Тенденції розвитку міжнародних прямих інвестицій

У сучасних умовах вивіз капіталу є однією з динамічних форм міжнародних економічних відносин: темпи зростання вивозу капіталу вищі, ніж темпи зростання зовнішньої торгівлі. Особли­вого значення у цьому зв'язку набувають прямі іноземні інвес­тиції, які стають найбільш важливою формою вивозу капіталу у зв'язку із розвитком інтернаціоналізації господарського життя, виробничої і науково-технічної кооперації та діяльності транс­національних корпорацій: темпи зростання прямих іноземних інвестицій вищі, ніж вивозу капіталу.

Основний обмін прямих іноземних інвестицій здійснюється між промислово розвиненими країнами: в структурі експорту ка­піталу частка розвинених країн складає більше 90%, країн, що розвиваються — 8%, постсоціалістичних країн — до 1%. Дещо інша структура імпорту прямих іноземних інвестицій: розвинені країни — більше 70%, країни, що розвиваються — біля 25%, постсоціалістичні країни — до 2%.

Галузеві пріоритети прямих іноземних інвестицій обумовлені розвитком НТП — основна частка іде в новітні галузі — хімічна промисловість, автомобілебудування, інформаційно-комуніка­ційна техніка, приладобудування, та в цілому машинобудування. Зрозуміло, що країни, які розвиваються, можуть просто не мати потреби в реалізації прямих інвестицій в таких галузях внаслідок їх нерозвиненості. В той же час в 90-х рр. в країни, що розвива­ються, були вкладені рекордні у порівнянні з попередніми періо­дами, розміри прямих інвестицій.

Лідером як серед експортерів прямих іноземних інвестицій, так і серед імпортерів, є США та країни ЄС. Японія активно експортує прямі інвестиції, але не прагне допускати іноземні корпо­рації на власний ринок. Характерною особливістю іноземного інвестування в кінці XX ст. є активна конкурентна боротьба за залучення прямих іноземних інвестицій, які сприяють впровад­женню новітніх технологій.