Зміст земельних приватизаційних правовідносин складають права і обов'язки відповідних суб'єктів

Так, громадяни та інші особи — суб'єкти приватизації мають право:

а) вносити клопотання чи подати заяву (для фізичних осіб) до органів приватизації про передачу відповідної земельної ділянки у приватну власність;

б) вимагати її своєчасного розгляду та інформування про прий­няте рішення;

в) звертатися до суду із скаргою на неправомірні дії відповідних органів і посадових осіб;

г) отримати земельні ділянки в натурі та своєчасно юридичне оформити і посвідчити відповідні права;

д) отримати в установленому порядку державний акт, інші пра-вовстановлюючі документи на право власності на земельну ділянку;

е) звертатися до юрисдикційних органів про поновлення та за­хист порушених прав на приватизацію земельних ділянок.

У той же час на суб'єктів приватизації покладаються такі обов'язки:

а) погодити в установленому порядку з місцевими радами, ор­ганами державного нагляду та контролю та суміжними землевлас­никами і землекористувачами обгрунтовані розміри та місцезнахо­дження земельної ділянки;

б) виконувати рішення суду щодо питань з приводу привати­зації;

в) дотримуватися вимог проекту відведення земельної ділянки та встановленого її розміру;

г) своєчасно надати документ про громадянство для внесення запису (відмітки) про передачу земельної ділянки;

д) зареєструвати державний акт на право масності на землю та ін. Відповідно органам приватизації надані такі права:

а) відмовляти за наявності законних підстав у зверненні про бе­зоплатну передачу земельних ділянок;

б) визначати місце розташування та розміри земельних ділянок, що підлягають безоплатній передачі у власність;

в) ініціювати безоплатну передачу земель у власність суб'єктам приватизації;

г) вилучати відповідну земельну ділянку з метою її подальшої безоплатної передачі у приватну власність суб'єктам привати­зації;

д) вимагати від суб'єктів приватизації надання документів, що підтверджують розмір та місцерозташування земельної ділянки, яка безоплатно передається у власність, тощо.

На органи приватизації покладено такі обов'язки:

, а) розглянути клопотання про безоплатну передачу земельних

• ділянок у встановлений термін;

б) у разі згоди передати земельну ділянку у власність, замовити землевпорядній організації розробку проекту її відведення;

Г в) розглянути проект відведення земельної ділянки та підготува-? ти відповідні висновки;

••• г) прийняти рішення про передачу земельної ділянки у

І власність або відмову у задоволенні заяви (клопотання);

' д) дотримуватися встановлених термінів на безоплатну переда­чу земельних ділянок;

е) своєчасно оформити та видати суб'єктам приватизації право-

:• встановлюючі документи про право власності на земельну ділянку,

^ що передається безоплатно у власність;

є) провести реєстрацію правовстановлюючого документа на право власності на землю.

Важливе значення мають відповідні юридичні обставини, з яки­ми пов'язуються підстави зміни та припинення земельних прива­тизаційних правовідносин. Зокрема, підставами зміни та припи-

. нення цих правовідносин можна вважати: рішення суду про

| обов'язкову (примусову) передачу земельних ділянок у приватну

І або колективну власність, проведення відповідних землевпорядних

І робіт та оформлення земельних відносин.

І Підставами припинення земельних приватизаційних пра-

; вовідносин можуть бути:

І а) видача державного акта на право власності та його

| реєстрація;

б) рішення суду про задоволення позову про відведення земель­ної ділянки в натурі та видачі документа, що посвідчує право влас­ності на земельну ділянку.

Відповідно до чинного законодавства приватизація земель здійснюється згідно з установленими юридичними процедурами, що спрямовані на своєчасну і законну передачу земельних ділянок у приватну власність громадян та колективну власність їх об'єднань.

Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити такі моделі правових процедур можливої приватизації земель:

1. Передача земельних ділянок у приватну власність громадян із земель запасу.

2. Передача у власність земельних ділянок, що знаходились у користуванні суб'єктів приватизації.

3. Передача земель у власність громадянам для заняття селянсь­ким (фермерським) господарством.

4. Передача земельних ділянок у колективну власність садівницьких товариств та приватну власність членів цих това­риств.

