Види корозії за характером руйнування, та захист від неї

В залежності від виду корозії, умов при яких вона протікає корозія відрізняється по характеру руйнування і поділяється таким чином:

- загальна або сплошна, що охоплює всю поверхню металу, вона в свою чергу ділиться на рівномірну і нерівномірну.

- місцева, що охоплює лише окремі ділянки металу, вона буває: п'ятнами, виразками у вигляді окремих точок, навскрізна, підповерхнева - починається на поверхні але поширюється переважно під поверхнею, міжкристалітна, що виникає між кристалами металу.

Способів захисту металів від корозії існує багато. Так як основ­ним видом хімічної корозії є газова корозія, то основні способи боротьби направлені проти неї.

Це жаростійке легування, тобто введення до складу сплавів компо­нентів, які підвищують жаростійкість, що особливо важливо для деталей, які працюють в умовах високих температур. Основним компонентом є хром.

Другим практичним способом захисту металів від газової корозії є застосування захисних атмосфер які захищають від руйнування поверхні металу. Для цього використовують інертні гази - аргон, азот, водень, оксид вуглецю.

Для захисту сталі від газової корозії на її поверхню наносять алюміній, хром, силіцій і деякі жаростійкі сплави.

З неметалічних покрить найчастіше застосовують жаростійкі емалі (склоподібні покриття).

Захист від електрохімічної корозії повинен бути направлений на запобігання контакту поверхні металу з вологою, для чого використову­ють різні захисні покриття.

Часто використовують металічні покриття, які наряду з захистом від корозії підвищують зносостійкість, та жароміцність. Розрізнюють анодне та катодне металеве покриття.

Анодне - покриття менш активного металу більш активним (заліза цинком).

Катодне - покриття більш активного металу менш активним (заліза оловом).

Наряду з металічними покриттями часто застосовують неметалічні покриття: лакофарбове, покриття гумою і ебонітом, пластичними масами та водовідштовхуючими мастилами.

Застосовують також легування металу, в основному хромом та силіцієм.

Для захисту від електрохімічної корозії застосовують протектори шляхом закріплення до металу пластин другого металу, який має нижчий негативний потенціал (цинкову пластину до корпусу корабля).

Техніко-економічні показники боротьби з корозією

При виборі способу захисту від корозії необхідно враховувати як його технічні показники, так і конструктивні особливості виробів. Для деталей, що працюють при підвищених температурах, не слід застосо­вувати звичайні лакофарбові покриття. Для деталей, що труться не можна застосовувати фосфатні покриття, вони підвищують коефіцієнт тертя.

Важливу роль при виборі способу захисту грає також економіка. Вартість захисту повинна находитись у відповідності з вартістю конст­рукції що захищається. При захисті дорогого поточного механізму можливе застосування відносно дорогих способів захисту, наприклад дорогоцінних металів. У найбільш простих випадках (наприклад, захист мостових спо­руд) застосовуються більш дешеві способи - лакофарбове покриття.

Вирішальне значення має економічний ефект від застосування даного способу захисту. Найбільш дешеві способи захисту - лакофарбове покриття і протекторний захист. Саме дешеве з металічних покрить - цинкове, більш дорогі - латунне, мідне, свинцеве, лудіння і особливо нікелювання та хромування. Фосфатування та оксидування по вартості близьке до лакофарбного.

Запитання для самоперевірки:

1. Поняття корозії металів.

2. Шкода від корозії.

3. Суть і механізм дії хімічної корозії.

4. Суть і механізм дії електрохімічної корозії.

5. Види корозії за характером руйнування.

6. Способи захисту від корозії.

[1.2.4]

 

Тема 9. Обробка металів способами пластичної деформації (тиском)

План

1. Суть виробництва заготовок способами пластичної деформації.

2. Нагрівання та нагрівальне обладнання.

3. Способи обробки металів пластичною деформацію:

а) Прокатування.

б) Пресування.

в) Волочіння.

г) Кування та штампування.

4. Одержання виробів способами порошкової металургії.

Суть виробництва заготовок способами пластичної деформації.

Обробка металів методами пластичної деформації (тиском) – спосіб надання металу потрібної форми шляхом пластичної деформації. При цьому цільність металу не повинна порушуватись, тому тиском можна обробляти лише пластичні матеріали.

Під пластичністю розуміють властивість металу змінювати первинну форму під впливом тиску без порушення цілісності і зберігати змінену форму після припинення дії тиску.

Природна пластичність різних металів не однакова. Одні метали мають високу пластичність в холодному стані (олово, цинк, алюміній, мідь та ін.), інші проявляють пластичність при нагріванні (середньо- та високовуглецеві та леговані сталі), а деякі метали і сплави зовсім не пластичні (марганець, чавун).

Обробка металів способами пластичної деформації є най­більш прогресивним способом одержання заготовок і деталей машин. Ці способи відрізняються низькою енергоємкістю, високою продуктивністю, незначними втратами металу і знаходять застосування у різних галузях промисловості (автомобільній, авіа-, судно- і тракторобудівництві і ін.).

Внаслідок обробки металів тиском виникає зміщення атомів по кристалографічних площинах, в яких знаходиться найбільша кількість атомів.

Внаслідок викривлення кристалічної решітки - накльопу, власти­вості кристалів змінюються: збільшується твердість, міцність, крихкість, зменшується пластичність, в’язкість, корозійна стійкість та електро­провідність.

Для відновлення пластичних властивостей, ліквідації накльопу, проводять рекристалізаційний відпал, після якого матеріал відновлює попередні властивості.