Призначення, суть та основні елементи процесів різання

Більшість деталей машин і механізмів обробляються на верстатах зняттям стружки, тобто різанням.

Стружку знімають з заготовок лезовим і абразивним інструментом.

Обробка заготовки заключається в знятті шару металу з її поверхні, залишеного спеціально для цього. Шар металу, що видаляється з заготовки називається припуском на обробку.

У лезового інструменту є спеціальні загострені ріжучі кромки (різці, свердла, фрези та ін.). у абразивного – велика кількість твердих зерен з гострими гранями і кутами на поверхні і в товщі цих інструментів.

Лезо являє собою клин, який під дією сили врізується в метал заготовки і деформуючи його, відділяє, перетворюючи в стружку. Розрізняють три види стружок, що утворюються:

- зливна – при обробці в’язких металів, має вигляд суцільної стрічки, з внутрішнього боку гладенька, а з зовнішнього має пилкоподібні зазубрини;

- стружка сколювання – при обробці металів середньої твердості та твердих, при великій глибині та малих швидкістю різання. З внутрішнього боку гладенька стрічка, з зовнішнього – ясно виражені зазубрини;

- стружка надлому – при обробці крихких металів (чавун та ін.). це окремі частки металу неправильної форми.

Для отримання поверхні заданої форми, заготовки і інструмент закріплюють в металоріжучих верстатах, робочі органи яких придають їм рух потрібної траєкторії з установленою швидкістю і силою.

Рухи робочих органів верстатів діляться на робочі та допоміжні.

Робочими називаються рухи, при яких з заготовки знімається стружка (фрезерування, точіння).

Допоміжними – рухи при яких з заготовки стружка не знімається (відведення та підведення інструменту).

Робочий рух можна розділити на головний рух та рух подачі.

Головним називається рух, швидкість якого є найбільшою. Наприклад: при точінні заготовці придається обертовий рух – головний, а різцю – рух подачі. При свердлінні головний рух придається інструментові, а рух подачі заготовці.

Важливою характеристикою при обробці деталей на металоріжучих верстатах є швидкість та глибина різання.

Швидкістю різання називається швидкість переміщення точки оброблюваної поверхні по відношенні леза ріжучого інструменту.

Для верстатів з обертовим головним рухом швидкість різання визначається за формулою:

де:  U – швидкість різання;

Д – діаметр оброблюваної заготовки, або інструменту, мм;

п – частота обертання оброблюваної заготовки, або інструменту, об/хв.

Глибина різання – відстань між оброблюваною та обробленою поверхнею, виміряна перпендикулярно до осі заготовки, мм.

За час обробки різанням приймають час необхідний на обробку деталі від початку до кінця.