5. Передача земель у колективну власність сільськогосподарсь­ким товаровиробникам.

6. Передача земельних ділянок у приватну власність членам сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних то­вариств та інших сільськогосподарських товаровиробників у разі їх виходу з них та сертифікаційно-ресертифікаційного оформлення прав на землю (сертифікаційно-ресертифікаційна передача земель у приватну власність громадян).

І. Передача земельних ділянок у власність громадян із земель за­пасу (повна процедура) включає такі дії суб'єктів земельних привати­заційних правовідносин (ч.ч. З, 4 ст. 17 ЗК України):

1. Подання заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність до сільської, селищної або міської ради за місцем розташування земельної ділянки.

У заяві зазначається її бажаний розмір, місце розташування зе­мельної ділянки, мета використання та склад сім'ї.

2. Розгляд заяви та обґрунтовуючих матеріалів відповідною ра­дою у місячний термін і прийняття можливих рішень:

а) про передачу земельної ділянки у власність громадянину за наявності згоди;

б) про відмову у передачі земельної ділянки громадянину у при­ватну власність.

3. У разі згоди на передачу земельної ділянки у приватну власність відповідна місцева рада замовляє землевпорядній ор­ганізації розробку проекту її відведення.

4. Стадія розроблення проекту відведення земельної ділянки.

5. Погодження проекту відведення земельної ділянки з:

а) сільською (селищною) радою;

б) районними (міськими) спеціалізованими органами виконав­чої влади:

— землевпорядними організаціями;

— природоохоронними органами;

⁽ — санітарними органами;

і — органами архітектури.

16. Подання погодженого проекту відведення земельної ділянки громадянину у приватну власність до районної (міської) ради для прийняття рішення.

7. У разі відмови відповідною радою громадянину у передачі йо­му у приватну власність земельної ділянки із земель запасу, його заява і обґрунтовуючі матеріали подаються відповідно до районної, міської ради, в адміністративному підпорядкуванні якої є район. 8. Прийняття рішення про передачу громадянину у власність зе-

Імельної ділянки із земель запасу.

9. Перенесення розмірів, передбачених проектом відведення зе­мельної ділянки в натурі (на місцевості), і встановлення землевпо-(рядними організаціями її меж.

110. Підготовка, посвідчення та видача громадянину України дер­жавного акта на право приватної власності на земельну ділянку. 11. Реєстрація державного акта на право приватної власності на земельну ділянку у спеціальній Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за відповідним номером.

II. Передача у приватну власність громадянам раніше наданих зе­мельних ділянок та які перебували у них на праві землекористування (ч.ч. 5, 6 ст. 17 ЗК України) (спрощена процедура):

1. Подача заяви про передачу у приватну власність раніше на­даної у користування земельної ділянки до відповідної ради (сільської, селищної, міської) за місцем її розташування.

До заяви додаються матеріали, що підтверджують її розмір:

а) земельно-кадастрова документація;

б) дані бюро технічної інвентаризації;

в) дані правлінь товариств, кооперативів тощо. Такі земельні ділянки можуть передаватися для:

а) ведення селянського (фермерського) господарства;

б) ведення особистого підсобного господарства;

в) будівництва та обслуговування жилого будинку і господарсь­ких будівель;

г) ведення садівництва;

д) гаражного і дачного будівництва.

2. Розгляд та перевірка обгрунтованості заяви та поданих ма­теріалів у місячний термін.

3. Прийняття вказаними радами рішення про передачу в при­ватну власність громадянина відповідної земельної ділянки у разі відповідності поданих даних реальним її розмірам.

4. Підготовка, посвідчення і видача державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

5. Реєстрація відповідною радою державного акта на право при­ватної власності на землю.

III. Передача земель у власність громадянам для ведення селянсь­кого (фермерського) господарства (особливі умови):

Особи, які мають право на приватизацію земель для ведення се­лянського (фермерського) господарства:

1. Будь-який громадянин України.

2. Особа, що має право- і дієздатність у повному обсязі.

3. Власне волевиявлення особи.

4. Наявність документа, який підтверджує здатність займатися селянським (фермерським) господарством.

