Інформаційна довідка «Важковиховуваність як актуальна соціально-педагогічна проблема»

На початку XX століття категорія "важкі діти" охоплювала і дітей-правопорушників, і безпритульних дітей, і дітей з різноманітними дефектами, а також дітей з масової школи, які ускладнювали навчально-виховний процес. Але вже тоді вчені намагалися дослідити й виокремити "власне важковиховуваних дітей".

Поняття "важковиховувана дитина" у 20-30-х роках минулого століття досліджувалося багатьма вченими як широка соціально-педагогічна категорія, оскільки охоплювала різні групи дітей, які з багатьох причин були "важкими" для суспільства в цілому, для педагогів та батьків зокрема.

Поняття "важковиховувана дитина" в 60-ті роки XX століття застосовувалося до: несприйнятливих до виховання дітей; дітей з психічними, фізичними та розумовими вадами. Але порівняно з попередніми десятиліттями це поняття не стосувалося таких груп дітей, як правопорушники та безпритульні.

У психолого-педагогічному обігу 70-80-х років XX століття вважалося, що "важковиховувана дитина" - це психологічно і фізично здорова дитина, яка стала "важкою" за несприятливих умов життя в сім'ї або школі, через неправильне виховання або взагалі за його відсутності. Саме такі умови провокують загострення акцентуації характеру, виникнення певних граничних станів психіки або ж педагогічну занедбаність та несприйнятливість до виховного впливу. А все це, у свою чергу, провокує важковихованість.

Сучасна ж психолого-педагогічна наука характеризується значною різноманітністю думок щодо змісту поняття "важковиховувана дитина". Воно, на думку різних дослідників, охоплює різні категорії дітей. Це і діти з яскраво вираженою обдарованістю, і діти з незначними психологічними або фізичними вадами. Частину таких дітей дослідники характеризують як дітей з девіантною поведінкою.

Аналіз соціально-педагогічних, педагогічних та психологічних словників дає можливість дійти висновку, що "важковиховувана дитина" — це дитина, у виховній роботі з якою вихователі відчувають певні труднощі, викликані тим, що така дитина несприйнятлива до традиційних педагогічних впливів унаслідок різних причин і характеризується відхиленнями в поведінці, психіці та особистісному розвитку взагалі, що зумовлює потребу в спеціальному корекційно-виховному впливі.

Робота в групах «Визначення психологічних особливостей важковиховуваних дітей»

Кожна група самостійно складає портрет важковиховуваної дитини.

Характерними проявами важковиховуваності підлітків можуть бути:

- занижені адаптивні здібності, неадекватність самооцінки;

- недостатній розвиток для даного віку мотиваційно-вольової сфери;

- недостатній розвиток для даного віку пізнавальних процесів;

- підвищена активність, гіперактивність;

- зниження толерантності (терпимості) до інших людей;

- категоричність думок, оцінок інших;

- прояви агресивної, егоїстичної поведінки;

- негативна реакція дитини на зауваження, вимоги зі сторони інших людей;

- прояви жорстокості щодо однолітків;