Вивчення особистості важковиховуваних школярів»

Мета: дати визначення понять «важковиховуваність», «важковиховувана дитина», пояснити причини, чинники та фактори, що зумовлюють появу таких учнів, навчити педагогів ефективно працювати з важковиховуваними учнями.

Форма роботи: семінарське заняття.

Обладнання: плакати, стікери у формі слідів людини, олівці, фломастери, папір формату А4.

Тривалість: 60 хвилин.

                                    Хід заняття

Інформаційне повідомлення. (15 хвилин).

Однією з складних проблем сучасної школи є проблема асоціальної поведінки дітей та підлітків. Педагогічна практика стверджує, що серед учнів збільшується кількість важковиховуваних.

Особистість дитини є складною психофізіологічною системою. Важковиховувані – це категорія осіб, в яких під впливом несприятливих для розвитку соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних умов з'являється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається зниження або втрата почуття відповідальності за свої вчинки.

Важковиховуваність – свідомий або несвідомий опір, який чинить дитина цілеспрямованому педагогічному впливу.      

Однією з головних причин появи важковиховуваних є:

- відсутність наступності в діяльності дитячого садка і батьків, що виховують дитину вдома;

- відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці;

- несвоєчасне виявлення в дитини, як позитивних так і негативних якостей;

- відсутність захисту і допомоги дитині в процесі її розвитку. Важковиховуваним школярам властиві:

- неправильно сформовані потреби: матеріальні переважають над моральними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер; для їх задоволення важковиховувані особи використовують засоби, які не завжди відповідають нормам моралі (вживають алкоголь, наркотики; крадіжки), що призводить до деградації особистості;

- нерозвиненість соціально-політичних потреб;

- прагнення до спілкування з подібними собі, перебування поза зв'язками з постійними учнівськими колективами;

- нерозвинена потреба пізнання навколишнього світу: незадоволення навчанням, ігнорування методів пізнавальної діяльності;

- спотворені естетичні потреби;

- нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

- непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

- брак уявлень про норми поведінки, обмеженні почуття відповідальності за свої вчинки;

- обмежені інтелектуальні інтереси;

- приховування своїх вчинків від батьків, вчителів, однокласників. 

Негативні чинники, що зумовлюють появу важковиховуваних школярів:

- сім'ї у стані соціальної кризи: неповна сім'я, батьки-п'яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей; негативний приклад в моральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього батьківського авторитету, прояви насильництва, жорстокості і матеріальні нестатки.

- низька педагогічна культура в сім'ї: батьки працюють, освічені, інтелектуально розвинені, є матеріальний достаток, що проявляється у створенні для дітей "парникових" умов, призводить до ослаблення внутрішніх сил особистості, вседозволеності, несформованості самовимог і самоконтролю.

- недостатній рівень роботи загальноосвітніх закладів: проявляється у перевантаженні програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти. Це породжує негативізм, спроби втечі від пізнавальної діяльності.

     Причинами відхилень у поведінці є такі фактори:

- втрата інтересу до школи;

- надзвичайно ускладнена життєва ситуація;

- несприятливе мікросоціальне середовище;

- психопатія або інші патології мозку;

- труднощі адаптації до шкільного життя.

Проблеми важковиховуваних дітей криються передусім у соціальній сфері. Такі діти, в переважній більшості, психічно і фізично здорові. Провини та порушення дисципліни стали для них звичними, перетворилися на норму поведінки. У їх стосунках з вчителями виявляється стійкий психологічний бар'єр.

Процес вивчення учня є складним і відповідальним. Його результати мають бути основою при плануванні та проведенні роботи з ними, а також її координації з вчителями, батьками. Потрібно систематично фіксувати результати вивчення особистості учня. Це своєрідний банк відомостей про рівень й особливості фізичного, психологічного і соціального розвитку кожного учня.

Визначають такі етапи вивчення особистості важковиховуваних школярів:

І. Діагностичний. Вивчають, аналізують позитивні і негативні фактори виховання, умови, що їх зумовили, визначають шляхи і засоби нейтралізації негативних тенденцій та актуалізації позитивного в поведінці дитини. Потрібно мати детальну характеристику важковиховуваного учня.

ІІ. Планування і визначення змісту роботи.

ІІІ. Етап цілеспрямованої педагогічної діяльності. Передбачає реалізацію планів щодо перевиховання конкретної особистості. Це відбувається із залученням всіх, хто може позитивно вплинути на неї (батьків, родичів, однокласників, учителів).

  Вивчаючи комплекс особистості неповнолітнього, слід звернути увагу на співвідношення тих властивостей і якостей, від яких залежить поведінка учня, його успішність, можливість виховання.

Вправа «Ситуація»

Час виконання: 15-20 хвилин.

Учасники гри об'єднуються у підгрупи відповідно до малюнків, зображених на картках. Кожна підгрупа отримує характеристику учня.                                               Характеристика учня

Максим навчається в 9 класі. Це учень з низьким рівнем знань. Погано себе поводить на уроках, постійно вступає в бійки на перервах, агресивний з товаришами. Йому притаманні спалахи гніву, роздратування, особливо коли зустрічає протидію або зазнає невдачі.

В школі відвідує тільки окремі уроки, наінші може просто не приходити тижнями. Часто зриває заняття: розмовляє вголос, ігнорує зауваження вчителів, вступає в грубі суперечки. Педагогів зневажає, переконаний, що вони до нього прискіпуються.

Друзів не має. Курить та вживає алкогольні напої. Розповідає однокласникам, що пробував наркотики в компанії доросліших хлопців.

Проживає в неповній сім'ї. Батьки розлучені, батько вихованням сина не займається. Мати на заробітках. Проживає з бабусею. Дуже рано почав доросле самостійне життя.

Ведучий формулює таке завдання: «На ватманах намалювати реальний та ідеальний портрет цього учня, тобто яким він є і яким він міг би бути, якби його належно виховували». Поки 3-4 учасники, по одному від кожної підгрупи, малюють портрети, у цей час кожна підгрупа розробляє свій перелік методів, які можуть бути застосовані у виховній роботі, а потім кожний метод записують на стікерові у формі сліду людини.

Презентація

Всі підгрупи утворюють одне велике півколо і презентують свої напрацювання. приклеюючи сліди з методами роботи на плакаті, з намальованими реальним та ідеальним портретами учня (між портретами ніби шлях від реального до ідеального). Щоб повноцінно могли висловитися всі члени підгрупи, кожен метод пропонують по черзі, намагаючись не повторювати один одного.