Управління в галузі використання і охорони надр

Управління в галузі використання і охорони надр являє собою засновану на правових нормах діяльність відповідних органів дер­жави з організації раціонального використання надр для задово­лення потреб у мінеральній сировині та інших потреб господарсь­кого комплексу, охорони надр, забезпечення безпеки робіт при ко­ристуванні надрами, а також охорони прав підприємств, ор­ганізацій, установ і громадян у цій сфері.

Відповідно до ст. 11 Кодексу України про надра державне уп­равління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші державні органи, місцеві ради і органи виконавчої влади на місцях згідно із законодавством України.

Органи спеціальної компетенції, які здійснюють функції дер­жавного управління в галузі використання і охорони надр, за ха­рактером своїх завдань і діяльності підрозділяються на два основ­них види: міжгалузеві і галузеві (відомчі).

Основними функціями державного управління у галузі гео­логічного вивчення, використання і охорони надр є: розподіл діля­нок надр між надрокористувачами; розпорядження відкритою гео­логічною інформацією; державна реєстрація і державний облік робіт з геологічного вивчення надр, затвердження запасів корисних копалин; ведення кадастру родовищ корисних копалин, гео­логічний контроль і гірничий нагляд за використанням і охороною надр; вирішення спорів з питань користування надрами.

Розподіл і перерозподіл надр між надрокористувачами здійснюється відповідними державними органами шляхом надання надр у користування для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин за­гальнодержавного значення, видобування корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з ви­добуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземно­го зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронен­ня шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важли­ве наукове, культурне, санаторно-оздоровче значення; задоволення інших потреб.

Особливістю цієї функції є те, що вона має відповідні стадії. Так, надра надаються у користування, як правило, лише після одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділян­кою надр з відповідною метою. Надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється органами Міністерства екології та природних ресурсів України у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 709', але за умови попереднього погодження з відповідною радою про надання земельної ділянки для зазначених потреб², як правило, на конкурсних засадах. Земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, надаються в поряд­ку, встановленому земельним законодавством України. Крім цього, надрокористувачам надаються гірничі відводи згідно з Положен­ням про порядок надання гірничих відводів, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 59³. Гірничі відводи надаються відповідно: для розробки родовищ ко­рисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і ек­сплуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видо­буванням корисних копалин, — Міністерством праці та соціальної політики України; для розробки родовищ корисних копалин місце­вого значення — Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в органах Міністерства праці та соціальної політики України.

Видобуток окремих видів корисних копалин здійснюється після встановлення квот у порядку, визначеному Положенням, затверд­женим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994р. № 862.

Розпорядження геологічною інформацією здійснюється відповідно до Положення про порядок такого розпорядження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. № 423⁴, Міністерством екології та природних ресурсів України. Особливістю такого розпорядження є надання у користування і продаж відкритої геологічної інформації про надра, отриманої за результатами робіт з геологічного вивчення надр, експлуатації ро­довищ корисних копалин або використання надр з іншою метою.

Порядок розпорядження геологічною інформацією з обмеженим доступом визначається чинним законодавством України, зокрема законодавством України про державну таємницю.

Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин, а також ділянок, наданих у користування, не пов'язаних з видобуван­ням корисних копалин, проводиться з метою узагальнення і макси­мального використання результатів вивчення надр, а також за­побігання дублюванню цих робіт.

Родовища, у тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку в Державному кадастрі родовищ і про­явів корисних копалин та Державному балансі запасів корисних копалин.

Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснюється у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995 р. № 75'.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, занесене до Державного фонду ро­довищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корис­них копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геоло-го-економічну оцінку, а також відомості про кожний Прояв корис­них копалин.                                       ;,

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин,в$? деться Міністерством екології та природних ресурсів України. ..,.,.,і

Своєрідним продовженням Державного кадастру родовищ.,і проявів корисних копалин є Державний баланс запасів корисних ко­палин. Державний баланс запасів корисних копалин містить відо­мості про кількість, якість та ступінь вивчення запасів корисних копалин стосовно родовищ, які мають промислове значення. Відповідно до ст. 44 Кодексу України про надра Державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про розміщення родо­вищ, які мають промислове значення, рівень промислового ос­воєння, а також відомості про видобуток, втрати і забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами корисних копалин.

