв'язання яких є першочерговим завданням на шляху перебудови соціально-господарських механізмів функціонування економіки України.

Важливу роль у створенні належних умов функціонування Білоцерківського ринку нерухомості відіграє також формування системи управління нерухомістю, функціонування якої спрямоване на створення ключових елементів інфраструктури ринку нерухомості, збільшення надходжень до місцевого бюджету, проведення єдиної довгострокової політики в сфері управління майново-земельним комплексом міста [6].

Прийнята в Україні система державної реєстрації прав на нерухомість є однією з головних умов ефективного державного регулювання ринку нерухомості. Реєстрація прав - це одночасно підвищення ступеню захисту законних інтересів усіх суб'єктів ринку нерухомості та поповнення бюджетів усіх рівнів.

В сфері земельних відносин в місті Біла Церква бажано найближчим часом вирішити такі проблеми:

- розширити діяльність органів місцевого самоврядування по підготовці та прийняттю нормативних правових актів - правил землекористування та забудови, що базуються на правовому зонуванні. Забезпечити на основі правового зонування формування прозорих процедур регламентації діяльності інвесторів по землекористуванню та забудові, скоротити кількість інстанцій, що готують землевпорядну документацію.

- з метою здійснення „єдиної долі” земельних ділянок та розташованих на них об'єктів нерухомості не допускати роздільної реєстрації землі та споруд, що розташовані на ній.

- прискорити перехід до конкурсних процедур передачі забудовникам земельних ділянок.

- забезпечити вдосконалення системи реєстрації прав та обліку об'єктів нерухомості з метою зменшення затрат часу на оформлення прав та угод. Вважати пріоритетною задачею поступовий перехід до єдиної системи державного обліку нерухомості, включаючи земельні ділянки та інші об'єкти нерухомості.

-  активізувати процес передачі прав власності на земельні ділянки власникам будівель чи споруд в тому числі і шляхом:

- надання відстрочки на викуп на тривалий термін;

- дозвіл на розподіл земельної ділянки (формування двох та більше) і її викуп по частинам;

- розширення набору дозволених видів використання викуплених земельних ділянок;

- спрощення процедури викупу та оформлення прав власності.

Було б доцільно також прийняти Закон України „Про підприємницьку діяльність на ринку нерухомості” („Про ріелторську діяльність”). В цьому Законі необхідно прописати основні поняття, що пов'язані з ріелторською діяльністю, види ріелторської діяльності, учасників операцій на ринку нерухомості, а також розкрити питання навчання та сертифікації (атестації) ріелторів [5].

Ще одним шляхом покращення державного регулювання можна назвати створення єдиної інформаційної системи, яка забезпечить ухвалення більш обґрунтованих управлінських рішень у напрямі реалізації наступних задач: захист прав власності на нерухомість; визначення оцінки вартості нерухомого майна; реєстрацію обліку і звітності по здійсненню операцій з нерухомістю; контролю за стягуванням податків; обліку даних попиту і пропозиції на об'єкти при проектуванні та будівництві; захисті прав інвесторів тощо.

Необхідно ввести консолідований податок на нерухомість на основі ринкової вартості об'єктів нерухомості знизить податкове навантаження на активну частину основних фондів, звільнить від оподаткування машини, обладнання, частину оборотних коштів (які входять в податкову базу податку на майно організацій, але не є об'єктами нерухомості). Це повинно стимулювати вкладання капіталу в оновлення виробничої бази, впровадження нових технологій, розвиток територій, стимулювання ефективного використання земель та об'єктів нерухомості, а також поступово витісняти землекористувачів, не здатних реалізувати прибутковий потенціал об'єктів нерухомості з найбільш привабливих для розвитку міських земель. Ще одним доказом на користь консолідованого податку є більш справедливий розподіл податків, який повинен бути пов'язаний з реальною вартістю об'єктів нерухомості, з урахуванням соціально-економічних обмежень (зокрема, платоспроможністю населення). Єдиний податок на нерухомість може бути передбачений спеціальною частиною Податкового кодексу замість діючих податків на майно організацій й фізичних осіб і земельного податку.