5. Особа, яка пройшла відповідний конкурсний відбір. Першочергове право надається особам, які:

а) проживають в сільській місцевості;

б) мають кваліфікацію або досвід роботи в сільському госпо­дарстві.

Особливості приватизації земель громадянами для ведення се­лянського (фермерського) господарства:

а) передача земельних ділянок у приватну власність для вказа­них цілей проводиться із земель запасу, а також земельних ділянок, вилучених у встановленому порядку;

б) за бажанням громадян України земельні ділянки передають­ся з урахуванням присадибного наділу землі;

,в) земельні ділянки передаються безоплатно один раз у межах середньої земельної частки;

г) факт передачі вказаних земель безоплатно посвідчується відміткою у паспорті або документі, який його замінює;

д) земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому лісовими угіддями та водними джерелами;

е) розташування земельних ділянок по можливості уздовж та поблизу існуючих доріг, електричних, радіотелефонних мереж, га-зо- і водопостачальних систем, інших видів інженерної інфраструк­тури;

є) як виняток, можуть передаватися земельні ділянки лісового і водного фонду, що входять до складу угідь цих господарств — ділянки лісів до 5 га та ділянки водойм і болот до 3 га.

Процедура приватизації земель громадянами для ведення се­лянського (фермерського) господарства:

1. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерсь­ке) господарство подають заяву про передачу їм відповідної земель­ної ділянки до районної, міської ради, в адміністративному підпо­рядкуванні якої є район, за місцем її розташування.

2. Заява підписується головою створюваного селянського (фер­мерського) господарства. У заяві зазначаються:

а) бажаний розмір земельної ділянки;

б) її місце розташування;

в) кількісний склад цього господарства;

г) документально підтверджуються досвід роботи у сільському господарстві, наявність кваліфікації, спеціальної підготовки;

д) обгрунтування розмірів земельних ділянок та перспективи д розвитку діяльності селянського (фермерського) господарства. | 3. Попередньо заява підлягає погодженню з сільською, селищ­ною радою.

4. Розгляд вказаних матеріалів у місячний термін районною, міською конкурсною комісією та відповідно районною, міською радою, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, та про­ходження конкурсного відбору.

5. У разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтрим­ки селянських (фермерських) господарств державній землевпо­рядній організації проект відведення земельної ділянки, який роз­робляється в першочерговому порядку.

, 6. Розроблення проекту відведення земельної ділянки для ве-

; дення селянського (фермерського) господарства.

і 7. Погодження підготовленого проекту відведення земельної

і ДІЛЯНКИ 3:

а) власником землі або землекористувачем за винятком ви­падків відведення земельної ділянки із земель запасу;

б) місцевими (районними) органами виконавчої влади:

— землевпорядними організаціями;

— природоохоронними органами;

— санітарними органами;

— органом архітектури.

8. Якщо передбачається передача земельних ділянок громадя­нам для вказаної мети із земель, що перебувають у власності чи ко­ристуванні, то обов'язково має дотримуватися процедура їх вилу­чення або викупу.

9. Прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки грома­дянину для ведення селянського (фермерського) господарства на найближчій сесії відповідної ради.

10. Можливий судовий розгляд позову у разі відмови районної, міської ради, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, у передачі в приватну власність земельної ділянки для селянського (фермерського) господарства.

Рішення відповідного суду про задоволення позову є підставою для:

а) відведення земельної ділянки громадянину для ведення се­лянського (фермерського) господарства в натурі (на місцевості);

б) видачі громадянину державного акта на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) госпо­дарства.

11. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) про­водиться після збирання врожаю, який не підлягає поділу.

12. Підготовка, оформлення та видача державного акта на пра-' во приватної власності на землю для ведення селянського (фер­мерського) господарства.

13. Державна реєстрація селянського (фермерського) господар­ства у 30-денний термін після одержання державного акта на пра­во приватної власності на землю.

На державну реєстрацію подаються такі документи:

а) відповідна заява;

б) статут господарства, якщо цього вимагає його організаційна форма;

в) список осіб, які бажають створити селянське (фермерське) господарство із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові його го­лови;

г) документ про внесення плати за державну реєстрацію. Державна реєстрація проводиться відповідною радою, яка пере­дала у власність земельну ділянку.

