Сучасні тенденції державного регулювання підприємництва

Мале підприємництво на початку ринкових перебудов в Україні було визначене як самостійна й необхідна для проведення реформ організаційна система. І, як наслідок такого підходу, кількість малих підприємств стала збільшуватись. Але бажаючих займатись цим видом трудової діяльності значно поменшало, коли стали виникати труднощі різного характеру (недостатня правова база, відсутність підтримки з боку органів влади тощо). Спричинили такий стан:

•   відсутність дійових механізмів реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва;

• неймовірно високий тиск оподаткування;

• обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів;

•   недосконалість системи підготовки і перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності;

•   стихійні, неупорядковані дії підприємців внаслідок інформаційної ізоляції.

Головною, базовою причиною такого явища є, мабуть, насамперед не досить ретельна розробка програми розвитку підприємництва в Україні з позицій комплексного підходу до розв'язання цієї проблеми. Очевидно, що саме державі належить головна роль у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва і малого бізнесу.

Розробка державної програми, спрямованої на регулювання, підвищення злагодженості та системності в діяльності підприємців, передбачає наявність структурно-логічної схеми індикативного плану, який має стати своєрідним алгоритмом, методологічною базою організації та управління в підприємницькій діяльності.

В Україні формування державної політики підтримки малого бізнесу ініційовано ще в 1991 році, коли був створений Державний комітет України щодо сприяння розвитку малих підприємств і підприємництва, який було скасовано в 1995 році з передачею функцій спеціальним відділам у Міністерстві економіки України. В 1993 році була розроблена і схвалена Кабінетом Міністрів України Програма державної підтримки підприємництва в Україні. Пізніше розроблено і прийнято інші важливі державні документи, спрямовані на сприяння розвитку малого бізнесу, в тому числі — Концепція державної політики розвитку малого підприємництва. Цей далеко не повний перелік кроків, здійснених державою, свідчить, що центральна влада приділяє певну увагу проблемам формування і розвитку приватного підприємництва в Україні.

На сьогодні Відділ державного регулювання й аналізу розвитку малого підприємництва Міністерства економіки України ініціював розробку місцевих програм сприяння малому бізнесу. На відміну від попередніх років, акцент у роботі в цьому напрямі зміщений із верхніх поверхів влади на місцевий рівень.

Так, ще у квітні 1996 року почалася розробка регіональної програми сприяння підприємництву, намітилися зони особливої уваги і турботи. Основний принцип, закладений у систему дій, спрямованих на підтримку малого підприємництва в регіонах, передбачає організацію цілеспрямованої взаємодії місцевих органів влади і консорціуму, який складається з різних структур і сформований навколо Ради розвитку малого підприємництва. Впровадження заходів щодо створення нових малих підприємств передбачає такі дії:

• виявлення людей, здатних до створення свого бізнесу;

• формування у них знань для успішної орієнтації та ефективної

діяльності в ринковому середовищі;

• забезпечення стартовими інвестиціями;

• підтримка консалтинговим, рекламним, маркетинговим, юридичним та

іншим забезпеченням.

В Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву.

Організація ефективної підтримки підприємництва обов'язково вимагає формування розвинутої інфраструктури, що є невід'ємним компонентом ринкової економіки і створює сприятливі умови для розвитку бізнесу. До складу інфраструктури ринку входять: фінансово-кредитна інфраструктура, організаційно-технічна інфраструктура, інформаційно-аналітична інфраструктура.

Розвиток підприємництва потребує створення розвинутої системи інформаційно-консультаційного забезпечення. Основним елементом такої системи має бути мережа регіональних інформаційно-аналітичних центрів, що у подальшому інтегруватимуться в єдину інформаційну систему.

Основою державної політики підтримки підприємництва є розроблення та реалізація державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємництва. Державні програми підтримки можуть реалізовуватися центральними та місцевими органами виконавчої влади. Програми мають забезпечити формування тих невід'ємних елементів соціально-економічного простору, які підприємницький сектор не спроможний створити самостійно, а саме: нормативно-правового (адміністративного) забезпечення; інституційних засад розвитку бізнесу; функціональних (цільових) форм державного регулювання.