Державний баланс запасів корисних копалин ведеться Міністерством екології та природних ресурсів України.

Для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на міне­ральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища. Кондиції на мінеральну сировину розробля­ються з урахуванням раціонального використання всіх корисних копалин, а також наявних у них цінних компонентів і підлягають експертизі Державною комісією України по запасах корисних ко­палин.

Запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родо­вищ, підлягають експертизі та оцінюються Державною комісією України по запасах корисних копалин у порядку, що встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

Видобуті корисні копалини, запаси корисних копалин, які втратили промислове значення, а також втрачені у процесі видо­бування або не підтверджені під час наступних геологорозвіду­вальних робіт чи розробки родовищ, підлягають списанню з обліку гірничодобувного підприємства в порядку, що визна­чається Кабінетом Міністрів України (ст. 46 Кодексу України про надра)'.

Результати списання з обліку запасів корисних копалин обліку­ються у Державному інформаційному геологічному фонді України.

Державному обліку підлягають також ділянки надр, надані для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Ведення такого обліку покладено на Міністерство праці та соціальної політики Ук­раїни (ст. 47 Кодексу України про надра).

Державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вив­чення надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпе­чення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, установлених законодавством України.

Державний контроль за геологічним вивченням надр (держав­ний геологічний контроль) здійснюється Міністерством екології та природних ресурсів України і його органами на місцях відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від ЗО листопада 1994 р. № 801².

Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також використанням і пе­реробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється Міністерством праці та соціальної політики України та його органами на місцях відповідно до Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995 р. № 134³.

Державний контроль за використанням та охороною надр у ме­жах своєї компетенції здійснюють ради, а також органи виконавчої влади на місцях (ст. 61 Кодексу України про надра).

Органи державного геологічного контролю перевіряють вико­нання державних програм геологорозвідувальних робіт, викорис­тання рішень з питань методичного забезпечення робіт з гео­логічного вивчення надр, обгрунтованість застосування методик і технологій, якість, комплексність, ефективність робіт з геологічно­го вивчення надр, повноту вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин, своєчасність і правильність державної реєстрації робіт з геологічно­го вивчення надр, наявність спеціальних дозволів (ліцензій) на ви­користання надр та виконання передбачених ними умов; виконан­ня рішень Державної комісії України по запасах корисних копа­лин; дотримання під час дослідної експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які б забезпечували необхідне їх вивчення;

збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин для роз­робки родовищ корисних копалин, а також геологічної докумен­тації, зразків порід, дублікатів проб, що можуть бути використані при подальшому вивченні надр.

Органи державного геологічного контролю в межах своєї ком­петенції забезпечують вирішення інших питань щодо геологічного вивчення надр.

Органам державного геологічного контролю надано право:

1) припиняти всі види робіт з геологічного вивчення надр, що про­водяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або при­звести до значних збитків; 2) зупиняти діяльність підприємств і ор­ганізацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів (ліцензій) або з порушенням умов, передба­чених цими дозволами; 3) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час гео­логічного вивчення надр.

Органам державного геологічного контролю відповідно до зако­нодавства України можуть бути надані й інші права щодо за­побігання і припинення порушень правил та норм геологічного вивчення надр.

Органи державного гірничого нагляду перевіряють: повноту вивчення родовищ корисних копалин, гірничо-технічних, інженер­но-геологічних, гідрогеологічних та інших умов їх розробки, будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва; своєчасність та пра­вильність введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин; виконання вимог щодо охорони надр при веденні робіт з їх вивчення, встановлення кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин; правильність розробки родовищ корисних копалин; повноту видобування оцінених запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; додержання вста­новленого порядку обліку запасів корисних копалин; обгрунто­ваність і своєчасність їх списання; додержання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час розробки родовищ ко­рисних копалин; додержання правил та технологій переробки міне­ральної сировини з метою забезпечення повнішого вилучення ко­рисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції; пра­вильність і своєчасність проведення заходів, що гарантують безпе­ку людей, майна і навколишнього природного середовища, гірни­чих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, вирішення інших питань з нагляду за використанням та охороною надр в ме­жах своєї компетенції.