14. Набуття статусу юридичної особи або без такого передбачає:

а) можливість отримання печатки;

б) відкриття в установах банку поточного та інших рахунків;

в) визнання (легалізація) селянського (фермерського) господар­ства державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійного товаровиробника;

г) можливість укладання договорів з іншими юридичними та фізичними особами.

'15. Після легалізації селянське (фермерське) господарство стає на облік у сільській, селищній, міській раді шляхом зазначення у спеціальній погосподарській книзі даних про його склад та переда­чу у приватну власність земельної ділянки.

Особливості передачі земельних ділянок v приватну власність членам сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, які виявили бажання вести селянське (Фер­мерське) господарство:

а) волевиявлення (бажання членів цих господарств) вести се­лянське (фермерське) господарство;

б) право безперешкодного виходу з цих підприємств, коопера­тивів, акціонерних товариств;

в) підставою виникнення права приватної власності на частку земель цих господарств є рішення районної, міської ради, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки;

г) розмір земельної ділянки встановлюється у межах середньої земельної частки, що вилучається із земель цих підприємств, коо­перативів, акціонерних товариств;

д) земельні ділянки із земель вказаних господарств мають пере­даватися безоплатно;

е) кадастрова оцінка земельної ділянки, що вилучається, повин­на бути, як правило, на рівні середньої по господарству;

є) передача земельної ділянки у приватну власність членам сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних то­вариств з кадастровою оцінкою нижчою за середню по господарст­ву передбачає встановлення таких пільг:

— звільнення від плати за землю протягом трьох років з часу пе­редачі земельної ділянки;

— можливість часткового звільнення від плати за землю на пев­ний термін, відстрочення плати або зниження ставки земельного податку за рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки ^ Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад за кло-В, потанням відповідних районних і міських рад;

•. ж) судовий захист вказаного права в разі відмови у виділенні ^ члену сільськогосподарського підприємства, кооперативу, ^ акціонерного товариства належної йому частки земель (паю);

р з) рішення суду про задоволення позову є юридичною підста- " вою для виділення паю в натурі та видачі правовстановлюючих до­кументів на земельну ділянку.

IV. Передача земельних ділянок у власність садівницьких това­риств та приватну власність членів цих товариств.

Процедура передачі вказаних земель у колективну власність садівницьких товариств та приватну власність їх членів передбачає:

1. Прийняття рішення загальними зборами садівницьких това­риств про безоплатну передачу земель загального користування у колективну власність товариств та земельних ділянок, що знахо­дяться в індивідуальному використанні їх членів, у приватну власність.

2. Подання до відповідної місцевої ради за місцем розташуван­ня земельних ділянок клопотання від імені садівницького товари­ства, заяв від членів цих товариств про безоплатну передачу у власність належних їм на праві користування земельних ділянок та обґрунтовуючих матеріалів:

а) рішення відповідних загальних зборів;

б) матеріали, що обґрунтовують розміри відповідних земельних ділянок (проект організації території садівницького товариства, плани земельних ділянок цих товариств, інша земелевпорядна та земельно-кадастрова документація тощо);

в) списки громадян, які є членами садівницьких товариств.

3. Розгляд відповідною сільською, селищною, міською радою вказаних матеріалів у місячний термін та прийняття відповідного рішення.

4. При позитивному розв'язанні питання в рішенні про переда­чу земель у власність садівницьких товариств та їх членів зазна­чається, що земельні ділянки загального користування (шляхи, проїзди, охоронні зони, земельні ділянки, зайняті колективним са­дом та іншими об'єктами загального користування) передаються в колективну власність товариства і не підлягають поділу, а громадя­нам — кожному члену цих товариств — передаються відповідні земельні ділянки для індивідуального садівництва у розмірах, визна­чених проектом організації території товариства, але не більше ніж 0,12 га.

5. Підготовка, оформлення і видача садівницьким товариствам та їх членам відповідно державного акта на право колективної власності на землю та державного акта на право приватної влас­ності громадянам — членам цього товариства.

6. Реєстрація вказаних державних актів у відповідних Книгах їх реєстрації.