Нормативно-правове забезпечення розвитку підприємництва включає: формування законодавчої бази підприємництва та вдосконалення її; нормативне регулювання умов господарської діяльності, включаючи сертифікацію та стандартизацію; адміністративне регулювання через механізм державної реєстрації підприємств, ліцензування підприємницької діяльності, квотування обсягів виробництва, експорту, імпорту товарів.

Інституційні засади державної підтримки підприємництва включають: наявність організаційної структури; наявність ринкової інфраструктури; інформаційно-консультаційне забезпечення підприємництва; кадрове забезпечення; науково-методичне забезпечення; моніторинг державної підтримки.

Аналіз проблем, пов'язаних із розвитком підприємництва, які були визнані самими підприємцями в результаті проведеного нами опитування, показав, що найгострішими з них є такі: високі податки та їхня велика кількість (73%); часті зміни податкової звітності (56%); низький купівельний попит населення (69%); часті зміни в законодавстві (73%); велика кількість законодавчих актів (61%)

Названі проблеми є наслідком макроекономічної ситуації, що склалася в Україні, й ніяк не пов'язані з внутрішніми процесами, які відбуваються на досліджуваних підприємствах, або з формою їхньої власності. А це означає, що з поліпшенням загальної економічної ситуації в країні знизиться вплив зазначених проблем на діяльність підприємців.

У цьому напрямі здійснюються певні заходи, спрямовані на зниження податкового тиску. Важливість їх пояснюється тим, що саме в податках концентрується вся сукупність економічних, політичних і соціальних інтересів у суспільстві незалежно від форм його організації і державного влаштування країни. З точки зору українських фахівців у галузі фінансової політики, визначаючи суб'єкти і об'єкти оподаткування, встановлюючи ставки податків, пільги і санкції, змінюючи умови оподаткування, держава впливає на інвестиції підприємств і споживання населення, попит і пропозицію товарів і послуг, стимулює підприємницьку діяльність в одних напрямах і стримує її в інших, виходячи із загальнонаціональних інтересів. Від успішного функціонування податкової системи багато в чому залежить результативність економічних рішень, що приймаються.

Податкова система повинна акумулювати кошти в руках держави для того, щоб вона могла виконувати свої зобов'язання перед суспільством, здійснюючи соціальну програму стосовно населення і забезпечуючи бюджетні організації й органи раціональним державним керуванням. Крім того, податкова система повинна стимулювати розвиток економіки шляхом розширеного відтворення. Останнє можливе за умов, якщо господарства та підприємства після платежів до бюджетів усіх рівнів зможуть залишити у своєму розпорядженні таку частину прибутку, яка дала б змогу створювати фонди спеціального призначення й економічного стимулювання, особливо виробничого і соціального розвитку, а також матеріального заохочення.

Саме ця теза віддзеркалює сутність перешкоди, яка виникає у сфері діяльності малого підприємництва. Адже право підприємців на самостійне використання прибутку втрачає свою значущість, бо чинні податкові ставки або цілком вилучають прибуток підприємства, або залишають таку його частину, яка не дає можливості розвивати підприємство.

З огляду на перераховані вище перешкоди у розвитку підприємницької діяльності в Україні особливу увагу варто приділити проблемі формування політики підтримки малого приватного підприємництва, зважаючи на сили, що можуть фактично впливати на формування цього важливого сектора економіки будь-якої країни.

Ключовими умовами для розвитку приватного сектора є збалансованість, стійке економічне зростання і "вбудованість" програми підтримки малого приватного бізнесу в ширший контекст політичних та економічних змін. Згодом малий бізнес стане головним чинником економічних перетворень, і не потрібно буде доводити, що підтримка малого бізнесу вигідна не тільки малим підприємствам, а й усій економіці, суспільству в цілому. Але поки що малий бізнес дуже малий для того, щоб його сприймали серйозно в країнах із перерваною традицією приватного підприємництва, а тому потребує підтримки з боку держави та формування специфічного середовища, яке б сприяло його динамічному розвитку.

Підприємницьке середовище інтегрує в собі суспільно-економічну ситуацію, що охоплює ступінь економічної волі, наявність підприємницького корпусу, домінування економічних зв'язків ринкового типу, діапазон можливостей для формування і використання капіталу (фінансових ресурсів).