Для виконання такого широкого кола повноважень органи державного гірничого нагляду наділені правами: 1) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення по­рушень норм і правил з ведення робіт під час геологічного вив­чення надр, їх використання та охорони; 2) у порядку, встановле­ному законодавством України, припиняти роботи, пов'язані з ко­ристуванням надрами, у разі порушень відповідних норм і правил;

3) вимагати від користувачів надр обгрунтування щодо списання запасів корисних копалин; 4) давати рекомендації щодо впровад­ження нових прогресивних технологій переробки мінеральної си­ровини.

Органам державного гірничого нагляду законодавством України може бути надано й інші права для запобігання порушенням зако­нодавства про надра та їх припинення.

Спори з питань користування надрами розглядаються органами державного геологічного контролю, державного гірничого нагляду, охорони навколишнього природного середовища, радами, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановлено­му законодавством України.

До компетенції рад віднесено спори з питань користування над­рами, пов'язані з розробкою родовищ корисних копалин місцево­го значення, торфу, прісних підземних вод.

До відання органів державного гірничого нагляду належить вирішення спорів між надрокористувачами з питань користування надрами в зв'язку з розробкою родовищ незагальнопоширених ко­рисних копалин, а також з питань користування надрами з метою, не пов'язаною з видобуванням корисних копалин.

До відання органів державного геологічного контролю належить вирішення спорів між надрокористувачами з питань користування надрами з метою геологічного вивчення надр.

Спори з питань користування надрами, які виникають з інши­ми державами, а також між іноземними юридичними особами і громадянами та власником надр, розглядаються відповідно до чин­ного законодавства України.

Згідно зі ст. 64 Кодексу України про надра, якщо позивачами у справах про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушень законодавства про надра, виступають Міністерство праці та соціальної політики. Міністерство екології та природних ресурсів України або їх органи на місцях, вони звільня­ються від сплати державного мита.

Правова охорона надр

У VI розділі Кодексу України про надра (ст.ст. 56—59) сформу­льовано ті заходи і вимоги, які спрямовані на охорону надр.

Основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користу­вання і недопущення самовільного користування надрами;

раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження за­пасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що ек­сплуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охо­рона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, по­жеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копа­лин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

запобігання необґрунтованості та самовільній забудові площ заля­гання корисних копалин і додержання встановленого законодав­ством порядку використання цих площ для інших цілей; за­побігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речо­вин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навко­лишнього природного середовища (ст. 56 Кодексу України про надра).

У разі порушення вимог ст. 56 та інших вимог Кодексу України про надра користування надрами може бути обмежене, тимчасово заборонене (зупинене) або припинене органами Міністерства еко­логії та природних ресурсів України, державного гірничого нагля­ду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встанов­леному законодавством України.

Визначено також основні умови забудови площ залягання ко­рисних копалин. Зокрема, забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові. Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копа­лин, допускається у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного геологічного нагляду. При цьому повинні бу­ти передбачені і здійснені заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин.

Порядок забудови площ залягання корисних копалин загально­державного значення встановлюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни.

Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значен­ня, а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються за погодженням з відповідними радами.

Нормативне встановлено, що у разі виявлення при користу­ванні надрами рідкісних геологічних відслонень і мінералогічних утворень, метеоритів, палеонтологічних, археологічних та інших об'єктів, що становлять інтерес для науки і культури, користувачі Надр зобов'язані зупинити роботи на відповідній ділянці і повідо­мити про це зацікавлені державні органи. Рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об'єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть бути оголошені у встановленому законодавством порядку об'єктами природно-заповідного фонду України.

Законодавство України передбачає також заходи матеріального і 'морального заохочення користувачів надр, які стимулюють здійснення заходів щодо поліпшення використання надр і поси­лення їх охорони.

Законодавство України містить також правові норми, що регу­люють участь громадян і громадських організацій в охороні надр. Так, згідно зі ст. 12 Кодексу України про надра громадяни та їх об'єднання повинні сприяти радам і спеціально уповноваженим органам державної виконавчої влади у здійсненні заходів з раціонального використання та охорони надр.