Тема 2. Система економічних рахунків

Та її структурна характеристика

Перехід України на ринкові відносини та входження її в єдиний світовий простір потребує прийняття єдиної економіко-статистичної мови спілкування економістів, фінансистів та менеджерів різних країн. Таким інструментом порозуміння стала система національних рахунків (СНР), яка зайняла центральне місце серед міжнародних стандартів обліку та статистики.

Вивчаючи цю тему, потрібно зрозуміти, що СНР є логічно послідовною, гармонічною та цілісною сукупністю макроекономічних рахунків, балансів, активів та пасивів, а також таблиць, в основу яких покладено низку узгоджених на міжнародному рівні, понять, визначень, класифікацій та правил обліку. СНР дає можливість виражати економічні дані у формі, придатній для здійснення економічного аналізу та прийняття важливих управлінських рішень.

В основі побудови СНР лежить процес розширеного відтворення. А в статистичному щорічнику України трактується «як сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів».[19. с 25]  

Студенти мають знати, що в основі методології побудови системи національних рахунків лежить теорія розширеного відтворення та науково обґрунтовані концепції опису економічних процесів.

Однією з центральних в економічній науці є концепція економічного виробництва, яка визначає межі економічного виробництва де створюється вартість.

Необхідно уяснити, що в діючій СНР у сферу економічного виробництва включається всі види діяльності виробництва товарів та послуг, у тому числі так звані нематеріальні послуги, що є результатом діяльності «непродуктивної сфери», тобто загальне управління, освіта, охорона здоров’я, наука, культура, мистецтво, фінанси і житлово-комунальне господарство.

Другою принциповою концепцією, на яку спирається СНР, є концепція факторів виробництва відповідно до якої вартість створюється не тільки працею, а й іншими факторами виробництва (капіталом, природними ресурсами, особистими здібностями людей, тобто підприємницькою діяльністю). СНР – 93, яка зараз є загальновживаною, рекомендує оцінювати макроекономічні показники в ринкових цінах, які відрізняються від факторної вартості на сальдо податків на виробництво і субсидій. Водночас СНР – 93 включає дані, що можуть бути використані для розрахунку показників у факторній вартості.

Студенти мають засвоїти, що в новій СНР – 93 замість факторних доходів використовується категорія первинних доходів, що характеризує доходи учасників економічного процесу після первинного розподілу нової створеної вартості.

Метою СНР є фіксування економічних потоків і запасів, що знаходять відображення в рахунках виробництва, поділу і перерозділу доданої вартості, рахунка нагромадження та фінансів. При з’ясуванні суті СНР необхідно зазначити, що міжнародна система зіставлень потребує і відповідних категорій і класифікацій.

Першою базисною категорією є інституційна одиниця, яка об’єднує такі економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе певні зобов’язання. Вони можуть займатись всією сукупністю операцій, приймати рішення щодо всіх аспектів економічного життя.

Ключовою категорією в СНР є операція, яка означає більшість економічних дій, які здійснюються за погодженням між інституційними одиницями. Вони являють собою або обмін економічних вартостей, або добровільну передачу (трансферт) певної кількості економічних вартостей без відповідного еквівалентного трансферта від однієї одиниці до другої. Деякі економічні дії, які проводяться тільки однією економічною одиницею в СНР також розглядаються як операції (приріст основного капіталу для власного споживання).

При вивченні теми необхідно усвідомити, що відповідно до міжнародних стандартів здійснюється класифікація галузей економіки; активів і пасивів, де виокремлюються нефінансові активи у вигляді вироблених і невироблених, а також фінансові активи.

У СНР проведена класифікація тарифів і послуг за основними групами товарів та послуг відповідно до вимог міжнародної центральної кваліфікації продуктів, схваленої статистичною комісією ООН у 1993 р.

Установлена класифікація витрат органів державного управління яка дозволяє розмежувати споживання органів державного управління на колективне та індивідуальне споживання.

Особливу увагу необхідно приділити установленій класифікації податків і субсидій. Здійснюється розрізнення між поточними і капітальними податками, між податками на виробництво й імпорт, з одного боку, і податками на доходи і власність – з другого.

Податки на виробництво та імпорт розглядаються як первинні доходи органів державного управління. Податки на доход і власність трактуються як перерозподільчі платежі. Податки на виробництво та імпорт поділяються на дві групи: податки на продукти (ПДВ, акцизи, мито податки з продажу та ін.) які є продуктовими податками, а податки на землю, споруди, будівлі, фонд оплати праці, транспортні засоби та ін. входять у прибуткові податки на виробництво. Такий розподіл має значення для оцінки валового випуску продуктів та послуг.

Податки на продукти (крім ПДВ і податків на імпорт) входять до складу доданої вартості (ДВ) за цінами виробника, але не включаються до складу ДВ при оцінці за основними (базовими) цінами. Неприбуткові  податки на виробництво виступають елементом ДВ як у цінах виробників, так і в основних (базових) цінах, але всі ці податки не є елементами факторної власності.

Особливу увагу необхідно звернути на класифікацію секторів економіки. Сектори – це групи інституційних одиниць, які є однорідними з точки зору функцій, що вони виконують в економічному процесі, та джерел фінансування витрат, що видно в таблиці 1.

Таблиця 1