Розподіл і перерозподіл чистого доходу і чистого прибутку

Форми чистого доходу і чистого продукту

В умовах переходу до ринкової економіки проблеми розподілу чистого доходу і продукту набувають дедалі більшого значення. Чистий доход (валовий прибуток) - це різниця між ціною всієї реалізованої продукції і витратами на її виробництво, тобто собівартістю. Реально на кожному підприємстві чистий доход виступає як прибуток. Наприклад, в 2000 році в промисловості України було реалізовано продукції на суму 175532 млн. грн. Собівартість продукції становила 154651 млн. грн. Таким чином прибуток становив 20881 млн. грн.

Прибуток — це реальна економічна форма додаткового продук­ту. Розподіл чистого доходу фактично зводиться до розподілу при­бутку. На різних підприємствах і залежно від форм конкурентної боротьби він має неоднакові конкретні форми свого прояву. Так, за умов досконалої конкуренції він виступає як середній прибуток на вкладений капітал, що є результатом міжгалузевої конкуренції між виробниками. Прибуток може бути і максимально високим за умов монопольної конкуренції. В акціонерних товариствах він яв­ляє собою дивіденд, в кооперативних — чистий доход тощо.

Крім прибутку, чистий доход виступає також у формі відсот­ка. На грошові кошти підприємств, а також різних верств насе­лення, які вкладають грошові кошти в банки, щорічно нарахо­вується певний відсоток. Норма його визначається як відношен­ня одержаного відсотка до всієї суми позичкових коштів:

Норма   =      позичковий капітал

відсотка        сума позичкових коштів         

Відсоток фактично означає ціну позички. Таким чином, він є доходом для тих підприємств, які мають на своїх рахунках у бан­ках тимчасово вільні кошти. Водночас — це витрата для тих гос­подарств, які беруть кредит, адже вони повинні сплачувати зі свого прибутку ставку відсотка на взяті в позику кошти.

Формою чистого доходу є також рента. Вона обумовлюється природними умовами виробництва, насамперед, у сільському господарстві, гірничодобувних галузях та ін. Рента, з одного боку, - це доход для власника особливих специфічних умов вироб­ництва, з іншого - витрати для орендаря за користування зе­мельними ділянками, рудниками, будівельними майданчиками. Причому земельна рента в чистому вигляді ніколи не буває. В ре­альному житті існує орендна плата, яка, крім ренти, включає в се­бе відсоток на вкладений раніше в дану земельну ділянку капітал. Економічний зміст прибутку, відсотка і ренти полягає не лише в тому, що вони є формами додаткового продукту. За допомогою цих показників визначається ціна основних виробничих фак­торів. Що стосується землі, то ціну кожної земельної ділянки можна обчислити за формулою:

,

де W - ціна земельної ділянки,

r - орендна плата за дану ділян­ку землі,

  i - норма позичкового відсотка.

Ціна капіталу, вкладе­ного в акціонерне товариство, розраховується за формулою:

,

 

де d -означає суму дивіденду.

 

Наведені формули широко застосовуються в економічній на­уці. Ними слід користуватися й на практиці, особливо під час проведення роздержавлення і приватизації підприємств, коли до­сить гостро стоять питання оцінки майна і землі.

Таким чином, у процесі розподілу чистий доход набирає фор­ми прибутку, відсотка і ренти. Якщо сюди додати ще й заробітну плату, то одержимо всі наявні первинні форми розподілу чисто­го продукту (валова додана вартість). В результаті цього чистий продукт розподіляється між його безпосередніми виробниками і власниками засобів виробництва.

В реальному економічному житті в нашій країні ці первинні доходи виступають як:

- заробітна плата робітників сфери матеріального виробництва;

- доходи селян;

- прибуток підприємств;

- доходи селян, робітників і службовців від підсобного госпо­дарства

Первинний розподіл доповнюється перерозподілом чистого продукту, необхідність якого зумовлена:

- завданням концентрації ресурсів для вирішення важливих соціальних проблем;

- існуванням нематеріального виробництва, на утримання яко­го кошти надходять шляхом перерозподілу доходів;

- важливістю залучення коштів підприємств і населення на гро­мадські потреби;

потребами НТР, прогресивних змін у структурі суспільного
виробництва, розвитку окремих економічних регіонів країни.

Головним знаряддям перерозподілу чистого продукту є дер­жавний бюджет, через який в розвинених країнах проходить від 30% до 50% національного доходу. Важливу роль у цьому роз­поділі відіграє податкова система, оплата населенням послуг, ме­ханізм цін тощо.

У результаті розподілу й перерозподілу національного доходу складаються кінцеві доходи різних груп населення, держави, під­приємств матеріального і нематеріального виробництва. Форму­ванням фондів споживання і нагромадження завершується про­цес розподілу й перерозподілу чистого продукту, після чого він надходить у стадію кінцевого використання.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні підходи до визначення суті заробітної плати.

2. Чому, за думкою К.Маркса, заробітна плата не може бути платою за

працю?

3. Розкрийте суть соціальної теорії заробітної плати.

4. Що визначає розмір мінімальної заробітної плати?

5. Що таке номінальна і реальна заробітна плата?

6. Проаналізуйте залежність між номінальною та реальною заробітною платою в умовах некерованої інфляції.

7. Які форми заробітної плати ви знаєте?

8.  Чому комплексна механізація і автоматизація виробництва зумовлює широке використання почасової форми заробітної плати?

9. Які системи заробітної плати використовуються за сучасних умов?
10. Охарактеризуйте тарифну систему заробітної плати.

11. Чим обумовлено розповсюдження в сучасних ринкових країнах сис­тем колективного преміювання?

12. Покажіть джерела і структуру сімейних доходів. Як здійс­нюється сьогодні використання сімейних доходів?

13. Визначіть форми чистого доходу і чистого продукту.

14. Покажіть формули розрахунку ціни земельної ділянки та ціни капіталу, вкладеного в акціонерне товариство.

15. Що є головним знаряддям перерозподілу чистого продукту?