Міжнародний кредит
Вивіз капіталу у позичковій формі здійснюється в основному шляхом надання міжнародних кредитів. Для того, щоб надання капіталу отримало форму кредиту мають дотримуватись певні умови: гроші мають бути повернуті (зворотність); повернуті у визначений термін (терміновість); за користування грошима треба платити (платність).
Міжнародний кредит можна класифікувати у відповідності до певних критеріїв. За джерелами розрізняють державний (наданий державними органами) та приватний. За формою надання — товарні (у товарній формі) і валютні (у валютній формі). За цільовим призначенням — зв'язані (на строго конкретні цілі — інвестиційні, комерційні, часто у товарній формі) та фінансові (без жорсткого цільового призначення, як правило в валютній формі). За строками — короткострокові (до 1 року, як правило, на поповнення обігових коштів). Середньострокові (1-5 років, як правило, на закупівлю основного обладнання) та довгострокові (більше 5 років, як правило, на нове будівництво). За видами позичальників — надані іноземним державам, окремим корпораціям, приватним підприємствам та ін.
|
|
Важливою тенденцією розвитку сучасного міжнародного кредиту є підвищення ролі банківського капіталу, посилення його активності в проведенні міжнародних операцій. Передусім це стосується найбільших транснаціональних банків (ТНБ): їхні капітали стрімко зростають, випереджаючи збільшення всього суспільного банківського капіталу. Серед ТНБ лікуючі позиції займають банки США, хоча спостерігається посилення позицій банків інших розвинених країн. Найбільші ТНБ відіграють значну роль у розміщенні іноземних позик, випуску міжнародних облігацій, проведенні інших операцій у сфері міжнародного кредиту.
На світовому ринку позичкових капіталів функціонує ряд міжнародних фінансових центрів, які акумулюють й розподіляють фінансові ресурси по всьому світу. У фінансових центрах зосереджені численні фінансово-кредитні організації, що обслуговують міжнародну міграцію капіталу. Найбільшими світовими фінансовими центрами є Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Люксембург, Гонконг і ін.
Торгівля ліцензіями
Основна форма торгівлі науково-технічними знаннями — торгівля ліцензіями. Ліцензія — це надання права однією стороною другій стороні права на промисловий та комерційний винахід на протязі обумовленого строку за певну винагороду на певній території.
Ліцензії включають як угоди з приводу патентів на винаходи, так і угоди з приводу ноу-хау. Ліцензії на передачу прав використання патентів без відповідного ноу-хау (так звані патентні ліцензії) відіграють відносно скромну роль у ліцензійній торгівлі внаслідок того, що використання запатентованого винаходу у виробництво потребує, як правило, значних додаткових досліджень, при цьому існує ризик, що винахід може бути економічно нерентабельним, або технологічно неприйнятним. Найбільше розповсюдження у зовнішньоекономічній діяльності отримали ліцензійні угоди, які передбачають комплексну передачу одного або декількох патентів і пов'язаного з ними ноу-хау. В той же час зростає кількість ліцензій на використання ноу-хау без патентів на дослідження. Додаткова перевага цих типів угод у тому, що багато з таких ліцензій крім передавання технічних знань передбачають надання супутніх науково-технічних послуг з організації ліцензійного виробництва, а нерідко — і відповідні поставки обладнання, окремих вузлів готової продукції, вихідної сировини тощо.
|
|
За надання ліцензійних прав на використання винаходу та іншого об'єкту ліцензування передбачаються ліцензійні винагороди (плата за ліцензії). До основних форм плати за ліцензії відносять: роялті (періодичні поточні процентні відрахування, які мають вид фіксованих процентних ставок від фактичного економічного результату використання ліцензії за кожний період) та паушальні платежі(чітко зафіксовані в угодах суми, що встановлюються на основі оцінки очікуваного економічного ефекту і виплачуються разово або в декілька разів). Зовнішньоекономічна ліцензійна торгівля зростає дуже швидкими темпами, оскільки прибутковість ліцензійних операцій часто вища, ніж інвестиційних, а ризики є меншими.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте основні етапи розвитку світового господарства.
2. Що таке міжнародна економічна інтеграція? Назвіть форми її прояву на мікро - та макрорівнях.
3. Назвіть види сучасних інтеграційних об'єднань.
4. Дайте характеристику експортного потенціалу України.
5. Перелічить фактори, що негативно впливають на процес інтеграції економіки України в економіку світового господарства.
6. Назвіть можливі напрямки розвитку інтеграційних зв'язків України.
7. Розкрийте сутність МЕВ та назвіть основні їх форми.
8. Охарактеризуйте основні закономірності міжнародної торгівлі в сучасних умовах.
9. Дайте характеристику сучасних особливостей вивозу капіталу.
10. У чому полягає сутність міжнародної міграції робочої сили та які основні чинники, що їх обумовлюють?
11. Розкрийте основні прояви міжнародних науково-технічних зв'язків.
12. Розкрийте зміст системи золотого стандарту.
13. Які основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи?
14. У чому полягає сутність валютного курсу?
Проблеми інтеграції економіки в світове господарство.»
Необхідно знати: тенденції зміни товарної структури світового товарообігу, необхідність інтеграції економіки України у світове господарство, причини та форми вивозу капіталу.
Необхідно вміти: аналізувати основні форми зовнішньоекономічних відносин України.
План
1.Особливості зовнішньоекономічного сектору в трансформаційних економіках. Загальні міжнародні умови формування зовнішнього сектору.
2. Основні складові зовнішньоекономічної політики України. Зовнішня торгівля. Вивіз капіталу.
3. Природні порівняльні переваги України в зовнішньому секторі.
4. Економічні проблеми отримані у спадок.
5. Суть механізму зовнішньоекономічних зв’язків.