 

 

ВИСНОВКИ

Інституціональні засади державної підтримки підприємництва включають: наявність організаційної структури; наявність ринкової інфраструктури; інформаційно-консультаційне забезпечення підприємництва; кадрове забезпечення; науково-методичне забезпечення; моніторинг державної підтримки.

Організаційна структура державної підтримки підприємництва перебуває поки що в стадії формування. Зокрема, ще й досі не створено місцевого рівня державної підтримки малого підприємства (на рівні міст, районів).

Центральним органом, який нині забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку й підтримки підприємництва є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу — формування підприємницької політики, а передовсім — узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності та її ліцензування, опрацювання пропозицій, спрямованих на його вдосконалення. Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи його консультативної та інформаційної підтримки і готує пропозиції про впровадження й удосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки й перепідготовки кадрів та ін. Вагомий внесок у розроблення законодавчих і нормативних актів регулювання підприємництва здійснюють комісія Верховної Ради України з питань економічної реформи та управління народним господарством, відділ з питань власності й підприємництва Кабінету Міністрів України, управління розвитком недержавного сектору Міністерства економіки України, недержавні об’єднання — спілки, асоціації, навчальні центри тощо.

Так, в Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву: Спілка кооперативів та підприємців (1989 р.), Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва України (1990 р.), Спілка малих підприємств України та Спілка орендарів та підприємців України (1990 р.), Українська Спілка промисловців та підприємців (1992 р.), Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні «Єдність» (1994 р.), регіональні асоціації підприємців у Придніпров’ї, на Тернопільщині, у Вінницькій та Львівській областях, Гільдія підприємців Києва, Міжнародна спілка українських підприємців, Міжрегіональний форум підприємців (1996—1997 рр.), Інноваційна палата України (2000 р.) та ін.

Організація ефективної підтримки підприємництва обов’язково потребує формування розвинутої інфраструктури, що є невід’ємним компонентом ринкових відносин і створює сприятливі умови для розвитку бізнесу, у тому числі й малого.

В Україні інфраструктурі ринку ще й досі властиві хаотичність, нерівномірний розвиток, неналагодженість взаємозв’язків між різними її учасниками, а тому її функціонування як єдиного цілого поки що є проблематичним. Фактично її формування теж тільки-но розпочалося.

Основними формами та методами державної фінансово-інвестиційної підтримки прямого впливу на розвиток підприємництва є:

· застосування дотацій, субсидій, субвенцій;

· державні й місцеві замовлення;

· надання позик і гарантій державними та регіональними органами;

· сприяння розвитку фінансово-промислових груп;

· фінансова підтримка загальнодержавних фондів та регіональних фінансових інститутів.

Фінансова підтримка підприємництва в Україні з боку держави здійснюється здебільшого через такі фонди: Український фонд підтримки підприємництва, Державний інноваційний фонд, Фонд підтримки фермерських (сільських) господарств.

Державне регулювання ринку нерухомості складається з наступних аспектів:

- зонування міського простору і державний кадастровий облік;

- операції з об'єктами нерухомості;

- державна реєстрація прав на нерухомість;

- оподаткування нерухомості.

Одним із основних напрямів управління нерухомістю є кадастровий розподіл території України, з метою надання земельним ділянкам кадастрових номерів. Одиницями кадастрового розподілу території України є кадастрові зони, райони, квартали. Порядок кадастрового розподілу території України й привласнення кадастрових номерів земельним ділянкам встановлюється Урядом України. Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Отже, розвиток всіх сегментів ринку нерухомості стримують проблеми інформаційного забезпечення. На сьогоднішній день немає єдиної інформаційної системи, що б пов'язували всіх учасників ринку, а саме ріелторські фірми, фірми-забудовники, проектні установи, державні комітети з містобудування та архітектури, комітети з управління міським майном, інвестиційно-тендерні комісії, державні бюро реєстрації прав та угод з нерухомістю, державні установи інвентаризації та оцінки нерухомості, регіональні центри з ціноутворювання в будівництві, фінансові установи тощо.

