Заробітна плата – категорія товарного виробництва. Теорії заробітної плати. Мінімальна заробітна плата. Номінальна та реальна заробітна плата

На певному етапі розвитку товарного виробництва, при наявності двох основних умов - юридичної свободи людини та відсутності у неї засо­бів виробництва і існування - робоча сила перетворюється в товар, форму­ються капіталістичні виробничі відносини. При капіталізмі основна маса товаровиробників представлена найманими робітниками, які створюють пе­реважну частину суспільного продукту і в процесі його розподілу отриму­ють частину продукту у вигляді заробітної плати.

Слід розуміти, що питання про сутність заробітної плати завжди при­вертало увагу економістів, було і залишається дискусійним. Дуже пошире­ним серед західних економістів і в значній мірі і вітчизняних науковців є визначення заробітної плати як плати за працю, яке вперше запропону­вав ще У.Петгі. Різновидом цього підходу є і інші теорії, наприклад, теорія продуктивності праці. К.Маркс не поділяв цієї точки зору і аргументовано показав в "Капіталі", що об'єктом купівлі-продажу є не праця, а товар робоча сила. Праця, за його думкою, не може бути товаром, оскільки вона

1) не має вартості, бо вартість будь-якого товару вимірюється саме працею;

2) праця не є товаром, бо на відміну від будь-якого товару не існує моменту його купівлі-продажу;

3) згідно з законом вартості обмін товарів здійсню­ється відповідно до суспільно-необхідних витрат на їх виготовлення. Це означає, що праця як товар не може стати основою для без еквівалентного отримання вартості. Отже, робітник на ринку праці продає свою робочу си­лу і вартість цього товару перетворюється в його ціну. Заробітна плата ви­ступає як перетворена форма вартості робочої сили, як ціна специфічного товару. Цей підхід дає змогу відповісти на питання про рівень заробітної плати. Вартість робочої сили зводиться до вартості товарів та послуг, при­значених для нормального відтворення робочої сили (а останнє можна ви­значити через споживчий кошик). Існує в економічній літературі і соціаль­на теорія заробітної плати, засновником якої був М.І.Туган-Барановський. За цією концепцією заробітна плата

1) не пов'язана з вартістю робочої сили, є суто розподільчою, є результатом розподілу суспільного продукту (це ча­стина суспільного продукту, яка залишається після відрахування з нього ви­трат на використані засоби виробництва);

2) рівень заробітної плати визна­чається двома вирішальними факторами - продуктивністю суспільної праці та соціальною силою робітничого класу. Для останніх, сучасних підходів характерно поєднання існуючих в економічній літературі визначень суті за­робітної плати. Так, українські вчені Г.Н.Климко та В.П.Нестеренко вважа­ють, що заробітна плата виражає і вартість товару робоча сила, і оплату за працю, за витрати і результати її, що визнані ринком. Як бачимо, у цьому визначенні вихідною інстанцією при визначенні суті заробітної плати є все ж таки вартість робочої сили, величина якої зумовлена вартістю необхідних робітникові (і його сім'ї) матеріальних і духовних благ (послуг) у даний пе­ріод, при даних природних і суспільних умовах життя.

Щоб забезпечити мінімальні умови для відтворення робочої сили дер­жава встановлює мінімальну заробітну плату. В кожній країні існує своє власне законодавство стосовно мінімуму заробітної плати. В Україні міні­мальна заробітна плата регулюється Законом України "Про оплату праці" (24.03.1995 р.), де вказано, що мінімальна заробітна плата є державною со­ціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підпри­ємств усіх форм власності і господарювання. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік при затвердженні Державно­го бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом пере­говорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укла­дання генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати переглядаєть­ся залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послу­ги за угодою сторін колективних переговорів.

Для посилення якості економічного аналізу розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Під номінальною розуміють суму грошей, отриману робітником за певний термін (годину, день, місяць тощо). Реальна заробітна плата являє собою сукупність товарів та послуг, які можна при­дбати при існуючих цінах на номінальну заробітну плату. Між номінальною та реальною заробітною платою існує залежність, яка при певних умовах (наприклад, при незмінних цінах) полягає у збільшенні реальної заробітної плати при зростанні номінальної. Але в умовах дії інших чинників (напри­клад, зростання цін) їх взаємодія буде призводити до інших результатів. Рух реальної заробітної плати визначають за формулою:

Індекс реальної          =  Індекс номінальної заробітної  плати

заробітної плати                        Індекс цін на товари та послуги

Розрахуйте індекс реальної заробітної плати, якщо номінальна заробітна плата зросла на 25 %, ціни а товари та послуги зросли на 30%.

Розв’язок.

Індекс реальної заробітної плати = індекс номінальної заробітної плати / індекс цін на товари та послуги, отже

індекс реальної заробітної плати = 125 / 130 * 100 % = 96,15 %