За умов сучасної економіки ринок нерухомості м. Біла Церква можна охарактеризувати з цих позицій:

1. Як сферу вкладання капіталу в об'єкти нерухомості та систему економічних відносин, що виникають під час операцій з нерухомістю. Такі відносини виявляються між інвесторами в процесі купівлі-продажу об'єктів нерухомості, іпотеки, здачі об'єктів нерухомості в оренду і т. д.

2. Як сферу, де об'єкти нерухомості виступають як товари особливого роду.

3. Як ринок послуг, що створює умови для життєдіяльності й життєзабезпечення людини у всій багатогранності їх властивостей та виявів.

Таким чином, ринок нерухомості м. Біла Церква — інтегрована категорія, якій властиві риси ринків товарів, інвестицій та послуг. З економіко-філософського погляду ринок нерухомості м. Біла Церква - це інфраструктурна категорія, пов'язана зі створенням умов, необхідних для здійснення виробничої, комерційної, соціальної, екологічної й іншої діяльності.

Ринок нерухомості як різновид інвестиційного ринку м.Біла Церква. Найбільш поширений погляд на ринок нерухомості як На різновид інвестиційного ринку. У Зв'язку з цим прийнято виділяти загальні ідентифікаційні ознаки, що підтверджують наявність структурної залежності ринку нерухомості з інвестиційним ринком.

Законодавство у сфері нерухомості Білої Церкви - це сукупність законів, інших нормативних правових актів, за допомогою яких державні органи встановлюють, змінюють або скасовують відповідні правові норми.

Реально окремі частини об'єкта нерухомості Білої Церкви - земельна ділянка та розташовані на ній будівлі - можуть знаходитися у власності різних юридичних і фізичних осіб. Цивільний кодекс містить ряд розділів, що регулюють відносини у сфері управління нерухомістю як єдиним об'єктом, зокрема відношення купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди, позики та інших операцій, однак на практиці зберігаються три вертикалі управління - земельні ділянки, житлові й нежитлові приміщення, які реалізуються в умовах приватизаційних процесів, у ринкових відносин.

Основою державної політики підтримки підприємництва є розроблення та реалізація державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємництва. Державні програми підтримки можуть реалізовуватися центральними та місцевими органами виконавчої влади. Програми мають забезпечити формування тих невід'ємних елементів соціально-економічного простору, які підприємницький сектор не спроможний створити самостійно, а саме: нормативно-правового (адміністративного) забезпечення; інституційних засад розвитку бізнесу; функціональних (цільових) форм державного регулювання.

В сфері земельних відносин в місті Біла Церква бажано найближчим часом вирішити такі проблеми:

- розширити діяльність органів місцевого самоврядування по підготовці та прийняттю нормативних правових актів - правил землекористування та забудови, що базуються на правовому зонуванні. Забезпечити на основі правового зонування формування прозорих процедур регламентації діяльності інвесторів по землекористуванню та забудові, скоротити кількість інстанцій, що готують землевпорядну документацію.

- з метою здійснення „єдиної долі” земельних ділянок та розташованих на них об'єктів нерухомості не допускати роздільної реєстрації землі та споруд, що розташовані на ній.

- прискорити перехід до конкурсних процедур передачі забудовникам земельних ділянок.

- забезпечити вдосконалення системи реєстрації прав та обліку об'єктів нерухомості з метою зменшення затрат часу на оформлення прав та угод. Вважати пріоритетною задачею поступовий перехід до єдиної системи державного обліку нерухомості, включаючи земельні ділянки та інші об'єкти нерухомості.

- активізувати процес передачі прав власності на земельні ділянки власникам будівель чи споруд в тому числі і шляхом:

o надання відстрочки на викуп на тривалий термін;

o дозвіл на розподіл земельної ділянки (формування двох та більше) і її викуп по частинам;

o розширення набору дозволених видів використання викуплених земельних ділянок;

o спрощення процедури викупу та оформлення прав власності.